Вирок № 110897303, 17.05.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3538/22 1-кп/335/298/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді : ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Запоріжжя кримінальне провадження № №12022082060000355 від 03.04.2022 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, українця, громадянина України, неодруженого, який має на утримані неповнолітню дитину, працевлаштованому вантажником в ТОВ «Металскарб», має середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2022 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на території дитячого майданчика, розташованого між буд 39-В та буд. 39-Г по Незалежної України у місті Запоріжжя, під час конфліктної ситуації, що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , розуміючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, використовуючи наявний при собі невстановлений під час досудового розслідування предмет, що має колюче-ріжучі властивості, який він утримував у правій руці, наніс потерпілому ОСОБА_7 не менше 15 колото-різаних поранень, чим згідно висновку експерта № 420п від 29.04.2022, спричинив останньому наступні тілесні ушкодження:

- непроникаючі колото-різані рани в лівій білявушно-жувальній ділянці, на передній поверхні шиї у нижній третині, в ділянці лівої лопатки, в паравертебральних ділянках в проекції грудного відділу хребта, передньої поверхні лівої половини грудної клітини, в ділянці лівого кульшового суглобу, в лівій поперековій ділянці, на задній поверхні лівої половини грудної клітини, передній третині лівого плеча по задній поверхні, які як порізно так і в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

- колото-різані рани в області 4-го міжребір`я по лівій парастернальній лінії в області 7-го міжребір`я по лівій задньо-пахвинній лінії, в області 8-го міжребір`я по лівій середньо-пахвинній лінії, що проникають в плевральну та черевну порожнину з ушкодженням внутрішніх органів, а саме: наскрізного поранення верхньої частини 5-го сегменту лівої легені, м`язової частини лівого куполу діафрагми та селезінки по діафрагмальній поверхні, з наступним видаленням селезінки, зі скупченням крові в плевральній та черевній порожнинах, підшкірна емфізема зліва, що як порізно так і в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпеки для життя та що спричинило втрату потерпілим ОСОБА_7 органу селезінки, яку 02.04.2022, у ході проведення оперативного втручання, видалено шляхом здійснення спленектомії.

Після скоєного ОСОБА_5 викинув знаряддя злочину та зник з місця скоєного злочину.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, та таке, що спричинило втрату органу.

Відповідно до вимогст.337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження проводився лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

На думку обвинувачення, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України доведена повністю, а саме: показами потерпілого ОСОБА_7 , показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , письмовими доказами, висновками експертиз, речовими доказами.

Інші особи для виклику та допиту в судовому засіданні в якості свідків не заявлялися і судом в умовах змагальності допитані усі заявлені сторонами свідки.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, дослідивши у судовому засіданні безпосередньо та проаналізувавши зібрані по справі докази, які представлені стороною обвинувачення і докази, які зібрані в ході судового розгляду та надані сторонами, оцінивши їх в своїй сукупності, вислухавши пояснення потерпілого, свідків, обвинуваченого, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненому злочину за встановлених судом обставин є доведеною, а обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_5 за вищевказаною кваліфікацією не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, виходячи з наступного.

Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Обвинувачений ОСОБА_5 , допитаний в суді, пояснив, що свою провину у скоєнні кримінального правопорушення визнає частково, не визнає кваліфікацію інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України. Суду пояснив, що 02.04.2022 вони відпочивали компанією, випивали алкоголь. Повз їх компанії проходили хлопці, він їх покликав. Почали розмовляти, потім розмова почалася на воєнну тему та вони перейшли на підвищений тон. Потерпілий його вдарив та почалась бійка, їх розтягнули. Він потерпілому простягнув руку для примирення, а той почав кричати, щоб він не простягав йому свою руку, потім знов почалася бійка та потерпілий почав його душити. Коли він зрозумів, що йому стає погано, він дістав з кишені брелок-ніж та наніс потерпілому удари.

ОСОБА_5 також вказав, що у нього не було умислу на вбивство, він захищався, коли потерпілий його душив. Коли наніс удари, він не рахував скільки їх зробив. Ці події були у квітні 2022 року, приблизно о 17 годині, вони гуляли на дитячому майданчику, його друг, сусід його жінка та його жінка. Коли потерпілий до них підійшов, він перебував у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_5 також зазначив, що у нього були синці на шиї на м`язах, але це у відділі поліції не зафіксували. Ніж був у нього в кишені, він розкладний, коли тримаєш його в кулаку, його і не видно. Скільки саме ударів він наніс потерпілому не пам`ятає. Ніж був у правій руці, удар був у ліву частину. Як падав потерпілий, він не бачив. Ножом він користується на роботі, ріже технічний матеріал. Матеріальну допомогу особисто він потерпілому не надавав. Перший бійку почав потерпілий. Після ударів він міг підійти до потерпілого та нанести ще удари ножом, але цього не зробив. Ніж- розкладний, лезо на 2,5 пальця, лезо менш, ніж рукоятка. Бійки було дві, між ними була перерва. Потім він пішов у бік Критого ринку, зупинив автомобіль, виявилося, там були працівники поліції, вони його затримали, поліції він повідомив, що це він. Кількість ударів дізнався під час пред`явлення підозри. З цивільним позовом він не згоден, матеріальну шкоду визнає, моральну не визнає. Жалкує про скоєне.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 , суду пояснив, що вони з товаришем їздили по справах по місту та пили пиво і вирішили поїхати до сауни. У сауні вони також вживали алкоголь. Потім вони йшли додому повз двори вул. Незалежної України. Коли проходили між дворами до них звернувся один чоловік з компанії, що там сиділа, вони з другом зупинилися почали з ним розмовляти та у них почався конфлікт, лайка перейшла у бійку, їх почали розбороняти. Потом вони з товаришем почали уходити і раптом він відчув удар у спину, після чого впав та знепритомнів.

На уточнюючи питання учасників процесу повідомив, що усе це було у суботу приблизно о 17-30 годині Він був з другом ОСОБА_8 , алкоголь вживали вони разом. У компанії, яка сиділа на дитячий площадці було 7-8 чоловік, хто сам був не пам`ятає, там були і жінки, і чоловіки. ОСОБА_8 був поруч з ним. Причину конфлікту не пам`ятає. ОСОБА_5 махнув рукою перед його обличчям і почалася бійка, так як у нього спрацювала реакція. Вони падали на землю разом була боротьба. Їх почали розбороняти та вони с другом почали уходити, і він відчув удар у лівий бік. В момент удару ОСОБА_8 знаходився попереду нього, розмовляв по телефону в 1-2 метрах. Після удару він боком побачив ОСОБА_13 . Прийшов до тями він у лікарні наступного дня. У лікарні був 14 днів. Чим саме наносив ОСОБА_13 удар потерпілий не бачив. У людей, які були на дитячому майданчику потерпілий не бачив колючих предметів. ОСОБА_13 не давав йому кошти на лікування. Потерпілий також вказав, що вони з другом випили 0.5 літрів горілки на двох. Спочатку пили пиво, потім пили горілку. При вживанні алкоголю агресивним він не становиться. В руках у нього був тільки телефон. При бійці хто розбороняв потерпілий не пам`ятає. Також потерпілий вказав, що на зв`язок виходив брат ОСОБА_13 пропонував допомогу з переїздом в Канаду. Потерпілий підтримав заявлений позов і просить його задовольнити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що вони з ОСОБА_7 трохи випили у той день. Він розмовляв з людьми, як стався сам конфлікт, навіть і не зрозумів. Потім вони почали з ОСОБА_7 уходити, він йшов попереду по телефону розмовляв, повернувся, а ОСОБА_14 вже лежить та каже викликати швидку. Як саме наносились удари свідок не бачив. Потім була поліція, його забрали у відділення, він надав покази. Тілесні ушкодження у потерпілого свідок бачив з правої сторони, а потім виявилось ще є позаду поранення. Це було приблизно о 18 годині, вони як раз вже додому йшли. Це була весна. Відбувалось це біля бул. Шевченко та вул. Рекордна, Незалежної України. Там була дитяча площадка і там сиділа якась компанія, вони чомусь до них підійшли. Потім у ОСОБА_7 стався конфлікт, свідок не знає чому саме. У ОСОБА_7 з обвинуваченим була бійка. Спочатку ОСОБА_7 його завалив, їх розтягнули та вони почали уходити. Також вказав, що вони з ОСОБА_7 шли у сторону проспекту, свідок попереду метрів 300, повернувся побачив ОСОБА_14 гукає викликайте швидку. До них підійшли дві дівчини. Коли свідок побачив все, злякався. Поліція приїхала швидше ніж швидка допомога. Де був ОСОБА_13 , свідок не бачив. З ОСОБА_7 вони випили 1 пляшку горілки. Як саме наносились удари свідок не бачив. Усе, що він пам`ятає, розповів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він побачив спочатку лайку у кінці будинку на дитячій площадці з боку двох хлопців у бік його сусідів. Він бачив лайку, потім ці хлопці пішли у бік вул. Незалежної України. Потім він вже побачив, що вони стоять вже у трьох з ОСОБА_13 . Хлопці - потерпілий та його друг були сильно п`яні. Свідок бачив як потерпілий бив ОСОБА_13 , ОСОБА_13 лежав на землі, а потерпілий був зверху та бив ОСОБА_13 . Свідок у цей час знаходився в метрах 50. Також ОСОБА_9 пояснив, що чув крики, та як ОСОБА_13 вдарив кулаком потерпілого. Потім свідок пішов додому бачив, як ОСОБА_13 заводив сина додому. З вікна свідок побачив як хлопець з яким дрався ОСОБА_13 лежить, вийшов та побачив ще двох жінок. У потерпілого були криваві рани. На уточнюючі питання свідок пояснив, що лайка була біля дитячої площадки, хто там був не пам`ятає, там постійно збираються сусіди. Потерпілий уходив в бік ОСОБА_15 слави. Потерпілий та його друг були п`яні, кричали, були з с агресією. На тілі потерпілого були рани на лівій частині. Друг потерпілого усе бачив, він постійно був поруч. Був слідчий експеримент з його участю, тоді він краще пам`ятав, як усе було, підтримує також покази, які надав під час слідчого експерименту.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що це було, напевно, у квітні. Вони компанією відпочивали з сусідами та друзями. До їх компанії підійшло двоє хлопців спочатку усе було добре. У розмови між ними вона не втручалася. Потім почалась бійка, хто саме почав не пам`ятає. Вони почали забирати ОСОБА_13 та ті хлопці пішли. Потім все почалось дуже швидко потерпілий почав погрожувати. Вони побачили, що один хлопець впав та викликали швидку. Конфлікт почався на дитячому майданчику. Бійка була між потерпілим та ОСОБА_13 . З ними були люди з сусідніх будинків, хто саме не пам`ятає. Коли почалась друга бійка не бачила. Потерпілого друг постійно щось підкрикував, чи бив він не бачила. Чи була зброя не бачила. Після другої бійки потерпілому стало погано. Усі були у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_13 син був з ними на площадці, гуляв з другом. Конфлікт розпочався не зразу як хлопці підійшли, пройшло десь 15-20 хвилин. Свідок бачила у бійці, як потерпілий душив ОСОБА_13 та вони перекидались по землі один на одного. Потерпілого бачила лише раз.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що не була присутня та свідком подій. Вона знайому з ОСОБА_13 як з сусідом, це і розповідала поліції. Дізналася про те, що трапилося пізніше від сусідів. ОСОБА_5 характеризує позитивно, завжди вітається. В конфліктах ОСОБА_13 не помічала. У них у дворі є дитяча площадка, сусіди там гуляють. ОСОБА_13 раніше там не бачила, він завжди з іншого боку гуляв з собакою. Мазура знає-він її сусід. ОСОБА_16 не знайома.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що з ОСОБА_13 недавно познайомилися. Уся компанія була не в тверезому вигляді. Коли було точно не пам`ятає, вже було не сильно холодно, час приблизно 5-6 вечора пам`ятає, що з райвідділу йшли вже вночі.. Потерпілий проходив повз них, слово за слово защепилися. Причиною бійки стала лайка. Потерпілий з другом також були п`яні. Усе трапилося дуже швидко. Він бачив, як потерпілий впав. Бився потерпілий с ОСОБА_13 . Чому потерпілий впав не знає. Колючі предметі свідок ні у кого не бачив. Полії приїхала швидко. Свідок вказав, що пам`ятає тільки фрагменти події. Потерпілий та ОСОБА_13 стояли при розмові обличчя к обличчю.

Окрім показів обвинуваченого, потерпілого, свідків, у судовому засіданні досліджено письмові докази та процесуальні документи.

Так, відповідно до витягу з ЄРДР за № 12022082060000355 від 03.04.2022 , внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України(т.1 а.к.п 30-91).

Згідно із даними реєстрації події в ЄО ВП № ЗРУП ГУНП в Запорізькій області 02.04.2022 о 18:25 до ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення через чат бот- подію-тяжкі тілесні адресу між буд. 39 г Незалежної України лежить чоловік 27 років з ножовим пораненням черевної порожнини.(т.1 а.к.п. 92); 02.04.2022 о 19:15 до ВП №1 ЗРУП ГУНП надійшло повідомлення про те, що о 18:43 до 5 МКЛ ШМД-5 лікар ОСОБА_17 доставлено гр. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 з діагнозом: множинні колото-різані рани грудної клітини та спини, закритий пневмоторакс справа, алкогольне сп`яніння, госпіталізований до відділення ОТВ, обставини: по вул. Незалежної України 39-Г порізали невідомі.(т.1 а.к.п. 93).

Відповідно до заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.04.2022 року ОСОБА_7 просив вжити заходів до маловідомого йому чоловіка, який 02.04.2022 у вечірній час знаходячись біля буд. АДРЕСА_3 наніс йому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран тулуба. Колото-різані рани нанесені предметом схожим на ніж.(т.1 а.кп.94)

Відповідно до довідки лікаря ОСОБА_18 на запит начальника СВ ВП№ ЗРУП ГУНП в Запорізькій області (т.1 а.к.п.95), пацієнт ОСОБА_7 знаходиться на стаціонарному лікуванні у КНП МЛЕ та ШМД ЗМР. З діагнозом: Множинні непроникаючі колото-різані поранення передньої, задньої поверхонь лівої половини грудної клітини. Два проникаючих колото-різаних поранення задньої поверхні лівої половини грудної клітини в ліву плевральну порожнину, нижньої частки лівої легені. Лівосторонній гемопневмоторакс. Два поранення лівого куполу діафрагми. Наскрізне колото-різане поранення селезінки. Гемоперитоніум 1 ст. Сліпі колото-різані рани лівого кульшового суглобу, шиї. Непроникаючі колото-різані поранення лівої половини поперекової ділянки. Алкогольне сп`яніння ( етанол крові 1,42г/л) (т.1 а.кп.96).

Згідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №4417 ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні з 02.04.2022 по 11.04.2022 З діагнозом: Поєднана травма. Колото різана рана лівої навколо вушної ділянки обличчя. Множинні непроникаючі колото-різані поранення передньої, задньої поверхонь лівої половини грудної клітини. Два проникаючих колото-різаних поранення задньої поверхні лівої половини грудної клітини в ліву плевральну порожнину. Наскрізне поранення лівої легені. Травматичний гемопневмоторакс. Два поранення лівого куполу діафрагми. Наскрізне колото-різане поранення селезінки. Гемоперитоніум 1 ст. Непроникаючі колото-різані рани ділянки лівого кульшового суглобу, шиї. Непроникаючі колото-різані поранення лівої половини поперекової ділянки. Алкогольне сп`яніння (етанол крові 1,42г/л). Згідно вказаної виписки 02.04.2022 року хворому виконано спленектомію (видалення селезінки) (т.1 а.кп.97).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 02.04.2022 проведено огляд ділянки місцевості яка знаходиться між будинками №39-В та 39-Г по вул. Незалежної України у м. Запоріжжя, де під час огляду було виявлено та вилучено пачка цигарок «Давидоф» бурого кольору (т.1 а.к.п.98-101), які постановою про визнання речових доказів від 03.04.2022 визнані речовими доказами (т. 1 а.к.п. 112).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 03.04.2022, з доданими фототаблицями, проведено огляд ділянки місцевості яка знаходиться між будинками АДРЕСА_4 , слідів РБК не виявлено (т.1 а.к.п. 102-111)

Відповідно до висновку експерта №420п від 29.04.2022 року за даних наданої медичної карти стаціонарного хворого №4417 із КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР у гр. ОСОБА_7 , 1994 р.н. виявлено наступні тілесні ушкодження:

-колото-різані рани в області 4-го міжребір`я по лівій парастернальній лінії, в області 7-го міжребір`я по лівій задньо-пахвинній лінії, в області 8-го міжребір`я по лівій середньо- пахвинній лінії, що проникають в плевральну та черевну порожнини з ушкодженням внутрішніх органів, а саме: наскрізного поранення верхньої частки 5-го сегменту лівої легені, м`язової частини лівого куполу діафрагми та селезінки по діафрагмальній поверхні, із наступним видаленням селезінки, зі скупченням крові в плевральній (до 350мл) та черевній (до 200мл) порожнинах, підшкірна емфізема зліва, що як порізно так і в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя (згідно п.2.1., п.2.1.1.а., п.2.1.3.й., п.2.1.3.к. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6).

-непроникаючі колото-різані рани в лівій білявушно-жувальній ділянці, на передній поверхні шиї у нижній третині, в ділянці лівої лопатки, в паравертебральних ділянках в проекції грудного відділу хребта, передньої поверхні лівої половини грудної клітки, в ділянці лівого кульшового суглобу, в лівій поперековій ділянці, на задній поверхні лівої половини грудної клітки, в середній третині лівого плеча по задній поверхні, що як порізно так і в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (згідно п.2.3.1.а. «Правила...»).

За даними наданої медичної карти стаціонарного хворого №4417 із КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_7 вказані як колото-різані, тобто утворилося від дії предмета, що має колюче-ріжучі властивості. Встановити від дії якого предмету були спричинені тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7 експерту не видається можливим, через проведення хірургічної обробки ран та природні процеси загоєння. Давність утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_7 не суперечить строку, вказаному в фабулі постанови слідчого, в наданій медичній карті стаціонарного хворого №4417 із КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР та зі слів освідуваного. Виникнення виявлених ушкоджень у гр. ОСОБА_7 можливо при будь-якому положенні потерпілого відносно особи, що спричинила тілесні ушкодження, за умові доступності зон ушкоджень для травматичних впливів.

Виявлений комплекс тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_7 утворився від не менше ніж п`ятнадцяти травматичних впливів в травмовані ділянки. Об`єктивно висловитись про кількість нанесених ударів потерпілому за наданими даними не є можливим. Для визначення можливості утворення тілесних ушкоджень за певним механізмом, необхідне надання в розпорядження експерта матеріалів де зафіксований досліджуванні механізм травмування (протокол слідчого експерименту, допити, пояснення тощо)(т.1 ак п.п.114-117)

Згідно з протоколом затримання від 03.04.2022 року, 03.04.2022 о 10 год. 00 хвилин затримано ОСОБА_5 .. Зауважень та доповнень до протоколу не надійшло. В ході затримання виявлено та вилучено спортивну кофту синього кольору, спортивні штани чорного кольору, чоловічі кросівки чорного кольору з лейбою «Найк», які постановою слідчого від 03.04.2022 року визнано речовими доказами та долучено до матеріалів провадження (т.1 а.кп. 118-121)

Відповідно до заяви від 05.04.2022 року ОСОБА_19 добровільно видала речі сина ОСОБА_7 в яких він потрапив до 5 МКЛ для проведення відповідних експертиз (т.1 а.кп. 123).

Відповідно до протоколу огляду предмета від 05.04.2022, з доданими фототаблицями, оглянуто особисті речі ОСОБА_7 , а саме спортивна кофта з капюшоном синього кольору зі слідами РБК та наскрізними отворами у кількості 10 шт. зі сторони спини: в районі попереку та грудної клітини у вказаних місцях виявлені сліди РБК; спортивні штани, не пошкоджені; футболка чорного кольору з білими емблемами та написом «Адідас» у пошкодженому стані, має наскрізні отвори в кількості 10 шт. зі сторони спини: в районі попереку та грудної клітини, у вказаних місцях виявлені сліди РБК (т. 1а. к.п. 124-130), вказані особисті речі постановою слідчого від 05.04.2022 визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження (т. 1 а.кп.137)

Відповідно до протоколу огляду предмета від 03.04.2022, з доданими фототаблицями, оглянуто особисті речі ОСОБА_5 , які були вилучені у затриманого. Під час огляду встановлено при огляді спортивної кофти синього кольору, що вона пошкоджень не має, на лівому рукаві зовнішньої сторони виявлено плями темно-бурого кольору, розміром близько 10 мм, з правової сторони біля замку «блискавка» в районі живота виявлено пляму темно-бурого кольору, оглянуто спортивні штани, пошкоджень не встановлено, оглянуто кросівки фірми «Найк» пошкоджень не виявлено, проте на передній стороні в районі пальців ніг знаходяться плями темного кольору(т.1 а.к.п. 131-136), на вказані речі ОСОБА_20 ухвалою слідчого судді від 04.04.2022 року накладено арешт (т.1 а.к.п.140).

Згідно з постановою прокурора від 07.04.2022 року постановлено відібрати зразки крові у підозрюваного ОСОБА_5 та згідно з протоколом від 12.04.2022 року у присутності понятих, захисника у приміщенні КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР відібрано у ОСОБА_20 зразки крові. (т.1 а.кп. 139)

Згідно з висновком експерта № 1144 від 11.04.2022 рідка кров ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. (т.1 а.к.п.152),

Згідно з висновком експерта № 1171 від 13.04.2022 рідка кров ОСОБА_5 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. (т.1 а.к.п.154),

Відповідно довисновку експерта№1145від 18.04.2022року кровпотерпілого ОСОБА_7 відноситься догрупи Аз ізогемаглютиніноманти-за ізосерологічноюсистемою АВО.В йогокрові,висушеній намарлі,виявлений супутній антиген Н. Кров підозрюваного ОСОБА_21 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

При дослідженні кофти спортивної (об`єкти № 1-5), футболки (об`єкти №6, 7) та штанів спортивних (об`єкти № 8, 9), вилучених у потерпілого ОСОБА_7 встановлена наявність крові людини і виявлені антигени А і Н, та ізогемаглютинін анти-В у об`єктах № 2, 4. 6-9, що не виключає її походження від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО, з супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілого ОСОБА_7 .. Домішка крові особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти В., Втому числі підозрюваного ОСОБА_5 , на наявності у нього, на момент скоєння злочину тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечою, не виключається. (т.1 а.кп.143-146).

Відповідно до висновку експерта № 1046 від 04.05.2022 року Кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти- В за ізосерологічною системою АВ0 із супутнім антигеном Н. Кров підозрюваного ОСОБА_5 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. При судово-імунологічному дослідженні кофти спортивної синього кольору (об`єкт № 1) встановлена наявність крові людини та виявлений антиген Н, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі від підозрюваного ОСОБА_5 при наявності у нього тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею на момент скоєння злочину. Походження крові від потерпілого ОСОБА_7 виключається. При судово-імунологічному дослідженні тієї ж кофти (об`єкт №4) встановлена наявність крові людини та виявлені антигени А і Н, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 із супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілого ОСОБА_7 . Домішка крові підозрюваного ОСОБА_5 не виключається при наявності у нього тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею на момент скоєння злочину.

При судово-імунологічному дослідженні тієї ж кофти (об`єкти №2,3), штанів спортивних чорного кольору (об`єкти № 5,6), а також кросівок «Найк» темно-сірого кольору (об`єкти № 7-10) наявність крові не встановлена.(т.1 ак.п.147а-150).

Відповідно до висновку комісійної експертизи (за матеріалами справи) № 494/к від 11.05.2022 року згідно даних наданого «Висновку експерта» №420п від 20.04.2022р. з опрацьованою медичною документацією у гр. ОСОБА_7 , 1994 р.н. виявлено наступні тілесні ушкодження: колото-різані рани в області 4-го міжребір`я по лівій парастернальній лінії, в області 7-го міжребір`я по лівій задньо-пахвинній лінії, в області 8-го міжребір`я по лівій середньо- пахвинній лінії, що проникають в плевральну та черевну порожнини з ушкодженням внутрішніх органів, а саме: наскрізного поранення верхньої частки 5-го сегменту лівої легені, м`язової частини лівого куполу діафрагми та селезінки по діафрагмальній поверхні, із наступним видаленням селезінки, зі скупченням крові в плевральній (до 350мл) та черевній (до 200мл) порожнинах, підшкірна емфізема зліва;непроникаючі колото-різані рани в лівій білявушно-жувальній ділянці, на передній поверхні шиї у нижній третині, в ділянці лівої лопатки, в паравертебральних ділянках в проекції грудного відділу хребта, передньої поверхні лівої половини грудної клітки, в ділянці лівого кульшового суглобу, в лівій поперековій ділянці, на задній поверхні лівої половини грудної клітки, в середній третині лівого плеча по задній поверхні. За даними наданої медичної карти стаціонарного хворого №4417 із КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_7 вказані як колото-різані, тобто утворилося від дії предмета, що має колюче-ріжучі властивості. Встановити від дії якого предмету були спричинені тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7 експерту не видається можливим, через проведення хірургічної обробки ран та природні процеси загоєння.

Виявлений комплекс тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_7 утворився від не менш ніж п`ятнадцяти травматичних впливів в травмовані ділянки. Згідно протоколу проведення та стенограми до слідчого експерименту потерпілого ОСОБА_7 від 29.04.2022р., який вказує, що: «відчув удар в лівий бік спини, яким предметом нанесений удар не бачив. Потім відчув різку біль впав та втратив свідомість, до тями прийшов в лікарні». Механізм нанесення тілесних ушкоджень в ділянках лівої половини обличчя, лівої верхньої кінцівки та лівої бокової поверхні тулуба потерпілий ОСОБА_7 в протоколі проведення та стенограми слідчого експерименту (29.04.2022р.) - не вказує.(т.1 а.к.п.155-163)

Згідно з висновком комісійної експертизи (за матеріалами справи) № 491/к від 11.05.2022 року п.2 згідно протоколу проведення та стенограми слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 від 25.04.2022р., який вказує, що: «чоловік наніс удар правою рукою в ділянку обличчя, коли потерпілий лежав на спині. Потім знаходячись стоячи обличчям один до одного чоловік наносив правою рукою розмашисті паралельні землі удари з ділянку лівої задньо-бокової поверхні тулубу. Яким предметом були нанесені удари не бачив, ударів було нанесене більше п`яти. Піднявши футболку побачив 7 ножових поранень за тілі потерпілого, а саме з лівої задньої частини тулуба, між лопаткою та попереком». Механізм виникнення ран в ділянці лівої половини обличчя, лівої верхньої кінцівки та інших ран в ділянці лівої бокової поверхні тулуба у потерпілого ОСОБА_7 свідок ОСОБА_9 в протоколі проведення та стенограми слідчого експерименту (25.04.2022р.) не вказує. Показання ОСОБА_9 подані ним в протоколі проведення та стенограми слідчого експерименту (25.04.2022р.), про нанесення удару рукою в ділянку обличчя потерпілому, не можуть бути проаналізовано при проведенні судово-медичної експертизи через те, що наявність тілесного ушкодження на даній частині тіла потерпілого, не встановлена. Таким чином, між даними про характер та локалізацію тілесних ушкоджень (рани в ділянці задньо-бокової поверхні тулубу) та механізмом їх нанесення, згідно протоколу проведення та стенограми слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 від 25.04.2022р. комісія вважає, що утворення ушкодження в ділянці лівої задньо-бокової поверхні тулубу, можливе, за умови, якщо травматичні впливи відбулися колото-ріжучим предметом в ліву заднє-бокову поверхню тулубу з утворенням тілесних ушкоджень в даній ділянці (рани).(т.1 а.кп.164-174)

Згідно з висновком комісійної експертизи (за матеріалами справи) № 495/к від 11.05.2022 року (т.1 а.к. 175-185) п.2 Згідно протоколу допиту (04.04.2022р.), протоколу проведення та стенограми слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 (12.04.2022р.), який вказує, що: «знаходячись обличчям один до одного та тримаючи ніж в правій руці почав наносити удари потерпілому в ділянку тулубу ліворуч. Кількість нанесених ударів підозрюваний повідомити не може». Механізм виникнення ран в ділянках лівої половини обличчя та лівої верхньої кінцівки у потерпілого ОСОБА_7 підозрюваний ОСОБА_5 в протоколі допиту (04.04.2022р.), протоколі проведення та стенограми слідчого експерименту за його участю (12.04.2022р.) - не вказує. Таким чином, між даними про характер та локалізацію тілесних ушкоджень (колото- різані поранення на лівій боковій поверхні тулубу) та обставинами їх нанесення, згідно протоколу допиту (04.04.2022р.), протоколу проведення та стенограми слідчого експерименту (12.04.2022р.) за участю підозрюваного ОСОБА_5 , встановлено збіг за локалізацією та механізмом утворення, а саме: клинок ножа, що утримував в правій руці підозрюваний, діяв в ділянку лівої бокової поверхні тулуба потерпілого як колото-ріжучий предмет. На підставі вищевикладеного можливість утворення ран в ділянці лівої бокової поверхні тулуба у гр. ОСОБА_7 за механізмом на який вказує підозрюваний ОСОБА_5 в протоколі допиту (04.04.2022р.), протоколі проведення та стенограми слідчого експерименту за його участю (12.04.2022р.) - не виключається.

Відповідно до висновку експерта № 235 від 20.06.2022 на спортивній кофті потерпілого ОСОБА_7 виявлено 13 пошкоджень. Пошкодження утворилися від дії плаского односторонньо гострого колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо. Ширина частини клинка, що занурилася, становила, за різними пошкодженнями, не менше 6-8 мм. На футболці потерпілого виявлено 14 пошкоджень. Пошкодження утворилися від дії плаского односторонньогострого колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо. Найбільша ширина частини клинка, що занурилася, за різними пошкодженнями, становила не менше 6-8 мм На спортивних штанах потерпілого виявлено 2 пошкодження. Пошкодження утворилися від дії плаского односторонньогострого колючо-ріжучого предмету, міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо. Найбільша ширина частини клинка, занурилася, за різними пошкодженнями, становила не менше 6-7 мм. Враховуючи морфологічні характеристики досліджених пошкоджень наданих предметах одягу, вважаю, що можливість їх утворення від дії клинка зображеного на ескізі, за умови невеликої ширини клинка та наявності в нього о леза і обушка, формально, не виключається.(т.1 а.кп.186-193).

Постановою від 23.05.2022 року позитивний матеріал з об`єктів 1- для подальшого дослідження ДНК визнано речовим доказом та передано до кімнати зберігання речових доказів. (т. 1 а.кп. 205-206)

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 25.04.2022 та стенограми до протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 , встановлено обставини та події, які відбулися 02.04.2022 у вечірній час за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України між будинками 39-В та АДРЕСА_5 , а також свідок показав які дії вчинялися учасниками вказаної події та показав нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_20 (т.1 а.с. 225-243).

Вищевказані події та обставини, зазначені свідком ОСОБА_9 у ході проведення слідчого експерименту також встановлено при відтворенні у судовому засіданні відеофайлів, які містяться на DVD-R диску, як додаток до протоколу слідчого експерименту (т.1 а.с.243).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 12.04.2022 та стенограми до протоколу проведення слідчого експерименту від 25.04.2022, за участю обвинуваченого ОСОБА_20 зафіксовано обставини та події, які відбулися 02.04.2022 у вечірній час за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України між будинками 39-В та АДРЕСА_5 , а також обвинувачений показав механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому (т.1 а.с. 225-243,т.2 а к.п. 11-13).

Зазначені події та обставини, вказані обвинуваченим ОСОБА_20 у ході проведення слідчого експерименту також відображені при відтворенні у судовому засіданні відеофайлів, які містяться на диску, як додаток до протоколу слідчого експерименту (т.2 а.к.п.13).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 29.04.2022 та стенограми до протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 встановлено обставини та події, які відбулися 02.04.2022 у вечірній час за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України між будинками 39-В та АДРЕСА_5 , а також свідок показав, які дії вчинялися учасниками вказаної події та показав нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_20 (т.2 а.с. 14-21).

Вищевказані події та обставини, зазначені потерпілим у ході проведення слідчого експерименту також встановлено при відтворенні у судовому засіданні відеофайлів, які містяться на DVD-R диску, як додаток до протоколу слідчого експерименту (т.2 а.к.п.21).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 171 від 16.05.2022 року ОСОБА_5 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, на хронічне душевне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумства або інший хворобливий стан не страждав і у теперішній час також не страждає. За своїм психічним станом під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії)(бездіяльність) і керувати ними. За своїм психіічним станом в теперішній час він також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1 а.кп. 202-204)

Провівши судове слідство та проаналізувавши наявні та вище перелічені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вищезазначені докази, які досліджені безпосередньо у судовому засіданні, отримані в порядку, встановленомуКПК України, тому є допустимими доказами.

Сукупність цих доказів підтверджують ті обставини, що 02 квітня 2022 року приблизно о 18 годині 00 хвилин на території дитячого майданчика, розташованого між буд АДРЕСА_4 , під час конфліктної ситуації, що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 під час обопільної бійки, потерпілим отримано не менше ніж 15 поранень які кваліфікуються за різними ступенями тяжкості від ОСОБА_5 , який використав наявний при собі невстановлений під час досудового розслідування предмет, що має колюче-ріжучі властивості, який він утримував у правій руці. Після скоєного ОСОБА_5 викинув знаряддя злочину та зник з місця скоєного злочину.

Факт перебування потерпілого та обвинуваченого у встановленому судом часі та місці, підтверджується як показами свідків, так і протоколами слідчих дій- слідчих експериментів, як і не заперечується і обвинуваченим. Факт завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 саме ОСОБА_5 , крім їх показів, також підтверджується і протоколами оглядів особистих речей потерпілого та обвинуваченого та висновками експертиз, які встановлюють наявність наскрізних отворів на одязі потерпілого, зокрема на спортивній кофті потерпілого ОСОБА_7 виявлено 13 пошкоджень, які утворилися від дії плаского односторонньо гострого колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо, що за локалізацією відповідають місцям отримання тілесних ушкоджень, на футболці потерпілого виявлено 14 пошкоджень, які утворилися від дії плаского односторонньогострого колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо, на спортивних штанах потерпілого виявлено 2 пошкодження, які утворилися від дії плаского односторонньогострого колючо-ріжучого предмету, міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо. Можливість їх утворення від дії клинка зображеного на ескізі, наданим ОСОБА_5 під час слідчого експерименту, за умови невеликої ширини клинка та наявності в нього леза і обушка, не виключається, а також наявністю на особистому одязі обвинуваченого - кофті ОСОБА_5 крові людини яка відповідно до виявлених антигенів може належати потерпілому (висновок експерта № 1046 від 04.05.2022). Відповідно до досліджених письмових доказів ОСОБА_13 був затриманий безпосередньо після вчинення інкримінованого злочину. Під час затримання у нього вилучено одяг. Також слідчі експерименти за участі свідка ОСОБА_9 та, на той час підозрюваного, ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_7 та відповідні висновки експертів, підтверджують можливість спричинення деяких встановлених тілесних ушкоджень за вказаними ними механізмами. Сам обвинувачений підтвердив факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.

Надаючи оцінку показам потерпілого ОСОБА_7 , то суд вважає, що його покази в цілому підтверджують обставини, встановлені судом, проте також і враховує, що потерпілий ОСОБА_7 не повідомив суду усього механізму нанесення йому тілесних ушкоджень, пославшись на ті обставини, що отримав удар від ОСОБА_5 , з яким у нього була бійка, впав і знепритомнів, інших ударів не пам`ятає, а тому його покази в частині механізму отримання ним тілесних ушкоджень є неінформативними, однак підтверджують факт отримання потерпілим тілесних ушкоджень саме від ОСОБА_5 за встановлених судом обставин.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 виступає ініціатором притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, а також ті обставини, що під час отримання ушкоджень він перебував у стані сп`яніння (етанол крові 1,42 г/л згідно медичної документації) покази ОСОБА_7 не можуть бути прийнятті як єдиний прямий доказ відносно обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.

Аналізуючи показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , судом враховується, що згідно пояснень усіх цих свідків, у день події 02.04.2022 року вони усі вживали алкоголь і були не тверезі. З пояснень потерпілого ОСОБА_7 та медичної документації також встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 02.04.2022 року перебував у стані алкогольного сп`яніння, про факт перебування і обвинуваченого у стані сп`яніння у судовому засіданні повідомив і сам обвинувачений ОСОБА_5 . Тверезий 02.04.2022 року був лише свідок ОСОБА_9 .

Ніхто із допитаних свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 в судовому засіданні, не показав, що бачив, як ОСОБА_5 наносив удари ОСОБА_7 предметом, що має колючо-ріжучі властивості, і що ОСОБА_5 спричинив їх з умислом на вбивство, як і ніхто із цих свідків не надав чітких конкретних показів щодо механізму отримання тілесних ушкоджень потерпілим.

Так, свідок ОСОБА_8 , який є другом потерпілого і знаходився почув, згідно його пояснень, під час ударів відволікся на розмову телефоном, відійшовши вперед, почув крик потерпілого і повернувся до нього, виявив у нього тілесні ушкодження, отже його покази судом враховуються лише в тій частині, яка не суперечить показами інших учасників провадження, проте суд констатує, що свідчень щодо механізму отримання ударів потерпілому обвинуваченим він не надав. Свідок ОСОБА_10 підтвердила, що між потерпілим та обвинуваченим почалась бійка, вони почали забирати ОСОБА_5 , бачила у бійці, як потерпілий душив ОСОБА_5 та вони перекидались по землі один на одного, потім бійка продовжилася, так як потерпілий почав погрожувати, була бійка під час якої один хлопець впав і потерпілому стало погано, вони викликали швидку. Свідок ОСОБА_12 вказав, що усе трапилося дуже швидко, він бачив, як потерпілий впав, бився потерпілий с ОСОБА_13 , а свідок пам`ятає тільки фрагменти події, зокрема, те, що потерпілий та ОСОБА_5 стояли при розмові обличчя к обличчю.

Отже, суд констатує, що покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 щодо механізму отримання потерпілим тілесних ушкоджень є малоінформативними, і приймає покази цих свідків лише в частині тих обставин, що узгоджуються з обставинами встановленими судом та іншими письмовими доказами.

Аналізуючи ці докази, суд зазначає, що неточності, які мали місце в показаннях свідків та потерпілого, не дискредитують їх і пояснюються тим, що події сприймалися і запам`ятовувалися ними суб`єктивно і з часу подій пройшов певний проміжок часу.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_9 суд вважає, що вони послідовні, логічні, істотних суперечностей не мають, повністю узгоджуються з іншими письмовими доказами, зокрема і даними проколу слідчого експерименту з вказаним свідком, в частині тих подій, які свідок сприймав безпосередньо персонально, а тому беруться судом до уваги під час постановлення вироку. Мотивів для обмови свідком обвинуваченого не встановлено, даних про існування неприязних відносин з обвинуваченим до вчинення злочину матеріали провадження не містять.

Усі свідком ОСОБА_9 надавалися під присягою, крім того, вказана особа впізнала обвинуваченого у судовому засіданні, як особу, що вчиняла злочин. Обставин, які би ставили під сумнів достовірність цих показань, за результатами судового розгляду не встановлено.

Свідок ОСОБА_9 повідомив, що дійсно була бійка, її місце, вказав, що бачив, як під час бійки ОСОБА_5 впав на землю, а потерпілий сів на нього, потім бійка продовжилася, також бачив завдання ОСОБА_5 ударів у лівий бік корпусу потерпілого, а тому суд вважає його покази належним доказом, таким, що узгоджується з іншими матеріалами і підтверджують існування обставин, встановлених судом.

На думку суду покази вказаних свідків у сукупності із показами потерпілого та обвинуваченого об`єктивно підтверджують встановлені судом обставини, що 02.04.2022 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, на території дитячого майданчика, розташованого між буд АДРЕСА_4 між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 виникла конфліктна ситуація, яка переросла у обопільну бійку, під час якої ОСОБА_5 предметом, що має колюче-ріжучі властивості було завдано ОСОБА_7 колото-різані пораненння, в результаті чого останнім були отримані тілесні ушкодження.

Щодо показів свідка ОСОБА_11 , то суд вважає її покази частково неналежним доказом у даному провадженні, оскільки вони не містять обставин, які підлягають доказуванню у даному провадженні, вона не була присутня та не є очевидцем подій відносно безпосереднього завдання тілесних ушкоджень потерпілому, а її покази надані в судовому засіданні для характеристики особи обвинуваченого і враховуються судом в частині наданих свідком даних, які характеризують обвинуваченого.

Оцінюючи письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку із показаннями потерпілого, свідків, суд вважає, що сукупність належних та допустимих доказів досліджених безпосередньо в судовому засіданні, а саме: показання свідків та потерпілого в тій частині яка береться судом до уваги, інші докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження іякі відповідають вимогам належності та допустимості, передбаченим ст.87-89 КПК України, а саме: дані, які містяться у довідці лікаря ОСОБА_18 на запит начальника СВ ВП№ ЗРУП ГУНП в Запорізькій області (т.1 а.к.п.95), виписці з медичної карти стаціонарного хворого №4417 (т.1 а.кп.97); протоколі огляду місця події від 02.04.2022 (т. 1 а.к.п. 112), протоколі огляду місця події від 03.04.2022, з доданими фототаблицями (т.1 а.к.п. 102-111); висновку експерта №420п від 29.04.2022 року; протоколі огляду предмета від 05.04.2022, (т. 1а. к.п. 124-130), протоколі огляду предмета від 03.04.2022, з доданими фототаблицями, висновку експерта № 1144 від 11.04.2022 (т.1 а.к.п.152),висновку експерта № 1171 від 13.04.2022 (т.1 а.к.п.154),висновку експерта №1145 від 18.04.2022 року (т.1 а.кп.143-146); висновку експерта № 1046 від 04.05.2022 року (т.1 ак.п.147а-150); висновку комісійної експертизи (за матеріалами справи) № 494/к від 11.05.2022 року (т.1 а.к.п.155-163); висновку комісійної експертизи (за матеріалами справи) № 491/к від 11.05.2022 року(т.1 а.кп.164-174); висновком комісійної експертизи (за матеріалами справи) № 495/к від 11.05.2022 року (т.1 а.к. 175-185); висновку експерта № 235 від 20.06.2022 (т.1 а.кп.186-193); протоколу проведення слідчого експерименту від 25.04.2022 та стенограми до протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 відеофайлів, які містяться на DVD-R диску, як додаток до протоколу слідчого експерименту, (т.1 а.с. 225-243), протоколу проведення слідчого експерименту від 12.04.2022 та стенограми до протоколу проведення слідчого експерименту від 25.04.2022, відеофайлів, які містяться на диску, як додаток до протоколу слідчого експерименту (т.2 а.к.п.13); протоколу проведення слідчого експерименту від 29.04.2022 та стенограми до протоколу проведення слідчого експерименту та відеофайлів, які містяться на DVD-R диску, як додаток до протоколу слідчого експерименту (т.2 а.с. 14-21); речовими доказами у даному провадженні, позитивним матеріалом з об`єктів 1-9, особистими речами потерпілого та обвинуваченого, в повному обсязі доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину, за наведених у вироку обставин.

Аналіз висновків експертиз, досліджених у судовому засіданні, дає суду достатні підстави для встановлення механізму, характеру, способу нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (тяжкі тілесні ушкодження), та втрати потерпілим ОСОБА_7 органу (селезінки, яку внаслідок нанесення тілесних ушкоджень було видалено).

При цьому, суд зауважує, що наявність у матеріалах кримінального провадження трьох висновків комісійних експертиз за матеріалами справи: за показами потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_5 , пояснення яких в частині механізму нанесення ударів потерпілому відрізняються, у сукупності із іншими доказами у справі та кількістю та характером отриманих потерпілим ушкоджень свідчить про можливість спричинення деяких встановлених тілесних ушкоджень за вказаними ними механізмами і підтверджують в певній частині покази цих учасників кримінального провадження та обставини встановлені судом, а тому судом беруться до уваги як належні, достовірні і допустимі докази.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на вбивство потерпілого, тобто умисне протиправне заподіяння смерті, не доведене до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст.15КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК, умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату.

Тобто, якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.

Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Разом з тим, сама лише локалізація тілесних ушкоджень та спосіб його нанесення, без урахування інших обставин, не свідчить про умисел на позбавлення життя. Замах на позбавлення життя особи може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли обвинувачений усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у виді смерті людини і бажає їх настання. За відсутності умислу на позбавлення життя дії обвинуваченого кваліфікуються за їх фактичними наслідками.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 22постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (частина другастатті 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121КК України) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

За змістом ч. 3 ст. 24 КК України непрямим є умисел, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. У тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю, відповідальність настає за тілесне ушкодження, яке було фактично заподіяне.

Об`єктом захисту зазначеної норми є здоров`я іншої особи незалежно від її стану та аномалій.

Склад злочину, передбачений частиною другоюстатті 121КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.

Вчиняючи умисний злочин із матеріальним складом, особа інколи приводить у рух певні сили, які поза межами її волі тягнуть настання додаткових більш тяжких, небажаних наслідків. Ці наслідки, які перетворюють простий склад у кваліфікований, інкримінуються особі лише за умови встановлення щодо них (наслідків) необережної вини.

Складність об`єктивної сторони цього злочину полягає в тому, що передбачене законом умисне діяння спричиняє два різні похідні наслідки: первинний з них (найближчий) тяжкі тілесні ушкодження (обов`язкова ознака об`єктивної сторони) знаходяться у необхідному причинному зв`язку з наслідками вторинними (віддаленими) смертю потерпілої особи (кваліфікуюча ознака). У цьому злочині згідно із законом і щодо діяння, і щодо першого, обов`язкового наслідку суб`єктивна сторона виражається в умислі (прямому чи непрямому), а стосовно другого (кваліфікованого) наслідку тільки в необережності (самовпевненості чи недбалості). У цілому цей злочин визнається умисним, бо саме умисне ставлення до діяння і найближчого наслідку визначає спрямованість злочину, його суспільну небезпечність.

Значення змішаної форми вини полягає в тому, що вона дає можливість: а) конкретизувати ступінь суспільної небезпечності злочину; б) визначити правильну кваліфікацію; в) відмежувати близькі за об`єктивними ознаками склади злочинів, зокрема умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від убивства, коли винуватий не усвідомлював можливості настання похідного вторинного (віддаленого) наслідку в результаті настання похідного первинного (найближчого).

Зазначене узгоджується із правовою позицією Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду від 28 травня 2015 року у справі N 5-25кс15, згідно з якою діяння, передбачене ч. 2ст. 121 КК Україниє вчиненням злочину з так званими похідними наслідками (з кваліфікуючими наслідками), суб`єктивна сторона якого полягає у змішаній формі вини, коли умисно спричинений особою так званий прямий (безпосередній) наслідок (тяжкі тілесні ушкодження) тягне за собою ще один - опосередкований (похідний) наслідок (смерть потерпілого), психічне ставлення до якого з боку винного полягає лише в необережній формі вини - злочинній недбалості.

Враховуючи вищевикладене суд в даному конкретному випадку зазначає наступне.

Перш за все слід зазначити, що заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень за відсутності умислу на настання смерті не можуть кваліфікуватися як замах на вбивство.

Злочин може кваліфікуватися як замах на вбивство лише в тих випадках, коли винний передбачає настання смерті потерпілого, коли такий наслідок його дій охоплювався його умислом.

Про намір винного заподіяти смерть і прямий умисел можуть свідчити: погрози потерпілому, висловлювані винним до посягання; неприязні стосунки між винним і потерпілим; спрямованість дій винного і характер спричинених потерпілому ушкоджень. застосування таких знарядь чи засобів, якими безсумнівно може бути заподіяна смерть (вогнепальної зброї, сильнодіючого яду, високої чи занадто низької температури, тощо); інтенсивність дій винного - нанесення багатьох ударів, ран; причини припинення злочинних дій, поведінка винного і потерпілого, яка передувала події злочину.

Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Згідно з обвинувальним актом, обвинувачення у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство фактично ґрунтується лише на кількості тілесних ушкоджень, спричинених обвинуваченим потерпілому ОСОБА_7 , їх локалізації.

В ході судового розгляду справи обвинувачений визнав сам факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, проте, стверджував, що він наносив тілесні ушкодження з метою самозахисту та не мав умислу на позбавлення потерпілого життя.

Твердження обвинуваченого щодо відсутності у нього умислу на вбивство ОСОБА_7 не були спростовані стороною обвинувачення, а зібрані докази у кримінальному провадженні не містять даних, які б свідчили про намір ОСОБА_5 вчинити вбивство потерпілого.

З огляду на докази, здобуті у даному кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду, встановлено, що обвинувачений та потерпілий не були знайомі між собою, у день подій порізно вживали алкогольні напої, про те, що до цього часу у них були неприязні відносини, матеріали кримінального провадження доказів не містять. Конфліктна ситуація між ними виникла раптово, що не дає підстав вважати про наявність умислу в обвинуваченого на вбивство потерпілого, а тому протиправні дії обвинуваченого стали наслідком раптово виниклого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому предметом, що має колючо-ріжучі властивості, оскільки між наміром використати проти останнього даний предмет та його безпосередньою реалізацією пройшов невеликий проміжок часу, тобто обвинувачений заздалегідь не готував ніж для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, а скористався вказаним предметом, який лежав у нього в кармані, застосувавши його проти потерпілого. При цьому, учасники провадження у судовому засіданні не вказували, що обвинувачений висловлював погроз вбивством потерпілому.

Характер та локалізація поранень також не свідчить про умисел на вбивство. Хоча обвинуваченим і було нанесено множинні удари потерпілому, але вони наносились по різних частинах тіла хаотично, значна частина поранень є легкими тілесними ушкодженнями, без чіткої спрямованості на спричинення смерті.

Як зазначено у обвинувальному акті, обвинувачений вчинив всі дії, направлені на вбивство потерпілого ОСОБА_7 , які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілому ОСОБА_7 було своєчасно надано медичну допомогу.

Проте, згідно показів допитаних у судовому засіданні свідків та показів обвинуваченого, після нанесення обвинуваченим йому хаотичних ударів, останній залишив місце пригоди, у цей момент потерпілий ще стояв, після цього він знепритомнів. Тобто, обвинувачений, маючи можливість спричинити і інші тілесні ушкодження, самостійно припинив злочинні дії та покинув потерпілого, коли той був ще при тямі.

Таким чином, фактично продовженню злочинних дій обвинуваченому, за наявності намірів на позбавлення життя потерпілого, ніщо не заважало. Тобто доведеним є факт припинення злочинних дій за відсутності перешкод для їх продовження.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, які були встановлені на підставі досліджених судом доказів, суд вважає, що при наявності у обвинуваченого прямого умислу на умисне вбивство потерпілого, йому нічого не заважало довести свої дії до кінця, оскільки він мав достатньо часу і можливостей нанести потерпілому таку кількість ударів у життєво важливі органи, які б у будь-якому випадку потягли за собою настання смерті, незалежно від можливості надання потерпілому медичної допомоги.

Дослідженні судом докази щодо змісту та спрямованості умислу обвинуваченого, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого ним діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру, інтенсивності та локалізації нанесених потерпілому поранень, причин припинення злочинних дій, поведінки винного та потерпілого, що передували події, а також стосунків між ними, дозволяють зробити висновок про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не мав прямого умислу на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, оскільки наявність такого умислу не була підтверджена належними та допустимими доказами, умисел обвинуваченого на спричинення смерті потерпілому не доведений, а відтак його дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали.

Обвинувачений ОСОБА_5 достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров`ю потерпілого. Водночас, наносячи удари потерпілому не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров`ю (наслідок завдання тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілому. Тобто, в даному випадку обвинувачений ОСОБА_5 діяв із невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого особа хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров`ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди.

Отже, в діях обвинуваченого не вбачається прямого умислу на спричинення смерті потерпілому. Разом з тим він мав передбачити, що нанесені удари можуть спричинити негативні наслідки для потерпілого. Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений при нанесенні ударів предметом, що має колюче-ріжучі властивості допускав заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого, однак наміру заподіяти йому смерть - стороною обвинувачення не доведено.Таким чином обвинувачений має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно - умисне заподіяння тяжких ушкоджень.

У своїй правовій позиції (Постанова від 05 червня 2018 року у справі №405/3991/16-к) Верховний Суд вказав, що дії особи, яка завдає удару іншій особі, з невизначеним умислом на заподіяння тілесних ушкоджень мають кваліфікуватися за наслідками таких дій.

Визнання своєї провини ОСОБА_5 частково, яка полягає у незгоді з кваліфікацією інкримінованого йому злочину стороною обвинувачення та його доводи щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому в умовах перевищення меж необхідної оборони, суд вважає неспроможними та розцінює як обраний спосіб захисту, виходячи з наступного.

Твердження обвинуваченого про те, що він захищався від дій потерпілого, який душив його та діяв у межах необхідної оборони, як це передбачає ч.1 ст.36КК України є необґрунтованими, виходячи з наступного

Згідно із частиною першою статті 36КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. Посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається, та при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Так, під час судового розгляду судом не встановлено, що діям обвинуваченого передував напад потерпілого на нього, що існувало будь-яке посягання та існувала необхідність у застосуванні заходів захисту або реальна загроза заподіяння шкоди, або підстави для сприйняття загрози як реальної. У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б підтверджували, що під час конфлікту потерпілий мав зброю, що дало б можливість обвинуваченому відчувати реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, а відтак дії потерпілого ані за своїм характером, ані за об`єктивними проявами не могли бути розцінені обвинуваченим такими, що досягли ступеню суспільної небезпечності та викликати стан необхідної оборони.

Згідно показань ОСОБА_5 , усі вони фактично зводяться до того, що потерпілий - ОСОБА_7 його душив, почав його душити, обхопивши руками ззаду від чого він почав задихатись. При цьому слід зауважити на тому, що зі слів обвинуваченого його знайомі, які як він пояснив тільки-но їх розборонили, стояли у 2-3 м і нічого не бачили. На допомогу він нікого не кликав. Сила удушення була такою, що він мав змогу розвернутись до потерпілого напівоберту, а відповідно до дослідженого слідчого експерименту за участі ОСОБА_5 , навіть повністю, обличчям до обличчя. Далі він дістав наявний у нього розкладний ніж, розклав його, та став наносити удари даним ножем. Кількість та локалізацію ударів він не пам`ятає, при цьому слід зазначити, що матеріалами справи не підтверджено нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченому, за медичною допомогою він не звертався, свідки тілесних ушкоджень у нього також не бачили, скарги обвинуваченого при затриманні на відмову у наданні медичної допомоги на надходили, а будь-якої зброї потерпілій при собі не мав.

Крім того, нанесення ударів обвинуваченим відбулося в той момент, коли учасниками бійки були лише потерпілий та обвинувачений, будь-яких доказів щодо реальної загрози його життю здобуто не було, обвинувачений не був позбавлений можливості припинити бійку і залишити місце події. При цьому обвинувачений ОСОБА_5 використовував предмет, який має колючо-ріжучі властивості, згідно пояснень обвинуваченого -ніж, який за своїми властивостями спроможний спричинити тяжкі наслідки. Саме за таких обставин у даному випадку застосування ч.1 ст.36КК України виключається.

Як встановлено висновками експертиз, дослідженими у судовому засіданні, не виключається отримання потерпілими тілесних ушкоджень за обставин викладених як у поясненнях потерпілого, так і у поясненнях обвинуваченого. Однак, надаючи оцінку доводам обвинуваченого щодо вказаних ним обставин, при яких було заподіяно тілесні ушкодження потерпілому, суд вважає їх безпідставними, недоведеними та такими, що спростовуються сукупністю належних, допустимих доказів, досліджених безпосередньо у судовому засіданні.

Отже, судом не встановлено даних, які б свідчили, що зібрані докази по даному кримінальному провадженню отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод обвинуваченого через допущені порушення кримінального процесуального закону в ході досудового розслідування і оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про обґрунтованість обвинувачення, а вина обвинуваченого у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин доведена у повному обсязі.

За таких обставин, судом встановлені всі обставини скоєння злочину, ретельно досліджені всі докази, що є у справі і суд вважає що факт вчинення даного злочину за наведених у вироку обставинах знайшов підтвердження у судовому засіданні.

Таким чином, дослідивши та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, стороною обвинувачення не доведено, дії останнього кваліфіковано невірно, а тому доходить до висновку, що його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння та таке, що спричинило втрату органу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Також, при призначенні покарання обвинуваченому по даній справі, суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів та враховує обставини кримінального правопорушення, його наслідки, характер та ступінь участі обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а також обставин, що обтяжують його покарання судом не встановлено.

У судовому засіданні обвинувачений зазначав, що він жалкує про вчинене. Разом із тим, суд не знаходить підстав для визнання такою, що пом`якшує покарання обставиною, щире каяття обвинуваченого, виходячи з наступного.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. При цьому, факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які би свідчили про дійсне розкаяння обвинуваченого у вчиненні злочину, а сам по собі факт того, що він у судовому засіданні зазначав, що він жалкує про вчинене, не підтверджує наявність цієї пом`якшуючої покарання обставини, з огляду на те, що будь-якого осуду своєї поведінки він не виявляв, у судовому засіданні перед потерпілим він не вибачився, а навпаки, сперечався із ним, намагаючись виставити його у негативному світлі, будь-якої матеріальної допомоги на лікування потерпілому не надавав, станом його здоров`я не цікавився, факт вчинення злочинних дій за обставин, встановлених судом, не визнав, що на думку суду свідчить не про відверте, а про уявне каяття обвинуваченого з метою уникнення справедливого покарання за вчинені ним злочинні дії.

В цілому поведінка обвинуваченого під час провадження в суді може свідчити про його намагання уникнути відповідальності, а непро його виправлення та перевиховання.

Також в обвинувальному акті зазначено, як обставинаактивне сприяння розкриттю злочину, проте під час судового розгляду вказана обставина судом не встановлена, а матеріали провадження не містять доказів на існування такої обставини.

Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно,воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. Отже, визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 квітня 2021 р. у справі№ 263/15605/17).

При цьому, судом враховується, що стороною обвинувачення не встановлено факт вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що відображено в обвинувальному акті, як відсутність обставин, що обтяжують покарання, а суд відповідно до ст. ст.91,92,291, ч.1 ст. 337 КПК України не вправі вийти за межі висунутого обвинувачення..

ОСОБА_5 працевлаштований, офіційно не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, раніше не судимий, однак згідно з довідки АРМОР неодноразово був ініціатором та учасником конфліктів. Згідно характеристики ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» заохочення та стягнення відсутні. За характером загалом емоційно не врівноважений, імпульсивний, схильний до ризику, може проявляти агресію та створювати конфліктні ситуації, психоемоційний стан задовільний, по відношенню до працівників установи грубості не проявляє, згідно характеристики з місця роботи за місцем роботи характеризується позитивно.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 171 від 16.05.2022 року ОСОБА_5 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, на хронічне душевне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумства або інший хворобливий стан не страждав і у теперішній час також не страждає. За своїм психічним станом під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії)(бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час він також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1 а.кп. 202-204)

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Беручи до уваги вищевикладене, оцінюючи особистість ОСОБА_5 , його ставлення до скоєного, за відсутності обставин, що обтяжують покарання і відсутності пом`якшуючих обставин, враховуючи, що вчинене обвинуваченим, суспільно небезпечне діяння спричинило тяжкі наслідки для потерпілого, у тому числі і пов`язані із втратою органу, шкода потерпілому відшкодована не була, станом здоров`я потерпілого обвинувачений не цікавився, залишив його у стані небезпечному для життя, думку потерпілого, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і з цих підстав вважає за необхідне призначити йому покарання пов`язане з позбавленням волі і реальним його відбуванням, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

При цьому враховуючи обставини справи, спричинення тілесних ушкоджень на ґрунті неприязних стосунків, з огляду на поведінку потерпілого, яка також спонукала до виникнення конфлікту між обвинуваченим та потерпілим та характеризуючих даних про особу, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк наближений до мінімального розміру покарання визначеною санкцією частини статті, за якою кваліфіковано його діяння ( ч. 1 ст. 121 КК України).

На думку суду , виходячи з положень ст. ст. 50, 65 КК України, призначення покарання зі звільнення від його відбування не відповідатиме принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості покарання, та в цьому випадку є недостатнім, а тому суд не застосовує положення ст. 69,75,76 КК України.

Зазначене на переконання суду відповідатиме меті покарання, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Так, вирішуючи відповідно до ст. 129 ЦПК України цивільний позов ОСОБА_7 суд дійшов такого висновку.

ОСОБА_7 заявлено цивільний позов, в якому потерпілий обґрунтовуючи позов вказав, що завдана йому моральна шкода полягає у тому, що у зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями, він був вимушений проходити амбулаторне орне та стаціонарне лікування. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, у нього було спотворене обличчя, що змусило його уникати спілкування із близькими, рідними та взагалі із сторонніми. Деякий час, він взагалі не міг вийти на вулицю, купувати собі ліки, продукти харчування, оскільки для нього такий вигляд є принизливим. Позивач відчував постійну тривогу та фізичний біль. Лікарями було вказано на обмеження фізичного навантаження на протязі 2-х з носінням абдомінального післяопераційного бандажу. Такі обставини призвели до зміни звичайного укладу життя, він не міг вільно спілкуватися людьми. Залишені шрами після операцій, видалена селезінка нагадує йому події того дня і він переживає біль та страждання з приводу протиправної поведінки відносно себе. Крім моральних страждань які він переживає у зв`язку із такими діями відносно себе, він також зазнав і матеріальних втрат на лікування. Проте, доказів їх понесення не зберігав, розраховуючи на те, що обвинувачений відшкодує такі витрати. Однак, такого відшкодування не отримав. Оцінка розміру моральної шкоди обґрунтовується нанесенням численних ударів в тулуб та голову. Видалення органу людини, в даному випадку селезінки, важко оцінити. Однак саме видалення здорового органу, внаслідок отриманих ударів є суттєвим доказом спричинення шкоди. Його неможливо відновити. Селезінка відіграє важливу роль в роботі імунітету, кровоносної системи. Саме цей формує імунну відповідь на проникнення вірусу, запальний процес. Наслідком його видалення стає порушення роботи організму, виникнення збоїв у роботі його систем. Селезінка - проміжний орган взаємозв`язку системи кровообігу та кровотворення, й містяться так звані В-лімфоцити, які активують імунну відповідь після вірусної запалення Вже котрий рік по всьому світу вирує короновірусна інфекція, видалення цього органу залишає його беззахисним відносно інфекцій. Для нього описані фактори є значним переживанням за своє здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_7 заявляє вимоги про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди. Розмір шкоди визначив у сумі 300000 грн. і просить стягнути з обвинуваченого у відшкодування моральної шкоди 300000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, суд вбачає очевидним й таким, що не підлягає доказуванню, те, що будь-якій людині в силу її природи властиво переживати душевні страждання через порушення особистої недоторканості, відчуття фізичного болю, усвідомлення наявності тілесних ушкоджень та їх наслідків. Не є виключенням з цього правила й потерпілий, який вочевидь зазнав душевних страждань у зв`язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень, наслідком яких була втрата органу-селезінки.

Суд також приймає доводи потерпілого про те, що він змушений вживати відповідних заходів для відновлення свого фізичного та психоемоційного стану, а тому самий факт завдання потерпілому моральної шкоди суд вважає доведеним.

Разом із тим, суд приходить до висновку, що сума компенсації моральної шкоди у таких розмірах потерпілим обґрунтована не повною мірою.

При вирішенні цього питання суд враховує вимоги розумності та справедливості, необхідності дотримання норм чинного законодавства щодо їх меж, тому при визначенні розміру моральної шкоди вважає, що вказана потерпілим ОСОБА_7 сума 300000 грн. є непомірно високою, отже ураховуючи характер й обсяг заподіяних потерпілому ОСОБА_7 страждань, пов`язаних із завданням йому тілесних ушкоджень та втратою органу, а також виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості та обґрунтування заявленого позову суд присуджує до стягнення у відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого 70000,00 грн., що відповідатиме в даному випадку вимогам розумності та справедливості, згідно ст. 23 ЦК України, відповідає ступеню моральних страждань потерпілої, а тому позов задовольняє частково.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, враховуючи обраний йому судом вид покарання та існування ризиків ухилення від виконання вироку суду, такий запобіжний захід до набрання вироком законної сили є необхідними для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому його слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_5 був затриманий 03.04.2022 і саме з цього часу він перебуває під вартою, на підставі відповідних судових рішень, а відтак строк відбування покарання обвинуваченого слід рахувати з дня фактичного його затримання, з 03.04.2022, зарахувавши строк попереднього ув`язнення у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, арешт на майно накладений ухвалою слідчого судді від 04.04.2022 року слід скасувати, у зв`язку із тим, що у їх застосуванні відпала потреба.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 100, 174, 366-371, 373-376, 395, 532, КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України і призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту фактичного затримання з 03 квітня 2022 року.

У відповідності до ч. 5ст. 72 КК Українизарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 03 квітня 2022 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у відшкодування моральної шкоди 70000,00 грн. (сімдесят тисяч гривень). В решті частині вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Скасувати арештнакладений ухвалоюслідчого суддіОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від04.04.2022 навилучене 03.04.2022під часзатримання ОСОБА_5 ,а самена: спортивну кофту синього кольору зі слідами РБК, спортивні штани чорного кольору, кросівки чорного кольору з лейбою фірми «Найк».

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- пачку з під цигарок «Давидов» бурого кольору, упаковано до паперового конверту та передано до камери зберігання речових доказів ВП№1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області знищити;

- речі вилучені у ОСОБА_5 під час складання протоколу затримання : спортивну кофту синього кольору зі слідами РБК, спортивні штани чорного кольору та кросівки чорного кольору з лейбою «Найк» передано до камери зберігання речових доказів ВП№1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області повернути ОСОБА_5 ;

-речі потерпілого ОСОБА_7 : а саме спортивну кофту з капюшоном синього кольору зі слідами РБК та наскрізними отворами, футболку чорного кольору зі слідами РБК та наскрізними отворами та спортивні штани чорного кольору зі слідами РБК - передано до камери зберігання речових доказів ВП№1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області повернути ОСОБА_7 ;

-позитивний матеріал з об`єктів 1-9 для подальшого дослідження ДНК, який паковано до паперового конверту- передано до камери зберігання речових доказів ВП№1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області знищити;

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1