Рішення № 110883586, 24.04.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/193/22

пр. № 2-др/759/65/23

24 квітня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді П`ятничук І.В.,

за участю секретаря Бондаренка С.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкап Трейдінг» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2022 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкап Трейдінг» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.03.2023 року, позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкап Трейдінг» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

03.04.2023 року представником відповідача Раєцьким А.О. до суду було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Мейкап Трейдінг» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 98895,25 грн.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.

04.01.2022 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкап Трейдінг» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.03.2023 року, позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкап Трейдінг» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

03.04.2023 року представником відповідача Раєцьким А.О. до суду було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Мейкап Трейдінг» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 98895,25 грн.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, 24.01.2022 року між ТОВ «Мейкап Трейдінг» та Адвокатським об`єднанням «Аксон Партнерз» було укладено договір про надання правової допомоги.

18.02.2022 року між ТОВ «Мейкап Трейдінг» та Адвокатським об`єднанням «Аксон Партнерз» було підписано додаток № 2 до договору про надання правової допомоги від 24.10.2022 року, відповідно до якого гонорар за надання правової допомоги становить 2500,00 євро за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дати виставлення рахунку.

Відповідно до рахунку № 01/01/23 від 17.01.2023 року, ТОВ «Мейкап Трейдінг» було сплачено на рахунок АО «Аксон Партнерз» грошові кошти в розмірі 98895,25 грн. за договором про надання правової допомоги та додатку № 2 до нього від 24.01.2022 року, про що свідчить платіжна інструкція № 5815 від 18.01.2023 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано договір про надання правової допомоги від 24.01.2022 року, додаток № 2 від 18.02.2023 року до договору про надання правової допомоги від 24.01.2022 року, рахунок № 01/01/23 від 17.01.2023 року, платіжну інструкцію № 5815 від 18.01.2023 року.

У постанові від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/16322/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, слід зауважити те, що до матеріалів справи представником відповідача не наданого детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Враховуючи викладене, ненадання представником відповідача акту прийому-передачі виконаних робіт, де зазначено обсяг наданих адвокатом послуг, позбавляє суд можливості надання їм оцінки щодо співмірності та необхідності при розгляді справи. Тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 270, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі № 759/193/22 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкап Трейдінг» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду

Суддя: І.В. П`ятничук