Ухвала суду № 110847400, 26.04.2023, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/399/23

Провадження № 4-с/445/3/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.,

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області скаргу представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Никитюка Ростислава Ігоровича на бездіяльність начальника Золочівського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУМЮ (м. Львів) Куйбіди О.П. -

в с т а н о в и в:

представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Никитюк Р.І. звернувся до суду із скаргою на бездіяльність начальника Золочівського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУМЮ (м. Львів) Куйбіди О.П., яка полягає у не знятті арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №42527594 та просить зобов`язати державного виконавця зняти арешт з усього належного йому майна, що було накладено в межах вказаного виконавчого провадження. В обгрунтування вимог скарги вказує, що згідно рішення Золочівського районного суду Львівської області від 05.06.2009 року, згідно якого позов ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 88698,88 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 887 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. На підставі вказаного рішення 17.09.2009 року видано виконавчий лист № 2-29/2009. 14.03.2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №42527594 про стягнення солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ "Надра" залишку боргу в сумі 73531,98 грн. Того ж дня винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 24.03.2014 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 7353,19 грн. 17.06.2014 року, у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 майна, на яке можна було б звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Вказує, що на даний час виконавче провадження з примусового виконання рішення суду по даному виконавчому провадженні не здійснюється. Згідно ухвали суду від 10.01.2023 року, у виконавчому листах № 2/29/2009 з примусового виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 05.06.2009 року, у зв`язку із тим, що 31.07.2020 року ВАТКБ «Надра» уклало з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором №1320/МК від 29 червня 2006 року, замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Також представник скаржника вказує, 10.10.2022 року між боржником ОСОБА_1 та ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про припинення договору поруки від 29.06.2006 року, у зв`язку з чим в стягувача відсутні будь-які претензії майнового та фінансового характеру. Однак, станом на січень 2023 року, раніше накладений арешт на майно належне ОСОБА_1 в межах зазначеного провадження, не знятий. Тому, представник боржника звернувся до державного виконавця із заявою про зняття арешту з майна, в чому йому було відмовлено. Свою відмову у знятті арешту майна державний виконавець обгрунтував відсутністю підстав, передбачених ч.4 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження". Представник скаржника вважає, що укладений 10.10.2022 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» договір про припинення договору поруки від 29.06.2006 року, а також відсутність у стягувача будь-яких претензій матеріального чи фінансового характеру до боржника, є достатньою підставою для зняття арешту з належного ОСОБА_1 майна.

Представник Золочівського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУМЮ (м. Львів) подала до суду заперечення на скаргу, в якій просила відмовити в задоволенні скарги. В обгрунтування заперечень вказала, що представником скаржника пропущено десятиденний строк на оскарження рішення державного виконавця, оскільки у знятті арешту майна йому було відмовлено державним виконавцем ще 08.01.2020 року, однак представник боржника звернувся із скаргою до суду лише 24.02.2023 року, і про поновлення пропущеного строку представник скаржника не просить. Окрім того, вказала, що постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені ч.1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження", а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, що підлягали стягненню у цьому виконавчому провадженні. Також зазначає, що матеріали виконавчого провадження № 42527594, у зв`язку із закінченням терміну зберігання, знищені, тому завірені копії ВП до суду не надані. Разом з тим вказала, що дані щодо наявності арешту майна ОСОБА_1 , не відповідають дійсності, оскільки, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 1.03.2023 року, за даними боржника ОСОБА_1 , відсутні.

В судове засідання скаржник та його представник не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялися.

Представник Золочівського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУМЮ (м. Львів) в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила відмовити в задоволення скарги, з підстав вказаних у письмовому запереченні.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України,у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги суд приходить до наступних висновків.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Щодо дотримання строків звернення до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, суд вважає, що такий строк представником скаржника дотримано, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Представником ОСОБА_1 оскаржено бездіяльність начальника Золочівського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУМЮ (м. Львів) Куйбіди О.П., яка полягала у відмові в знятті арешту з майна боржника. Відповідь про відмову скаржник отримав 08.02.2023 року, що підтверджується даними трекінгу "Укрпошта". Із скаргою на бездіяльність державного виконавця скаржник звернувся до суду 17.02.2023 року, що також підтверджується даними "Укрпошта".

Судом установлено, що заочним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 05.06.2009 року по цивільній справі № 2-29/2009 позов ВА ТКБ «Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 88698,88грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору в сумі 887 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

31.07.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_UR_2, згідно якого до ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» перейшло право вимоги за кредитним договором №1320/МК від 29.06.2006 року.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 10.01.2023 року, що набрала законної сили 26.01.2023 року, замінено стягувача у виконавчих листах №2/29/2009 з примусового виконання заочного рішення Золочівського районного суду Львівської області від 05.06.2009 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на користь Публічного акціонерного товариства КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 88698,88 грн., а також судового збору в сумі 887 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а саме: з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Згідно змісту даного рішення, 29.06.2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким останні поручилися перед банком за виконання ОСОБА_2 кредитних зобов`язань.

Як встановлено судом із повідомлення ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» від 25.10.2022 року, адресованого ОСОБА_1 , 10.10.2022 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про припинення договору поруки від 29.06.2006 року. Враховуючи зазначене, у ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відсутні будь-які претензії майнового та фінасового характеру до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно відповіді начальника Золочівського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУМЮ (м. Львів) від 08.01.2020 року № 38, встановлено, що на виконанні ВДВС перебувало виконавче провадження № 42527594 щодо стягнення з ОСОБА_1 в користь ВАТ КБ «Надра» 73531,98 грн. 17.06.2014 року виконавчий лист повернуто стягувачу, на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження". Станом на вказану дату виконавче провадження знищено.

Вищезазначені обставини підтверджуються також інформаційною довідкою з автоматизованої системи виконавчого провадження.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №212132019 від 11.06.2020 року, державним реєстратором 14.03.2014 року внесено запис про обтяження: 4981867 (спеціальний розділ) на все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження ВП № 42527594 від 14.03.2014 року, прийнятої Відділом ДВС Золочівського РУЮ Львівської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відмовляючи боржнику в задоволенні заяви про зняття арешту з його майна, державний виконавець посилався на відсутність правових підстав, передбачених ч. 4,5 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження". Окрім того, станом на 30.01.2023 року боржником не було надано будь-яких документів щодо заміни сторони стягувача.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас, у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Судом встановлено, що після повернення банку виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості особа, яка придбала право вимоги, підтвердила про укладення з боржником договору про припинення договору поруки і будь-яких претензій матеріального чи фінансового характеру до ОСОБА_1 не має.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням (врегулюванням) після повернення виконавчого документа стягувачу.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, представник скаржника вказав, що між ОСОБА_1 та ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», яке придбало право вимоги за зобов`язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, у добровільному порядку поза межами виконавчого провадження № 42527594, які є завершеними та матеріали яких знищено виконавчою службою, врегульовано питання заборгованості.

Як зазначає Верховний Суд у постанові 2/0301/806/11 від 13.07.2022, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Таким чином, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

З врахуванням встановлених обставин справи, незняття державним виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме, є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання державного виконавця зняти арешт з майна боржника.

Керуючись ст. 260, 261, 447,449, 450,451 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

скаргу представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Никитюка Ростислава Ігоровича на бездіяльність начальника Золочівського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУМЮ (м. Львів) Куйбіди О.П. - задовольнити.

Визнати бездіяльність начальника Золочівського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУМЮ (м. Львів) Куйбіди О.П., що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 42527594 протиправною.

Зобов`язати начальника Золочівського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУМЮ (м. Львів) Куйбіду О.П., зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який накладений в межах виконавчого провадження №42527594, саме обтяження:

- номер запису про обтяження: 18516451, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33378748 від 10.01.2017 року;

- номер запису про обтяження: 4981867 (спеціальний розділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11634301 від 14.03.2014 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В. М.Сивак