Ухвала суду № 110932916, 09.05.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа 2601/176/12

провадження № 4-с/752/120/23

УХВАЛА

09.05.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Казміренко Діани Юріївни, та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив суд: визнати неправомірними дії та скасувати постанову Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про арешт рахунку IBAN НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк», призначений для виплати пенсії та належить скаржнику; зобов`язати державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Казміренко Д.Ю. винести постанову про зняття арешту з пенсійного рахунку IBAN НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк» та належить скаржнику; зобов`язати державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Казміренко Д.Ю. направити постанову про зняття арешту з пенсійного рахунку IBAN НОМЕР_1 , до АТ КБ «Приватбанк».

В обґрунтування скарги зазначено, що в провадженні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2601/176/12-ц, виданого 15.09.2014 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу в розмірі 2567482,52 грн. В межах зазначеного виконавчого провадження постановою державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.11.2022 року, було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника. Скаржник вказує, що за наслідком вищенаведеної постанови, арештовано банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк), який належить скаржнику та має спеціальний режим використання - для виплати пенсії. 31.01.2023 року до виконавчої служби було направлено заяву про зняття арешту із вказаного рахунку, однак, відповіді на вказану заяву скаржник не отримав. Скаржник вважає дії державного виконавця протиправними, оскільки, відповідно до вимог закону рахунки, які передбачені для виплати пенсії, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою, відповідно до вимог законодавства, арешт не накладається. Посилаючись на викладене, скаржник вимушений звернутись до суду із даною скаргою.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2023 року, було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити з викладених в скарзі підстав.

Представник Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився. Суду подав відзив на скаргу, в якій просив розглянути скаргу без його участі, а також в задоволенні скарги відмовити, посилаючись на її безпідставність.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наведеної явки сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2601/176/12-ц, виданого 15.09.2014 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу в розмірі 2567482,52 грн.

В межах зазначеного виконавчого провадження постановою державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.11.2022 року, було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника.

Скаржник вказує, що за наслідком вищенаведеної постанови, арештовано банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк, який належить скаржнику та має спеціальний режим використання - для виплати пенсії.

Однак, судом встановлено та підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк», що ОСОБА_1 має в АТ КБ «Приватбанк» картку (рахунок) IBAN НОМЕР_1 , на яку отримує соціальні виплати, а також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

31.01.2023 року до виконавчої служби було направлено заяву про зняття арешту із вказаного рахунку.

Листом Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06.02.2023 року, ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту із коштів боржника.

Скаржник вважає, що не зняття арешту із його рахунку є протиправним, оскільки, відповідно до вимог закону рахунки, які передбачені для виплати пенсії, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства, арешт не накладається, а тому скаржник вимушений звернутись до суду зі скаргою.

Представник Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вказує про правомірність накладення арешту та відсутність підстав для його скасування.

Перевіряючи обґрунтованість вимог скарги, та заперечень на неї, суд приймає до уваги те, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (статті 124, 129 Конституції України, стаття 18 ЦПК України).

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі є актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обов`язки і права державного виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно із ч. 3 ст. 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 59 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Частина 5 цієї статті передбачає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

В той же час, статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.

Зазначене в сукупності свідчить про те, що держава гарантує та захищає Законом право громадянина на своєчасне одержання заробітної плати та соціальних виплат.

Накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, пенсії, та інших соціальних виплат, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав особи.

Крім того, як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» одним із заходів примусового виконання рішень є також звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Як зазначено у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів (ч. 1 та 2 статті 68 Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII). За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. До таких соціальних виплат належить і пенсія.

Також, відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

У разі накладення арешту на рахунок на який зараховуються лише соціальні виплати, на такі виплати не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19 та постанові Верховного суду від 08 липня 2020 року у справі №915/1000/18.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок, на який відповідно до постанови державного виконавця від 14.11.2022 року, було накладено арешт, зараховувалася, як пенсія скаржника, а також можуть зараховуватись і інші перекази.

Враховуючи положення закону, вбачається, що виплата та отримання пенсії є правом особи, гарантоване Конституцією України, а отже накладення арешту на грошові кошти, зокрема, серед яких і соціальні виплати - є порушенням такого права, що фактично є незаконним.

Отже, у разі накладення арешту на рахунок на який зараховуються лише соціальні виплати та заробітна плата, на такі виплати не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих отримання пенсійних виплат та виплат заробітної плати на такий рахунок. Також арешт з грошових коштів, які надходили на такий рахунок, може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів соціальних виплат та виплат заробітної плати.

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що діючим законодавством надано право державному виконавцю накладати арешт на грошові кошти на рахунок боржника, крім коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, про що державним виконавцем і було зазначено в оспорюваній постанові, а також те, що на момент винесення постанови 14.11.2022 року державний виконавець не знав та не міг знати, що буде здійснено накладення арешту на кошти боржника зі статусом пенсійних виплат, а тому відсутні підстави для задоволення скарги в частині визнання протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 14.11.2022 та зобов`язання виконавця скасувати постанову про арешт коштів боржника.

Разом з тим, на думку суду, після отримання від скаржника інформації про правову природу коштів на рахунку із наданням відповідних документів на підтвердження їх статусу державний виконавець допустив бездіяльність щодо не зняття арешту з коштів, а тому в цій частині слід визнати протиправною бездіяльність державного виконавця.

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги те, що на рахунок, відкритий на ім`я скаржника, окрім пенсійних виплат, можуть зараховуватись будь-які інші виплати, та судом встановлено, що державним виконавцем було допущено бездіяльність щодо зняття арешту з коштів (пенсійних виплат) на рахунку, суд, з огляду на норми ст. 451 ЦПК України, приходить до висновку про задоволення скарги на дії державного виконавця в частині зобов`язання державного виконавця скасувати арешт із грошових коштів боржника - пенсійних виплат, які перебувають на рахунку, відкритого в банку на ім`я скаржника.

В частині інших вимог скарги, суд зазначає наступне.

Виходячи з норм чинного законодавства України у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб, до вчинення тих дій, які згідно із Законом № 606-ХІV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (Постанова Пленуму Верховного суду України, від 26.12.2003, №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлені скаржником вимоги про зобов`язання державного виконавця винести постанову про зняття арешту з рахунку, та зобов`язання державного виконавця направити постанову про зняття арешту з рахунку до АТ КБ «Приватбанк», задоволенню не підлягають, оскільки, прийняття відповідних постанов та вчинення вищезазначених дій в межах виконавчого провадження відноситься до виключної компетенції державного виконавця, якому надані такі повноваження відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а тому у суду відсутні підстави для зобов`язання державного виконавця прийняти відповідне рішення.

На підставі викладеного, та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 260, 353, 447, 450, 451 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Казміренко Діани Юріївни, та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Казміренко Діани Юріївни щодо не зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 , які перебувають, як виплата пенсійного фонду, на рахунку IBAN НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк» та належить ОСОБА_1 .

Зобов`язати державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Казміренко Діану Юріївну зняти арешт з грошових коштів ОСОБА_1 , які перебувають, як виплата пенсійного фонду, на рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на ім`я ОСОБА_1 , який накладений на підставі постанови державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Казміренко Діани Юріївни від 14.11.2022 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2.

В іншій частині вимог скарги, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Чередніченко