Постанова № 1108970, 01.11.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.07 р. Справа № 34/329в

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В. при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції

м. Макіївка

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м. Макіївка

про визначення податкового зобов'язання у розмірі 52688,40грн.

Представники:

від позивача Колосова Ж.Ю. (за дорученням від 15.11.2006року)

від відповідача ОСОБА_1 м. Макіївка (03.08.1950р.народження)

По справі була оголошена перерва з 30.11.2007року до 01.11.2007року на 14год.30хвил.

Заявлено позов Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції м.Макіївка до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м. Макіївка про визначення податкового зобов'язання у розмірі 52688,40грн.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідачем не були надані до перевірки документи, тому він відповідно до п.4.3.1 п.4.3. ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначив суму податкових зобов'язань платника податків за непрямим методом про що було прийняте Рішення начальника Центрально - міської МДПІ м. Макіївки №5923 від 31.03.2004року.

За результатами перевірки був складений Акт №580/17-112/2-НОМЕР_2 від 19.04.2004 року на підставі якого були прийняті Податкові повідомлення - рішення №0000211742/0 та №0000221742/0 від 21.04.2004року про визначення суми податкового зобов'язання на загальну суму 56974,40грн.:

- з податку на додану вартість у сумі 4286,00грн. у тому числі основного платежу - 2744,00грн. та фін.санкції 1542,00грн.

- з прибуткового податку у сумі 52688,40грн.

Позивач зазначає, що визначення податкового зобов'язання відповідача здійснювалося за непрямим методом у відповідності з інформацією про рух грошових коштів платника податків по розрахунковому рахунку, яка була надана Центрально- Міським відділенням АКБ “Промінвестбанку” м.Макіїївка.

Відповідач у відзиві від 11.08.2004року проти позовних вимог заперчує за тих підстав, що документи у нього були вкрадені про що свідчить Довідка №5/953 від 27.01.2004року.

Крім того, відповідач посилається на те, що при перевірці податку на додану вартість податківці прийняли до уваги податкові накладні на продаж та придбання товарів, але не взяли до уваги ці документи при визначенні прибуткового податку відповідно до ст.13 розділу 6 Декрету КМ України №13-92 від 26.12.1992року із змінами та доповненнями.

Відповідач зазаначає, що п.п.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає можливість подання платником податків інших документів обліку і тоді непрямі методи не застосовуються. На думку відповідача податкові накладні реально підтверджували його витрати на придбання товарів.

Відповідач посилається на те, що частково документи на оплату він відновив і надав через канцелярію ксерокопії квитанцій до прибуткових касових ордерів, які були залучені до матеріалів справи.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві відобразив, що зійснював планову перевірку, але далі по тексту вказує на позапланову перевірку.

Відповідно до п.п.19.3.6. п.19.3 ст.19 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до 1 січня 2005 року діє правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду (арбітражного суду) з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.

У зв'язку з тим, що до суду надійшли від відповідача ксерокопії первинних бухгалтерських документів, перевірка яких потребує спеціальних знань, ухвалою від 02.09.2004року призначив по справі судово - бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково - дослідному інституту судових експертиз.

До суду супровідним листом від 21.06.2005року за № 4303/23/321 (вхід. №02-41/18343 від 24.06.2005року) надійшов висновок від 14.06.2005року №4303/23 та рахунок вартості експертизи на суму 3486,72грн., а також первинні бухгалтерські документи. У висновку експертизи зазначено, що відповідач надав первинні бухгалтерські документи, однак експерт не може визначити витрати які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів із за відсутності документів.

Відповідач через канцелярію суду ( вхід №02-41/21779 від 26.07.2005року) надав Книгу обліку доходів та витрат, а також первинні документи ( 1 папка).

Суд ухвалою від 26.07.2005року призначив додаткову експертизу, яку доручив експерту Донецького науково - дослідного інституту судових експертиз Доброхотовій В.В.

09.10.2006року (вхід. №02-41/37868) до суду надійшов додатковий висновок судово - бухгалтерської експертизи від 25.09.2006року.

Суд ухвалою від 06.10.2006року поновив провадження по справі та ухвалою від 06.10.2006року відкрив провадження в адміністративній справі і призначив попередне судове засіднання на 17.10.2006року.

Ухвалою від 31.10.2006року суд замінив позивача Центрально - міську міжрайонну державну податкову інспекцією м. Макіївки на її правонаступника Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію.

Суд ухвалою від 31.10.2006року закінчив підготовче провадження і за клопотанням сторін перейшов до судового розгляду.

Експерт у пояснення від 16.11.2006року (т.2 а.с.35) зазначає, що для дослідження використовувалися виписки банку про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку із розшифровкою призначення надходжень або списання грошових коштів та контрагента. Крім того накладні рахунки квитанції до прибуткових касових ордерів та інші первинні документи, які підтверджують витрати суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2002року по 31.12.2003року. Експерт посилається на те, що документи, які підтверджують оплату послу банку та платежів до пенсійного фонду на дослідження не надавалися.

Позивач супровідним листом від 27.11.2006року (вхід. №02-41/45648) надав довідку банку про перерахування позивачем за період з 01.01.2002року по 31.12.2003року коштів до Пенсійного фонду та оплату послуг банку. (т.2 а.с.41).

Позивач також не погодився з висновком додаткової судово-бухгалтерської експертизи №3535/23 та у запереченнях від 15 листопада 2006 року №8068/10/10-113 (вхід.№02-41/44497 від 16 листопада 2006 року) зазначив, що без дослідження документів, які підтверджують підстави зарахування грошових коштів та витрати грошових коштів з рахунку, не можливо зробити повних та об'єктивних висновків. 30 листопада 2006 року сторонами заявлене клопотання про зупинення провадження у справі та призначення додаткової експертизи. Ухвалою від 30.11.2006р. суд доручив проведення додаткової експертизи Доброхотовій В.В. експерту Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (83100, м. Донецьк, вул.. 50 річчя СРСР, 149, п/р.35224001000122 в УДК у Донецькій області м. Донецька, МФО 834016, код ЄДРПОУ 02883147).

Від експертної установи надійшов лист від 12.09.2007року №6667/25/374 (вхід. №02-41/36776 від 19.09.2007року) у якому повідомлялося, що експерт Доброхотова В.В. звернулася до керівництва з поясненням про те, що за сімейними обставинами вона не має можливості провести експертизу по справі №34/329. У зв'язку з чим справа повернута на адресу суду без виконання для прийняття рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи суд встановив:

ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності про що свідчить СвідоцтвоНОМЕР_1 (т.1 а.с.43), йому присвоєний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, від отримав свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_1 НВНОМЕР_3, ФПН НОМЕР_2 (т.1 а.с.43 зворотна сторона).

Позивач на підставі Рішення начальника Центрально - міської МДПІ м.Макіївки №5923 від 31.03.2004року, відповідно до п.4.3.1 п.4.3. ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначив відповідачу суму податкових зобов'язань платника податків за непрямим методом.

Позивач зазначає, що визначення податкового зобов'язання відповідача здійснювалося за непрямим методом у відповідності з інформацією про рух грошових коштів платника податків по розрахунковому рахунку, яка була надана Центрально- Міським відділенням АКБ “Промінвестбанку” м.Макіїївка.

За результатами перевірки був складений Акт №580/17-112/2-НОМЕР_2 від 19.04.2004 року на підставі якого було прийняте Податкове повідомлення - рішення №0000211742/0 від 21.04.2004року про визначення суми податкового зобов'язання з прибуткового податку у сумі 52688,40грн.

Відповідач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями та подав скаргу від 11 травня 2004 року до Центрально-Міської МДПІ (т.1 а.с51-53). У зазначеній скарзі відповідач просить переглянути результати акту перевірки від 19 квітня 2004 року № 580/17-112/2-НОМЕР_2 та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 квітня 2004 року №0000221742/0 та №0000211742/0.

Центрально-Міська МДПІ м. Макіївки прийняла рішення №10397/10/17 від 01 червня 2004 року (т.1 а.с.54-56), яким скасувала податкове повідомлення-рішення від 21 квітня 2004 року №0000221742/0 та залишила без розгляду податкове повідомлення-рішення №0000211742/0 від 21 квітня 2004 року.

Відповідач звернувся до ДПІ у м. Макіївки з повторною скаргою від 10 червня 2004 року (т.1 а.с.57-59) з вимогою переглянути результати акту перевірки від 28.05.2004року №793/17-112/2-НОМЕР_2 та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2004 року №0000211742/1.

ДПІ у м. Макіївці рішенням від 25 червня 2004 року №8473/10/31-013 залишила без розгляду повторну скаргу відповідача.

Відповідно до п.п.19.3.6. п.19.3 ст.19 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до 1 січня 2005 року діяло правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду (арбітражного суду) з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 02 вересня 2004 року призначив по справі судово - бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз . Перед експертною установою поставлено питання чи відповідають висновки, які вказані у Акті МДПІ №580/17-112/2-НОМЕР_2 від 19 квітня 2004 року за період з 01.01.2001 року по 31.12.2003 року про заниження відповідачем прибуткового податку у розмірі 52688,40грн., даним первинних бухгалтерських документів та даним облікових регістрів, які відображають фінансово-господарську діяльність відповідача за період, який перевірявся.

Як вбачається з висновку судово-бухгалтерської експертизи №4303/23 від 14 червня 2005 року, у зв'язку з тим, що експерту не були надані додаткові документи, які підтверджують відповідність витрат, понесених в період з 01.01.2002р. по 31.12.2003р. прибуткам, отриманим в період з 01.01.2002р. по 31.12.2003р. експерту не представляється можливим документально обґрунтувати суму прибуткового податку, який підлягає сплаті до бюджету відповідачем за період з 01.01.2002р. по 31.12.2003р.

Господарський суд ухвалою від 26 липня 2005 року призначив по справі додаткову судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив Доброхотовій В.В. експерту Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.

Як вбачається із матеріалів справи позивач у розділі 2.1 „Валовий дохід” акту перевірки встановив (т.1 а.с.17-18), що валовий дохід відповідача, який відображений в деклараціях про доходи за період з 01.01.2002року по 31.12.2003року склав 188802грн. в тому числі :2002року - 70765грн., 2003рік - 118037грн., перевіркою встановлено - 198563,15грн. в тому числі: 2002рік - 70764,98грн., 2003рік - 127798,17грн. Тобто за 2003рік занижений валовий дохід у сумі 9761,17грн., чим порушені вимоги ст.ст.13,19 Декрету КМ України „Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.2992р., а саме не включена виручка отримана на розрахунковий рахунок.

У розділі 2.32 позивач встановив (т.1 а.с.18), що загальна сума витрат, відображена відповідачем в деклараціях за період з 01.01.2002року по 31.12.2003року склала 182597грн.: за 2002рік - 68499грн., за 2003рік - 114098грн., за даними перевірки фактична сума витрат за нормами 25 відсотків за цей період склала 49640,78грн. в тому числі: за 2002рік - 17691,24грн., за 2003рік - 31949,54грн.

За даними перевірки позивач визначив відповідачу податкове зобов'язання у розмірі 52688,40грн в тому числі:

За 2002рік : валовий дохід 70764,98 (без ПДВ) - витрати - 17691,24грн. (без ПДВ), сума доходу 53073,74грн. сума прибуткового податку 17564,92грн. (т.1 а.с.24);

За 2003рік : валовий дохід 127798,17 (без ПДВ) - витрати - 31949,54грн. (без ПДВ), сума доходу 95848,63грн., сума прибуткового податку 34316,20грн. (т.1 а.с.25).

Відповідно до ст.13 Декрету КМ України України „Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.2992р.( який діяв у період спірних правовідносин) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ). ( Частина третя статті 13 в редакції Закону N 539-XIV від 23.03.99 ).

У додатку №6 до Інструкції „Про прибутковий податок з громадян”, затверджену наказом Головної державної податкової інспекції України 21.04.1993 N 12 (із змінами і доповненнями, внесеними Наказом 18.05.1993 N17), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993р. за N 64, (у редакції яка діяла під час спірних правовідносин), передбачені норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та інших доходів (затверджені Головною державною податковою інспекцією України 18.01.93 N36-32).

Як вбачається із акту перевірки (т.1 а.с.18) позивач зробив висновок, що витрати відповідача документально не підтверджені і відповідач визначив валові витрати у розмірі 25% від суми валового доходу, що склало за 2002рік: витрати - 17691,24грн. (без ПДВ); за 2003рік : витрати - 31949,54грн. (без ПДВ).

Висновком судово - бухгалтерської експертизи №3535/23 від 25 вересня 2006 року було встановлено (т.2 а.с.2-5), що висновки зазначені в Акті МДПІ №580/17-112/2-НОМЕР_2 від 19 квітня 2004 року за період з 01.01.2001 року по 31.12.2003 року про заниження відповідачем прибуткового податку у розмірі 52688,40грн., не відповідають даним первинних бухгалтерських документів та даним облікових регістрів, які відображають фінансово-господарську діяльність відповідача за період з 01.01.2002р. по 31.12.2003р.

За результатами проведених досліджень експертом встановлено, що чистий дохід за 2002рік складає 3714,66грн., сума прибуткового податку визначена у розмірі 568,2грн., з урахуванням утриманного прибуткового податку (т.1 а.с.24) 241,28грн., сума заниженого прибуткового податку за 2002рік складає 326,92грн. (568,2-241,28).

За 2003рік чистий дохід складає 5586грн.(т.2 а.с.5), сума прибуткового податку визначена у розмірі 942,6грн., з урахуванням утриманного прибуткового податку (т.1 а.с.25) 584грн., сума заниженого прибуткового податку за 2003рік складає 358,6грн. (942,6-584).

Загальна сума прибутокового податку за висновком експертизи за період з 01.01.2002р. по 31.12.2003р. складає 685,52грн.

Експерт у пояснення від 16.11.2006року (т.2 а.с.35) посилається на те, що документи, які підтверджують оплату послу банку та платежів до пенсійного фонду на дослідження не надавалися.

Позивач супровідним листом від 27.11.2006року (вхід. №02-41/45648) надав довідку банку про перерахування позивачем за період з 01.01.2002року по 31.12.2003року коштів до Пенсійного фонду та оплату послуг банку. (т.2 а.с.41), а також супровідним листом від 11.12.2006р. (вхід. №02-41/48300) банк надав належним чином засвідчені копії платіжних доручень про перерахування коштів до Пенсійного фонду(т.2 а.с.55-63).

Зважаючи на те, що ці документи не були враховані при проведенні експертизи, експерт відмовився від проведення додаткової експертизи, суд вважає за необхідне врахувати ці документи у складі валових витрат за 2002рік, 2003роки, а саме: 2002рік внески до пенсійного фонду у розмірі 676грн. та послуги банку 954грн.50коп., всього на загальну суму 1630грн.; 2003рік внески до пенсійного фонду у розмірі 1374,00грн. та послуги банку 1617грн.00коп., всього на загальну суму 2991грн.

За даними експертного висновку чистий дохід за 2002рік складає 3714,66грн. - 1630грн. (не враховані витрати), база оподаткування прибутковим податком складає 2084грн.

Відповідач у письмових поясненнях (вхід. №02-41/40989 від 01.11.2007року) зробив розрахунок прибуткового податку за 2002рік із суми 2084грн., що складає 241грн.80коп. Тобто з урахуванням утриманного прибуткового податку (т.1 а.с.19) 241,28грн. у відповідача відсутній донарахований прибутковий податок (без урахування копійок): 241,80 - 241,28= 0.

За даними експертного висновку чистий дохід за 2003рік складає 5586грн.(т.2 а.с.5) - 2991грн. (не враховані витрати), база оподаткування прибутковим податком складає 2595грн.

Відповідач у письмових поясненнях (вхід. №02-41/40989 від 01.11.2007року) зробив розрахунок прибуткового податку за 2003рік із суми 2595грн, що складає 345грн.00коп. Тобто з урахуванням утриманного прибуткового податку (т.1 а.с.19) 584грн. у відповідача відсутній донарахований прибутоковий податок: 345грн - 584грн = 0.

З огляду на вищенаведене спростовуються висновки акту перевірки про заниження відповідачем податкового зобов'язання із прибуткового податку у сумі 52688,40грн. і віимоги позивача про визначення цієї суми як податкового зобов'язання задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає, що позивач неправомірно застосував до відповідача непрямий метод визначення податкового зобов.язання із прибуткового податку за тих підстав, що відповідно до абзацу другому п.п.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення  показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Як вбачається із Заперечень відповідача до акту перевірки (т.1 а.с.48-50), які отримані позивачем 29.04.2004року про що свідчить штамп ДПІ у верхньому правому куті (т.1 а.с.48), відповідач додатково надав податковому органу (т.1 а.с.50) квитанції до прибуткових касових ордерів, договори, акти приймання - передачі, податкові накладні, які позивач врахував при визначенні бази оподаткування з ПДВ у Рішенні від 01.06.04р. (т.1 а.с.54-56) та не взяв до уваги при визначенні бази оподаткування прибутковим податком, що суперечить приписам п.п.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Крім того відповідно до п.п.19.3.6. п.19.3 ст.19 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на на податковий орган покладається обов'язок доведення того, що нарахування податкового зобов'язання за непрямими методами було зроблено належним чином. Позивач належними доказами не довів правомірність визначення податкового зобов'язання за непрямими методами. Відтак його вимоги не обгрунтавані та задоволеннню не підлягають.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 01 листопада 2007 року в присутності представників сторін.

На підставі Закону України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Декрету КМ України України „Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.2992р., Інструкції „Про прибутковий податок з громадян”, затверджену наказом Головної державної податкової інспекції України 21.04.1993 N 12 (із змінами і доповненнями, внесеними Наказом 18.05.1993 N17), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993р. за N 64, (у редакції яка діяла під час спірних правовідносин) та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 05.11.2007 року.

Суддя Кододова О.В.