Рішення № 110878604, 16.05.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023р. Справа № 904/1239/23

За позовом: Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль», м. Кам`янське

До: Фізичної особи-підприємця Зайцева Юрія Олександровича, м. Кам`янське

Про: стягнення 220 000,00 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Зайцева Ю.О. (відповідач) про стягнення 220 000,00 грн. отриманих без достатньої правової підстави. Позовні вимоги обґрунтовані ненаданням відповідачем обумовлених сторонами послуг та безпідставним утриманням попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.23р. відкрито провадження у справі №904/1239/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

ФОП Зайцев Ю.О. (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку 15.03.23р. копії ухвали суду на електронну адресу відповідача, зазначену у витягу з ЄДРПОУ. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, між АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль», як замовником та ФОП Зайцевим Ю.О., як виконавцем було досягнуто домовленість щодо надання послуг з проведення семінарів. На виконання зазначених домовленостей відповідач виставив позивачеві рахунок на оплату вартості цих послуг №1 від 02.03.20р. на суму 220 000,00грн. (а.с.5). Платіжним дорученням №4001 від 02.03.20р. позивач перерахував на поточний рахунок відповідача оплату в сумі 220 000,00грн. з призначенням платежу «оплата за проведення семінарів згідно рахунку №1 від 02.03.2020» (а.с.6). Таким чином сторони в спрощений спосіб уклали договір про надання послуг та позивач виконав свої зобов`язання за цим договором. Натомість, відповідач обумовлених послуг не надав, отримані в якості передплати кошти на колорист позивача не повернув.

В силу приписів ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Надані до справи докази, зокрема, рахунок на оплату №1 від 02.03.2020, а також, докази здійснення оплати за вказаним рахунком (платіжне доручення №4001 від 02.03.20р.), свідчать про укладання між сторонами договору про надання послуг у спрощений спосіб.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано попередньо оплачених послуг з проведення семінарів, що стало причиною для звернення позивача з даним позовом про повернення попередньої оплати .

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Як вище встановлено судом, спірна сума грошових коштів сплачена позивачем на користь відповідача в межах договору надання послуг, укладеного сторонами у спрощений спосіб, тобто, за наявності відповідної правової підстави, а отже, положення ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Встановивши, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд не позбавлений права самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини. При цьому, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Так, як вище встановлено судом, між сторонами виникли відносини з надання послуг, а отже, до спірних правовідносин підлягають застосування положення ЦК України, що регулюють договірні зобов`язання.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Під час укладення зазначеного договору, сторонами не встановлено строк (термін) виконання відповідачем зобов`язання щодо надання послуг.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять докази неодноразового звернення позивача до відповідача з вимогою про надання доказів надання послуг з організації семінарів, з моменту пред`явлення якої слід обраховувати строк, у межах якого постачальник мав надати позивачу послуги, або повернути грошові кошти

Таким чином, виходячи зі змісту умов укладеного в спрощений спосіб договору про надання послуг, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк надання відповідачем послуг, є таким, що настав, що у свою чергу є достатньою правовою підставою для задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статями 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі .

2. Стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця Зайцева Юрія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь позивача - Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (51925, м. Кам`янське, вул. Заводська, 2; код ЄДРПОУ 00130820): 220 000,00 грн. заборгованості та 3 300,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 16.05.23р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.