Рішення № 110880001, 16.05.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/577/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», місто Харків, доГоловного управління Національної поліції в Харківській області, місто Харків, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Головного управління Національної поліції в Харківській області, про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 680,62 грн., з яких пеня у сумі 2 025,85 грн., 3% річних у сумі 411,80 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 242,97 грн.

20 лютого 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут»без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви- п`ять днів, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду позовної заяви з правильною адресою місцезнаходження відповідача, документи, які підтверджують відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також документи на підтвердження повноважень Гуріної-Колесник К.В. засвідчувати копії документів у 2022 році. 06 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/577/23. Розгляд справи № 922/577/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

22 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, заяву (вх. № 6972 від 21 березня 2023 року) відповідача, Головного управління Національної поліції в Харківській області, про продовження процесуального строку на подання відзиву і доказів задоволено, продовжено строк на подання відзиву до 31 березня 2023 року (включно). 03 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх. № 7948 від 03 квітня 2023 року); встановлено позивачу, Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут», строк до 14 квітня 2023 року (включно) для подання пояснень з приводу поданої заяви (вх. № 7949 від 03 квітня 2023 року) відповідача про застосування строків позовної давності. 17 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, задоволено заяву (вх. № 8882 від 11 квітня 2023 року) позивача, Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», про продовження строку на подання відповіді на відзив, продовжено строк на подання відповіді на відзив до 20 квітня 2023 року (включно). Долучено до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. № 9039 від 12 квітня 2023 року). Надано позивачу, Приватному акціонерному товариству Харківенергозбут, строк до 20 квітня 2023 року (включно) для надання суду доказів, що підтверджують направлення відповіді на відзив за належною адресою відповідача. Відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду відповіді на відзив (вх. № 9039 від 12 квітня 2023 року) до усунення обставин, що стали підставою для поставлення ухвали в означеній частині. Прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи пояснення (вх. № 9038 від 12 квітня 2023 року) Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на заяву про застосування строків позовної давності. 25 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, ухвалено не приймати до розгляду додаткові пояснення (вх. № 9930 від 24 квітня 2023 року) відповідача, Головного управління Національної поліції в Харківській області. 02 травня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 10646 від 28 квітня 2023 року) позивача, Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», про продовження строку на виконання вимог ухвали. Продовжено за ініціативою суду позивачу, Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут», строк на подання доказів, що підтверджують направлення відповіді на відзив за належною адресою відповідача, що подані разом із заявою (вх. № 10646 від 28 квітня 2023 року) до 02 травня 2023 року. Прийнято до розгляду відповідь на відзив (вх. № 9039 від 12 квітня 2023 року) позивача, Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут». 04 травня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи заперечення (вх. № 11182 від 04 травня 2023 року) відповідача, Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Щодо реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи:

1) позивачем подано:

- відповідь на відзив (вх. № 9039 від 12 квітня 2023 року), що прийнята до розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 02 травня 2023 року;

2) відповідачем подано:

- відзив на позовну заяву (вх. № 7948 від 03 квітня 2023 року), що прийнятий до розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 03 квітня 2023 року;

- заперечення (вх. № 11182 від 04 травня 2023 року), що прийняті до розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 04 травня 2023 року.

Крім того, підлягає розгляду по суті питання застосування строків позовної давності, прохання про яке міститься у заяві (вх. № 7949 від 03 квітня 2023 року) відповідача, разом із поясненням (вх. № 9038 від 12 квітня 2023 року) Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на заяву про застосування строків позовної давності.

Згідностатті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64//2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2263-іХ від 22 травня 2022 року затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про затвердження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2500-IX від 15 серпня 2022 року затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2738-IX від 16 листопада 2022 року затверджено Указ Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2915-IX від 07 лютого 2023 року затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року№ 58/2023"Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі. За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2 статті Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-яким іншим міркуванням в судовому процесі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, остання заява по суті справи надійшла до суду 04 травня 2023 року. Тобто, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відбувся поза межами строку, що встановлений 248 ГПК України, який не є розумним у даній справі, у зв`язку із реалізацією сторонами свого права на подання всіх заяв по суті справи, а також тривалого поштового перебігу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Як зазначено у позовній заяві, у зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01 січня 2019 року позивач є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі постанови НКРЕКП № 505 від 19 червня 2018 року та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП № 1268 від 26 жовтня 2018 року. Позивач, як постачальник електричної енергії за вільними цінами, здійснює постачання електричної енергії з 01 січня 2019 року у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії (надалі «Правила»), затвердженими постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 312 (надалі «Постанова») та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу. Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ «Харківенергозбут»: www.zbutenergo.kharkov.ua. Позивач зазначає, що ураховуючи наведені приписи, та те, що відповідачем було фактично спожито електричну енергію та були оплачені рахунки за спожиту електричну енергію, договір вважається укладеним на умовах Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 58673 з 01.01.2019 року (надалі «Договір») на умовах комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів. Дані про відповідача, як споживача, передані від попереднього постачальника АТ «Харківобленерго». 02 березня 2020 року відповідачу змінено Комерційну пропозицію № 2 на Комерційну пропозицію № 2/7, яка є невід`ємним додатком до Договору. У позові зазначено, що згідно із переданими даними від АТ «Харківобленерго» відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за січень березень 2021 року на загальну суму 47153,03 грн. 25 червня 2021 року господарським судом Харківської області постановлено рішення по справі № 922/1598/21. Позивач зауважує, що предметом розгляду не є заборгованість за спожиту електричну енергію за вказані періоди, а лише вказані для пояснення нарахування штрафних санкцій. Позивач вважає, що як постачальник за Договором, виконав свої зобов`язання у повному обсязі, проте відповідачем умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по пені у розмірі 2025,85 грн., 3% річних 411,80 грн., інфляційним втратам 1242,97 грн., а всього у розмірі 3680,62 грн.

03 квітня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 7948). Відповідач зазначає, що не визнає позовні вимоги в повному обсязі та заперечує у задоволенні позову з наступних підстав. 01.01.2019 року між ПАТ «Харківенергозбут» та відповідачем укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 58673. Невід`ємною частиною договору була комерційна пропозиція № 2/7 (Додаток № 3), в якій зазначено, що у разі порушення Споживачем (ГУНП в Харківській області) строків оплати електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції, Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. В даному договорі не було визначено ціну як істотну умову договору, у зв`язку з тим, що між ГУНП в Харківській області та ПАТ «Харківенергозбут» щорічно повинен був укладатися договір постачання електричної енергії на конкретну суму постачання та конкретний період, тобто договір № 58673 не міг діяти самостійно і ГУНП в Харківській області не могло сплачувати по ньому кошти, бо в ньому не було визначено ціни договору. Відповідач зазначає, що не зважаючи на наявність Договору ГУНП в Харківській області щорічно укладало договір (№ 739/19 від 14.02.2019 року, № 739/20 від 02.03.2020 року, № 739/20-1 від 22.12.2020 року) на постачання з ціною та строком тобто з істотними умовами, які є обов`язковими для даного виду договорів, при цьому щорічно ГУНП в Харківській області було зобов`язано та проводило процедуру закупівлі відповідно до положень ЗУ «Про публічні закупівлі», так як без проведення процедури закупівлі договір буде нікчемним (стаття 43 вказаного Закону). З метою отримання в 2021 році електричної енергії та відкриттям ринку електричної енергії, відсутністю договору на постачання в 2021 році, а договір між ГУНП в Харківській області та ПАТ «Харківенергозбут» № 58673 не є договором на постачання, бо в ньому відсутні істотні умови постачання, було розпочато процедуру закупівлі електричної енергії. 24 грудня 2020 року ГУНП в Харківські області було розміщено оголошення про проведення процедури закупівлі шляхом застосування конкурентної процедури відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії для потреб ГУНП в Харківській області на 2021 рік. У зв`язку із тривалістю процедури закупівлі ГУНП в Харківській області було оприлюднено оголошення про проведення переговорної процедури із постачальником «останньої надії» Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на 90 днів у 2021 році (до укладення договору про постачання електричної енергії). За результатами проведення відкритих торгів між ГУНП в Харківській області та ТОВ «ЕК «ЕНОЛ» 15 березня 2021 року було укладено договір № 255т/НР/ХОЕ/УЗ про постачання електричної енергії у 2021 році. Таким чином, із обставин відносин, які склалися між ГУНП в Харківській області та позивачем, на думку відповідача, беззаперечно вбачається, що на 2021 рік договір про постачання електричної енергії не укладався. ГУНП в Харківській області не брало на себе будь-яких зобов`язань перед позивачем щодо оплати поставленої електричної енергії. Договір № 739/20-1 та комерційна пропозиція до нього не містила умов його продовження на 2021 рік так як в них були відсутні істотні умови: строк, ціна, а також цей договір було укладено без проведення процедури закупівлі. Також, відповідач зазначає, що відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2021 по справі № 922/1598/21 сума заборгованості за поставлену електроенергію складає 47 153,03 грн. Вона складається з постачання електричної енергії на суму 34 187,59 грн. та з розподілу електричної енергії на суму 12 965,44 грн. Зазначений позивачем розрахунок зроблений з урахуванням усієї суми заборгованості, однак права вимоги на стягнення штрафних санкцій за розподіл електроенергії ПрАТ Харківенергозбут не має, бо таке право належить лише АТ Харківобленерго. Тому ПрАТ Харківенергозбут може вимагати сплату штрафних санкцій лише за постачання електроенергії, виходячи із суми 34 187,59 грн., що складає 2 735,32 грн. (пені у сумі 1 517,37 грн., 3% річних у сумі 309,12 грн., індексу інфляції 908,83 грн.). Відповідач вважає, що позивач мав би право вимагати стягнення штрафних санкцій з ГУНП в Харківській області виходячи з загальної суми, що складається із суми за постачання електричної енергії та із суми її розподілу лише у тому випадку, якщо б надав докази про самостійну сплату штрафних санкції за несвоєчасне перерахування коштів за розподіл електроенергії на рахунок АТ Харківобленерго, що б надало йому право на звернення з регресним позовом до ГУНП в Харківській області. Однак таких доказів до позову не долучено. Також, відповідач зазначає, що між ГУНП в Харківській області та позивачем не було укладено договір щодо постачання електричної енергії у 2021 році. За відсутності договору про постачання електричної енергії для ГУНП в Харківській області у позивача відсутні взагалі правові підстави для вимоги щодо стягнення штрафних санкцій. У відзиві, окрім вищевикладеного, зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Після повного виконання рішення суду, що відбулось 19.07.2021 позивач був обізнаний про те, що за період з квітня по 19.07.2021 з ГУНП в Харківській області можливо нарахувати та стягнути пеню, однак з відповідним позовом звернувся лише в лютому 2023 року, тобто через 1 рік та 7 місяців, що значно перевищив строк на звернення до суду з вказаною вимогою. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строк позовної давності, про застосування наслідків якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

12 квітня 2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 9039). Щодо доказів письмового укладення договору відповідач вказує, що враховуючи п. 13 розділу XVII Закону «Про ринок електричної енергії», правонаступником в частині прав та обов`язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01.01.2019 року залишається АТ «Харківобленерго». Фактично споживши електричну енергію у січні 2019 року, відповідач приєднався до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (публічного). Щодо посилання відповідача на укладення договорів № 739/19 від 14.02.2019, № 739/20 від 02.03.2020 та від № 739/20-1 від 22.12.2020 року позивач зазначає, що умови вищезазначених договорів та Договору в частині оплати утвореної заборгованості відповідачем виконані невчасно. Щодо проведення процедури закупівлі через систему «Prozorro», позивач зазначає, що процедура закупівлі згідно із законом може тривали не менше ніж 80 календарних днів. Так, до моменту укладання договору про постачання електричної енергії споживачу з ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» від 15 березня 2021 року, згідно переданих даних від АТ «Харківобленерго» відповідачу було проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію. Щодо нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат, позивач вчергове посилається на п. 7 Комерційної пропозиції № 2/7. Окремо, позивач зазначає, що відповідач помилково посилається на умови Договору про закупівлю електричної енергії № 739/19 від 14.02.2019, № 739/20 від 02.03.2020 та від № 739/20-1 від 22.12.2020 року, як такі, що мають переважне значення ніж публічний Договір.

04 травня 2023 року від відповідача надійшли заперечення (вх. № 11182). Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по пені у сумі 2025,85 грн., відповідач зазначає наступне. Частина 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Однак, між відповідачем та позивачем не було укладено договір щодо постачання електричної енергії у 2021 році. Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Таким чином, відповідач вважає, що за наявності чи відсутності договору позивач може вимагати від ГУНП в Харківській області сплати пені у розмірі, передбаченому саме Законом № 2189-VIII, тобто «не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення» (статті 26). Загальна сума пені, яка може бути стягнута з ГУНП в Харківській області повинна складати, на думку відповідача, 499,9 грн., а не 2025,85 грн., як зазначено в розрахунку позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО АНАЛІЗУ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ ПЕНІ, 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.

Стаття 11 Цивільного кодексу Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Встатті 174 Господарського кодексу Українивизначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з рішення господарського суду Харківської області від 25 червня 2021 року по справі № 922/1598/21 (суддя Аріт К.В.), судом було встановлено, щоГоловним управлінням Національної поліції у Харківській області було підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальнихпослуг, фактично спожито електричну енергію та були оплачені рахунки за спожиту електричну енергію, слід дійти висновку, що відповідач з 01.01.2019 року приєднався до умов спірного Договору про постачання електричної енергії постачальникомуніверсальних послуг на умовах комерційної пропозиції № 2. В той же час, 02.03.2020 року відповідачу (споживачу) змінено комерційну пропозицію № 2 на комерційну пропозицію № 2/7 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів. Також, суд прийшов до висновку, що до моменту укладання Договору про постачання електричної енергії споживачу з ТОВ«ЕК«ЕНОЛЛ»від 15.03.2021 року, на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 58673 та згідно з переданими даними від АТ«Харківобленерго», позивачем відповідачу було проведено нарахування та за результатами розрахункового періодусформовано і виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за січень, лютий, березень 2021 року, згідно з Витягом з реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам електропостачальника ПрАТ«Харківенергозбут». У загальному підсумку, суд визнав вимогу позивача про стягнення основної заборгованості за січень, лютий, березень 2021 року в загальній сумі 47 153,03 грн. в т.ч. 20% ПДВ належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, а також з офіційного сайту «Судової влади України» (розділ «Інформація щодо стану розгляду справ») означене рішення не було оскаржено відповідачем та набрало законної сили. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, під час дослідження та аналізу матеріалів по справі № 922/577/23, суд зобов`язаний враховувати висновки, викладені у рішенні господарського суду Харківської області від 25 червня 2021 року по справі № 922/1598/21 (суддя Аріт К.В.). У зв`язку з цим, позиції відповідача відносно того, що на 2021 рік договір про постачання електричної енергії не укладався, а відповідно ГУНП в Харківській області не брало на себе будь-яких зобов`язань перед позивачем щодо оплати поставленої електричної енергії та відповідно позивач не має права вимагати стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, а також те, що пеня має бути стягнута у розмірі, передбаченому саме ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тобто «не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення» є такими, що не підлягають дослідженню, адже обставини, що спростовують ці позиції, встановлені рішенням суду по справі № 922/1598/21.

Відповідно до п. 7 Комерційної пропозиції до установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів № 2/7 до Договору у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, в тому числі, послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов`язання за Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вони здійснені арифметично правильно, а отже є підстави для їх стягнення, а саме: пені у сумі 2 025,85 грн., 3% річних у сумі 411,80 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 242,97 грн. До матеріалів справи представлено докази направлення рахунків на оплату вищезазначених сум. В строк, що визначений Комерційною пропозицією, означені рахунки не були оплачені.

Відповідно до частини 2статті 614 Цивільного кодексу Українивідсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати означених вище сум.

Відносно посилання відповідача на те, що права вимоги на стягнення штрафних санкцій за розподіл електроенергії ПрАТ Харківенергозбут не має, бо таке право належить лише АТ Харківобленерго суд зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області від 25 червня 2021 року по справі № 922/1598/21 (суддя Аріт К.В.) було стягнуто загальну суму заборгованості 47 153,03 грн. за Договором на користь позивача. Тобто, фактично визнано позивача особою, що має право на стягнення цих коштів. При цьому, п. 7 Комерційної пропозиції до установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів № 2/7 до Договору передбачена можливість нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у випадку прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, нарахування позивачем суми штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

ВІДНОСНО РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ.

03 квітня 2023 року відповідачем представлено заяву (вх. № 7949) про застосування строків позовної давності і зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). 19.07.2021 року Головним управління Національної поліції в Харківській області на виконання рішення Господарського суду в Харківській області від 25.06.2021 по справі № 922/1598/21 було проведено виплату заборгованості за електричну енергію у сумі 47 153,03 грн., 275,04 грн. пені; 64,39 грн. 3% річних (за період з 21.02.2021 по 31.03.2021) 2270,00 грн. судового збору. Відповідачем зазначається, що після повного виконання рішення суду, що відбулось 19.07.2021 року, позивач був обізнаний про те, що за період з квітня по 19.07.2021 з ГУНП в Харківській області можливо нарахувати та стягнути пеню, однак з відповідним позовом звернувся лише в лютому 2023 року, тобто через 1 рік та 7 місяців, що значно перевищив строк на звернення до суду з вказаною вимогою. Позивач заяви про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності до суду не подав.

У зв`язку із вищевикладеним, відповідач прохає про застосування строків позовної давності в частині стягнення з ГУНП в Харківській області заборгованості по пені та в цій частині відмовити у позові. Означена позиція викладена відповідачем і у відзиві на позовну заяву (вх. № 7948 від 03 квітня 2023 року).

12 квітня 2023 року до суду надані пояснення (вх. № 9038) позивача, Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», на заяву про застосування строків позовної давності. У цих поясненнях позивач посилається на п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків позовної давності на період дії карантину. Крім того, позивач зазначає, що означені строки продовжені на строк дії воєнного стану. У зв`язку з цим, позивач прохає про відмову у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

Розглянувши вищеозначене у сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач визначає дату, з якої позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права, 19 липня 2021 року, тобто день сплати заборгованості за спірний період по справі № 922/1598/21.

Відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від30.03.2020№540-IX до Розділу"Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Тобто, строки, визначені статтею 258 ЦК України, продовжуються на строк дії відповідного карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 956 від 13.10.2020р., на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 р. Надалі було ухвалено постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Відповідно до п. 1 цієї Постанови (в актуальній редакції) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р.№ 211Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р.№ 392Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р.№ 641Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

При цьому, додатково, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповненорозділ"Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356), зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Тобто, строки, визначені статтею 258 ЦК України, продовжуються на строк дії воєнного стану».

Як було зазначено в описовій частині цього рішення, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що досі триває.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з 19 грудня 2020 року має місце введення карантину, а з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан, що зумовлюють продовження строку позовної давності, що визначений у статті 258 ЦК України.

У зв`язку із вищевикладеним, суд відмовляє відповідачу у заяві (вх. № 7949 від 03 квітня 2023 року) про застосування строків позовної давності у зв`язку із продовження відповідних строків, що передбачено п. 12, 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями1-5,8, 10-12,20,41-46,73-80,86,123, п. 2 ч. 1 ст.129,232,233,236-238,240,241,247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61052, місто Харків, вулиця Ярославська, будинок 1/29; код ЄДРПОУ: 40108599) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126; код ЄДРПОУ: 42206328) 2 025,85 грн. пені, 3% річних у сумі 411,80 грн. та індекс інфляціі у сумі 1 242,97 грн. на п/р НОМЕР_1 , МФО 351823, ХОУ АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 42206328.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61052, місто Харків, вулиця Ярославська, будинок 1/29; код ЄДРПОУ: 40108599) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126; код ЄДРПОУ: 42206328) судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 2 684,00 грн. на п/р НОМЕР_1 , МФО 351823, ХОУ АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 42206328.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" травня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко