Рішення № 110879182, 16.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2023Справа № 910/3318/23Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Піт-Лейн»

про стягнення 792 499, 12 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Піт-Лейн» про стягнення 792 499, 12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором обов`язку з оплати вартості отриманого товару за договором поставки нафтопродуктів від 04.01.2022 № ЗН-МО-3098.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду відповідач не отримав, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження сторін, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

04.01.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 3H-MO-3098, за яким постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - «Товар» у відповідності до умов Договору та додаткових угод до нього (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію товару визначаються відповідними додатковими угодами до цього Договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід`ємними частинами цього Договору. Кожна наступна додаткова угода не відміняє і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, при умові, що це прямо не зазначено в відповідній додатковій угоді. Загальна кількість товару, який поставляється по цьому Договору, визначається як сума кількості окремих партій товару, вказаних в додаткових угодах до цього Договору. Загальна вартість товару, що поставляється по цьому Договору, визначається як сума вартостей окремих партій товару, вказаних в додаткових угодах до цього Договору.

Також, 04.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до вказаного Договору про врегулювання відносин електронного документообігу до Договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-3098від 04.01.2022, за якою сторони домовилися про те, що починаючи з 04 січня 2022 року, документи, передбачені п. 1.3. даної Додаткової угоди, що укладаються та/або складаються на виконання Договору або у зв`язку із ним, будуть укладатися в формі електронних документів з використанням програмних засобів зазначених в п.п. 1.2.1. - 1.2.5.

Відповідно до п. 1.3. Додаткової угоди до Договору поставки, електронні документи (надалі по тексту - Е-документи) - належно оформлені документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, які передбачені чинним законодавством. Сторони домовилися, що на виконання умов цієї Додаткової угоди при виконанні Договору або у зв`язку із ним будуть застосовуватися наступні види електронних документів: заявка покупця на відвантаження товару (Заявка), Додаткова угода до договору поставки нафтопродуктів на поставку партії нафтопродуктів, рахунок на оплату товару (рахунок), видаткова накладна, Акт коригування ціни товару до Видаткової накладної та Акт приймання-передачі.

Згідно п. 2.1.1. Договору поставки, постачальник зобов`язується на підставі наданих покупцем заявок та додаткових угод до цього договору передати у власність покупця товар відповідно до умов цього Договору з оформленням видаткових накладних та інших документів.

Позивач вказує, що за період з 04.01.2022 по 23.02.2022 та додаткових угод до нього про поставки окремих партій товару, що долучені позивачем до позовної заяви, постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 54 258 978, 12 грн в т.ч. ПДВ.

Факт поставки товару позивачем та його отримання відповідачем підтверджується підписаними Видатковими накладними № НБ000017 від 04.01.2022, № НБ000023 від 04.01.2022, № НБ000024 від 04.01.2022, № НБ000077 від 05.01.2022, № НБ000078 від 05.01.2022, № НБ000158 від 10.01.2022, № НБ000168 від 10.01.2022, № НБ000214 від 11.01.2022, № НБ000215 від 11.01.2022, № НБ000218 від 11.01.2022, № НБ000227 від 12.01.2022, № НБ000239 від 12.01.2022, № НБ000240 від 12.01.2022, № НБ000245 від 12.01.2022, № НБ000257 від 12.01.2022, № НБ000241 від 12.01.2022, № НБ000285 від 13.01.2022, № НБ000288 від 14.01.2022, № НБ000289 від 14.01.2022, № НБ000321 від 14.01.2022, № НБ000323 від 14.01.2022, № НБ000367 від 17.01.2022, № НБ000369 від 17.01.2022, № НБ000357 від 17.01.2022, № НБ000373 від 17.01.2022, № НБ000419 від 18.01.2022, № НБ000420 від 18.01.2022, № НБ000496 від 2щ.01.2022, № НБ000517 від 21.01.2022, № НБ000538 від 21.01.2022, № НБ000528 від 21.01.2022, № НБ000529 від 21.01.2022, № НБ000537 від 21.01.2022, № НБ000530 від 21.01.2022, № НБ000536 від 21.01.2022, № НБ000563 від 24.01.2022, № НБ000618 від 25.01.2022, № НБ000721 від 27.01.2022, № НБ000729 від 27.01.2022, № НБ000731 від 27.01.2022, № НБ000775 від 28.01.2022, № НБ000840 від 31.01.2022, № НБ000842 від 31.01.2022, № НБ000855 від 31.01.2022, № НБ000898 від 01.02.2022, № НБ000902 від 01.02.2022, № НБ000903 від 01.02.2022, № НБ000930 від 02.02.2022, № НБ000933 від 02.02.2022, № НБ000952 від 03.02.2022, № НБ000963 від 03.02.2022, № НБ001036 від 04.02.2022, № НБ001025 від 04.02.2022, № НБ001111 від 07.02.2022, № НБ001132 від 07.02.2022, № НБ001137 від 07.02.2022, № НБ001177 від 08.02.2022, № НБ001221 від 09.02.2022, № НБ001222 від 09.02.2022, № НБ001283 від 11.02.2022, № НБ001291 від 11.02.2022, № НБ001361 від 14.02.2022, № НБ001381 від 14.02.2022, № НБ001355 від 14.02.2022, № НБ001371 від 14.02.2022, № НБ001486 від 16.02.2022, № НБ001511 від 16.02.2022, № НБ001542 від 17.02.2022, № НБ001586 від 21.02.2022, № НБ001598 від 21.02.2022, № НБ001599 від 21.02.2022, № НБ001591 від 21.02.2022, № НБ001595 від 21.02.2022, № НБ001606 від 21.02.2022, № НБ001627 від 21.02.2022, № НБ001628 від 21.02.2022, № НБ001711 від 23.02.2022.

Додатковими угодами до Договору № 1 від 04.01.2022, № 2 від 05.01.2022, № 3 від 10.01.2022, № 4 від 10.01.2022, № 5 від 11.01.2022, № 6 від 11.01.2022, № 7 від 12.01.2022, № 8 від 12.01.2022, № 9 від 12.01.2022, № 10 від 13.01.2022, № 11 від 14.01.2022, № 12 від 14.01.2022, № 13 від 14.01.2022, № 14 від 17.01.2022, № 15 від 17.01.2022, № 16 від 18.01.2022, № 17 від 20.01.2022, № 18 від 21.01.2022, № 19 від 21.01.2022, № 20 від 21.01.2022, № 21 від 24.01.2022, № 22 від 25.01.2022, № 23 від 27.01.2022, № 24 від 27.01.2022, № 25 від 28.01.2022, № 26 від 31.01.2022, № 27 від 01.02.2022, № 28 від 01.02.2022, № 29 від 02.02.2022, № 30 від 03.02.2022, № 31 від 04.02.2022, № 32 від 04.02.2022, № 33 від 07.02.2022, № 34 від 07.02.2022, № 35 від 08.02.2022, № 36 від 09.02.2022, № 37 від 11.02.2022, № 39 від 14.02.2022, № 40 від 14.02.2022, № 41 від 14.02.2022, № 42 від 14.02.2022 № 43 від 17.02.2022, № 44 від 21.02.2022, № 45 від 21.02.2022, № 46 від 21.02.2022, № 47 від 23.02.2022 визначено граничний строк оплати партій поставленого товару 4 (чотири) банківські дні з моменту відвантаження товару.

Позивач вказує, що відповідач в рахунок оплати поставленого товару сплатив позивачу лише 53 466 479, 00 грн. Розрахунки наводяться в «Надходження грошових коштів в рахунок оплати товару за Договором поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-3098 від 04.01.2022 за період з 04.01.2022 по 28.02.2023» і підтверджуються Довідкою АТ «СЕНС-БАНК» від 01.03.2023-№8521-17.3/2023 та платіжними дорученнями № 180 від 12.02.2022, № 181 від 12.02.2022, № 198 від 14.01.2022, № 201 від 14.01.2022, № 209 від 17.01.2022, № 232 від 21.01.2022, № 239 від 21.01.2022, № 371 від 16.02.2022, № 407 від 18.02.2022, № 410 від 21.02.2022

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки, у відповідача перед позивачем утворилась сума заборгованості за поставлений, але неоплачений у повному обсязі товар в розмірі 792 499, 12 грн (54 258 978, 12 грн - 53 466 479, 00 грн), що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Господарським судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну вартість 54 258 978, 12 грн, що підтверджується наведеними вище Видатковими накладними, які підписані відповідачем без зауважень. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі, а саме у розмірі 53 466 479, 00 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 792 499, 12 грн.

З огляду на те, що строк оплати за поставлений товар настав, ненадання відповідачем контрозрахунку заборгованості, як і будь-яких заперечень на позов, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 792 499, 12 грн підлягає задоволенню.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПАЛИВНА КОМПАНІЯ «ПІТ-ЛЕЙН» (04070, місто Київ, вул. Набережно - Хрещатицька, будинок 7-А, офіс 203, ідентифікаційний код 39930793) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАХІДНА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ» (01054, місто Київ, вул. Кониського Олександра, будинок 15, офіс 52, ідентифікаційний код 33064160) заборгованість у розмірі 729 499 (сімсот двадцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн 12 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 887 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн 48 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва