Вирок № 110854131, 08.05.2023, Оболонський районний суд міста Києва

08.05.2023 Справа № 756/3285/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/3285/23

1-кп/756/1087/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2023 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023100050000453 від 02.02.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя цього АДРЕСА_1 , такого, що має середню освіту, офіційно непрацевлаштованого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в силу ст. 89 КК України несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05:30 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено: 1) з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022; 2) з 05:30 25.04.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022; 3) з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022; 4) з 05:30 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022; 5) з 05:30 21.11.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022.

Водночас, судом встановлено, що 01.02.2023 приблизно о 18:55 ОСОБА_3 перебував у торговій залі магазину «МЕТРО» у м. Києві (просп. Степана Бандери, 26в), де у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.

Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, ОСОБА_3 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно умисно з корисливих мотивів з метою власного збагачення взяв товар, що належить ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ №32049199), а саме: - L?OREAL сироватка ревіталіфт (арт. 49801), у кількості 4 одиниці, вартістю за одиницю товару 437,5 грн (без урахування ПДВ), загальною вартістю 1750 грн (без урахування ПДВ), заховав по дві одиниці товару в ліву та праву кишені куртки, в яку був одягнутий того дня та направився до лінії кас.

Виконавши всі дії, які ОСОБА_3 вважав необхідними для таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану, останній, маючи при собі неоплачений вищевказаний товар, перетнувши лінію кас, намагався залишити приміщення гіпермаркету «МЕТРО», однак свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, так як був зупинений працівником охорони магазину.

Внаслідок вчинення злочину, в разі доведення його до кінця, ОСОБА_3 міг спричинити ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ №32049199) майнову шкоду на загальну суму 1750 грн (без урахування ПДВ).

Представник потерпілого ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» - ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, у судове засідання не з`явився. При цьому, до суду надійшла заява, в якій представник потерпілого просить проводити розгляд кримінального провадження за його відсутності, жодних претензій до обвинуваченого немає, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження про можливість проведення судового розгляду, враховуючи відсутність цивільного позову у кримінальному провадженні, а також те, що викрадений товар було передано представнику потерпілого на відповідальне зберігання, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду за відсутності представника потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, попросив вибачення за вчинене, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним злочину відповідно до висунутого обвинувачення й показав наступне.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 показав, що 01.02.2023 він, перебуваючи у торгівельній залі магазину «МЕТРО» в Оболонському районі міста Києва, з метою продажу таємно взяв чотири одиниці товару - сироватка ревіталіфт, заховав по дві одиниці в ліву та праву кишені куртки, в яку був одягнутий того дня, та пішов до виходу з приміщення магазину, однак біля виходу з нього був зупинений працівником охорони. На запитання останнього про наявність неоплаченого товару він відразу повідомив про те, що такий є і добровільно видав вкрадений товар.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних рішень, що стосуються долі речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, зокрема, його вік, те, що він має середню освіту, неодружений, не працевлаштований, має дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також має постійне місце реєстрації та місце проживання, за яким характеризується формально посередньо, на спеціальних обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України несудимий.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_3 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді, попросивши вибачення, зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги вказані обставини в сукупності, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції норми закону, що передбачає відповідальність за вчинене.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, з розміром матеріальної шкоди, а також з огляду на те, що останній вчинив замах на злочин, викрадене майно було передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Речові докази:

- L?OREAL сироватка ревіталіфт (арт. 49801), у кількості 4 одиниці, які було передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого, - після набрання вироком законної сили залишити потерпілому за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1