Рішення № 110924355, 17.05.2023, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/1582/23

2/303/268/23

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 травня 2023року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядкуспрощеного позовногопровадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (далі - ТОВ «ФК «Ріальто») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованість за договором № 210519-23856-7 від 19.05.2021 станом на 21.02.2023 у розмірі 24158,00 грн., яка складається з: 7000,00 грн. заборгованості за кредитом; 3158,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками, відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 19.05.2021 по 18.06.2021 (включно); 14000,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками, відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 4,0% за кожен день користування кредитом за період з 19.06.2021 по 07.08.2021 (включно), відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України; а також судові витрати: 2684,00 грн судового збору та 9000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 19.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 210519-23856-7, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування та 4,0% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписанням кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Кредитні кошти відправлені відповідачу 19.05.2021 на платіжну картку, що підтверджується чеком.

17.06.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-2, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 210519-23856-7 від 19.05.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто».

У зв`язку з тим, що відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, тобто належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, станом на 21.02.2023 виникла заборгованість у сумі 24158,00 грн. Порушення відповідачем зобов`язань по укладеному кредитному договору від 19.05.2021 щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення ТОВ «ФК «Ріальто» до суду із відповідним позовом.

Ухвалою суду від 23.03.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій зазначив про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просив розглянути справу у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила та не скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8ст.178ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 19.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 укладено договір № 210519-23856-7, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 7000,00 грн. строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування - в межах строку визначеного у п.1.3 договору, та 4,0 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк. (а.с. 20-22).

За договором про відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-2 від 17.06.2021, ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Ріальто" право грошової вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, зокрема з позичальником ОСОБА_1 , включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання якому належить первісному кредитору (а.с.47-52).

Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

За приписами ч. 3 ст. 11, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» виконало взяті на себе зобов`язання та перерахувало на картковий рахунок відповідача позику в розмірі 7000,00 гривень, що підтверджується чеком від 19.05.2021 (а.с. 24).

Відповідно до графіку розрахунків, який є додатком до договору від 19 травня 2021 року, ОСОБА_1 мала повернути 18.06.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» 11179,00 грн., у т.ч. 7000 грн. - сума кредиту, 4179,00 грн. - нарахована сума процентів. (а.с. 23).

Станом на день подачі позову до суду відповідач борг не повернув, не здійснив жодного платежу в рахунок погашення боргу. (а.с. 23).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 21.02.2023 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19.05.2021 становить 24158,00 грн з яких: 7000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3158,00 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим процентам; 14000,00 грн. - заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами ( п. 3.3. Договору) відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України (а.с. 25).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч.1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Отже, позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованості за кредитним договором в розмірі 24158,00 грн з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3158,00 грн. - заборгованість по несплаченим процентам (в межах дії строку договору з 19.05.2021 по 18.06.2021), а також за порушення виконання грошового зобов`язання з 19.06.2021 (сплив строку кредитування) по 07.08.2021 (включно)- 14000,00 грн.

Вирішення питання щодо судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, вимоги щодо стягнення з відповідача суми судового збору на користь відповідача у розмірі 2684,00 грн також підлягають задоволенню.

Стосовно витрат на правову допомогу, судом встановлено наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане кореспондується з позицією ВСУ, викладеною у Постанові від 23.11.2020 року у справі № 638/7748/18

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

У даній конкретній цивільній справі, що розглядається, позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» у підтвердження обґрунтованості позову у частині стягнення витрат на правничу допомогу приєднані наступні документи: договір про надання юридичних послуг № 02/06/2022 від 02.06.2022 року; платіжне доручення № 756 від 16.02.2023 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2022 року.

Таким чином, суд вважає за необхідно сягнути з відповідача на користь позивача вказані витрати у розмірі 9000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 530, 549, 553, 554, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 280 - 281, 354 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за договором від 19.05.2021 року № 210519-23856-7 станом на 21.02.2023 року в сумі 24158,00 грн, яка складається із:

- 7000,00 грн заборгованість за кредитом;

- 3158,00 грн заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 19.05.2021 року по 18.06.2021 року (включно);

- 14000,00 грн заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3. Кредитного договору за ставкою 4,0% за кожен користування кредитом за період з 19.06.2021 року по 07.08.2021 року (включно).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Сторони:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (ЄДРПОУ 43492595, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4);

Відповідач - ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено 17.05.2023.

Головуюча Л.В.Курах