Ухвала суду № 110862568, 15.05.2023, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/14254/22

Провадження № 1-кп/947/551/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, об`єднанні в одне провадження (ЄРДР № 12022162480000748 від 02.06.2022 року, ЄРДР № 12022163480000433 від 24.05.2022 року) у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходяться матеріали кримінального провадження, об`єднанні в одне провадження (ЄРДР № 12022162480000748 від 02.06.2022 року, ЄРДР № 12022163480000433 від 24.05.2022 року) у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , вказуючи, що обвинувачення обґрунтовано, ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та не відпали.

Захисник обвинуваченою категорично заперечував проти вищезазначеного клопотання прокурора, вказуючи, що обвинувачення не обґрунтоване, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не доведені.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).

До таких ризиків частина перша статті 177 КПК України відносить можливість обвинуваченого: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

На думку Суду, ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на потерпілого та свідків доведені стороною обвинувачення під час судового провадження.

Суд вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачений на даному етапі має можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.

Зокрема, ризик переховування від суду залишається реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 суворістю можливого покарання, пов`язаними із цим негативними для особи наслідками. (ч.4 ст.185 КК України передбачає можливість призначення покарання на строк від 5 до 8 років позбавлення волі.)

Окрім цього, суд вважає доведеним існування ризику незаконного впливу ОСОБА_4 потерпілого та свідків, інших учасників провадження.

Показання потерпілого та свідків отримуються судом усно шляхом допиту особи безпосередньо в судовому засіданні. А отже, за відсутності дієвого запобіжного заходу такий ризик є реальним.

Станом на теперішній час, обвинувачений також може чинити вплив на потерпілого та свідків з метою переконати їх змінити їхні викриваючі показання.

Одночасно із встановленням обставин, що зумовлюють існування зазначених ризиків, чинне законодавство зобов`язує суд перевірити також можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу до особи.

Частина перша статті 176 КПК України встановлює такі альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт. Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Висока імовірність переховування обвинуваченого від суду, а також її впливу на учасників провадження не дозволяє суду зробити висновок про можливість запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин, Суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.

Згідно ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимогою підставою дл вирішення питання про необхідність обрання запобіжних заходів є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання, сукупністю даних про матеріальний та соціальний стан особи, її зв`язки з державою, у якій ого переслідують міжнародними контактами.

Крім того, слід врахувати правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, досягнення цілей якого і є тримання під вартою.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, економічно-соціального становища, та того факту, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, існують вищезазначені ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, у зв`язку з чим Суд вважає, за необхідне визначити розмір застави у межах, передбачених цим Кодексом.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого та обмеження його прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 110, 131, 132, 177, 183, 314, 315, 369-372, 392- 395 КПК України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13.07.2023 року, утримуючи останнього в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 150 00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень

Обвинувачений, або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення обвинуваченим визначеного судом розміру застави, покласти на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

-Прибувати до суду за першою вимогою;

-Не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду;

-Повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-Утримуватися від спілкування зі свідками, експертами та іншими обвинуваченими, а також особами, які є фігурантами кримінального провадження або мають відношення до цього кримінального провадження.

-Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого невідкладно скерувати до ДУ «Одеський слідчий ізолятор», для виконання.

Визначити строк дії ухвали суду щодо продовження запобіжного заходу до 13.07.2023 року включно.

Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1 .