Рішення № 110888214, 08.05.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/18202/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2023 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засіданняМаксимович А.Я.,

представника відповідача Іваховича Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві код ЄДРПОУ 04053, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16 (далі ГУ ПФУ в м. Києві), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі ГУ ПФУ у Львівській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Про відмову гр. ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від 03.11.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 Про державну службу, п.п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 Про державну службу на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 205/7.4-22/37 від 26.10.2022 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 206/7.4-22/37 від 26.10.2022.

Ухвалою від 26.12.2022 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 17.01.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

13.03.2023 суд постановив ухвалу про призначення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ПФУ в м. Києві протиправно відмовило у переведенні позивача на пенсію за віком згідно із Законом України Про державну службу, оскільки після 01.05.2016 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII мають особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №889-ХІІ, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України №3723-XII вік і страховий стаж. Таким чином, позивач вважає, що виконала всі умови передбачені законодавством для призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

01.02.2023 представник ГУ ПФУ у Львівській області подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що періоди перебування посадових осіб в органах митної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Відтак позивач не має права на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу.

20.02.2023 представник ГУ ПФУ в м. Києві подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що позивачу призначено пенсію з 01.09.2003 згідно з Митним кодексом України та після цієї дати вона не працювала на посадах державної служби, а тому вона не має права на перерахунок пенсії згідно з Порядком №622. Окрім цього, відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачу на підставі довідок про заробітну плату, які за формою відповідають довідкам для призначення пенсії, адже позивачу пенсія вже призначена.

У судове засідання позивач не з`явилася, належним чином повідомлена про дату ,час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні представник ГУ ПФУ у Львівській області проти позовних вимог заперечив. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання ГУ ПФУ в м.Києві явку представника не забезпечило, подало на даресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ у Львівській області як отримувач пенсії за віком, призначеної з 01.09.2003 відповідно до Митного кодексу України.

Згідно із відомостями трудової книжки позивач з 02.06.1970 по 09.02.2001 працювала на посадах державної служби в органах митного контролю, 15.06.1995 прийняла присягу державного службовця.

28.10.2022 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням зарплати. До вказаної заяви позивач долучила довідки Львівської митниці: від 26.10.2022 № 206/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця; від 26.10.2022 № 205/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду ГУ ПФУ в м.Києві, яке прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії від 03.11.2022 №913180122813 (далі оскаржене рішення). Вказане рішення обґрунтоване тим, що позивачу призначено пенсію з 01.09.2003 згідно з Митним кодексом України та після цієї дати вона не працювала на посадах державної служби, а тому вона не має права на перерахунок пенсії згідно з Порядком №622.

Вважаючи вказане рішення ГУ ПФУ в м.Києві протиправним, позивач звернулася з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У контексті спірних правовідносин, суд наголошує на тому, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом усього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом.

Як видно з розпорядження 122813 від 05.02.2004, позивачу з 01.09.2003 призначено пенсію за віком як державному службовцю відповідно до Митного кодексу України.

У частині першій статті 430 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV у редакції, чинній станом на 01.09.2003, передбачалось, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України Про державну службу (3723-12).

Тобто позивач станом на момент звернення до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою вже отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, що унеможливлює повторне призначення пенсії за віком як державному службовцю. Відтак підстави цього позову не можуть бути визнані обґрунтованими.

Таким чином, суд погоджується із запереченнями ГУ ПФУ в м.Києві про відсутність у позивача права на призначення в порядку переведення пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а відтак і з правомірністю оскарженого рішення. Звідси, суд відхиляє, виходячи з очевидної безпідставності, аргументи позивача про наявність умов для переведення її на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Доцільно додати, що законодавством, чинним на час звернення позивача, не було передбачено можливості перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, а тому у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.01.2021 у справі №242/3360/17.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 03.11.2022 №913180122813 відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а тому є правомірним та не підлягає скасуванню.

З огляду на безпідставність первісної позовної вимоги, похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про переведення позивача на пенсію за віком не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 15 травня 2023 року.

Суддя Мричко Н.І.