Рішення № 110847465, 03.05.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/159/23 Справа №447/3072/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

03.05.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Процесуальні дії у справі.

19.12.2022 на адресу суду надійшов позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. В обґрунтування позову представник позивача покликається на те, що відповідно до укладеного договору №Є/V від 21.06.2007 ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 60000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 20.06.2012. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть від 07.04.2020. 21.07.2021 позивачем було направлено претензію кредитора до Миколаївської державної нотаріальної контори. 03.08.2021 позивачем отримано відповідь Миколаївської ДНК про те, що спадкоємцями померлого, які звернулися із заявами про прийняття спадщини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 12.09.2021 до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред`явив свої вимоги, проте, жодних дій вчинено не було. На думку позивача, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на таку. Таким чином, відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого ОСОБА_3 . Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №Є/V від 21.06.2007 становить 150013,82 доларів США, що складається з: 16321,79 доларів США заборгованість за кредитом; 53796,08 доларів США заборгованість за відсотками; 79895,95 доларів США заборгованість з пені. Представник позивача просить стягнути з відповідачів вказану заборгованість і судовий збір у справі.

Разом із позовною заявою представник позивача подав клопотання про витребування доказів.

02.01.2023 до суду надійшли відповіді на запити про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідачів.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 03.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачам надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду постановлено витребувати у Миколаївської державної нотаріальної контори (місцезнаходження: пл. Ринок, 16, м. Миколаїв, Львівська область, 81600) належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідачі 13.01.2023 отримали копію ухвали суду від 03.01.2023, копію позовної заяви з додатками, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 56).

30.01.2023 до суду надійшов відзив, поданий обома відповідачами, у якому такі заперечили проти позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», оскільки позовні вимоги базуються на кредитній угоді №Є/V 3013 від 21.06.2007, укладеній між позивачем та спадкодавцем відповідачів ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За кредитною угодою ОСОБА_3 (позичальник) отримав кредит у розмірі 60 000,00 доларів США під 16 % річних з кінцевим терміном повернення 20.06.2012. Заборгованість у розмірі 150013,82 доларів США позивач обґрунтовує розрахунком заборгованості станом на 02.12.2021 за період з 25.06.2007 по 02.12.2021, при тому, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У позовній заяві не наведено конкретні пункти кредитної угоди, якими передбачено зобов`язання позичальника щодо порядку й строків одержання та повернення кредиту, термін дії кредитної угоди, тобто, позовна заява не містить підстав для задоволення позовних вимог. Крім цього, у позовній заяві не викладено обставини відносин між позивачем і позичальником під час дії кредитної угоди та наслідки вирішення у судовому порядку спорів, які існували між позивачем і позичальником та базувались на кредитній угоді. У позовній заяві не наведено обставин щодо укладених між позивачем та спадкодавцем відповідачів договорів про видачу траншу і не додано їх копій. Відтак, за обставин, коли між сторонами кредитної угоди були укладені договори про видачу траншів, але такі та їх умови не викладені у позовній заяві, то позовні вимоги є безпідставними, бо без них неможливо встановити дійсні підстави позову. Також, позивач всупереч ч. 5 ст. 177 ЦПК України не повідомив, що у рамках кредитної угоди між позивачем та спадкодавцем відповідачів були укладені два договори про видачу траншу: №Є/V 3013/1 від 25.06.2007 на суму 30 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення згідно з Графіком платежів до 16.06.2010, та №Є/V 3013/2 від 19.07.2007 на суму 30 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення згідно з Графіком платежів до 20.06.2012. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 з підстав порушення строків повернення боргу за кредитною угодою солідарно стягнуто зі спадкодавця та відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 45 984,00 доларів США, що еквівалентно 352 030,48 грн., у тому числі залишок боргу за тілом кредиту у сумі 41 146,62 доларів США, проценти та штрафи. На підставі постанови ВДВС Миколаївського РУЮ від 15.12.2011 у BП №24712551 з підстав повної сплати спадкодавцем боргу позивачу у сумі 352 030,48 грн. закінчено виконавче провадження за виконавчим листом №2-1957 від 28.12.2020, виданим Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська на виконання рішення суду від 29.11.2010. Позивач, вважаючи, що виконанням рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 правовідносини між ним і ОСОБА_3 не припинилися, двічі звертався до суду з позовними заявами про стягнення боргу. Однак, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2013 відмовлено АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 боргу за договором про видачу траншу №Є/V 3013/2 від 19.07.2007 у загальній сумі 43 270,58 доларів США. Також рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22.07.2016 відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 боргу за договором про видачу траншу №Є/V 3013/1 від 25.06.2007 у загальній сумі 77 378,00 доларів США. Оскільки відповідачі є правонаступниками позичальника, то у розумінні ч. 2 ст. 82 ЦПК України, є тими особами, щодо яких з приводу зобов`язань за кредитною угодою й договорами про видачу траншу встановлено обставини рішеннями Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2013 та Миколаївського районного суду Львівської області від 22.07.2016, які набрали законної сили, й інше законом не встановлено. Виходячи з цих судових рішень, зобов`язання спадкодавця перед позивачем було виконане повністю у спосіб виконання ним рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010. Станом на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця відповідачів, а також на час подання позову, ОСОБА_3 не мав заборгованості перед позивачем, відтак, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» є безпідставними (а.с. 57-65).

30.01.2023 до суду надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №238/2020, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 66-217).

16.02.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, подане представником позивача (а.с. 218-219).

09.03.2023 представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Герей О.Д. подав заяву, у якій просив проводити підготовче судове засідання за його відсутності та відсутності відповідача, а також призначити справу до судового розгляду по суті.

У підготовче судове засідання представник позивача не з`явився, хоча позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи, що стверджується довідкою про доставку електронного листа. Клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Таким чином, ухвалою суду від 09.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Вищевказану ухвалу суду позивач отримав 13.03.2023, що стверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 226).

13.03.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив разом із клопотанням про продовження строку на подання відзиву, яка надіслана представником позивача 08.03.2023, що стверджується відміткою на конверті, у якому містилася відповідь на відзив з додатками (а.с. 227-241).

20.03.2023 на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, надіслана представником позивача 14.03.2023, що стверджується відміткою на конверті, у якому така містилася з додатками (а.с. 242-255).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі необхідності, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви у підготовчому засіданні.

Таким чином, суд не бере до уваги заяву, подану до суду 14.03.2023 та, яка надійшла до суду 20.03.2023, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з такою заявою. Зазначена цивільна справа розглядається у порядку загального позовного провадження, а 10.03.2023 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, про що належним чином був повідомлений позивач.

03.05.2023 представник відповідачів адвокат Герей О.Д. подав заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Належним чином повідомлений позивач (а.с. 258) у судове засідання не з`явився. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, інших заяв чи клопотань, у тому числі на електронну пошту суду, не подавав.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Таким чином, враховуючи те, що сторони не з`явилися у судове засідання, від позивача не надходило жодних заяв чи клопотань, беручи до уваги тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, провадження №61-22682св19.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

Відповідно до копії кредитної угоди №Є/V 3013 від 21.06.2007, укладеної між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_3 , надання коштів здійснюється окремими частинами траншами кредиту, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму розміром 60 000 доларів США. Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу, на термін і на умовах, передбачених у даній угоді, а також у договорі про видачу траншу. Умови видачі сума кожної частини, термін по кожному траншу кредиту оформляється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частини кредиту. Кожний договір про видачу траншу є невід`ємною частиною даної угоди. Позичальник зобов`язується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі. Термін повернення кредиту й окремих частин траншів кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід`ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 20.06.2012. Зазначений термін може бути змінений згідно умов даної угоди (а.с. 12-13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Раковець, Пустомитівського району Львівської області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №40, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 07.04.2020 виконавчим комітетом Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області (а.с. 15, 71).

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог подав: розрахунок заборгованості за договором №Є/V 3013 від 21.06.2007 станом на 02.12.2021, згідно якого заборгованість становить 150 013,82 доларів США, що складається з: 16 321,79 доларів США загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 53 796,08 доларів США загальний залишок заборгованості за відсотками; 79 895,95 доларів США загальна сума нарахованої пені (а.с. 6-11); копію паспорту ОСОБА_3 (а.с. 14); копію реєстру поштових відправлень рекомендованих листів (претензій кредитора до ДНК) (а.с. 16); копію претензії кредитора (а.с. 17), згідно якої АТ КБ «ПриватБанк» просив нотаріальну контору: включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у спадкову масу, про що зробити запис у книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 150633,12 доларів США; повідомити АТ КБ «ПриватБанк» стосовно звернення із заявою про прийняття спадщини; повідомити відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини; повідомити АТ КБ «ПриватБанк» відомості про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб, які такі свідоцтва отримали; копію відповіді вих. №762/02-14 від 29.07.2021 з Миколаївської ДНК, отриманої 03.08.2021, що стверджується відповідною відміткою банку (а.с. 18), відповідно до якої вказано, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу №238/2020, спадкоємцями померлого є дружина ОСОБА_2 та його син ОСОБА_1 , яким видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлого (а.с. 18); копії листів-претензій до спадкоємців (а.с. 19, 20); копію реєстру (а.с. 21-22).

Договорів про видачу траншу, у яких узгоджено терміни повернення траншу кредиту і відсотків, що визначаються відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, як і графіку позивачем до позовної заяви долучено не було.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивачем не було виконано положення вищевказаної вимоги ЦПК України, та подано копії договорів про видачу траншу з уточненою позовною заявою, яку, як уже було вказано у мотивувальній частині цього рішення з обґрунтуванням, суд до уваги не бере.

З матеріалів спадкової справи №238/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається, що на підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 04.09.2020 про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 69, 70) 04.09.2020 була заведена спадкова справа.

02.12.2020, 03.12.2020, 04.03.2021 ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 149, 152, 154, 156, 163, 165, 167, 169).

04.03.2021 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 159).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №2/202/552/2013 від 05.02.2013, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, а саме судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 було стягнуто із відповідачів загальну суму заборгованості за кредитною угодою №Є/V 3013 від 21.06.2007, у тому числі і за договором траншу №Є/V 3013/2 від 19.07.2007 та іншим договором №Є/V 3013/1 від 25.06.2007, які були укладені в межах зазначеної угоди, рішення суду повністю виконане, заборгованість погашена, позовні вимоги позивачем не уточнювалися, розрахунок заборгованості суду не надано (а.с. 60).

У вказаному рішенні зазначено, що як вбачається із матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково: стягнено солідарно з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитною угодою №Є/V 3013 від 21.06.2007 станом на 13.05.2009 у розмірі 352 030 грн. 48 коп. Рішення набрало законної сили. На виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист з примусового виконання рішення суду 28.12.2010 №2-1957. Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження державного виконавця виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Процюк У.П. від 15.12.2011, заборгованість боржником у сумі 352 030,48 грн. сплачена повністю (а.с. 60 (зворот)).

Крім цього, рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22.07.2016 у справі №447/86/16-ц, провадження №2/447/272/16, яке набрало законної сили 18.01.2017, у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за недоведеністю (а.с. 61-63).

Вказаним рішенням встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитною угодою №Є/V3013 від 21.06.2007 станом на 13.05.2009 у розмірі 352 030,48 грн. З мотивувальної частини рішення заборгованість станом на 13.05.2009 становила 45 984 доларів США, що еквівалентно 352 030,48 грн., з яких 41 146,62 доларів США заборгованість за кредитом, 2 500,18 доларів США заборгованість за процентами; 116,38 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором; 2 220,82 доларів США штрафні санкції (а.с. 62).

Крім того, вказаним рішенням встановлено, що з постанови державного виконавця Процюк У.П. про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2011 з примусового виконання виконавчого листа №2-1957, виданого 28.12.2010 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитною угодою №Є/V3013 від 21.06.2007, вбачається, що заборгованість боржником сплачено в повному обсязі, що підтверджено листом стягувача та квитанціями (а.с. 62).

У вищевказаному рішенні також зазначено про рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2013, про яке судом було описано вище у мотивувальній частині (а.с. 62).

Оцінка суду.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Таким чином, зі смертю позичальника, зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини. Строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задоволити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задоволити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задоволити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відтак, правовідносини, що виникли між банком та боржником який помер, після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Згідно положень ч. 2, 3, 4 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №640/6274/16-ц, при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 роз`яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки у тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Так, на виконання ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 03.01.2023, завідувачем Миколаївської державної нотаріальної контори 30.01.2023 надано належним чином завірену копію спадкової справи №238/2020, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 67-217).

З матеріалів спадкової справи встановлено, що свідоцтва про право на спадщину за заповітом видано 02.12.2020, 03.12.2020, 04.03.2021 відповідачці ОСОБА_2 (а.с. 149, 152, 154, 156, 163, 165,167, 169). Свідоцтво про право на спадщину за заповітом 04.03.2021 видано відповідачу ОСОБА_1 (а.с. 159).

Претензія кредитора АТ КБ «ПриватБанк» надійшла до Миколаївської ДНК 27.07.2021 (а.с. 210-215).

Відповіддю вих. №762/02-14 від 29.07.2021 з Миколаївської ДНК (а.с. 216), отриманої АТ КБ «ПриватБанк» 03.08.2021, що стверджується відповідною відміткою банку (а.с. 18), вказано, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу №238/2020, спадкоємцями померлого є дружина ОСОБА_2 та його син ОСОБА_1 , яким видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлого.

Таким чином, банк дізнався про одержання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину 03.08.2021.

Водночас, представником позивача у позовній заяві також зазначено, що 03.08.2021 позивач дізнався про одержання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується до кредитних зобов`язань.

Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність».

Так, ч. 4 ст. 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.

Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №522/407/15-ц (провадження №14-53цс18).

Отже, строк пред`явлення вимог позивача до спадкоємців, які прийняли спадщину, закінчився зі спливом шести місяців від дня, коли він дізнався про таке, тобто 09.05.2022.

Відтак, АТ КБ «ПриватБанк» позбавлений права вимоги до відповідачів, а отже, і можливості вимагати у суді захисту відповідного права.

Крім того, відповідно до статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд бере до уваги рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково: стягнено солідарно з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитною угодою №Є/V 3013 від 21.06.2007 станом на 13.05.2009 у розмірі 352 030 грн. 48 коп., що еквівалентно 45 984 доларів США, та набрало законної сили, що встановлено також заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №2/202/552/2013 від 05.02.2013 та рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22.07.2016 у справі №447/86/16-ц, провадження №2/447/272/16, яке набрало законної сили 18.01.2017.

У заочному рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №2/202/552/2013 від 05.02.2013 та рішенні Миколаївського районного суду Львівської області від 22.07.2016 у справі №447/86/16-ц, встановлено, що на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист з примусового виконання рішення суду 28.12.2010 №2-1957. Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження державного виконавця виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Процюк У.П. від 15.12.2011, заборгованість боржником у сумі 352 030,48 грн. сплачена повністю, рішення суду повністю виконане.

Таким чином, вимоги позивача необґрунтовані та недоведені.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, що містяться у справі, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки кредитором спадкодавця пред`явлено вимогу до спадкоємців боржника з пропуском строків, визначених частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, тобто, кредитор позбавлений права вимоги, а також у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю вимог кредитора боржника.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов не підлягає до задоволення, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 526, 608, 1216, 1218, 1219, 1221, 1231, 1268, 1281, 1282, 1296 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570.

Відповідачі:

- ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 15.05.2023.

Суддя Головатий А.П.