Рішення № 110839153, 11.05.2023, Оболонський районний суд міста Києва

11.05.2023 Справа № 756/206/23

Провадження № 2/756/1922/23

Справа № 756/206/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Діденко Є.В., за участю секретаря судового засідання Гасанової Л.Х., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення порядку користування житлом,

в с т а н о в и в:

09.01.2023 року до суду надійшов позов, у якому ОСОБА_1 в особі адвоката Чубенко С.В. просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :

- виділити ОСОБА_1 у користування окрему житлову кімнату площею 11,8 кв.м. (перша кімната);

- виділити ОСОБА_4 у користування окрему житлову кімнату площею 15,8 кв.м. (друга кімната);

- виділити ОСОБА_2 у користування окрему житлову кімнату площею 17,0 кв.м. (третя кімната);

- виділити ОСОБА_3 у користування окрему житлову кімнату площею 19,0 кв.м. (четверта кімната);

- залишити в загальному користуванні співвласників місця загального користування: кухню площею 8,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м. коридори площею 13,9 кв.м.

- виділити в користування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 лоджію площею 15,41 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу та відповідачам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.03.1996 року, зареєстроване в Київському міському БТІ 25.03.1996 р. № 1024. Загальна площа квартири 97,51 кв.м., житлова площа 63,6 кв.м., чотири житлові кімнати. Позивач зазначає, що між співвласникам виник спір з приводу користування квартирою, і тому він звернувся до суду з цим позовом. Вказує, що предмет спору не стосується припинення права власності або позбавлення власників їхніх часток у праві власності. Тому, просить встановити порядок користування квартирою між співвласниками.

Ухвалою суду від 16.01.2023 року позов залишено без руху, надано строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.02.2023 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено засідання на 30.03.2023 року.

30.03.2023 року судове засідання відкладено на 11.05.2023 року з метою повторного виклику учасників справі.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся електронною поштою, від представника позивача адвоката Чубенко С.В. надійшла заява про розгляд справи без участі, позов підтримує.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, судові повістки направлялись їм за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання і були вручені, що підтверджено поштовими повідомленнями. Заяв про відкладення судового засідання або відзив до суду не надходили.

На підставі ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів і за відсутності відповідачів.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 та відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.03.1996 року, яке зареєстроване в Київському міському БТІ 25.03.1996 р. № 1024.

Згідно з технічним паспортом, загальна площа квартири 97,51 кв.м., житлова площа 63,6 кв.м., квартира складається з чотирьох житлових кімнат: перша кімната 11,8 кв.м., друга кімната 15,8 кв.м., третя кімната 17,0 кв.м., четверта кімната 19,0 кв.м., кухня площею 8,0 кв.м., ванна 2,6 кв.м., вбиральня 1,0 кв.м., коридор 13,9 кв.м. Квартира обладнана лоджією 15,41 кв.м.

Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

В силу ч. 1 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як вбачається із матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли з приводу користування майном, що перебуває в спільній власності.

Суд враховує, що відповідно до ст. ст. 47, 48 Житлового кодексу УРСРС жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. Норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу.

Водночас, площі кімнат не є однаковими, найменшу за площею кімнату позивач просить виділити йому. За таких обставин, враховуючи розмір квартири та кількість її співвласників усунути непорозуміння в користуванні майном можливо шляхом визначення в судовому рішенні порядку користування вказаним майном.

Суд звертає увагу, що вимушене встановлення порядку користування квартирою не впливає на зміну розміру часток співвласників у разі їх виділення, а спрямоване на усунення непорозумінь.

Позивач просить суд виділити кожному співвласнику в користування ізольовану житлову кімнату, а інші приміщення залишити в загальному користуванні.

Заперечень щодо запропонованого позивачем порядку користування квартирою, до суду від відповідачів не надійшло.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаний позивачем варіант є прийнятним у даному випадку і не суперечить інтересам інших співвласників.

Даний висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України по справі № 6-1500цс15, відповідно до якої первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 141, 142, 263-265, 272, 280-284, 353, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення порядку користування житлом - задовольнити повністю.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :

- виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у користування окрему житлову кімнату площею 11,8 кв.м. (перша кімната);

- виділити ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у користування окрему житлову кімнату площею 15,8 кв.м. (друга кімната);

- виділити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у користування окрему житлову кімнату площею 17,0 кв.м. (третя кімната);

- виділити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у користування окрему житлову кімнату площею 19,0 кв.м. (четверта кімната);

- залишити в загальному користуванні співвласників місця загального користування: кухню площею 8,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м. коридори площею 13,9 кв.м.

- виділити у користування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 лоджію площею 15,41 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Є.В. Діденко