Рішення № 110898267, 16.05.2023, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/10421/22

Провадження №2/523/1516/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.

за участю секретаря - Славинського А.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в місті Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовними вимогами в яких просить встановити факт його проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та постійного проживання на час її відкриття, визнавши за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з вказаного вище житлового будинку. Позивач стверджує, що він з 2000р. по день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав з нею однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. З 04 вересня 2002р. вони почали проживати в будинок АДРЕСА_1 . Вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки. Увесь час позивач формально був зареєстрований в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . Але, він постійно проживав разом з ОСОБА_4 в житловому будинку, яке було єдиним його житлом. Після смерті ОСОБА_4 позивач поховав її та продовжує проживати у спадковому будинку. Інших спадкоємців, ані за законом, ані за заповітом не має.

На теперішній час позивач вважає себе спадкоємцем четвертої черги, проте не може оформити право на спадщину, так як нотаріусом у цьому йому було відмовлено, з посиланням на відсутність достатніх документів підтверджуючих його спільне проживання з спадкодавцем ОСОБА_4 . На думку ОСОБА_3 такі обставини є підставою для визнання за ним права власності на спадковий житловий будинок. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 07 вересня 2022р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2022р. було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Лисевича С.В. про витребування доказів.

17 жовтня 2022р. до суду надійшов відзив на позовні вимоги в яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивачем не доведено належними доказами факт спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 . Надані з боку позивача докази про доведеність позовних вимог є безпідставними. Заявлені позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом є передчасними.

Ухвалою суду від 09 грудня 2022р. було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Лисевича С.В. про витребування доказів.

Ухвалою суду від 18.01.2023р. було закрито підготовче провадження у справі з призначення розгляду справи по суті.

Позивач та його представник в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги підтримали, просять задовольнити. В призначене судове засідання на 16 травня 2023р. не з`явились. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача Одеської міської ради посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовні вимоги просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В призначене судове засідання на 16 травня 2023р. не з`явився направивши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, рішення у справі ухвалюється за відсутності сторін по справі.

Суд, заслухавши позивача, представників сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов до такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04 вересня 2002р., реєстровий номер 6895, ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.18).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт її смерті підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Одеським міським відділом державної РАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі актового запису про смерть №1439 (а.с.80).

Організацією та проведенням поховання займався ОСОБА_3 , що підтверджується договором-замовлення №064301, квитанцією про оплату таких послуг, довідкою на одержання та підпоховання праху, договором доручення (а.с.12-17).

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із зазначеного вище будинку.

Згідно відповіді Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одесі від 28 жовтня 2022р., вих.№2387/01-16 за даними Спадкового реєстру, спадкова справа до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась (а.с.74-75).

Відповідно до копії листа від 04 травня 2021р. №135/01-16 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т.О. було відмовлено ОСОБА_3 у відкритті спадкової справи до майна ОСОБА_4 у зв`язку із пропуском ним шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с.28).

За твердженням позивача ОСОБА_3 він з 2000р. по день смерті ОСОБА_4 постійно проживав з нею однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Відтак, судом досліджується спірне питання про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2000р. по 30 січня 2021р., що є наслідком можливого прийняття спадщини ОСОБА_3 , як спадкоємцем четвертої черги, в силу ст.1264 ЦК України, якою передбачено, що в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом частин 3, 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як було роз`яснено у пункті 21 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК ( 2947-14 ) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

Матеріалами справи встановлено та документально підтверджено, що ОСОБА_3 у будь-якому зареєстрованому шлюбі не перебував (а.с.98).

ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 19 квітня 1963р., що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00038254043 від 25 січня 2023р. (а.с.99-100).

В той же час, згідно витребуваної судом інформації з повного витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00039270932 від 13 квітня 2023р. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.129-130). Тобто, починаючи з часу смерті ОСОБА_6 - чоловіка ОСОБА_4 , остання була вдовою та у будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі по час своєї смерті не перебувала.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, надані з боку позивача, на підтвердження заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , доведений з огляду на таке.

ОСОБА_3 з 24 березня 2004р. по 29 березня 2021р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

В той же час, частинами 1 та 2 статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у редакції на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Так, факт проживання позивача з 2002р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю з ОСОБА_4 підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка працює поштаркою Укрпошти з листопада 2011р. показала, що вона особисто знає ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Вона постійно, два рази на місяць приносила пенсію ОСОБА_3 за вказаною адресою, яку він отримував у неї по відомості.

Покази вказаного свідка також підтверджуються листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 2 березня 2023р., згідно якого ОСОБА_3 з 01 листопада 2003р. отримував пенсійні виплати за адресою: АДРЕСА_1 через поштове відділення №65042.

Свідок ОСОБА_8 , сусідка позивача та ОСОБА_4 та знає їх з 2006р., з часу її вселення в сусідній будинок, стверджувала, що їй особисто відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно приживали однією сім`єю, як чоловік та дружина, вели спільне господарство, робили ремонтні роботи в будинку, дбали один про одного. Такі твердження свідок ґрунтувала на частому відвідувані їх родини, майже кожного дня.

Допитана свідок ОСОБА_9 , зазначила, що знає ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 2002р., тобто з часу їх спільного заселення в буд. АДРЕСА_1 . Свідок підтвердила, що з 2002р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю у вказаному будинку, вели спільне господарство, спільно робили поточні ремонтні роботи в житловому будинку, поміняли двері, вікна. Ходили разом на базар. При цьому свідок стверджувала, що ОСОБА_3 постійно, з 2002р. проживав з буд. АДРЕСА_1 , як до смерті ОСОБА_4 так і після її смерті.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Отже, показання допитаних в судовому засіданні свідків, які не суперечать одне одному, збігаються із зібраними по справі доказами, підтверджують спільне проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та вказують на наявність у них спільного побуту, виникнення з цього приводу взаємних прав та обов`язків, яке було засновано на систематичності.

Крім показів свідків, спільне проживання також підтверджується наступними доказами наданими позивачем, зокрема:

фотознімками, які оглядались у судовому засіданні, надавались сторонам по справі та свідкам, на яких разом зображені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.23-24);

актом про спільне проживання від 18 квітня 2021р., який оцінюється судом як письмовий доказ та не спростований відповідачем, з якого убачається, що ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 з 2002р. (а.с.22);

документами, з яких убачається, що саме ОСОБА_3 організував поховання ОСОБА_4 та поминальний обід;

наявністю на руках у ОСОБА_3 всіх оригіналів документів, які належали та мали відношення до ОСОБА_4 ;

тривалим проживанням ОСОБА_3 з 2002р. та до сьогодні в буд. АДРЕСА_1 .

Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто мають незначну різницю у віці, що вказує на наявність між ними спільних інтересів та цінностей, сприйняття світогляду, що вказує на звичайну, прийнятну і регульовану суспільством формою взаємин між чоловіком і жінкою за віком.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. Положення КпШС України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року. Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Зважаючи на викладене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заявлених вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає встановленню з 01 січня 2004р. тобто з дня набрання Сімейним кодексом України законної сили.

Одночасно, з урахуванням принципів диспозитвності та змагальності у цивільному процесі (ст.ст.12,13 ЦПК) відповідач - Одеська міська рада не надала суду жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував доводи та надані з цього приводу докази ОСОБА_3 в обґрунтованість пред`явлених позовних вимог.

Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомості, то слід заначити наступне.

Як убачається з відповіді приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, в зв`язку з пропуском ОСОБА_3 шестимісячного строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, останньому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та роз`яснено його право на звернення до суду.

Посилаючись на зазначені вище обставини позивач вважає, що позбавлений права на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у встановленому законом порядку, а відтак має право на захист своїх прав в судовому порядку.

Втім, суд не може погодиться з такими твердженнями позивача.

Наявність доведеності факту спільного проживання однією сім`єю, як до смерті, так і на час смерті ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , вказує на те, що ОСОБА_3 є таким, що прийняв спадщину (ч.ч.3,5 ст.1268 ЦК).

Так, відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частина 1 ст.1297 ЦК України визначає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналізуючи вказані вище норми, слід дійти висновку, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, такі перешкоди є непереборними, які неможливо усунути не інакше, як в судовому поряду. При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

У відповідність до п.4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Положення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно або видача свідоцтва про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Згідно п.4.18. пункту 4 глави 10 розділу II Положення, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Отже, правовою підставою для набуття права власності на спадкове нерухоме майно є видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом.

Підстава, за якою ОСОБА_3 було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, усунуто даним рішенням суду, шляхом встановлення факту його спільного проживання з ОСОБА_4 . Відтак, позивач не позбавлений права в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_3 права власності на спадковий об`єкт нерухомості, в порядку спадкування за законом є передчасними, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 січня 2004року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в в будинку АДРЕСА_1 .

В частині позовних вимог ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повен рішення суду складено 16 травня 2023р.

Суддя