Ухвала суду № 110844809, 15.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.05.2023Справа № 910/7389/23

Суддя господарського суду міста Києва Ломака Вікторія Сергіївна, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» до Офісу Генерального прокурора про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 29 331,43 грн. заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2021 № 12-21-46,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (далі - заявник) звернулось до господарського суду міста Києва із заявою Офісу Генерального прокурора (далі - боржник) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 29 331,43 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2021 № 12-21-46.

В обґрунтування означеної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» вказувало на те, що 29.12.2021 між ним та боржником було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2021 № 12-21-46. На виконання умов вказаного договору у період з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року заявник поставив боржнику електричну енергію, яка останнім у повному обсязі оплачена не була.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частин 1-2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України визначено вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.

У порушення приписів пункту 2 частини 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві про видачу судового наказу заявником не зазначено офіційної електронні адреси боржника, як і не вказано, що така інформація заявнику є невідомою.

Також, пунктом 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Суд звертає увагу заявника на положення частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, повинен в тому числі подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Так, в обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» посилається на несплату боржником заборгованості з оплати електричної енергії, переданої на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2021 № 12-21-46 за актом приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2022 № 4890 та актом коригування № УГР00000224 до Акту від 31.12.2022 № 4889.

Водночас, пунктом 3.3. договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2021 № 12-21-46 унормовано, що обсяг фактичного споживання товару (електричної енергії) споживачем визначається на підставі даних комерційного обліку.

Відповідних документів що містять дані комерційного обліку щодо фактичного споживання боржником електричної енергії у грудні 2022 року заявником до позовної заяві не долучено, натомість наявні документи на підтвердження тільки очікуваного обсягу закупівлі електричної енергії.

В силу пункту 5.8 договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2021 № 12-21-46 оплата товару здійснюється споживачем протягом 7 (семи) робочих днів від дати підписання акту примання-передачі електричної енергії у формі оплати за фактично спожитий товар відповідно до даних комерційного обліку на підстав акта, який формується постачальником відповідно до п. 4.14 та п. 4.31 Правил роздрібного ринку електричної енергії, підтверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Як вбачається з матеріалів заяви відповідний акт приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2022 № 4890 та акт коригування № УГР00000224 до Акту від 31.12.2022 № 4889 не підписані боржником, тоді як положення договору не містять умов, за яких вказані акти вважаються підписаними та погодженим між сторонами.

Водночас, відповідні акти, підписані лише зі сторони заявника, не свідчать про безпірність вимог за заявою, що розглядається.

При цьому, з долученої до матеріалів справи виписки з рахунку заявника від 29.12.2022, також не вбачається посилання боржником на акт приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2022 № 4890.

Суд зауважує, що в силу пункту 7 частини 1 статті 155 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Згідно з частини 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

У зв`язку з вище наведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав до відмови у видачі судового наказу, що передбачені пунктами 1, 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому суд зазначає, що, в силу приписів частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» у видачі судового наказу за вимогою до Офісу Генерального прокурора про стягнення 29 331,43 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2021 № 12-21-46.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, встановлені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Ломака