Рішення № 110907837, 11.05.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/540/23

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Корякін Д.В.

Від відповідача: Гербей А.А. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного підприємства „Агробізнес-2 (вх. 14543/23 від 03.05.2023р.) про розподіл судових витрат на правову допомогу, подану по справі за позовом фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича до приватного підприємства „Агробізнес-2 про стягнення 11 860,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до господарського суду із позовною заявою до приватного підприємства „Агробізнес-2 (далі по тексту ПП „Агробізнес-2) про стягнення 3% річних у розмірі 98169,52 грн., збитків від інфляції у розмірі 546 617,19 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №2-2801/пр139 від 28.01.2019р., право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору від 02.12.2022р., в частині своєчасної оплати вартості поставленого відповідачу товару.

Ухвалою суду від 15.02.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

ПП „Агробізнес-2 було визнано заявлені позивачем вимоги в частині заявлених 3% річних на суму 1 707,76 грн., збитків від інфляції у розмірі 4 404,71 грн. При цьому, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем було повідомлено, що орієнтовний розмір судових витрат, які ПП „Агробізнес-2 очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складає 34 000,00 грн.

22.03.2023р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 380,52 грн. та збитки від інфляції у розмірі 9 479,71 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.05.2023р. по даній справі позовні вимоги Корякіна Д.В було задоволено частково шляхом присудження до стягнення із ПП „Агробізнес-2 3% річних у розмірі 2 328,77 грн., збитків від інфляції у розмірі 9 479,71 грн., судовий збір у розмірі 1 982,30 грн.; частина судового збору у розмірі 7 679,80 грн. була повернута позивачу із державного бюджету.

При цьому, у рішенні від 03.05.2023р. суд, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України, враховуючи клопотання відповідача про розподіл витрат на правову допомогу, призначив засідання для вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу на 08.05.2023р. о 12:30 год.

08.05.2023р. до суду від ПП „Агробізнес-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правову допомогу у розмірі 39 500,00 грн.

10.05.2023р. до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву відповідача про розподіл понесених ПП „Агробізнес-2 витрат на правову допомогу у розмірі 39 500,00 грн.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Слід зазначити, що ПП „Агробізнес-2 у поданому до суду відзиві на позов було повідомлено, що попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складає 34 000,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 03.05.2023р., представником відповідача було повідомлено, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Рішенням суду від 03.05.2023р. позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

08.05.2023р. до суду від ПП „Агробізнес-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правову допомогу у розмірі 39 500,00 грн.

Таким чином, ПП „Агробізнес-2 з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення було подано до суду докази понесення витрат на правову допомогу, що свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку, встановленому процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

14.03.2023р. між ПП „Агробізнес-2 та адвокатом Гербей А.А. було укладено договір про надання правової допомоги №84, предметом якого згідно з п. 1.4 є представництво інтересів Клієнта у судах усіх юрисдикцій під час здійснення кримінального. цивільного. господарського, адміністративного та конституційного судочинства, в органах державної виконавчої служби, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Розділом 4 договору про надання правової допомоги №84 від 14.03.2023р. передбачено, що гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та визначається в додатку 1 до цього договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт. Сума гонорару подвоюється у разі надання Адвокатом послуг Клієнту у неробочий (нічний) час, вихідні та святкові дні. До гонорару не включаються фактичні виграти, необхідні для виконання договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, який оформлюється у вигляді додатку 2 до цього договору. Підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура, який оформлюється у вигляді додатку 3 до цього договору. Клієнт сплачує гонорар у день підписання додатку 2 або отримання рахунку-фактури. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката. У разі проведення розрахунку готівкою Адвокат видає довідку, зразок якої є додатком 4 до цього договору. У випадку дострокового розірвання даного договору з ініціативи Клієнта Адвокат не повертає раніше отриманий від Клієнта гонорар та відшкодовані фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У додатку №1 до договору про надання правової допомоги №84 від 14.03.2023р. відповідачем та адвокатом було передбачено орієнтовний перелік та вартість послуг, які Адвокат зобов`язується надати у межах справи №916/540/23. Згідно вказаного додатку орієнтована вартість послуг адвоката складає 34 000,00 грн.

04.05.2023р. між ПП „Агробізнес-2 та адвокатом Гербей А.А. було підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору №84 від 14.03.2023р., згідно якого вартість наданих адвокатом послуг складає 39 500,00 грн., до якої було включено:

1) ознайомлення з матеріалами справи 1 год., вартістю 1500,00 грн.;

2) роздруківка матеріалів справи 1 год., вартістю 1500,00 грн.;

3) вивчення наявних письмових документів та доказів, опрацювання законодавчої бази, вивчення судової практики, формування загальної правової позиції, узгодження з клієнтом оптимального способу захисту його прав та обов`язків 11 год., вартістю 4 000,00 грн.;

4) складання та направлення клопотання про витребування доказів 2 год., вартістю 2 000,00 грн.;

5) складання та направлення відзиву 12 год., вартістю 6 500,00 грн.;

6) правовий аналіз відповіді на відзив 2 год., вартістю 2 000,00 грн.;

7) правовий аналіз уточненої позовної заяви 2 год., вартістю 2 000,00 грн.;

8) складення та направлення заперечень 6 год., вартістю 6 000,00 грн.;

9) складення та направлення відзиву на уточнену позовну заяву 6 год., вартістю 6 000,00 грн.;

10) участь у трьох засіданнях 6000,00 грн.;

11) поїздки до суду 1 год., вартістю 2500,00 грн.

04.05.2023р. адвокатом Гербей А.А. було виставлено ПП „Агробізнес-2 рахунок-фактуру на суму 39 500,00 грн. При цьому, вказаний акт також був підписаний відповідачем та адвокатом.

Корякін Д.В. у поданих до суду запереченнях на заяву відповідача повністю заперечував проти задоволення вимог відповідача про розподіл витрат на правову допомогу. Позивачем було наголошено про відсутність підстав для відшкодування витрат адвоката, понесених у зв`язку з поїздками до суду, оскільки ці витрати на пов`язані з розглядом справи; підстави для відшкодування витрат, понесених у зв`язку з ознайомленням із матеріалами справи та роздрукуванням матеріалів справи також відсутні з огляду на направлення позовної заяви на адресу відповідача; вивчення судової практики адвокатом не підтверджено матеріалами справи, оскільки представник не посилався на будь-яку судову практику у поданих до суду заявах; відшкодування витрат у зв`язку з подачею клопотання про витребування доказів відсутні, так як в процесі розгляду справи відповідач заявив клопотання про залишення раніше поданого клопотання без розгляду; вказані у акті обставини про необхідність для адвоката 12 годин для складання та направлення відзиву є безпідставними, оскільки більша частина відзиву була скопійована з позовної заяви та ухвали суду; вартість написання та подання решти заяв є завищеною, оскільки для їх написання адвокату (з огляду на зміст поданих заяв) не потрібно було витрачати таку кількість часу, як зазначено у акті.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).

Господарський суд, керуючись ч. ч. 5-7 ст. 129 ГПК України, зазначає, що представник ПП „Агробізнес-2 не ознайомлювався із матеріалами справи в господарському суді Одеської області, а, отже, заявлені до стягнення витрати, понесені у зв`язку з ознайомленням з матеріалами справи та роздрукуванням матеріалів справи не підлягають розподілу між сторонами; не підлягають також розподілу між сторонами витрати на складання та направлення клопотання про витребування доказів, оскільки за заявою відповідача вказане клопотання було залишено без розгляду, а, отже, суд не може оцінити його значення з точки зору його доцільності та необхідності для правильного вирішення спору.

З огляду на викладене, суд відмовляє ПП „Агробізнес-2 у задоволенні заяви в частині покладення на позивача заявлених до стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Враховуючи правову позицію, яка наведена у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, суд доходить висновку, що вартість витраченого адвокатом часу для прибуття у судове засідання 29.03.2023р., має бути розподілена між сторонами.

Вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу, який може бути присуджений до стягнення із Корякіна Д.В. на користь ПП „Агробізнес-2, суд, враховуючи заперечення позивача проти задоволення заявленого відповідачем клопотання, а, також наведені ОСОБА_1 доводи, виходить з наступного.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на загальне правило розподілу судових витрат, передбачене ч. 4 ст. 129 ГПК України, розмір витрат, які мають бути відшкодовані ПП „Агробізнес-2, має визначатись в залежності від ціни позову та розміру присуджених до стягнення на користь позивача грошових коштів.

Проте, суд зазначає, що незважаючи на незгоду позивача із доводами відповідача, заява про зменшення розміру позовних вимог з 644 786,71 грн. до 11 860,23 грн. була подана позивачем до суду після отримання відзиву на позовну заяву. Таким чином, визначення розміру витрат, які мають бути відшкодовані відповідачу, не буде об`єктивним та справедливим у випадку, якщо суд буде керуватись лише ціною позову.

Враховуючи обсяг підготовленого відповідачем відзиву та викладену у ньому правову позицію, приймаючи до уваги участь представника відповідача у судових засіданнях, призначених для розгляду даної справи, суд доходить висновку, що реальними та співмірними витратами з огляду на складність справи та витрачений адвокатом час є витрати у розмірі 6 000,00 грн. Суд зазначає, що розмір вказаних витрат є справедливим по відношенню до виконаної адвокатом роботи та ціною позову, а, отже, не матиме наслідком покладення на позивача надмірного тягаря.

З огляду на часткове задоволення заявлених позивачем вимог майнового характеру, господарський суд, враховуючи клопотання позивача про відмову у задоволенні поданої відповідачем заяви, керуючись також приписами ч. ч. 5-7 ст. 129 ГПК України, доходить висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича на користь приватного підприємства „Агробізнес-2 витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн. Наведене має наслідком необхідність часткового задоволення поданої відповідачем заяви про розподіл судових витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 86, 123, 126, 129, 221, 236 238, 244, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Заяву приватного підприємства „Агробізнес-2 про розподіл судових витрат на правову допомогу задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / на користь приватного підприємства „Агробізнес-2 /67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н., с. Салгани, вул. Приморська, буд. 57В; ідентифікаційний код 33467965/ витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн. /шість тисяч грн. 00 коп./.

3.В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складено 17.05.2023р.

Суддя С.П. Желєзна