Рішення № 110888148, 15.05.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4790/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2023 рокумісто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сікер до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Сікер код ЄДРПОУ 40557114, місцезнаходження: 81332, Львівська область, Мостиський район, с.Гостинцеве, вул.Львівська, 2, офіс 101 (далі позивач) до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1 (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900079/2 від 16.02.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900081/2 від 16.02.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер» (покупець) та компанією «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №TTC2208136, відповідно до умов якого продавець постачає і передає у власність батути (товар), а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Позивач з метою митного оформлення товару 15.02.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170011935U7, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 батути в комплекті в розібраному вигляді). Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, відповідач протиправно зобов`язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла на 280498,08 грн.

Крім того, згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №ТТС2208138-1 від 23.12.2022 позивач придбав у того ж продавця товар, загальною вартістю товару 27097,12 доларів США. З метою митного оформлення вказаного товару позивач 14.02.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170011582U3, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 батути в комплекті в розібраному вигляді).

Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, відповідач протиправно зобов`язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла на 336620,16 грн.

Звертає увагу, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

05.04.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Рішення про коригування митної вартості від 16.02.2023 №UA209000/2023/900079/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 15.02.2023 №23UA209170011935U7) виносилось на товари: № 1. Інвентар та обладнання для заняття фізкультурою, гімнастикою або для гри на свіжому повітрі: Батути в комплекті в розібраному вигляді (складається з металевого каркасу, сходів, сітки захисної, тентованого дашка та сітки для стрибків), торговельна марка : ATLETO, країна виробництва : CN, виробник: ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO, LTD, за ціною 2,0247дол. США за кг, на умовах поставки FOB NINGBO. Рішення про коригування митної вартості від 16.02.2023 №UA209000/2023/900081/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 14.02.2023 №23UA209170011582U3), виносилось на товари: №1.Інвентар та обладнання для заняття фізкультурою, гімнастикою або для гри на свіжому повітрі: Батути в комплекті в розібраному вигляді (складається з металевого каркасу, сходів,сітки захисної, тентованого дашка та сітки для стрибків), торговельна марка: ATLETO, країна виробництва : CN, виробник : ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD, за ціною 1,9528дол. США за кг, на умовах поставки FOB NINGBO.

Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що відповідно до пункту 5.3 зовнішньоекономічного контракту №TTC2208136 від 26.10.2022 Вартість тари та/чи упаковки входить до ціни товару», проте, у проформі та в інших товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі №TTC2208138-1 від 23.12.2022 відсутні дані щодо складових вартості товару. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України.

У пункті 1.2 контракту передбачено, що «продавець постачає Товар на підставі замовлення Покупця», яке є не поданим до митного оформлення. Оплата за таку поставку товару здійснена 29.12.2022, а коносамент датований 31.12.2022, що не відповідає виконанню умов пункту 4 договору №TTC2208136 від 26.10.2022, а саме: «оплата проводиться після отримання копії В/L до прибуття контейнера з товаром до порту призначення». Також договори на перевезення від 10.02.23 №016 та від 24.10.23 №S/2023 не подані до митного оформлення.

06.04.2023 суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій звертає увагу на те, що подані декларантом документи підтверджують транспортно-експедиційні послуги. А згідно з частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у згаданій статті.

Дослідивши митну декларацію, яка слугувала джерелом інформації, що зазначена у обох рішеннях про коригування митної вартості товарів, позивач встановив ряд розбіжностей, а саме:

- у рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.02.2023 №UA209000/2023/900079/2, відповідач посилається на митну декларацію №UA403020/2023/839 від 20.01.23, по якій тов. №1 оформлявся за ціною 3,77дол.США/ кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана по курсу дол.США (гр.23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр.38 МД) за 6 (резервним) методом, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за таким товаром. Відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки CPT. Натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки FOB. Також у наведеній відповідачем декларації відмінність у вазі: позивач імпортував товар вагою нетто 13734 кг., у зазначеній декларації 6698 кг. Таким чином наявна відмінність у вазі та умовах поставки. У той час, як декларант визначає 2,02 дол.США/кг.

- у рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.02.2023 №UA209000/2023/900081/2, відповідач посилається на митну декларацію №UA403020/2023/839 від 20.01.23, за якою тов. №1 оформлявся за ціною 3,77 дол.США/ кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана по курсу дол.США (гр.23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр.38 МД) за 6 (резервним) методом, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за таким товаром. Відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки CPT. Натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки FOB. Також у наведеній відповідачем декларації відмінність у вазі: позивач імпортував товар вагою нетто 15832 кг., у зазначеній декларації 6698 кг. Таким чином наявна відмінність у вазі та умовах поставки. У той час, як декларант визначає 1,95 дол.США/кг.

Позивач також зазначає, що чим більша партія товару, то тим меншою є вартість за одиницю. А різні умови поставки також впливають на ціну. Тому вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 20.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 15.05.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заходи забезпечення доказів чи позову у справі не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

26.10.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер» (покупець) та компанією «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №TTC2208136, відповідно до умов якого продавець постачає і передає у власність батути (товар), а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, що є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №ТТС2208138-4 від 23.12.2022 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 23 868,50 доларів США.

З метою митного оформлення вказаного товару позивач 15.02.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170011935U7, у якій заявив до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 батути в комплекті в розібраному вигляді).

Разом з митною декларацією №23UA209170011935U7 позивач подав відповідачу такі документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №TTC2208136 від 26.10.2022; рахунок-проформу №ТТС2208138-4 від 28.10.2022; рахунок-фактуру (інвойс) №ТТС2208138-4 від 23.12.2022; банківський платіжний документ щодо товару №481 від 31.10.2022; банківський платіжний документ щодо товару №553 від 30.12.2022; договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування №2022/10/04 ЗК від 04.10.2022; заявку №1062 09/02/2023 до договору №2022/10/04 ЗК від 04.10.2022; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1062 від 14.02.2023; довідку про транспортно-експедиторські витрати б/н від 14.02.2023; договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1366.4-ІСТ від 06.02.2023; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №601 від 13.02.2023; автотранспортну накладну б/н від 14.02.2023; коносамент №WMSS22123653D від 31.12.2022; висновок експерта №23/1/064 від 07.02.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про подання додаткових документів.

На вимогу митного органу позивач подав прайс-лист та інтернет-пропозиції.

16.02.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900079/2, яким констатовано таке:

- відповідно до пункту 5.3 зовнішньоекономічного контракту №ТТС2208136 від 22.10.2022 «Вартість тари та/чи упаковки входить до ціни товару», проте у проформі та в інших товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі №ТТС2208138-4 від 23.12.2022 відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.02.2023 №1062 не містить відомостей щодо складових, передбачених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599. Заявка на перевезення до митного оформлення не подана;

- у ЦМР б/н від 14.02.2023 у гр. 16 та 23 наявна печатка перевізника ФОП ОСОБА_1 , натомість рахунок на перевезення виставлений на ФОП ОСОБА_2 , документ, що визначає договірні відносини між цими суб`єктами відсутній.

Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000626. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 16.02.2023 №UA209000/2023/900079/2.

На виконання вимог рішення про коригування позивач подав нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170012409U7 та 16.02.2023 оформлена Львівською митницею. За вказаною митною декларацією позивач сплатив податків у сумі 609422,06 гривень (інформація відображена у графі В даної митної декларації). Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 280 498, 08 гривень.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №ТТС2208138-1 від 23.12.2022 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 27097,12 доларів США.

З метою митного оформлення вказаного товару позивач 14.02.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170011582U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 батути в комплекті в розібраному вигляді).

До декларації позивач додав такі документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №TTC2208136 від 26.10.2022; рахунок-проформу №ТТС2208138-1 від 28.10.2022; рахунок-фактуру (інвойс) №ТТС2208138-1 від 23.12.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару №478 від 31.10.2022 ; банківський платіжний документ, що стосується товару №550 від 28.12.2022; договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування (заявка замовлення) №016 від 10.02.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №016 від 10.02.2023; довідку про транспортно-експедиторські витрати б/н від 10.02.2023; договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1366.1-ІСТ від 06.02.2023; автотранспортну накладну б/н від 13.02.2023; коносамент №WMSS22123653А від 31.12.2022; висновок експерта №23/1/064 від 07.02.2023.

На вимогу митного органу позивач подав прайс-лист та інтернет-пропозиції.

16.02.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900081/2, яким констатовано таке:

- відповідно до п. 5.3 зовнішньоекономічного контракту №ТТС2208136 від 22.10.2022 «Вартість тари та/чи упаковки входить до ціни товару», проте у проформі та в інших товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі №ТТС2208138-4 від 23.12.2022 відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України;

- відповідно до пункту 1.2 контракту продавець постачає товар на підставі замовлення покупця, яке до митного оформлення не подане;

- оплата за дану поставку товару здійснена 29.12.2022, а коносамент датований 31.12.2022, що не відповідає виконанням умов договору № ТТС2208136 від 22.10.2022 п. 4, а саме, що «оплата проводиться після отримання копії B/L до прибуття контейнера з товаром до порту призначення»;

- вказані договори на перевезення від 10.02.23 №016 та від 24.10.23 №S/2023 не були подані до митного оформлення.

Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформила Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000629. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 16.02.2023 №UA209000/2023/900081/2.

На виконання вимог рішення про коригування позивач нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170012461U1, яка 16.02.2023 оформлена Львівською митницею у митному відношенні. За даною митною декларацією позивач сплатив податків у сумі 701301,19грн. Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити позивач при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 336620,16 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності у поданих позивачем документах інформації щодо складових вартості товару.

Суд враховує, що пунктом 5.3 зовнішньоекономічного контракту №ТТС2208136 від 22.10.2022 передбачено, що вартість упаковки входить в ціну товару.

Вказаний пункт договору узгоджуються з умовами поставки FOB та означає те, що у вартості кожного товару вже включені витрати на упаковку товару. За умовами поставки FOB Incoterms-2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в певній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Отже, витрати на упаковку товару умовами поставки FOB покладається на продавця. Таким чином, відсутня необхідність повторно зазначати у проформі та комерційному інвойсі такі дані.

Не заслуговують уваги доводи відповідача про те, що рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.02.2023 №1062 не містить усіх обов`язкових відомостей, а заявка на перевезення до митного оформлення безпідставно не подана.

Суд повторно наголошує на обраних сторонами договору умовах поставки (FOB), згідно з якими витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту на митній території України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту на митну територію України при розрахунку митної вартості додавались до ціни, що фактично сплачена. За даними умовами поставки, страхування не є обов`язковим, а тому воно не проводилось. Також слід звернути увагу, що в зауваженні митниці не вказується яких конкретно відомостей щодо складових не містить відповідний рахунок-фактура.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки FOB, до митного контролю позивач надав: договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування №2022/10/04 ЗК від 04.10.2022 , заявку №1062 09/02/2023 до договору №2022/10/04 ЗК від 04.10.2022; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1062 від 14.02.2023, де містяться реквізити сторін (постачальника та покупця), зазначена сума перевезення вантажу 30000 гривень, довідку про транспортно-експедиторські витрати б/н від 14.02.2023, а також договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022, Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1366.4- ІСТ від 06.02.2023 на суму 3345 євро, автотранспортну накладну б/н від 14.02.2023 р. та коносамент №WMSS22123653D від 31.12.2022.

Вказане спростовує доводи відповідача щодо неподання заявки на перевезення до митного оформлення та неналежність оформлення рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.02.2023 №1062.

Суд критично ставиться до зауважень відповідача щодо ЦМР б/н від 14.02.2023, у якій у гр. 16 та 23 наявна печатка перевізника ФОП ОСОБА_1 , натомість рахунок на перевезення виставлений на ФОП ОСОБА_2 , документ, що визначає договірні відносини між цими суб`єктами відсутній.

Суд встановив, що позивач уклав з ФОП ОСОБА_2 договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування 2022/10/04ЗК від 04.10.2022. Вказаний договір позивач подав до митного контролю і предметом його є надання позивачу транспортно-експедиторських послуг. Відповідно ФОП ОСОБА_2 є експедитором, а не перевізником, який, не маючи власних транспортних засобів, залучає їх для виконання своїх господарських зобов`язань перед ТОВ «Сікер». Вказане передбачено договором на організацію транспортно-експедиторського обслуговування №2022/10/04ЗК від 04.10.2022. Таким чином, всі транспортні витрати, які поніс ТОВ «Сікер» за договором на організацію транспортно-експедиторського обслуговування №2022/10/04ЗК від 04.10.2022 з ФОП ОСОБА_2 включені у заявлену митну вартість у відповідності до пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неподання відповідачем до митного оформлення замовлення покупця, виходячи з наступних міркувань.

Замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець. Така заявка не має значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Більш того, у статті 53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у вказаній статті. Усі витрати на товар, які поніс позивач за контрактом №ТТС2208136 від 26.10.2022 включені у заявлену митну вартість. Отже, подані декларантом документи підтверджують заявлену митну вартість товару.

Щодо розбіжностей між датою поставки товару та датою коносаменту, суд зазначає таке.

Жодних недоліків чи невідповідностей платіжні доручення, подані позивачем, не містять, сума вказана у рахунку-фактурі №ТТС2208138-1 від 23.12.2022 та загальна сума за платіжними дорученнями №478 від 31.10.2022 та №550 від 28.12.2022 повністю збігаються, а той факт, що оплата проведена за два дні до отримання коносаменту жодним чином не впливає на можливість митниці перевірити числові значення та не свідчить про порушення договірних зобов`язань.

Таким чином, відповідач мав усі можливості перевірити заявлену митну вартість. Більше того, у спірному випадку умови передоплати та післяоплати ніяким чином не впливають на визначення митної вартості товару, оскільки зазначена сума повністю сплачена.

Щодо неподання до митного оформлення договорів на перевезення від 10.02.23 №016 та від 24.10.23 №S/2023, суд зазначає таке.

У графі 44 митної декларації №23UA209170013461U1 від 16.02.2023 двічі зазначено код « 4301», під якими містяться два документи Договір на перевезення №016 від 10.02.2023 та Договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022, які подавались декларантом до митного оформлення.

У свою чергу, Договір на перевезення №016 від 10.02.2023 це заявка-замовлення на перевезення №016 від 10.02.2023. Зокрема, такі документи зазначені і у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також і у Рішенні про коригування митної вартості товарів.

Також суд зазначає, що контракт №S/2023 від 24.10.22 подавався за попередніми поставками, зокрема при митному оформленні за митною декларацією №23UA209170011935U7 від 15.02.2023. Однак, при аналогічних обставинах (де біля вказаного контракту у гр. 44 МД був зазначений символ "d"), посадова особа митного органу не вважала таку обставину, як зауваження, яке б перешкоджало митниці перевірити числові значення митної вартості.

iii. Щодо застосування резервного методу

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд встановив, що у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900079/2 від 16.02.2023, №UA209000/2023/900081/2 від 16.02.2023 відповідач посилається на митну декларацію №UA403020/2023/839 від 20.01.23, а саме:

- у рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.02.2023 №UA209000/2023/900079/2, відповідач посилається на митну декларацію №UA403020/2023/839 від 20.01.23, за якою тов. №1 оформлявся по ціні 3,77 дол.США/ кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана по курсу дол.США (гр.23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр.38 МД) за 6 (резервним) методом, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за таким товаром. Відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки CPT. Натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки FOB. Також у наведеній відповідачем декларації відмінність у вазі: позивач імпортував товар вагою нетто 13734 кг., у зазначеній декларації 6698 кг. Таким чином наявна відмінність у вазі та умовах поставки. У той час, як декларант визначає 2, 02 дол.США/кг.

- у рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.02.2023 №UA209000/2023/900081/2, відповідач посилається на митну декларацію №UA403020/2023/839 від 20.01.23, за якою тов. №1 оформлявся за ціною 3,77 дол.США/ кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана по курсу дол.США (гр.23 МД) поділена на вагу товару, зазначеного в гр.38 МД) за 6 (резервним) методом, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за таким товаром. Відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки CPT. Натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки FOB. Також у наведеній відповідачем декларації відмінність у вазі: позивач імпортував товар вагою нетто 15832 кг., у зазначеній декларації 6698 кг. Таким чином наявна відмінність у вазі та умовах поставки. У той час, як декларант визначає 1,95 дол.США/кг.

Те, що у графі 43 відповідних митних декларацій вказувався код МВВ (метод визначення вартості) 6 свідчить про коригування митницею відповідної вартості та про незастосування основного методу визначення вартості. Тобто, збільшуючи митну вартість на задекларований нами товар, митниця скористалась не митною декларацією, де суб`єкти ЗЕД декларували товар за ціною угоди, а декларацією, за якою відповідач збільшив митну вартість.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортував позивач, умови поставок були різними, однак жодного коригування не проводилось.

З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішень відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900079/2 від 16.02.2023, №UA209000/2023/900081/2 від 16.02.2023, а тому такі необхідно скасувати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 7405,43 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900079/2 від 16.02.2023, №UA209000/2023/900081/2 від 16.02.2023.

Стягнути з Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сікер код ЄДРПОУ 40557114, місцезнаходження: 81332, Львівська область, Мостиський район, с.Гостинцеве, вул.Львівська, 2, офіс 101 судовий збір у розмірі 7405 (сім тисяч чотириста п`ять)грн 43коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя А.Г. Гулик