Рішення № 110855936, 15.05.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року Справа № 280/2272/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії по інвалідності з 01.04.2019 позивачу максимальним розміром при перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №2269/с від 16.11.2021, виданої станом на 05.03.2019;

2) зобов`язати відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №2269/с від 16.11.2021, виданої станом на 05.03.2019, без обмеження максимальним розміром, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Єрьоміною В.А., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1139130 від 30.03.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ). На виконання рішення суду позивачу було проведено перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки, однак безпідставно обмежено виплату максимальним розміром. Такі дії відповідача представник позивача вважає протиправними та такими, що порушують конституційне право позивача на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 14.04.2023 суд відкрив провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

21.04.2023 представник відповідача засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву (вх.№16326), в якому в якому зазначає, що позивачем пропущений визначений законом строк звернення до адміністративного суду з огляду на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому про порушення свого права або про бездіяльність відповідача позивач може дізнаватися щомісяця. Представник відповідача вказує, що враховуючи скасування з 05.03.2019 п. 1,2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», здійснення перерахунку пенсії виходячи з грошового забезпечення з включенням інших видів, ніж ті, які виплачувалися діючим військовослужбовцям року з 01.01.2018 є протиправним. Вимоги щодо виплати перерахованої пенсії без обмеження граничного розміру вважає передчасними та безпідставними з огляду на те, що управлінням ще не прийнято рішення щодо перерахунку позивачу пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, тому відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Враховуючи викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі № 280/2713/22, яке набрало законної сили 11.11.2022, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізький області з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі Довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №2269/с від 16.11.2021 про грошове забезпечення для нарахування пенсії, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст.ст.43, 63 Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі поданої довідки, з обмеженням розміру пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до Головного управління із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром (а.с.10).

Відповідачем листом від 17.01.2023 № 622-14162/П-02/8-0800/23 повідомлено, що на виконання рішення суду по справі № 280/2713/22 Головним управлінням, в межах покладених зобов`язань, у листопаді 2022 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 з урахуванням статті 43 Закону №2262-ХІІ. Також зауважено, що позивач на теперішній час отримує пенсію у максимальному розмірі. Відтак, оскільки рішенням суду у справі № 280/2713/22 на Головне управління не покладено зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, тому підставі для перерахунку відсутні (а.с.11).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії до десяти прожиткових мінімумів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон №2262-ХІІ.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно з якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Судом враховано, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон №3668-VI).

Так, приписи статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, визначають, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У свою чергу, згідно частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та від 21.04.2023 у справі №380/8024/21.

За приписами статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що 12.10.2022 Конституційним Судом України прийнято Рішення №7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України). Вказаним Рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

У пункті 2 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Зазначений шестимісячний строк сплив - 12.04.2023

Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним, через що наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром з тієї дати, з якої вже було проведено перерахунок пенсії позивачу, тобто з 01.04.2019.

Разом з тим, суд вважає твердження представника відповідача щодо передчасності вимоги щодо здійснення виплати перерахованої без обмеження граничного розміру безпідставними, оскільки позивачу вже проведено перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №2269/с від 16.11.2021 (на виконання рішення суду у справі № 280/2713/22).

Суд також не приймає посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №553/4276/16-а, зважаючи на таке. Верховний Суд у вказаній постанові щодо доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду, зазначив про те, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.

Крім того, колегія суддів наголосила на тому, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

За обставинами справи судом встановлено, що на виконання рішення суду від 20.06.2022 по справі № 280/2713/22 (набрало законної сили 11.11.2022) ОСОБА_1 здійснено перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2013. Водночас позивач дізнався про порушення свого права з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.01.2023, цей позов подано до суду 08.04.2023 (засобами поштового зв`язку), отже передбачений статтею 122 КАС України строк звернення до суду не пропущений.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження пенсійної виплати максимальним розміром ОСОБА_1 з грошового забезпечення, визначеного довідкою про розмір грошового забезпечення Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.11.2021 № 2269/с.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її виплати максимальним розміром, виходячи з грошового забезпечення, визначеного в довідці Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.11.2021 № 2269/с, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.05.2023.

Суддя К.В. Мінаєва