Рішення № 110844703, 28.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2023Справа № 910/12661/22

За позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної

системи України»

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Мелконян Н.Г.

за участю представників сторін

від позивача Павліченко Л.М., адвокат за довіреністю № 01Др-258-1222 від 21.12.2022

від відповідача Кисіль Т.В., адвокат за довіреністю № 452 від 03.10.2022

СУТЬ СПОРУ:

18.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 2002000108 транспортування природного газу від 04.02.2020, відповідачем було в односторонньому порядку складено акти врегулювання цілодобових небалансів № 09-2021-2002000108 від 30.09.2021 та № 12-2021-2002000108 від 31.12.2021, та рахунки № 09-2021-2002000108 від 30.09.2021 та № 12-2021-2002000108. У зв`язку з тим, що відповідачем складено вищезазначені акти та рахунки з порушенням умов договору та Кодексу ГТС, зокрема, в частині застосованої відповідачем ціни, при розрахунку плати за добовий небаланс, позивач звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача привести маржинальну ціну придбання та маржинальну ціну продажу, в кожну газову добу вересня 2021 та грудня 2021 року, в яких фактично вчинялися балансуючі дії, у відповідність до вартості природного газу проданого оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/12661/22; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.12.2022.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.11.2022 було 01.12.2022 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493166740 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, 44, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 25.11.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.12.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105493166740, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 22.12.2022 включно.

20.12.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.01.2023.

26.12.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 22.12.2022), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

23.01.2023 позивачем до суду подано відповідь відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12661/22 від 24.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/12661/22 на 30 (тридцять) днів; оголошено у підготовчому засіданні перерву до 07.02.2023.

06.02.2023 позивачем до суду подано клопотання про призначення комплексної судової економічної експертизи, з метою встановлення реальності здійснення позивачем господарської операції з визначення достовірності, обґрунтованості та реальності понесених Оператором ГТС витрат при визначенні маржинальних цін придбання продажу природного газу у вересні та грудні 2021 року; проведення експертизи просить доручити Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз.

06.02.2023 позивачем до суду подано клопотання про витребування у відповідача доказів, з метою встановлення руху природного газу та грошових коштів за договором про надання балансування № 2101000095 від 19.01.2021, укладеним між відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдінг» та належність і відповідність встановлених на кожну добу вересня та грудня 2021 року маржинальних цін придбання природного газу, що покладені в основу формування вартості щодобових небалансів позивача.

07.02.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.02.2023.

08.02.2024 відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив.

13.02.2023 позивачем до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

13.02.2023 позивачем до суду подано письмові пояснення по справі.

14.02.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 14.02.2023, у зв`язку із оголошеною у м. Києві 14.02.2023 о 9:10 год. повітряної тривоги.

14.02.2023 від відповідача на адресу електронної пошти суду надійшли заперечення проти клопотання позивача про витребування доказів.

14.02.2023 від відповідача на адресу електронної пошти суду надійшли заперечення проти клопотання позивача про призначення комплексної судової економічної експертизи.

14.02.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.02.2023.

21.02.2023 від відповідача на адресу електронної пошти суду надійшли заперечення на письмові пояснення позивача.

21.02.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів з огляду на наступне

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Судом встановлено, що подане клопотання не відповідає вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, зокрема подано з порушенням строку, визначеного у ст. 80 цього Кодексу без відповідного клопотання в порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України. Також, подане клопотання не відповідає вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, зокрема не наведено: конкретні докази, що витребовується; заходи, яких особа вжила для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості їх отримання.

Приймаючи до уваги викладене клопотання позивача про витребування у відповідача доказів задоволенню не підлягає.

21.02.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення комплексної судової економічної експертизи з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

При цьому, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

1) Оскільки поставлені позивачем питання на вирішення судового експерта не підлягають встановленню в межах даної справи, суд відмовляє в клопотанні відповідача про призначення судової експертизи.

2) В даному випадку, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, судом не встановлено необхідності у призначенні судової експертизи.

21.02.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.03.2023.

Позивач в судовому засіданні 21.03.2023 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 21.03.2023 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

21.03.2023 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.03.2023.

В судовому засіданні 28.03.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Оператор, відповідач) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі - Замовник, позивач) був укладений договір транспортування природного газу № 2002000108 (далі - договір).

Відповідно до розділу І договору терміни і визначення, використовуються у значеннях, встановлених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС).

Згідно умов п. 2.1 договору Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

За змістом п. 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті Оператора. Підписанням цього договору Замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання.

Обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (п. 2.3 договору).

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.

Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 2.8 договору взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу ГТС. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом ГТС. Після набуття права доступу до інформаційної платформи Замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом ГТС.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з ГТС та визначення й перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього договору.

У пункті 7.1 договору передбачено, що вартість послуг, зокрема послуг балансування, розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого кодексом.

Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті (п. 7.2 договору).

Згідно із п. 9.1. договору сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у Замовника добового небалансу Оператор здійснює купівлю/продажу природного газу Замовника в обсягах добового небалансу.

Відповідно до п. 9.2 договору у разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу Оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в Оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. У разі виникнення у Замовника позитивного добового небалансу Оператор здійснює купівлю у Замовника, а Замовник продаж природного газу Оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.

Згідно з п. 9.3 договору у випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.

За змістом пункту 9.4 договору у випадку, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє Замовника про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті Замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок Замовника у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення

Пунктом 11.4 договору передбачено, що врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

Згідно з п. 11.5 договору Оператор і Замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.

Відповідно до п. 9.6 договору розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку Замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 цього договору, визначається за даними Оператора.

З матеріалів справи вбачається, що за вересень та грудень 2021 року відповідач виявив у позивача наявність негативних небалансів, здійснив розрахунок та визначив остаточну плату за такі небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме

за вересень на загальну суму 293.673.305,36 грн в обсязі 7720,35668 тис. куб. м;

за грудень на загальну суму 319.783,26 грн в обсязі 8,24847 тис. куб. м.

Відповідачем складено та надіслано позивачу односторонні акти врегулювання щодобових небалансів № 09-2021-2002000108 від 30.09.202 та № 12-2021-2002000108 від 31.12.2021.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача відповідачем в зазначених актах вказано недостовірні відомості щодо виникнення у позивача виключно негативних небалансів та несанкціонованих відборів, ціни в кожній газовій добі спірного періоду, зазначені в актах, сформовані виходячи із щоденного надання відповідачем послуг з врегулювання негативних балансів позивача, хоча ним в жодній газовій добі не здійснювалось придбання газу внаслідок отримання послуг балансування у відповідача. На думку позивача така поведінка відповідача спрямована на безпідставне збагачення за рахунок позивача внаслідок отримання надлишкових коштів, не передбачених договором.

Відповідач в свою чергу заперечує проти доводів позивача та вважає, що акти № 09-2021-2002000108 від 30.09.202 та № 12-2021-2002000108 від 31.12.2021 врегулювання цілодобових небалансів складено належним чином, у відповідності до умов договору та Кодексу ГТС. Зазначає, що позивач отримавши акти у строки встановлені п.п. 9.3, 9.6 договору не звертався до позивача з вимогою/претензією або до суду з позовом щодо врегулювання розбіжностей вартості добових небалансів. Більш того, на виконання п. 11.5 договору сторонами підписано акти звірки розрахунків за періоди з 01.07.2021 по 30.09.2021 та з 01.10.2021 по 31.12.2021, згідно яких позивач у повному обсязі визнав наявну заборгованість за добові небаланси вересня, грудня 2021 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України..

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Отже, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу в спірних відносинах.

Тобто визначення способу захисту порушеного права є невід`ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді як його оцінка відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов`язком суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

Суд встановив, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача привести маржинальну ціну придбання та маржинальну ціну продажу в кожну газову добу, в яких фактично вчинялись балансуючі дії, у відповідність до вартості природного газу, проданого оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування, не є належним та ефективним способом захисту можливих порушених прав позивача чи його охоронюваних законом інтересів.

Заявлені позивачем вимоги спрямовані лише на встановлення обставин невірно обраного оператором ГТС механізму вчинення балансуючих дій в період вересень та грудень 2021 року в частині врегулювання щодобових небалансів та обов`язку оператора ГТС застосовувати певний метод розрахунку маржинальної ціни.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не є належним та ефективним, оскільки не здатний призвести до реального відновлення прав позивача, що, у свою чергу, виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті.

У разі незгоди позивача з відомостями щодо наявності негативних небалансів, щоденного надання відповідачем послуг з врегулювання негативних балансів позивача, зазначеними відповідачем в актах № 09-2021-2002000108 від 30.09.202 та № 12-2021-2002000108 від 31.12.2021 врегулювання цілодобових небалансів, а також вартістю відповідних послуг, дані питання підлягають встановленню та доведенню при розгляді майнового спору між сторонами (про стягнення заборгованості або повернення надлишково сплачених коштів). Саме при розгляді такого спору може бути встановлено всі фактичні обставини щодо надання відповідних послуг, їх вартості, обґрунтованості цін тощо.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз».

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 10.05.2023.

СуддяВ.В. Сівакова