Ухвала суду № 110862799, 15.05.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

Іменем України

15.05.2023 Справа №607/8532/23 Провадження № 2-н/607/666/2023

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В. під час вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

УСТАНОВИЛА:

12.05.2023 ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дячук С.І., звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Ознайомившись зі змістом заяви та доданими до неї документами, доходжу такого висновку.

Так, відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Відповідно дост.3Закону України«Про свободупересування тавільний вибірмісця проживанняв Україні» реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно зп. 17 ч. 1 ст. 6 ЗаконуУкраїни «Просвободу пересуваннята вільнийвибір місцяпроживання вУкраїні» особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

Пунктами 4, 12 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі за текстом Закон) передбачено, що декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках (ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 4 Закону особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Так, в обґрунтування підсудності заяви про видачу судового наказу заявник зазначила, що вказана заява підсудна Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області, оскільки місцем проживання заявниці ОСОБА_1 та її неповнолітньої доньки є АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 47 від 02.05.2023, виданою ОСББ «вул. Полковника Омеляна Польового 4-Б».

Разом з тим зі змісту заяви та копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 вбачається, що зареєстрованим місцем проживання заявниці ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .

Докази того, що заявник офіційно зареєструвала своє місце проживання чи перебування в місті Тернополі, суду не надані, а фактичне місце проживання у розумінні положень Цивільного процесуального кодексу України не має правового значення для визначення територіальної підсудності розгляду справи.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 607/3903/18.

З урахуванням викладеного доходжу висновку, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 ЦПК України розгляд даної заяви належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Подільського районного суду міста Києва.

Крім цього, зі змісту заяви вбачається, що місцем проживання боржника ОСОБА_2 також є АДРЕСА_2 , що свідчить про те, що і в силу вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України розгляд даної заяви належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Подільського районного суду міста Києва.

При цьому роз`яснюю, що направлення справи за підсудністю є обов`язком, а не правом суду у разі, якщо справа належить до територіальної юрисдикції іншого суду. Направлення справи за підсудністю не є обмеженням заявника у праві доступу до правосуддя.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Також відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

За таких підстав вважаю за необхідне передати справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини на розгляд до Подільського районного суду міста Києва.

Керуючись ст. 27, 28, 31, 32, 162, 258-261, 354 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини (справа № 607/8532/23) передати на розгляд до Подільського районного суду міста Києва (вул. Хорива, буд. 21, м. Київ, 04071).

Здійснити передачу справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяІ. В. Марциновська