Ухвала суду № 110846323, 10.05.2023, Мар'їнський районний суд Донецької області

237/2574/23

1-кс/237/548/23

УХВАЛА

Іменем України

05.05.2023 року м.Курахове

Слідчий суддя

Мар`їнського районного суду Донецької області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

ст.. дізнавача ОСОБА_3 ,

розглянувши клопотанняначальника СД ВП№2Покровського РУПГУНП вДонецькій області ОСОБА_4 яке погоджено з начальником Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні №12023053690000063 від 26.04.2023 року, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Мар`їнського районного суду звернувся начальник СД ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 , із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, по кримінальному провадженню №12023053690000063 від 26.04.2023 року, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України.

В судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що 26.04.2023 року до ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення від начальника СП ОСОБА_6 про те, що неподалік водосховища, розташованого по вул. Шахтарська, м. Курахове встановлено гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно здійснював вилов раків.

26.04.2023 року зазначені відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023053690000063, за ознаками кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 249 КК України.

26.04.2023 року старшим дізнавачем СД ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області було проведено огляд місця події із застосування цифрової фото фіксації на відкритій ділянці місцевості по вул. Станційній за геолокацією на місцевості широта: 47.9904062 довгота: 37.3238920 поблизу водосховища м. Курахове, де встановлено гр. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 який в порушення вимоги п.п. 3.1, 3.14, 4.5, 4.6 «Правил любительського і спортивного рибальства», затвердженогонаказом державного комітету рибного господарства України №19 від 15.02.1999 року, п.п. 4, 12 ст. 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства»,ст. 27 Закону України «Про тваринний світ» здійснював лов водних біоресурсів, а саме раків.

Проведеним оглядом місця події від 26.04.2023 року старшим дізнавачем СД ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області виявлено та вилучено:

-водні біоресурси, а саме 156 раків;

-гідрокостюм чорного кольору з написом «BEUCHAT»;

-взуття для занурення чорного кольору з написом «BARE»;

-маска для занурення синього кольору;

-рибальський садок;

-пояс із грузилами;

26.04.2023 року старшим дізнавачем СД ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області при проведені огляду місця події в присутності учасників процесуальної дії та залученого в якості спеціаліста державного інсерктора «Донецького рибоохоронного патрулю» водний біоресурси, а саме 156 раків було випущено до водосховища м. Курахове Покровського району Донецької області.

В своєму клопотанні начальник сектору дізнання просить накласти арешт на вилучене в ході огляду місця події 26.04.2023 року майно.

Своє клопотання мотивує тим, що відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, існує сукупність підстав вважати, що вилучене майно є знаряддями кримінального правопорушення, які зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що є об`єктом кримінально протиправних дій або набуті кримінально протиправним шляхом.

Старший дізнавач в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав та мотивів наведених в ньому.

Власник майна в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином.

Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, заслухавши думку дізнавача, доходить до наступних висновків.

На розгляд слідчому судді надані наступні документи: клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань №12023053690000063 від 26.04.2023 року, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, протокол огляду місця події від 26.04.2023 року та пояснення власника майна - ОСОБА_7

Відповідно до особливої частини кримінального кодексу України, відповідальність за скоєння кримінального проступку, який передбачений ч. 1 ст. 249 встановлена за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

На те, що шкода є істотною, можуть вказувати, зокрема, таке: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено, тощо. Якщо внаслідок вчинених дій істотна шкода не настала, винна особа за наявності для того підстав може нести відповідальність за ч. 3 або ч. 4ст. 85 КУпАП.

У п.6ч.2ст.242КПК Українивизначенаобов`язковість призначенняекспертизи щодовизначення шкодидовкіллю.Слідчий суддязазначає,що імперативністьцих вимогщодо призначенняекспертизи укожному кримінальномупровадженні длявизначення розмірузбитків,завданих кримінальнимправопорушенням,має обмеженийхарактер,оскільки нестосується тихвипадків,коли предметомзлочину єгроші абоцінні папери,що маютьвизначений грошовийеквівалент,а такожколи розмірматеріальних збитків(шкоди),заподіяних кримінальнимправопорушенням,можливо достовірновстановити безспеціальних знань,коли достатньозагальновідомих ізагальнодоступних знань,проведення простихарифметичних розрахунківдля оцінкиданих,отриманих задопомогою інших,крім експертизи,джерел доказування.Це узгоджуєтьсяз правовимвисновком об`єднаноїпалати ККСВС впостанові від25листопада 2019року (справа№ 420/1667/18,провадження №51-10433кмо18). У рештівипадків сторонаобвинувачення настадії досудовогорозслідування зобов`язананезалежно віднаявності іншихдоказів,за допомогоюяких можливовстановити розмірматеріальних збитків,залучити експерта. У цьому провадженні, в якому йдеться про встановлення шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням, немає підстав для її встановлення відмінним від проведення експертизи шляхом. Однак, в супереч цьому, органом досудового розслідування не надано слідчому судді жодної інформації про спричинену шкоду, в тому числі попередню. В матеріалах клопотання навіть відсутнє пояснення спеціаліста,який бувзалучений вході оглядумісця події26.04.2023року. Крім цього, в матеріалах клопотання відсутня постанова про призначення експертизи з метою встановлення спричиненої шкоди.

За таких обставин слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що для визначення розміру збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, слідчий або прокурор були зобов`язані призначити експертизу, однак будь-якого дослідження для встановлення наявності істотної шкоди довкіллю призначено та проведено не було.

Крім цього, слідчий суддя зауважує, що надання ( хоча в даному, конкретному випадку цього зроблено не було) органом досудового слідства самостійного розрахунку збитків зробленого на підставі постанови КМУ №1209 від 21.11.2021 року із змінами, які були внесенні постановою КМУ №1039 від 06.10.2021 року, заподіяних рибному господарству внаслідок добування або знищення цінних видів риб та інших об`єктів водного промислу, обґрунтовано може визнаватись неналежним доказом того факту, що внаслідок незаконного вилову водних біоресурсів було завдано істотної шкоди, оскільки цей документ не може замінити висновок експерта. Вказана позиція слідчого судді, кореспондується з позицією ККС ВС у справі № 708/392/18 (провадження № 51-5945км20).

Слідчий суддя на підставі поданих матеріалів приходить до висновку щодо відсутності об`єктивних даних про заподіяння наслідків, передбачених ч. 1ст. 249 КК України, ависновок органу досудового розслідування таким що є хибним та базується на припущеннях.

Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 1ст. 26 КПК Українисторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Виходячи із вищенаведеного, слідчий суддя робить об`єктивний висновок, що всі доводи органу досудового розслідування, які викладені в клопотанні, фактично зводяться до здогадок та припущень і не мають під собою ніякого об`єктивного підтвердження доказами, які можливо було би визнати допустимими та належними. В матеріалах обґрунтування клопотання фактично відсутні процесуально належні документи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Приймаючи наведену практику Європейського Суду та фактичні обставини справи, слідчий суддя вважає, що при розгляді клопотання про арешт тимчасово вилученого майна стороною обвинувачення не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у обмеженні законних прав власника майна.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia, суд не має права відшукувати докази на користь обвинувачення,оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25). Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Керуючись вищевикладеним, слідчий суддя доходить до висновків, що клопотання начальника сектору дізнання про арешт тимчасово вилученого майна є необґрунтованим, та таким що не дає законних та достатніх підстав для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,26,94,98,131,132,170-173 КПК України, правових позицій ККС ВСУкраїни та усталеної практики ЄСПЛ, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання начальника СД ВП№2Покровського РУПГУНП вДонецькій області ОСОБА_4 яке погоджено з начальником Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні №12023053690000063 від 26.04.2023 року, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України залишити без задоволення.

Повний текст ухвали складений та проголошений 10.05.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_8