Ухвала суду № 110889320, 15.05.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

15 травня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/5788/23

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області , в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області від 06.07.2017 №Ф-2604-17 У на суму 8752,45 грн та від 09.11.2018 №Ф-2604-17 У на суму 15819,54 грн;

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.06.2019 №Ф-2604-17У на суму 16219,59 грн та від 11.11.2019 №Ф-204-17У на суму 5508,36 грн.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує: чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно абзаців 4, 5 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац 10 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Отже, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлений строк для оскарження вимоги десять календарних днів.

Як встановлено судом, позивач звернулася до суду з даним позовом 09 травня 2023 та оскаржує вимоги про сплату боргу (недоїмки), що винесені 06.07.2017, 09.11.2018, 19.06.2019, 11.11.2019, що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду.

Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що про порушення своїх прав вона дізналася 03.05.2023, отримавши відповідь на запит від Головного управління ДПС у Полтавській області. До цього часу оскаржувані вимоги вона не отримувала та інформація про їх наявність у неї була відсутня.

Проте, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, зважаючи на наступне.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Суд не знаходить поважними посилання позивача на неотримання ним оскаржуваних вимог про сплату боргу від 06.07.2017 №Ф-2604-17 У; від 09.11.2018 №Ф-2604-17 У; від 19.06.2019 №Ф-2604-17У; від 11.11.2019 №Ф-2604-17У, оскільки як вбачається з витягу з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказані вимоги надсилалися позивачу за адресою її місцезнаходження - АДРЕСА_1 .

Доказів зміни місяця реєстрації або доказів існування інших обставин, що перешкоджали позивачу отримати оскаржувані вимоги, суду не надані.

Вказане свідчить, що позивач мав бути обізнаний про порушення його прав, оскільки оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) датовані 06.07.2017, 09.11.2018, 19.06.2019, 11.11.2019, а позовна заява подана до суду лише 09 травня 2023 року, що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду.

За приписами частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також позовна заява подана з порушенням вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:

- до позовної заяви не додано оригіналу документа про сплату судового збору у порядку та розмірі, визначених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13420,00 грн) (пункт 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

За практикою Європейського суду з прав людини, вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яка впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою (Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Як вбачається з позовної заяви, позивачем оскаржуються вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області від 06.07.2017 №Ф-2604-17 У на суму 8752,45 грн; від 09.11.2018 №Ф-2604-17 У на суму 15819,54 грн та вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.06.2019 №Ф-2604-17У на суму 16219,59 грн; від 11.11.2019 №Ф-204-17У на суму 5508,36 грн, що в свою чергу породжує підстави для зміни майнового стану позивача, у зв`язку з чим має майновий характер, тому, в цьому випадку, належною сплатою судового збору при поданні до суду адміністративного позову майнового характеру вважається сплата судового збору у розмірі 4294,40 грн ( 4 х 1073,60грн).

Отже, в цьому випадку, належною сплатою судового збору при поданні до суду адміністративного позову майнового характеру вважається сплата судового збору у розмірі 4294,40 грн.

Оскільки позивачем сплачено судовий у розмірі 1073,60 грн, то позивачу необхідно доплатити різницю у розмірі 3220,80 грн та надати до суду оригінал документу, який підтверджує таку сплату.

Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням інших підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску;

- оригінал документу про сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу - залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Бойко