Рішення № 110879025, 11.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.05.2023Справа № 910/1989/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідера агро" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 42541071)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815)

про стягнення 155 610, 30 грн,

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Нідера агро" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 155 610, 30 грн штрафу за порушення термінів доставки вантажу за залізничними накладними № 32314890, № 32316960 та № 32341091.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 16.03.2020 між позивачем як замовником та AT "Українська залізниця" як перевізником було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42541071/2020-001 шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору.

03.06.2022 позивачем було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 206-06-НА з клієнтом - ТОВ "Зерноплатформа" відповідно до умов якого, відповідач зобов`язувався надати замовнику транспортно-експедиційні послуги, пов`язані з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням і відправкою зернових, олійних культур та мінеральних добрив, а також продуктів їх переробки, з усіх дирекцій залізниць "Укрзалізниці".

Позивач організував перевезення вантажу - зерно кукурудзи, насипом у кількості - 1 099,300 тон, на підставі чого, було оформлено наступні залізничні накладні № 32314890 від 25.06.2022, № 32316960 від 26.06.2022 та № 32341091 від 29.02.2022.

Втім, календарним штемпелем на вказаних залізничних накладних № 32314890, № 32316960 та № 32341091 (графа 52) підтверджується, що відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного п. 41 Статуту та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що у відповідності до ст. 116 Статуту та пункту 1.1. цих Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді 30% штрафу, що за розрахунком позивача становить 155 610, 30 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає наступне:

- станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у вказаних накладних (у тому числі графи 29 "Відправка"), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графі 38 "Підпис" вказаних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення. З огляду на що відповідач погодився з типом відправки, а відтак, термін доставки має бути обчислений виходячи саме з типу відправки, визначеному у спірних накладних;

- залізничні накладні не містять жодних відміток у графі 49 щоб свідчили про збільшення терміну доставки вантажу;

- форс-мажорні обставини не мають преюдипійного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те. що пі обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 на який посилається відповідач не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим). Відтак, на переконання позивача, відповідачем не доведено у встановленому нормами чинного законодавства порядку, що саме введення в Україні з 05 години 30 хвилин воєнного стану спричинило порушення ним свого зобов`язання.

Крім того, щодо зменшення розміру штрафу, то позивач вказує, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення порушень щодо несвоєчасної доставки вантажу, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що в розрахунку термінів доставки вантажу позивачем застосовано швидкість 320 км/год, як для маршрутних відправок. Фактично, відповідно до даних електронного перевізного документу на підправки №№ 32314890, 32316960, 32341091 в графі 29 проставлено відмітку про тип відправки - групова/маршрутна.

Натомість, відповідач зазначає, що структурою електронного перевізного документу не передбачено окремо графи для типу відправки групова та, відповідно, маршрутна. В графі 7 "Заяви відправника" проставлено відмітку - "швидкість вантажна".

Відповідач зазначає, що враховуючи вимоги розділу 5 Правил перевезень вантажів, для даного перевезення при розрахунку терміну доставки вантажу необхідно застосовувати швидкість 200 км/год, як для повагонної відправки, а не 320 км/год - як для маршруту.

Крім того, позивачем при розрахунку терміну доставки вантажу не враховано наявність актів на затримку вантажів по причині форс-мажору, тобто, внаслідок настання непереборної сили, військових, бойових дій, за яких адміністрацією даної території оголошується надзвичайний стан, та за інших обставин, що перешкоджають здійсненню перевезень.

Такі затримки виникли по станції Вишневе Південно-Західної залізниці 13.07.2022 о 17-34 з введенням операції "кидання поїзда", на що сформовано акт загальної форми № 3. Вагони відправлено за призначенням 26.07.2022 о 22-24 год.

Також по станції Коростень-Подільський Південно-Західної залізниці вище вказані вагони затримані по причині форс-мажор 28.07.2022 об 11-17 з введенням операції "кидання поїзда", на що складено акт загальної форми № 291. Вагони відправлено за призначенням 01.08.2022 о 22-50 год.

При цьому, відповідач зазначає, що ним виконано свої зобов`язання з перевезення вантажу (хоча і з простроченням).

Крім викладеного, відповідач також просить суд зменшити розмір штрафу до 5% від нарахованої суми, з огляду на наступне:

- в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків у зв`язку із простроченням доставки вантажу;

- АТ "Українська залізниця" є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту, яке на теперішній час здійснює вантажні, пасажирські перевезення, в тому числі перевезення військових пасажирів;

- в умовах воєнного стану відповідач працює в посиленому режимі. Всі можливі кошти товариства йдуть на забезпечення безперебійної стабільної роботи товариства. Закриття портів та сама військова агресія російської федерації проти України також призвели до значного зниження обсягів вантажних перевезень залізничним сполученням, що у свою чергу спричинило до недоотримання прибутку AT "Укрзалізниця";

- АТ "Українська залізниця" робить всі рейси зі сходу в напрямку заходу України евакуаційними і закриває продаж квитків на них (безкоштовними).

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

21.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити строк на його подання.

В якості підстав з якими відповідач обумовлює можливість поновлення строку на подання відзиву, останній посилається на те, що 20.02.2023 ухвалу від 13.02.2023 було зареєстровано в АТ "Укрзалізниця". У зв`язку з тим, що вантаж видавався на Регіональній філії "Львівська залізниця", дана ухвала була направлена безпосередньо на Регіональну філію "Львівська залізниця" для безпосередньої участі в даній справі, і була зареєстрована під № 257 від 27.02.2023.

Крім того, для підготовки відзиву, необхідно було витребовувати додаткові докази у підрозділів інших регіональних філій, для спростування фактів викладених у позовній заяві. Також, відповідач просить суд врахувати ту обставину, що в час військової агресії росії проти України ускладнений, як поштовий зв`язок, так й електронний, що у свою чергу вплинуло на своєчасність виконання ухвали суду.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відтак, з огляду на викладене вище, задля дотримання принципів верховенства права, суд вважає за доцільне визнати причинити пропуску відповідачем процесуального строку на подання відзиву поважним, відповідно поновити пропущений строк та прийняти до розгляду відзив на позовну заяву.

03.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.03.2020 між ТОВ "Нідера агро", як замовником та AT "Українська залізниця", як перевізником було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42541071/2020-001 шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору.

Відповідно до п. 1.1. предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно п. 1.4. надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

16.03.2020 AT "Українська залізниця" засвідчила прийняття від ТОВ "Нідера агро" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42541071/2020-001 та повідомив, що замовнику присвоєно коди: відправника/одержувача: 1866; платника 8137298 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п. 1.7. договору).

В пп. 2.2.1. договору визначено, що замовник має право на власний розсуд укладати договори з третіми особами (вантажовідправниками, вантажоодержувачами, платниками, експедиторами, митними брокерами, особами, що володіють транспортними засобами, портовими операторами та іншими) відповідаючи за їх дії або бездіяльність, перед перевізником як за власні, а також виступати платником в інтересах третіх осіб за договором.

03.06.2022 ТОВ "Нідера агро" було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 206-06-НА з клієнтом - ТОВ "Зерноплатформа" відповідно до умов якого, відповідач зобов`язувався надати замовнику транспортно-експедиційні послуги, пов`язані з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням і відправкою зернових, олійних культур та мінеральних добрив, а також продуктів їх переробки (надалі по тексту "вантаж"), з усіх дирекцій залізниць "Укрзалізниці".

Позивач організував перевезення вантажу - зерно кукурудзи, насипом у кількості - 1 099,300 тон, на підставі чого, було оформлено наступні залізничні накладні:

- № 32314890 від 25.06.2022, (вагони № 95619813, № 95752846, № 95614731, № 95542023, № 95617247 та № 95753745), відправник - ТОВ "Нідера агро", код відправника 1866; станція відправлення Путивль (код 9329209); станція призначення Чоп (код 380101), маса вантажу - 388,780 тон. Тарифні відмітки: усього сплачено відправником (графа 34) - 354 490, 80 грн; провізна плата (графа 31) - 281 841, 00 грн.

- № 32316960 від 26.06.2022, (вагони № 95529657, № 95452157, № 95614566, № 58567439), відправник - ТОВ "Нідера агро", код відправника 1866; станція відправлення Путивль (код 9329209); станція призначення Чоп (код 380101), маса вантажу - 259,240 тон. Тарифні відмітки: усього сплачено відправником (графа 34) - 236 327, 20 грн; провізна плата (графа 31) - 142 116, 00 грн.

- № 32341091 від 29.06.2022, (вагони № 95314944, № 95450789, № 95755286, № 95525432, № 95760609, № 53200572, № 95383253) відправник - ТОВ "Нідера агро", код відправника 1866; станція відправлення Путивль (код 9329209); станція призначення Чоп (код 380101), маса вантажу - 451,280 тон. Тарифні відмітки: усього сплачено відправником (графа 34) - 554 404, 90 грн; провізна плата (графа 31) - 94 744, 00 грн.

У зазначених залізничних накладних вказано про те, що одержувачем даного вантажу є - ТОВ "Посібл Солюшн", ЄДРПОУ 42174050, м. Київ, вул. Толстого Льва, будинок 9.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що на переконання позивача, вантаж, що прямував за залізничними накладними № 32314890, № 32316960, № 32341091 відповідачем доставлено та видано вантажоодержувачу вже після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчать календарні штемпелі прибуття вантажу у графі 51, а саме 03.08.2022 та видачі вантажу у графі 52, а саме 03.08.2022.

Відтак, за твердженнями позивача, календарним штемпелем на спірних залізничних накладних підтверджується, що відповідачем доставлено ТОВ "Нідера агро" вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що у відповідності до ст. 116 Статуту та п. 1.1. цих Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді 30% штрафу, що за розрахунком позивача становить 155 610, 30 грн.

У свою чергу, суд відзначає, що означені вище обставини й підлягають встановленню, або ж спростуванню в ході розгляду даної справи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно приписів ст. 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частиною 1 ст. 919 ЦК України закріплено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 ГК України).

Згідно приписів статті 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі за текстом - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та згідно ст. 23 Статуту на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

Відповідно до п. 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно п. 1.1., 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до пп. 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____ число _____ місяць" (пункт 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Згідно п. 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажу терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Пунктом 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

За умовами п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 закріплено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Суд вказує, що у залізничних накладних № 32314890 від 25.06.2022, № 32316960 від 26.06.2022 та № 32341091 від 29.06.2022 у графі 29 відповідачем відмічено тип відправки: групова (маршрутна), відтак, термін доставки вагонів за вказаними накладними має обчислюватись виходячи з однієї доби за кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок.

Відповідно до п. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у вказаних накладних (у тому числі графи 29 "Відправка"), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графі 38 "Підпис" вказаних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення.

З огляду на викладене, суд відхиляє твердження відповідача стосовного того, що для даного перевезення при розрахунку терміну доставки вантажу необхідно застосовувати швидкість 200 км/год., як для по вагової відправки, а не 320 км/год. - як до маршруту.

Відтак, термін доставки має бути обчислений виходячи саме з типу відправки, визначеному у вказаних вище накладних.

Що стосується посилань відповідача на акти загальної форми та затримку вагонів по причині форс-мажору, тобто, внаслідок настання непереборної сили, то такі доводи відхиляються судом з огляду на наступне.

Згідно п. 4.3. Правил оформлення перевізних документів у разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, "про нестачу місць", "про нестачу маси кг", "про відсутність пломб" тощо).

Відповідно до п. 2.9. Правил у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Однак, залізничні накладні не містять жодних відміток у графі 49 залізничних накладних.

Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (пункт а ст. 129 Статуту).

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставин або якщо про існування хоча б однієї обставини, встановленої ст. 129 Статуту, заявив одержувач або відправник вантажу.

Відповідно до п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 33 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, на вантаж, що перебуває у дорозі комерційні акти складаються у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах (пункт 8 цих Правил).

Статтею 617 ЦК України, а також ст. 218 ГК України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

За змістом ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Приписами ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс- мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдипійного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те. що пі обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відтак, з огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Таким чином, суд вказує, що відповідачем не доведено у встановленому нормами чинного законодавства порядку, що саме введення в Україні з 05 години 30 хвилин воєнного стану спричинило порушення ним свого зобов`язання.

За змістом ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Судом перевірено правильність визначення позивачем перевищення терміну доставки вантажу та здійсненого перерахунок нарахування штрафу за прострочення доставки вантажу та встановлено відповідність таких нарахувань, які здійснювалися позивачем наступним чином.

Згідно залізничної накладної № 32314890 (вагони № 95619813, № 95752846, № 95614731, № 95542023, № 95617247 та № 95753745) вантаж був прийнятий до перевезення 25.06.2022.

Таким чином, термін доставки буде рахуватися з 0 год. 26 червня 2022 року.

З урахуванням вищезазначеного термін доставки вагонів згідно залізничної накладної № 32314890 становить:

1) 1123 (відстань перевезення): 320 = 4 доби

2) 4+1 (день відправлення) + (навантаження - вивантаження) = 6 діб

3) Усього вагон перебував в дорозі 32 дні.

4) Прострочка доставки складає - 32 - 6 = 26 діб

Розрахунок суми штрафу: 142 116, 00 (провізна плата) х 30% : 100 = 42 634, 80 грн

Згідно залізничної накладної № 32316960 (вагони № 95529657, № 95452157, № 95614566, № 58567439) вантаж був прийнятий до перевезення 26.06.2022.

Відтак, термін доставки буде рахуватися з 0 год. 27 червня 2022року.

З урахуванням вищезазначеного термін доставки вагонів згідно залізничної накладної № 32316960 становить:

1) 1123 (відстань перевезення): 320 = 4 доби

2) 4 + 1 (день відправлення) +1 (навантаження - вивантаження) = 6 діб.

3) Усього вагон перебував у дорозі 31 день.

4) Прострочка доставки складає - 31 - 6 = 25 діб.

Розрахунок суми штрафу: 94 744,00 (провізна плата) х 30% : 100 = 28 423, 20 грн.

Згідно залізничної накладної № 32341091 (вагони № 95314944,

№ 95450789, № 95755286, № 95525432, № 95760609, № 53200572, № 95383253) вантаж був прийнятий до перевезення 29.06.2022.

Відтак, термін доставки буде рахуватися з 0 год. 30 червня 2022 року.

З урахуванням вищезазначеного термін доставки вагонів згідно залізничної накладної № 32341091 становить:

1) 1123 (відстань перевезення): 320 = 4 доби

2) 4 + 1 (день відправлення) +1 (навантаження - вивантаження) = 6 діб.

3) Усього вагон перебував у дорозі 28 днів.

4) Прострочка доставления складає - 28 - 6 = 22 доби.

Розрахунок суми штрафу: 281 841, 00 (провізна плата) х 30% : 100 = 84 552, 30 грн.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та здійснені розрахунки, судом встановлено, що вантаж за спірними залізничними накладними по даній справі доставлено з перевищенням термінів доставки на строки, які встановлено судом вище та нарахування штрафу в сумі 155 610, 30 грн здійснено, у відповідності до ст. 116 Статуту залізниць України та з урахуванням п. 41 Статуту.

Що стосується доводів відповідача про наявність правових підстав для зменшення штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст. 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відтак, системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Суд зазначає, що 24.02.2022 розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим з 24.02.2022 згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX введено воєнний стан в Україні (зі змінами, внесеними Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженого Законом України № 2915-IX від 07.02.2023) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" є стратегічним підприємством залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси зі сходу в напрямку заходу України і закриває продаж квитків на них (безкоштовними).

Також, судом враховано, що всі можливі кошти товариства йдуть на забезпечення безперебійної стабільної роботи товариства, а закриття портів та сама військова агресія російської федерації проти України також призвели до значного зниження обсягів вантажних перевезень залізничним сполученням, що у свою чергу спричинило до недоотримання прибутку AT "Укрзалізниця".

Частиною 3 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість фактів військової агресії, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини 3 статті 75 ГПК України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Також, судом взято до уваги той факт, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації Укрзалізниця зазнає значних збитків, в той час, як позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків доставки вантажу на підставі вищевказаних залізничних накладних

При вирішення питання щодо зменшення розміру штрафу судом враховано економічну ситуацію в країні, яка склалася навколо вищезазначеної діяльності АТ "Українська залізниця", власником якого є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, та враховуючи велику кількість контрагентів відповідача знову ж таки в специфічному та стратегічному секторі вантажного залізничного перевезення, суд вбачає підстави для зменшення розміру штрафу до 10%.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 15 561, 03 грн (10% від обґрунтованого розміру штрафу).

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

Так, згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.

В якості доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір про надання юридичних послуг № 04-02/23АО від 01.02.2023 та акт виконаних робіт від 02.02.2023 на суму 15 000, 00 грн.

В той час, відповідач заперечує щодо заявленої суми на професійну правничу допомогу, вказуючи, що позивачем безпідставно завищено суму послуг на 6 000, 00 грн.

Суд погоджується з такими твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Як встановлено судом в п. 3.1. договору сторони погодили, що вартість юридичних послуг виконавець визначає самостійно після одержання від замовника замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє замовнику відповідний рахунок.

Вартість наданих правових (правничих) послуг адвокат розраховує самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної (правничої) допомоги виходячи із розрахунку: 1 (одна) година роботи (надання правової/правничої допомоги) - 1 000, 00 грн, мінімальна тарифікація - 10 (десять) хвилин, 1 (одне) судове засідання - 2 000, 00 грн незалежно від часу тривалості, та виставляє клієнту відповідний рахунок.

Натомість, судом встановлено, що в акті виконаних робіт адвокатом за 1 (одну) годину роботи було вказано суму 2 000, 00 грн.

В той час, відзначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи заперечення відповідача щодо обґрунтованості та розумності витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, суд, керуючись ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000, 00 грн.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлені судом обставини та дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, із врахуванням часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафу, а відтак суд вважає задоцільне стягнути з відповідача 15 561, 03 грн штрафу за прострочення терміну доставки вантажу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідера агро" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідера агро" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 42541071) штраф за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 15 561 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят один) грн 03 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп., судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову та витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 11.05.2023

Суддя Дмитро БАРАНОВ