Рішення № 110842127, 03.05.2023, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/2018/23

Номер провадження 2/725/225/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2023 року Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В., за участю секретаря судового засідання Берекеля О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Третя особа Перша Чернівецька державна нотаріальна контора про зняття заборони на відчуження нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Третя особа Перша Чернівецька державна нотаріальна контора про зняття заборони на відчуження нерухомого майна.

У позовній заяві позивач стверджує, що на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 10.06.2022 року є власником квартири розташованої по АДРЕСА_1 . Під час оформлення спадщини їй стало відомо, що на вказану квартиру накладено обтяження заборони відчуження нерухомого майна вчинена Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою на підставі договору застави б/н від 25.06.2003 року ТОВ «Буковина».

Позивач вказує, що 25.06.2003 року її покійний чоловік ОСОБА_2 отримав кредит в ТОВ КБ «Буковина» у розмірі 15000грн. Виконання умов кредитного договору було забезпечено договором застави від 25.06.2003 року, за умовами якого він надав в заставу банку належну йому квартиру АДРЕСА_2 . Стверджує, що в червні 2004 року її покійний чоловік ОСОБА_2 повністю виконав умови кредитного договору та в повному обсязі повернув банку кредитні кошти. Щодо відсутності заборгованості позивач посилається на довідку №28.14-18/12871 від 08.03.2023р., виданою Другим ВДВС у м.Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Звертає увагу суду на те, що 22.12.2010 року комісія НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків прийняла рішення №856 про виключення ТОВ «Київський універсальний банк», який являвся правонаступником ТОВ КП «Буковина» з Державного реєстру банків у зв`язку із завершенням процедури його ліквідації. Ліквідація банку здійснена без правонаступників.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки її покійний чоловік ОСОБА_2 повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором в 2004 році, іпотека припинилася у 2004 році, а тому заборона на відчуження майна підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, просить суд зняти заборону відчуження з нерухомого майна квартири розташованої по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , вчиненою Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою на підставі договору застави б/н від 25.06.2003 року ТОВ КБ «Буковина» реєстраційний номер обтяження 6913579.

Представник відповідача по справі скористався своїм правом та надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що заперечує проти позову у повному обсязі, вимоги якого вважає такими, що звернені до неналежного відповідача.

Представник третьої особи Першої Чернівецької державної нотаріальної контори надав пояснення, в яких зазначив, що вирішення спору залишає на розсуд суду з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся з позовними вимогами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зняття заборони відчуження з нерухомого майна квартири розташованої по АДРЕСА_1 , що належить позивачці, вчиненою Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою на підставі договору застави від 25 червня 2003 року, укладеного між ОСОБА_2 та КБ «Буковина».

Обґрунтовуючи правові підстави звернення з даним позовом, зазначається, що наявність обтяження на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого ОСОБА_1 позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

На думку Позивача, суб`єктом посягання на їхні суб`єктивні цивільні права щодо спірного нерухомого майна є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який визначений останніми як відповідач у справі.

Встановлено, що на квартиру розташовану по АДРЕСА_1 , власником якої є позивач /а.с.7-8/, накладено обтяження заборони відчуження нерухомого майна на підставі договору застави від 25.06.2003 року укладеного між ОСОБА_2 та КБ «Буковина». /а.с.9-18/. Останній перебував в кредитних правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Буковина», правонаступником якого був ТОВ «Київський універсальний банк».

До цивільних прав, які підлягають захисту, належать майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права та які виникають з підстав, зазначених устатті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Такими підставами є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Погоджена дія двох або більше сторін є, за визначенням вказаної правової норми, є дво або багатостороннім правочином (договором).

На підставі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, як дво- або багатосторонній правочин, передбачає наділення правами та обов`язками усіх сторін договору.

У відповідності з положеннями ст.ст. 509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частиною другою статті 526 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

У відповідності з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно ст. 1046 параграфа 1 Глави 72 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

З наведеного слідує, що сторонами кредитного договору є кредитодавець (позикодавець / кредитор) та позичальник (боржник).

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що учасниками (сторонами) судових спорів з приводу укладання, зміни, виконання, припинення або розірвання договорів є, передусім, сторони таких договорів.

Фактичними обставинами даної цивільної справи підтверджується та не заперечується позивачем, що спірні правовідносини виникли на підставі укладеного з ТОВ КБ «Буковина» договору застави.

З наданих позивачем документів не вбачається участь у спірних правовідносинах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб а ні на етапі укладання, а ні на етапі виконання.

Окрім того, суд звертає увагу на лист Національного банку України Про надання інформації стосовно КБ «Буковина» № 27-0006/18692 від 02.03.2022 р., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб жодним чином не пов`язаний з процедурою ліквідації та виведення з ринку ТОВ КБ «Буковина» правонаступником якого був ліквідований ТОВ «Київський універсальний банк» /а.с.18-19/.

Так, державний регулятор в сфері банківської діяльності у вказаному листі зазначив, що постановою Правління Національного банку України від 25.05.2006 р. № 191 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк».

В подальшому, 22.12.2010 року Комісія Національного банк України з питань нагляду та регулювання діяльності банків прийняла рішення № 856 про виключення ТОВ «Київський універсальний банк» з Державного реєстру банків у зв`язку із завершенням процедури його ліквідації.

21 вересня 2012 року набув чинності Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень якого було передбачено, що ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, процедура ліквідації ТОВ «Київський універсальний банк» який був правонаступником ТОВ КБ «Буковина» та КБ «Буковина» здійснювалась Національним банком України в порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, що діяла до 22.09.2012р., далі - Закон України «Про банки і банківську діяльність») та Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Національного банку України від 28.08.2001р. № 369.

Так, на підставі ст. 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, яка діяла у вказаний період) банк ліквідувався, зокрема, з ініціативи Національного банку України, який в свою чергу призначав ліквідатора такого банку.

Призначений Національним банком України ліквідатор приступає до виконання обов`язків негайно після відкликання ліцензії.

Наслідки призначення Національним банком України ліквідатора та його повноваження щодо здійснення ліквідаційної процедури були визначені ст.ст. 91, 92 вказаного Закону.

Заходи щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, оцінка майна банку, його продаж та черговість задоволення вимог кредиторів визначено статтями 93 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

На підставі ст. 98 вказаного Закону ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Матеріалами даної цивільної справи підтверджується, що виведення ТОВ «Київський універсальний банк», який являвся правонаступником ТОВ КП «Буковина» з ринку шляхом його ліквідації здійснювалось Національним банком України не Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Наведене вище у сукупності свідчить про безпідставність позовних вимог у даній цивільній справі саме до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який не здійснював процедуру ліквідації ТОВ «Київський універсальний банк», який являвся правонаступником ТОВ КП «Буковина» та не призначав ліквідатора, який мав передати документи на зберігання до Національного банку України.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є учасником спірних правовідносин, які склалися, та не є стороною правочину з приводу виконання якого виник спір.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою - юридичною особою публічного права, що виконує спеціальні функції держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. № 4452-VІ, який набрав чинності 21.09.2012р. та у відповідності з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень якого ініційовані до набрання ним чинності процедури ліквідації банків здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у спірних правовідносинах, що є предметом розгляду даної цивільної справи, не є належним відповідачем.

У відповідності до положень статей 12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вирішуючи судову справу суд, зокрема встановлює, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, а також чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало звернення до суду.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.Натомість,встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), повний текст якої є доступним на офіційному сайті Єдиний державний реєстр судових рішень)

Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Одночасно суд роз`яснює, що позивач не позбавлений права звертатись до суду з позовомз тими самими вимогами однак до належного відповідача.

На підставі наведеного та керуючись Законами України "Про виконавче провадження", «Про банки і банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст.11,15-16,317,321,391,509,510,526 ЦК України, ст.ст.3-5,12,38,57-60,64,81,130,151,152, 208-209,212-215,218,223,263,294-295ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Третя особа Перша Чернівецька державна нотаріальна контора про зняття заборони на відчуження нерухомого майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. А уразі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці І. В. Іщенко