Рішення № 110919042, 17.05.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18562/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Нейкової В.М.,

представника позивача - Шугалевича І.В.,

представника відповідача - Лисого С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов (а.с.62-72 т.1) ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі ГУНП), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП від 16.11.2022 року №2138 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ГУНП», яким до нього - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції №1 ОРУП №2 ГУНП застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП від 24.11.2022 року №1837о/с, яким його - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції №1 ОРУП №2 ГУНП відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції);

- поновити на посаді його - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції №1 ОРУП №2 ГУНП з 25.11.2022 року;

- стягнути з ГУНП на його - ОСОБА_1 , користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.11.2022 року по день ухвалення рішення суду.

Позивач зазначив, що проходив службу в органах Національної поліції України на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 ОРУП №2 ГУНП та оскаржуваним наказом від 24.11.2022 №1837о/с, який прийнятий за результатами проведеного службового розслідування, його звільнено зі служби.

Згідно з оскаржуваним наказом №2138 від 16.11.2022 під час службового розслідування встановлено, що старший операуповноважений ОСОБА_2 , капітан поліції ОСОБА_3 та він - старший лейтенант поліції ОСОБА_1 біля будівлі торгівельного центру «Metro» провели особистий обшук ОСОБА_4 , у процесі якого виявили у лівій кишені куртки останнього 2 зіп-пакети, у яких містилась порошкоподібна речовина білого кольору. Поліцейські без виклику слідчо-оперативної групи та складання відповідних процесуальних документів застосували до ОСОБА_4 спеціальний засіб кайданки, вилучили зіп-пакети і направляючись до ГУНП повідомили правопорушника про необхідність сплати невправомірної вигоди у вигляді грошових коштів. У будівлі ВП №1 ОРУП №2 ГУНП операуповноважений ОСОБА_2 покинув приміщення, до якого прибув полковник поліції ОСОБА_5 . Згодом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вимагали від ОСОБА_4 неправомірну вигоду за знищення складених документів, частину якої отримали одразу, а за іншою направились до житла ОСОБА_4 разом з останнім. Після отримання другої частини біля будинку правопорушника ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 затримали та їм оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Після проведення службового розслідування на підставі наказу «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ГУНП» №2138 від 16.11.2022 року його - ОСОБА_1 наказом №1837о/с від 24.11.2022 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції).

Позивач вважає накази №2138 від 16.11.2022 та №1837о/с від 24.11.2022 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновок за результатом проведеного розслідування є необгрунтованим та безпідставним.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок за результатами службового розслідування складений виключно на підставі повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке вручене йому в рамках кримінального провадження від 28.09.2022 року №62022150020000458 та обставини не могли бути встановлені під час службового розслідування.

Позивач наголошує, що всі обставини, які були встановленні під час проведення службового розслідування є безпідставними, оскільки спростовуються протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 16.10.2022 року в рамках кримінального провадження №62022150020000458 від 28.09.2022, а саме: зіп-пакетів у ОСОБА_4 не виявилось, а «кайданки» особисто він - ОСОБА_1 не застосовував. При цьому, законом не передбачена необхідність складення процесуальних документів за результатами поверхневої перевірки, тому позивач не розуміє який саме дисциплінарний проступок ним вчинено.

ОСОБА_1 зазначає, що дисциплінарною комісією фактично інкриміновано кримінальне корупційне діяння, оскільки в наказі міститься посилання на порушення ним ст.22 Закону України «Про запобігання корупції», в той час як його вина в межах кримінального провадження ще не доведена, чим порушено принцип презумпції невинуватості, закрпілений ст.62 Конституції України.

Серед іншого зазначив, що відповідач при застосуванні найсуворішого дисциплінарного стягнення фактично не врахував його характеристику та попередню бездоганну поведінку, що є обставиною для пом`якшення відповідальності поліцейського, а також жодним чином не мотивував неможливості застосування до нього іншого виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення зі служби в поліції.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалами суду від 26.12.2022 року та 01.02.2023 року позов залишено без руху, надано та продовжено строк на усунення недоліків позову (а.с.50-52, 97-98 т.2).

Ухвалою суду від 20.02.2023 року поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.108-109 т.2).

Ухвалою суду від 15.03.2023 року вирішено розгляд справи №420/18562/22 здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.34 т.3).

Ухвалою суду від 18.04.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі (а.с.52 т.3).

Представник відповідача подав до суду відзив на позов (а.с.147-187 т.1), в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначивши, що службовим розслідуванням встановлено вчинення полковником поліції ОСОБА_5 , капітаном поліції ОСОБА_3 та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 дисципрінарних проступків.

Сутність встановлених комісією порушень полягає у невиконанні або неналежному виконанні поліцейськими службової дисципліни, зокрема: ОСОБА_1 не повідомив про пропозицію неправомірної вимоги через спецлінію « 102», не склав відповідного письмового рапорту на ім`я свого безпосереднього керівника під час надходження пропозиції про одержання неправомірної вигоди, не стримував поліцейських від учинення правопорушення, не повідомив невідкладно про отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102», а також центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про затримання ОСОБА_4 , не повідомив керівника про застосування спеціального засобу «кайданок» та про порушення службової дисципліни, у тому числі іншими працівниками поліції.

Своїми діями поліцейські, в тому числі позивач, дискредитували звання поліцейського, що є несумісним із подальшим проходженням служби. Вказана подія за участі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була висвітлена в засобах масової інформації, що зумовило суспільний резонанс та формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, що негативно вплинуло на рівень довіри населення до поліції.

Представник відповідача зазначив, що наказ №2138 від 16.11.2022 не містить жодних посилань на винуватість позивача в межах кримінального провадження, комісією встановлено вчинення дисциплінарного проступку.

Представник звернув увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 по справі №420/241/20 виклав висновок, відповідно до якого вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Оскільки позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності як окремого виду юридичної відповідальності, представник відповідача вважає необгрунтованими доводи позивача щодо інкримінування йому кримінального правопорушення та порушення принципу презумпції невинуватості, який закрпілений в ст.62 Конституції України.

Представник відповідача не заперечує, що комісією під час службового розслідування досліджені обставини та події, які призвели до затримання поліцейських та внесення відомостей в ЄРДР в рамках КПК України, що стало підставою призначення службового розслідування. Однак, проведене розслідування є всебічним та повним, оскільки комісією в межах наділених повноважень зібрано та детально вивчено: надані старшим слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією в місті Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві (далі ТУ ДБР) матеріали кримінального провадження, одержані пояснення, в тому числі ОСОБА_4 щодо обставин дисциплінарної справи, відеозапис з торгівельного центру «Metro» та відеореєстраторів.

При цьому, доводи позивача щодо спростування всіх встановлених комісією обставин протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 16.10.2022 в рамках кримінального провадження №62022150020000458 від 28.09.2022 є безпідставними, оскільки комісією відібрані пояснення ОСОБА_4 , який підтвердив встановлені обставини. В свою чергу, сам ОСОБА_1 на запит комісії письмово відмовився від надання будь-яких пояснень, що свідчило про його небажання доведення своєї позиції в рамках службового розслідування та байдужість до повноти і всебічності його проведення.

Представник відповідача вважає, що зібраними дисциплінарною комісією матеріалами підтверджується факт вчинення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Щодо доводів позивача про неврахування позитивної характеристики позивача, представник відповідача зазначив, що дійсно раніше під час проходження службу позивач здебільшого характеризувався позитивно, у зв`язку з чим керівництво його неодноразово заохочувало з метою стимулювання на покращення роботи та взірцевого несения служби. Проте це не спростовує вчинення ним дисциплінарного проступку, наслідки якого (публічний резонанс, підірваний рівень довіри населення до поліції) та обставини його допущення були враховані керівником при визначенні виду дисциплінарного стягнення.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив (а.с.1-6 т.3), в якій він просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові, та зазначив, що на його думку, відзив на позов розтлумачує, що саме слід розуміти під допущеним дисциплінарним проступком, однак вважає наведену позицію намаганням відповідача виправити помилку в розрізі прийняття комісією висновку виключно на підставі повідомлення про підозру.

При цьому представник позивача звернув увагу, що публічний резонанс, а також підірваний рівень довіри до поліції були викликані не вчиненням дисциплінарного проступку, а врученням повідомлення про підозру. Позивач не зможе відновити свої права у випадку, якщо відносно нього буде постановлено виправдувальний вирок за результатами розгляду кримінального провадження.

Щодо доводів відповідача про неподання ОСОБА_1 комісії пояснень в рамках службового розслідування представник позивача звертає увагу на неможливість реалізації ОСОБА_1 процесуальних прав через перебування у слідчому ізоляторі до грудня 2022 року.

У судовому засіданні представник позивача, адвокат Шугалевич І.В., просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Також представник позивача у судовому засіданні пояснив, що біля будівлі торгівельного центру «Metro» ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відпрацьовували оперативну операцію доручену ОСОБА_5 та побачили, що ОСОБА_4 за зовнішніми ознаками схожий на особу, яку ОСОБА_5 описував. Поліцейські встановили, що ОСОБА_4 курив тютюнові вироби у місці, де це заборонено законом, тобто порушував ст.175-1 КУпАП, підійшли до останнього та попросили пред`явити документи, яких він при собі не мав. Поліцейські відповідно до ст.34 Закону №580-VIII провели поверхневу перевірку ОСОБА_4 та нічого не виявили, тому слідчо-оперативну групу не викликали. З метою встановлення особи ОСОБА_4 поліцейські вирішили відправитись з ним до райвідділу. У зв`язку з супротивом правопорушника ОСОБА_2 застосував до нього «кайданки» з метою транспортування останнього до райвідділу. По дорозі до райвідділу в автомобілі, яким керував позивач, він не бачив момент виявлення ОСОБА_3 у ОСОБА_4 зіп-пакетів, який начебто відбувася на задньому сидінні транспортного засобу. Представник позивача вважає, що правопорушник не являється затриманим, оскільки він міг покинути райвідділ в будь-який момент, що після встановлення його особи зробив, направляючись з поліцейськими ( ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) до власного житла. ОСОБА_1 прослідував до житла ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_5 , за його ж вказівкою залишився на вулиці, до житла не заходив. Позивач був необізнаний з приводу неправомірної вимоги і безпосередньої передачі грошей поліцейським, тому не повинен повідомляти про події, які не знав. Представник позивача вважає, що склад дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 - відсутній.

Також представник позивача звертав увагу, що при прийнятті оскаржуваного наказу №2138 від 16.11.2022 відповідач допускав формулювання, що свідчать про інкримінування ОСОБА_1 не дисциплінарного проступку, а кримінального правопорушення. При цьому в змісті оскаржуваного наказу одночасно зазначено різні корупційні правопорушення, за які передбачені різні юридичні наслідки, а саме: «вимагання неправомірної вигоди» та «одержання неправомірної вигоди», що свідчить про суперечливість у висновках комісії та необгрунтованість висновку за результатом розслідування. Водночас, використане у наказі формулювання «поліцейські повідомили правопорушнику про необхідність сплати неправомірної вигоди за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності» є фізично неможливим для ОСОБА_1 , оскільки посадова інструкція не наділяє його повноваженнями притягнення осіб до кримінальної відповідальності.

Додатково представник позивача вказував на неповноту висновку за результатом службового розслідування, який прийнято без врахування пояснень ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також порушення процедури проведення службового розслідування - безпідставного продовження його строку.

У судовому засіданні 02.05.2023 року задоволено клопотання представника позивача та долучені до матеріалів справи письмові пояснення щодо викладення ним правової позиції, яка підтримувалась протягом всього розгляду справи (а.с.119-127).

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та пояснив, що в ході особистого обшуку черговими УІ ГУНП, який проводився паралельно із оперативно-розшуковими діями інших підрозділів, встановлені обставини, що висвітлені у висновку за результатами службового розслідування. Вважає розслідування повним та всебічним, а дисциплінарний проступок позивача доведеним, зокрема: поясненнями ОСОБА_4 , зібраними дисциплінарною комісією матеріалами та відеозаписом, дослідженим під час службового розслідування.

Також представник відповідача не заперечував, що в описовій частині наказу №2138 від 16.11.2022 містяться досліджені комісією обставини, які стали підставою для затримання поліцейських та внесення відомостей до ЄРДР, оскільки ці обставини слугували також підставою для призначення службового розслідування. Водночас, саме в заключній частині наказу ОСОБА_1 інкримінується дисциплінарний проступок, встановлений в його діях та бездіяльності.

Вважає доводи представника позивача з приводу проведення саме поверхневої перевірки ОСОБА_4 відповідно до ст.34 Закону №580-VIII неспроможними, оскільки поліцейськими проводився особистий огляд відповідно до вимог ст.264 КУпАП.

При цьому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сумісно втрьох застосовано спеціальний засіб «кайданки» до правопорушника, що підтверджується поясненнями ОСОБА_4 , а також відеозаписом, наявним в матеріалах дисциплінарної справи. Представник звертає увагу на те, що з моменту застосування спеціального засобу «кайданки» до ОСОБА_4 його статус - затримайний. Всупереч вимог Закону №580-VIII поліцейські, в тому числі позивач, не повідомили керівника про застосування до особи спеціального засобу.

З приводу названих представником позивача суперечностей в змісті наказу №2138 від 16.11.2022 щодо одночасного зазначення про вимагання неправомірної вигоди та одержання неправомірної вигоди, представник відповідача пояснив, що ОСОБА_1 відповідно до матеріалів службового розслідування був присутній з іншими поліцейськими протягом усієї події та обізнаний з приводу вимагання неправомірної вигоди та її одержання, що підтверджується поясненнями ОСОБА_4 , тому повинен невідкладно повідомити про такі події на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» згідно з Порядком ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100.

Також представник відповідача зазначив, що службове розслідування було обгрунтовано продовжене з підстав отримання пояснень безпосереднього керівника ОСОБА_1 , що є обов`язковим відповідно до вимог Дисциплінарного статуту.

Серед іншого вважає, що комісією прийнято співмірне дисциплінарне стягнення за дисциплінарний проступок позивача, характеристика якого була врахована комісією, однак не може нівелювати вчинений ним проступок.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з питань проходження публічної служби, а саме проходження служби позивачем в Національній поліції України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі Закон №580-VIII) (у редакції від 15.06.2022 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (ч.3 ст.11 Закону №580-VIII).

Згідно з ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов`язки поліцейських. Зокрема, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Статтею 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 (а.с.40 т.1), проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ВП №1 ОРУП №2 ГУНП, що не заперечується сторонами.

15.10.2022 до управління головної інспекції ГУНП (далі УГІ ГУНП) надійшла інформація про те, що тієї ж доби приблизно о 17:00 год в м. Одесі слідчим другого слідчого відділу ТУ ДБР, спільно із співробітниками УСБУ в Одеській області та працівниками ОУ ДВБ НПУ в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 28.09.2022 за №62022150020000458, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, затримано під час отримання неправомірної вигоди заступника начальника управління поліції - начальника кримінальної поліції ОРУП №2 ГУНП полковника поліції ОСОБА_5 , старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ВП №1 ОРУП №2 ГУНП капітана поліції ОСОБА_3 та оперуповноваженого цього ж сектору старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за невжиття заходів в межах компетенції щодо притягнення до кримінальної відповідальності за зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин.

16.10.2022 посадовими особами ТУ ДБР полковнику поліції ОСОБА_5 , капітану поліції ОСОБА_3 та старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 вручено письмові повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, що не заперечується сторонами.

17.10.2022 начальником УГІ ГУНП полковником поліції В. Капуляком начальнику ГУНП подано доповідну записку, у якій пропонується призначити службове розслідування у зв`язку з виявленими порушеннями, допущеними полковником поліції ОСОБА_5 , капітаном поліції ОСОБА_3 , старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та їх безпосередніми і прямими керівниками (а.с.6-8 т.2).

Наказом ГУНП від 18.10.2022 №1896 призначено службове розслідування з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки відомостей щодо порушення службової дисципліни полковником поліції ОСОБА_5 , капітаном поліції ОСОБА_3 , старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 (а.с.3-4 т.2).

Відповідно до наказу ГУНП «Про продовження строку проведення службового розслідування» від 28.10.2022 №1986 продовжено строк проведення службового розслідування до 15.11.2022 року. Наказ №1986 прийнятий на підставі доповідної записки голови дисиплінарної комісії ОСОБА_9 щодо необхідності опитання начальника кримінальної поліції ГУНП ОСОБА_10 (безпосереднього керівника ОСОБА_1 ) і начальника УКР ГУНП ОСОБА_11 (а.с.16,18-19 т.2).

Згідно з п.6 ч.1 ст.19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи. Оскільки пояснення безпосереднього керівника поліцейського є обов`язковими для врахування комісією, суд вважає обгрунтованим продовження службового розслідування, доводи представника позивача з приводу протилежного суд вважає безпідставними.

14.11.2022 начальник ГУНП М.Семенишин за результатами проведеного службового розслідування затвердив висновок службового розслідування (а.с.306-331 т.2).

Згідно з вказаним висновком дисциплінарною комісією встановлено, що 15.10.2022 близько 14:00 год. до гр-на ОСОБА_4 , якій знаходився біля будівлі торгівельного центру «Metro» за адресою: АДРЕСА_2 , підійшли майор поліції ОСОБА_2 , старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та капітан поліції ОСОБА_3 , які діючи умисно, за попередньою змовою, переслідуючи корисливий мотив, без складання відповідних процесуальних документів, провели особистий обшук ОСОБА_4 , в ході якого виявили у лівій кишені куртки 2 зіп-пакети, у яких містилась порошкоподібна речовина білого кольору.

У подальшому зазначені поліцейські, без виклику слідчо-оперативної групи та складання відповідних процесуальних документів, застосували відносно ОСОБА_4 спеціальний засіб «кайданки» та проти його волі посадили на заднє пасажирське сидіння автомобіля «AUDI А6» чорного кольору, н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , направились до адміністративної будівлі ВП №1 ОРУП №2 ГУНП, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, м.Чорноморськ, вул. Хантадзе, 19. Прямуючи до вказаного відділу поліції поліцейські повідомили правопорушнику про необхідність сплати неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

Надалі, знаходячись у будівлі ВП №1 ОРУП №2 ГУНП поліцейські провели ОСОБА_4 до службового кабінету, яким користується капітан поліції ОСОБА_3 та почали встановлювати анкетні дані правопорушника, в цей час в кабінет прибув полковник поліції ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 покинув приміщення. Знаходячись у вищевказаному кабінеті ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відібрали у ОСОБА_4 пояснення у двох екземплярах, без дати, на ім`я начальника ВП №1 ОРУП №2 ГУНП підполковника поліції Є.Орлова, у яких примусили правопорушника зазначити відомості про те, що він зберігав при собі з метою збуту наркотичний засіб і займається збутом наркотичного засобу іншим особам, а також ще 2 заяви, в яких зазначено, що останній добровільно видав наявні у нього 2 зіп-пакети із порошкоподібною речовиною білого кольору. У подальшому, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повідомили правопорушнику, що йому загрожує кримінальна відповідальність за зберігання та збут наркотичних засобів та почали вимагати від нього неправомірну вигоду за знищення складених документів та невжиття заходів в межах їх компетенції щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності. Вищевказані поліцейські примусили ОСОБА_4 віддати належні останньому грошові кошти, які у нього були при собі, та тим самим отримали першу частину неправомірної вигоди, а саме: 300 доларів США. Надалі, у ході розмови, поліцейські дізнались у ОСОБА_4 , що у нього вдома зберігаються грошові кошти, які останній отримав від реалізації належного йому автомобіля. Вирішивши, що отриманих коштів недостатньо, поліцейські направились до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 .

Прибувши за адресою проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_5 залишився у автомобілі, а ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , разом із ОСОБА_4 пройшли до квартири останнього, де у ході несанкціонованого проведення обшуку виявили належні правопорушнику 2200 доларів США, які забрали у нього у якості другої частини неправомірної вигоди. ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_5 , передав зазначені грошові кошти останньому, які він поклав до своєї сумки та зберігав при собі. Після цього, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були затримані співробітниками УСБУ в Одеській області та працівниками ТУ ДБР біля будинку АДРЕСА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

16.10.2022 ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Того ж дня, Київським районним судом м.Одеси стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» до 14.12.2022 та визначено розмір застави - 501600 грн кожному.

Зазначене набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції. Своїми діями вищевказані поліцейські дискредитували звання поліцейського.

В заключній частині висновку визначено, що дисциплінарний проступок ОСОБА_1 виразився в особистій недисциплінованості, недотриманні законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського, неповідомленні про пропозицію неправомірної вимоги через спецлінію «102», не складанні відповідного письмового рапорту на ім`я свого безпосередньоо керівнка під час надходження пропозиції про одержання неправомірної вигоди, нестримуванні поліцейських від учинення правопорушення, неповідомленні невідкладно про отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію на скорочений номер екстреного виклику поліції «102», а також центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про затримання ОСОБА_4 , неповідомленні керівника про застосування спеціального засобу «кайданок» неінформуванні його про порушення службової дисципліни, у тому числі іншими працівниками поліції.

Відповідно до п.5 висновку службового розслідування від 14.11.2022 за вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог ч.2 ст.19, ч.3,5 ст.29, ч.1 ст.30 Конституції України, п.1,2,3,6,7,11,13 ч.3 ст.1, п.6,7,8 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, п.1,2 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону №580-VIII, ст.22, ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.01.2014 №1700-VII, ч.1 ст.13, ч.2 ст.234 КПК України, п.6,7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, абз.2,3,4,6 п.1 розділу II, п.1,2 розділу III, п.1,2 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, п.2.1, 2.4 розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 01.02.2021 №177, п.1.6, 2.40, 2.41 посадової інструкції комісією рекомендовано застосувати до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

16.11.2022 ГУНП прийнято наказ №2138 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ГУНП», пунктом 3 якого, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилися в порушенні норм, визначених п.5 висновку службового розслідування від 14.11.2022, за вчинення дисциплінарного проступку до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (а.с.377-347 т.2).

Наказом ГУНП По особовому складу від 24.11.2022 №1837о/с відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

На цій же підставі наказами від 24.11.2022 №1836о/с, №1838о/с звільнено зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_5 та капітана поліції ОСОБА_3 (а.с.367-369 т.2).

Полковник поліції ОСОБА_5 та капітан поліції ОСОБА_3 звернулись до Одеського окружного адміністративного суду з позовами до ГУНП про визнання протиправними та скасування наказів від 16.11.2022 №2138 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ГУНП в Одеській області» та від 24.11.2022 №1836о/с, №1838о/с, а також поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з автоматизованою системою документообігу суду рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року по справі №420/18554/22 ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні адміністративного позову, а рішенням суду від 02.03.2023 року по справі №420/18677/22, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2023 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5

ОСОБА_1 , що є позивачем по даній справі, не погоджуючись з наказами від 16.11.2022 №2138 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ГУНП в Одеській області» та від 24.11.2022 №1837о/с, яким його звільнено зі служби в поліції, звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частина 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» містить перелік підстав звільнення поліцейського зі служби в поліції та припинення служби в поліції.

Серед вказаного переліку наявні підстави: - у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6 ч.1 ст.77); - набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення, зокрема, кримінального правопорушення (п.10 ч.1 ст.77).

Згідно з оскаржуваними наказом ГУНП від 24.11.2022 року №1837о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції).

Вказані підстави звільнення працівника поліції зі служби (п.6 та п.10 ч.1 ст.77) не є тотожніми, навідь якщо звільнення поліцейського за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» пов`язано із порушенням кримінальної справи.

Щодо застосування вказаних підстав звільнення Верховним Судом сформований правовий висновок у постанові від 14.03.2023 року по справі №320/1206/21, який в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при розгляді даної справи.

Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 року по справі №320/1206/21 зазначено, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Також звернув увагу на те, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. На думку Верховного Суду, порушення, зафіксовані у висновку службового розслідування, у своїй сукупності свідчать про вчинення, зокрема, позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, несумісного з продовженням служби у поліції.

Верховний Суд зазначив, що навіть за відсутності у майбутньому обвинувального вироку суду за результатами розгляду кримінального провадження, висновок cуду апеляційної інстанції щодо правомірності та обґрунтованості застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правильним.

З урахуванням зазначеного правового висновку Верховного Суду є неспроможним твердження представника позивача, що ОСОБА_1 звільнено не на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII - у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, а саме у зв`язку лише з порушенням кримінального провадження.

Застосування при проведенні службового рослідування відомостей кримінального провадження не свідчить про встановлення в діях позивача кримінального злочину. При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.09.2019 по справі №819/945/16, що будь-які свідчення та інші матеріали, зібрані в рамках кримінального провадження, повинні бути оцінені органами слідства і судом у кримінальному судочинстві. В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена на стадії досудового слідства, носить лише попередній характер. Вирішення питання кримінального судочинства про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Таким чином, зазначення будь-яких відомостей з кримінального провадження, які носять попередній характер, у дисциплінарній справі не є порушеням проведення службового розслідування, відповідно є безпідставними доводи представника позивача про інкримінування позивачу в межах проведення службового розслідування кримінального корупційного злочину, зокрема, шляхом застосування формулювань «корупційне правопорушення», «поліцейські, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, переслідуючи корисливий мотив», «повідомляли про необхідність неправомірної вигоди у вигляді грошовох коштів».

Подія, що мала місце 15.10.2022 року за участі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 досліджена дисциплінарною комісією в розрізі встановлення обставин, причин та умов, що зумовили затримання вищевказаних поліцейських в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 28.09.2022 за №62022150020000458, та навності дисціплинарного проступку.

Судом по даній справі досліджуються обставини та надається правова оцінка оскаржуваному наказу, який прийнятий на підставі службового розслідування, виключно щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку. Тому суд не приймає до уваги доводи представника позивача з урахуванням правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 14.03.2023 року по справі №320/1206/21, що позивач не зможе відновити свої права у випадку, якщо відносно нього буде постановлено виправдувальний вирок за результатами розгляду кримінального провадження. Звільнення позивача ОСОБА_1 ґрунтується на самостійних правових підставах.

Досліджуючи питання обгрунтованості висновку ГУНП про наявність у діях та бездіяльності ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, судом враховується, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.1 та 2 ст.19 Закону №580-VIII).

Дисциплінарний статут затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту (в редакції від 01.05.2022 чинній на час виникнення спірних правовідносин) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно із ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст.18 Законом №580-VIII, зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту).

Таким чином, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Частиною 3 ст.13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з ч.1-2 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до ч.5 ст.26 розділу V Дисциплінарного статуту за результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.

Частиною ч.1 ст.19 Дисциплінарного стутуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: обставини справи (обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку); пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку та інші.

За правовим висновком Верховного Суду (постанова від 05.03.2020 року у справі №824/126/17-а) підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про наявність у діях поліцейського дисциплінарного проступку.

Судом встановлено, що дисциплінарною комісією було зібрано самостійно письмові пояснення, зокрема, ОСОБА_4 , надані ГУНП в рамках службового розслідування, якій підтвердив застосування до нього сумісними діями поліцейських ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спецзасобу «кайданок», його досмотру та доставку до відділення та необхідність сплати ним неправомірної вигоди.

Застосування поліцейськими спецзасобів регламентовано Законом №580-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №580-VIII поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.

Частиною 3 цієї статті визначені загальні правила застосування спеціальних засобів, зокрема, кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.

Відповідно до ч.6 ст.45 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про застосування до особи спеціального засобу.

Застосуваши до ОСОБА_4 спеціальний засіб позивач не повідомив про цю подію безпосереднього керівника, що не заперечується власне позивачем, чим порушено ч.6 ст.45 Закону №580-VIII.

Також позивачем всупереч п.2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою Кабінету Мінстрів України від 28.12.2011 №1363 не повідомлено відповідний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо факту затримання ОСОБА_4 та відомості про нього.

Крім того, згідно з поясненнями ОСОБА_12 під час знаходження в райвідділі мова йшла про неправомірну вигоду. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запитували як він планує виходити із ситуації, що склалась. Він повідомив у присутності та за участі поліцейськіх ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про наявність у нього дома коштів, які він отримав від реалізації автомобіля. З вказаними трьома поліцейськими вони направились з відділення поліції до його дому.

З урахуванням викладеного посилання представника позивача на необізнаність ОСОБА_1 мети, з якою вони направились до дому ОСОБА_4 - є неспроможними, навіть якщо він залишився на вулиці за вимогою ОСОБА_5 .

Суд дійшов висновку, що матеріалами службового розслідування підтверджується обізнаність позивача про події можливого кримінального правопорушення, що зумовлює його розуміння необхідності виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Відповідно до п.6,7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100 (далі Порядок №100), поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов`язки.

Виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, позивач, в силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний повідомляти безпосереднього керівника та за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» у разі виявлення кримінального правопорушення а також вжити заходи щодо його припинення.

Позивачем не виконані вимоги ст.24 Закону України «Про запобігання корупції».

У судовому засіданні представник позивача зазначив про порушення прав ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування через позбавлення його можливості реалізувати свої процесуальні права як учасника службового розслідування, зокрема, щодо надання пояснень, оскільки позивач перебував під вартою, що вплинуло на його емоційний стан. Вказані обставини, на його думку, зумовлюють неповноту службового розслідування.

Суд не приймає такі доводи до уваги, оскільки вважає, що відповідачем дотримана всебічність та повнота дисциплінарного розслідування, з огляду на наступне.

Згідно з абз.3 п.14 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 №893, отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.

З метою опитування полковника поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 10.10.2022 дисциплінарною комісією ГУНП до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» надіслано відповідний лист (а.с.20-21).

21.10.2022 від ДУ ОСІ до ГУНП надійшли матеріали з особистими поясненнями ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які власноруч вказали на бланках пояснень, що від надання пояснень відмовляються, посилаючись на ст.63 Конституції України (а.с.26-31 т.2).

Тобто дисциплінарною комісією в межах повноважень забезпечено право позивача на надання пояснень щодо дисциплінарного проступка.

Крім того, судом встановлено, що під час службового розслідування комісією вивчено відеозаписи з камер відеоспостереження, які розташовані на території торгового центру «Метро» (а.с.199 т.2).

У судовому засіданні представник відповідача ГУ НП просив долучити та дослідити відеофайл. Представник позивача заперечував та зазначив про непідтвердженість джерела походження відеозапису, з огляду на неможливість його отримання дисциплінарною комісією в рамках дисциплінарного провадження.

Проте доводи представника позивача спростовуються матеріалами службового розслідування, зокрема, головою дисциплінарної комісії листом від 18.10.2022 №55/1849 з метою прийняття обгрунтованого рішення витребувано у відділу поліції №1 ОРУП №2ГУНП документи, в тому числі, копії матеріалів ЄО від 15.10.2022 №13663 та відеозапис до вказаних матеріалів (а.с.128-129). Листом відділу поліції №1 ОРУП №2ГУНП направлено витребувані матеріали, окрім вилученого слідчим ТУ ДБР журналу обліку доставлених, відвідувачів і запрошених (а.с.132).

Ухвалою суду від 27.04.2023 року, заведеною до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи відеофайл під назвою «registrator2_КАССОВАЯ ЗОНА 1 20221015141725_20221015143040_240414432».

Вказаний відеозапис досліджений у судовому засіданні. На відеозаписі зафіксовано як до ОСОБА_4 підходять троє осіб в цивільному одязі, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що не заперечувалось сторонами. Між поліцейськими та ОСОБА_4 відбувається розмова, проте відеозапис без звуку. На 10:49 хв поліцейські стосовно ОСОБА_4 застосовують фізичну силу, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заламують йому руки за спину з метою застосування спецзасобу кайданок, які закриває ОСОБА_2 . Після чого вони супроводжують його силою до автомобіля «Ауді» чорного кольору, де із застосуванням фізичної сили саджають ОСОБА_4 на заднє сидіння. В подальшому поліцейські також сідають до вказаного автомобіля та їдуть із парковки.

Таким чином, вказаний відеозапис підтверджує наявність дисциплінарного проступку в діях позивача щодо застосування спецзасобу кайданок, які були застосовані до ОСОБА_4 сумісними діями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також недотримання позивачем у подальшому вимог законодавства.

Крім того, суд вважає доведеним порушення позивачем Дисциплінарного статуту, зокрема п.1,2,3, 6,11,13 ч.3 ст.1 в частині обов`язку бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Також відповідач обгрунтовано дійшов висновку про наявність в діях та бездіяльності ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразився у неповідомленні про пропозицію неправомірної вимоги через спецлінію « 102» та безпосередньоо керівника, центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про затримання ОСОБА_4 , безпосереднього керівника про застосування спеціального засобу «кайданок» не інформовано його про порушення службової дисципліни, у тому числі іншими працівниками поліції, не вжитті заходів щодо стримування поліцейських від вчинення правопорушення.

Оцінюючи у сукупності встановлені по справі обставини суд вважає, що позивач вчинив дії та допустив бездіяльність, що суперечать інтересам служби, та свідчать про непрофесійне виконання обов`язків поліцейського, чим порушив обов`язки передбачені п.1,2 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону №580-VIII, що є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Позивачем не доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень при проведенні службового розслідування, які б могли вплинути на прийняття оскаржуваних наказів, зокрема, суд не приймає доводи позивача щодо неврахування відповідачем характеристики ОСОБА_1 та незастосування іншого дисциплінарного стягнення.

Стаття 29 Дисциплінарного стутуту передбачає особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, згідно частини першої якої у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції (ч.2 ст.29 Дисциплінарного стутуту).

Відповідно до ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність поліцейського є попередня бездоганна поведінка (п.2 ч.4 ст.19 Дисциплінарного статуту). У висновку службового розслідування зазначено, що ОСОБА_1 не має лисціплінарних стягнень, по службі характеризується позитивно (т.2 а.с.307).

Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Встановлені під час службового розслідування обставини можуть розглядатись як такі, що об`єктивно завдають шкоди авторитету правоохоронного органу, працівники якого повинні бути прикладом виключно високого рівня правової свідомості та чесності як у робочий, так і у неробочий час. Вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання працівника поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Судом встановлено, що комісією враховано пояснення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у яких зазначено про відсутність інформації щодо можливої схильності поліцейських, в тому числі ОСОБА_1 , до вимагання неправомірної вимоги. Отже доводи представника позивача про неврахування таких пояснень спростосуються матеріалами службового розслідування. Водночас, така інформація не є підтавою для пом`якшення відповідальності ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку.

Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним і пропорційним до вчиненого проступку.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів від 16.11.2022 року №2138 та від 24.11.2022 року №1837о/с, та як похідних позовних вимог про поновлення на службі в поліції у спеціальному званні та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 6, 7, 9, 242-246, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправними та скасування наказів від 16.11.2022 року №2138, від 24.11.2022 року №1837о/с в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.