Рішення № 110928614, 18.05.2023, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/93/22

Провадження № 2/513/17/23

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2023 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Фабрикатор Н.В., представника позивачів адвоката Манової І.М., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання в порядку спадкування по 1/2 частині житлового будинку,

в с т а н о в и в:

представник позивачів звернулася до суду з позовом до відповідачів в якому, з урахуванням уточнених вимог, просить припинити право ОСОБА_1 на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом (обов`язкову частку) після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачів ОСОБА_4 . За життя, 27 грудня 2016 року, ОСОБА_4 склала заповіт в Успенівській сільській раді Саратського району Одеської області. Згідно заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_4 зробила наступне розпорядження: по 1/2 житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2 , 1957 року народження, та ОСОБА_2 , 1952 року народження. Після смерті матері відкрилася спадщина на її майно. Спадкоємцями за заповітом є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Окрім спадкоємців за заповітом, є спадкоємець за законом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 . В будинку він не проживає. За життя мати виготовила технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 Зареєструвала право власності на цей будинок на своє ім`я. На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, право власності на вищезазначений житловий будинок зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. 25 серпня 2020 року приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області була заведена спадкова справа № 259-2020. 25 жовтня 2021 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак у видачі свідоцтва нотаріус їм відмовив, оскільки відсутній документ, який посвідчує право власності померлої на зазначене майно. Відмова нотаріуса в оформленні права на спадщину свідчить про неможливість прийняття спадщини в позасудовому порядку.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 31 січня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 12 квітня 2022 позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання в порядку спадкування по 1/2 частині житлового будинку, було залишено без руху із наданням строку десять днів з дня отримання позивачем ухвали для усунення вказаних в неї недоліків.

05 травня 2022 року ухвалою Саратського районного суду Одеської області прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі представника адвоката Манової І.М. до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання в порядку спадкування по 1/2 частині житлового будинку.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 02 вересня 2022 року витребувано у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова Івана Івановича належним чином засвідчену копію спадкової справи №259-2020 до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 вересня 2022 року на адресу суду надійшла відповідь від приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова Івана Івановича на виконання ухвали суду від 02 вересня 2022 року.

22 листопада 2022 року ухвалою Саратського районного суду Одеської області долучено до матеріалів справи письмові документи, а саме: довідку старости Миколаївка-Новоросійського старостинського округу №400 від 31 жовтня 2022 року; довідку №56 КП Миколаївка-Новоросійський сількомунгосп; довідку виконавчого комітету Успенівської сільської ради №509 від 19 вересня 2022 року. Призначено у цивільній справі судову будівельно-технічну експертизу, виконання якої доручено Одеському науково дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої було поставлено наступне питання: Чи є технічна можливість, відповідно до нормативно-правових актів у галузі будівництва, виділити в натурі 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 в приватну власність ОСОБА_1 , а решту вказаного будинку виділити у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виходячи з розміру часток на спірне майно кожного з них у порядку спадкування.

Ухвалою суду від 23 березня 2023 року провадження у справі поновлено та справа призначена до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачів адвокат Манова І.І. просила позов задовольнити із підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов визнав та просив справу закрити, щоб він міг отримати компенсацію вартості його обов`язкової частини.

Представник відповідача, Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Вислухавши представника позивачів адвоката Манову І.М., відповідача ОСОБА_1 , дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до паспорту НОМЕР_1 , виданого 05 листопада 1999 року Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області, прізвище, ім`я та по батькові позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до паспорту НОМЕР_2 , виданого 23 грудня 1998 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, прізвище, ім`я та по батькові позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 24 січня 1952 року та НОМЕР_4 (а.с.8, 12).

27 грудня 2016 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповідала по 1/2 житлового будинку, який розташований на території Успенівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 та по 1/2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , 1957 року народження, та ОСОБА_3 , 1952 року народження, зареєстрований в реєстрі за номером 32 (а.с.13).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 31 липня 2020 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.14).

Відповідно до копії свідоцтва на нерухоме майно серії НОМЕР_6 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 100300824, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зазначена ОСОБА_4 (а.с.20, 21).

Відповідно до копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , власником якого була ОСОБА_4 , загальна площа 118,4 кв.м, житлова площа 38,3 кв.м., до складу входять: житловий будинок А, літня кухня Б, сарай В-Д, сіносховище Г, надвірні споруди №1-10; інші споруди, І-ІІІ.

Відповідно до довідки №840 від 20 серпня 2020 року, ОСОБА_3 , 1952 року народження, не зареєстрована на території Успенівської сільської ради, але протягом чотирьох років доглядала за матір`ю і проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І., 25 жовтня 2021 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.43,44).

Судом також досліджена копія спадкової справи №259-2020 до майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та оригінал технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який складено 29 серпня 2011 року, оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_6 , та витяг про державну реєстрацію прав серії ССТ №915930.

Відповідно до довідки №839 від 20 серпня 2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на момент своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На момент її смерті разом із нею за цією адресою зареєстрований син ОСОБА_1 , 1954 року народження.

Відповідно до довідки № 291, 290 від 20 квітня 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на момент своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкала разом з донькою, ОСОБА_3 , 1952 року народження, яка не зареєстрована на території Успенівської сільської ради, але проживає. Комунальні платежі сплачує ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки №400 від 31 жовтня 2022 року виданої Миколаївка-Новоросійським сторостинським округом Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у тому, що власником домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно погосподарської книги №1, особовий рахунок НОМЕР_7 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надали.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Щодо вимоги про припинення права ОСОБА_1 на 1/6 частину спірного житлового будинку, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша та друга статті 1223 ЦК України).

Тлумачення частин першої та другої статті 1223 ЦК України дає підстави для висновку, що під правом на спадкування розуміється право на набуття спадщини. За загальним правилом, пріоритет надається спадкуванню за заповітом (якщо спадкодавець заповів всю спадщину, немає підстав для нікчемності заповіту чи рішення суду про визнання його недійсним, спадкоємці, визначені як такі в заповіті, прийняли спадщину, відсутня відмова від її прийняття спадкоємцями за заповітом), адже перевагу має остання воля спадкодавця, виражена ним у заповіті. Тому за наявності заповіту право на спадкування виникає лише в осіб, визначених у заповіті. В інших осіб, які належать до спадкоємців певних черг, установлених у главі 86 ЦК України, у цьому разі право на спадкування не виникає.

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 483/597/16-ц (провадження № 61-5184св18) зроблено висновок, що «право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 743/641/17 (провадження № 61-27272св18) вказано, що «при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини».

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 456/2628/17 (провадження № 61-5524св19) зроблено висновок, що «аналіз статті 1268 та книги 6 ЦК України свідчить, що спадковому праву характерний принцип універсальності спадкового правонаступництва, який проявляється у тому, що на стадії прийняття спадщини вона розглядається як єдине ціле, незалежно від підстави спадкування. Тобто особа реалізує свої права як спадкоємця, приймаючи спадщину, незалежно від підстави спадкування (за законом чи за заповітом). За своєю сутністю прийняття спадщини - це односторонній правочин, який спрямований на набуття спадкового майна (спадщини)».

Відповідно до частини першої, третьої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 5.9 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, врегульовано, що право на обов`язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 ЦК України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов`язкової частки. Право на обов`язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов`язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов`язкову частку. Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов`язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 ЦК України йому роз`яснено і він не претендує на одержання обов`язкової частки у спадщині.

Тобто, Цивільний кодекс України не містить норм, відповідно до яких можливе застосування такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як припинення обов`язкової частки у спадщині, а можливе лише зменшення розміру обов`язкової частки або спадкоємець може бути усунений від права на спадкування відповідно до норм ст.1224 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до приватного нотаріуса із заявами звернулись: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 за заповітом та ОСОБА_1 в порядку статті 1241 ЦК України, як непрацездатний за віком.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

На час смерті ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є непрацездатною особою за віком (пенсіонером).

Разом з тим, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За змістом частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Позовні вимоги про усунення ОСОБА_1 від спадкування, в порядку ст. 1224 ЦК України, позивачкою не заявлялись, за таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про припинення права ОСОБА_1 на обов`язкову частку у спадщині, а саме на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , не є належним способом захисту прав, навіть за умови визнання позову, оскільки застосування такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як припинення обов`язкової частки у спадщині чинним законодавством не передбачено, таким чином у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Щодо вимоги про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_2 права власності на 1/2 спірного будинку, то суд дійшов таких висновків.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями частин 1, 2 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Пунктами 4.15., 4.18., 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу 1 цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступну до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 100300824, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зазначена ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва на нерухоме майно серії НОМЕР_6 від 28 жовтня 2011 року.

Відповідно до відповіді Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 квітня 2022 року №03-24/175, зазначено, що ні оригіналу, ні копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_4 в Успенівській сілській раді не має.

Судом у судовому засіданні оглянуто оригінал свідоцтва на нерухоме майно серії НОМЕР_6 від 28 жовтня 2011 року, який знаходиться у відповідача ОСОБА_1 .

Таким чином, судом відповідно до наявних у справі постанов нотаріуса та інших доказів встановлено, що позивачам було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину, а відповідач не надав до нотаріуса правовстановлюючі документи на спадщину, тому позивачі позбавлені можливості у встановленому законом порядку реалізувати своє право на оформлення спадщини у позасудовому порядку, тому їх права підлягають захисту в суді.

Постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є чинною та не була оскаржена.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивачів, а саме визнання за кожним з них права на 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав та в обсязі, наведеному в мотивувальній частині рішення.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання в порядку спадкування по 1/2 частині житлового будинку, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/12 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/12 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Представник позивача: Манова Інна Миколаївна, свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю ОД № 003515, видане 21 листопада 2018 року, адреса для листування: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Успенівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, 68242, с.Успенівка, вул.Кишинівська, 73, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_10 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6

Повний текст складено 18 травня 2023 року.

Суддя К. Ю. Рязанова