Рішення № 110835829, 18.04.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.04.2023 Справа №607/1009/23

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Крук А. В.,

представника позивачки, адвоката Гупало П. М.,

представників відповідачів Безкоровайної О. А.,

ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Павлюк О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: держава в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди та втраченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУНП в Тернопільській області), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: держава в особі Державної казначейської служби України (далі ДКС України) про стягнення моральної шкоди та втраченої заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Тернопільською обласною прокуратурою (раніше прокуратурою Тернопільської області) 29 листопада 2017 року зареєстровано кримінальне провадження за № 42017210000000290 за фактом вимагання неправомірної вигоди. Досудове розслідування згаданого кримінального провадження здійснювалося слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області.

05 грудні 2017 року прокурором Тернопільської області повідомлено голові Цеценівської сільської ради Кодьман О. П. про підозру в одержані службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будьякої дії з використанням наданої їй влади, тобто у злочині, передбаченому ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі КК України).

В цей же день прокурор Тернопільської області В. Перч надіслав на адресу сесії Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області повідомлення за № 04/2/41188вих, що у відповідності до ст. 481 КПК України ним складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, Цеценівському сільському голові Шумського району Тернопільської області Кодьман О. П. в межах розслідування кримінального провадження № 42017210000000290 від 29 листопада 2017 року.

07 грудня 2017 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за клопотанням слідчого у справі, погодженого прокурором, підозрюваній ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 в період доби з 22 год. по 07 год. (за виключенням часу відвідування закладів охорони здоров`я) та покладено наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона зареєстрована без дозволу слідчою, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідком у даному кримінальному провадження ОСОБА_3 .

В цей же день слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за клопотанням слідчого, погодженого прокурором у справі, ухвалено судове рішення № 607/15709/17, яким підозрювану ОСОБА_2 відсторонено від посади голови Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області.

08 грудня 2017 року за № 13680/9/22017 старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області H.A. Мицьо копію згаданої ухвали надіслано до Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області для виконання.

11 грудня 2017 року заступником прокурора Тернопільської області О. Галицьким на адресу сесії Цеценівської сільської ради надіслано подання в порядку ч. 3 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» за № 32413вих17 з вимогою провести службове розслідування за фактом вчинення корупційного правопорушення головою Цеценівської сільської ради ОСОБА_2 , вирішивши питання дисциплінарної відповідальності.

На підставі згаданого подання вісімнадцятою сесією сьомого скликання Цеценівської сільської ради прийнято рішення № 143 від 19 грудня 2017 року та вирішено провести службове розслідування за фактом вчинення корупційного правопорушення сільським головою ОСОБА_2 .

На підставі вказаного подання прокуратури Тернопільської області було створено відповідну комісію та проведено службову перевірку, за наслідками якої 03 січня 2018 року складено акт службового розслідування за фактом вчинення корупційного правопорушення сільським головою ОСОБА_2 та вирішено матеріали передати на розгляд сесії сільської ради.

Окрім цього, 13 грудня 2017 року сімнадцятою сесією сьомого скликання Цеценівської сільської ради було розглянуто подання прокурора області № 04/2/41188 від 05 грудня 2017 року, ухвалу суду № 607/15709/7 від 07 грудня 2017 року та прийнято рішення № 134, яким відсторонили Цеценівського сільського голову ОСОБА_2 від виконання посадових обов`язків на період досудового розслідування без збереження заробітної плати.

31 січня 2018 року старшим слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо H. A. складено обвинувальний акт, який в цей же день затверджено прокурором прокуратури Тернопільської області Зварич Т. С. та вручено ОСОБА_2 , після чого скеровано до суду для розгляду по суті.

Органом досудового розслідування встановлено, що рішенням Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області № 1 від 12 листопада 2015 року визнано повноваження Цеценівського сільського голови ОСОБА_2 , обраної на чергових виборах Цеценівського сільського голови 25 жовтня 2015 року, в силу чого остання, будучи службовою особою, яка відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України займає відповідальне становище та є суб`єктом і відповідальною за корупційне правопорушення згідно пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», діючи умисно, з метою власного збагачення, використовуючи надану їй владу усупереч інтересам служби, порушуючи обмеження щодо використання службового становища, встановлені ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції»» вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України за наступних обставин.|

Так, згідно з п.п. 1, 3 ст. 12 п.п. 2, 3, 7, 8 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади, очолює відповідний комітет відповідної сільської ради та головує на її засіданнях, організовує роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує ухвалені радою та виконавчим комітетом рішення, здійснює керівництво апаратом виконавчого комітету відповідної ради, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради, і головує на пленарних засіданнях ради.

В кінці вересня (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), як до посадової особи Цеценівського сільського голови ОСОБА_2 , яка перебувала в приміщенні Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області, звернувся ОСОБА_3 з приводу прийняття заяви про надання йому погодження на відведення земельної ділянки, загальною площею 1,8 га з метою оренди та сприяння у розгляді цієї заяви на сесії сільської ради.

Тоді ж в ході розмови, переслідуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 підписує прийняті нею рішення згідно законодавства, уповноважена на прийняття заяви, повідомила ОСОБА_3 , що з врахуванням наданих владних повноважень посприяє у видачі рішення за її підписом про надання погодження на відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду.

Згодом, 24 листопада 2017 року до ОСОБА_3 зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що відповідно до сформованого нею порядку денного сесія по розгляду його заяви відбудеться 27 листопада 2017 року о 14 годині, на що ОСОБА_3 повідомив, що не зможе бути присутнім на розгляді, оскільки буде за межами Тернопільської області. Крім цього ОСОБА_3 повідомив, що на сесію приїде його знайомий ОСОБА_4 .

Надалі 27 листопада 2017 року у приміщенні Цеценівської сільської ради Шумського району, що за адресою: Тернопільська область, Шумський район, с. Цеценівка, вул. Підгірна, 3 відбулася сесія з розгляду заяви ОСОБА_3 . Після сесії до ОСОБА_4 , який представляв інтереси ОСОБА_3 , підійшла ОСОБА_2 та повідомила, що за її сприяння у видачі та підписання нею рішення ОСОБА_3 повинен передати їй грошові кошти в сумі 1 000 доларів США.

В подальшому, 01 грудня 2017 року ОСОБА_3 прибув до Цеценівського сільського голови ОСОБА_2 , яка перебувала біля приміщення Цеценівської сільської ради Шумського району, щоб отримати рішення сесії про надання погодження на відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду.

Після цього, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, 01 грудня 2017 року близько 14 години, перебуваючи поблизу приміщення Цеценівської сільської ради Шумського району ОСОБА_2 одержала від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у сумі 1 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 27 155,80 гривень за прийняття заяви, сприяння у видачі рішення Цеценівської сільської ради № 121 від 27 листопада 2017 року про надання погодження на відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренді ОСОБА_3 , площею 1,8 га та його підписання.

Факт незаконного оголошення підозри та складання обвинувального акту без достатніх доказів підтверджується вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2021 року, а також ухвалою Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2021 року.

Суд першої інстанції визнав докази, надані прокурором, недопустимими та дії свідка ОСОБА_4 - такими, що носять провокативний характер, а за таких обставин ухвалив вирок, яким ОСОБА_2 визнано невинною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдав у зв`язку із недоведеністю того, що в її діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У своїй ухвалі Тернопільський апеляційний суд Тернопільської області від 28 жовтня 2021 року погодився з вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2021 року відносно ОСОБА_2 та залишив його без змін.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду прокурором у справі Зварич Т. С. було подано касаційну скаргу, проте до відкриття касаційного провадження до Верховного Суду надійшов лист першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури Божка О. від 16 грудня 2021 року, в якому він, керуючись приписами статей 36, 403, 432 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), відмовляється від касаційної скарги на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_2 , поданої 29 листопада 2021 року заступником керівника Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області Зварич Т. С.

З врахуванням цього, 21 грудня 2021 року Верховним Судом ухвалено рішення, яким касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_2 разом з усіма доданими до неї матеріалами повернуто прокурору.

3а таких обставин вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2021 та ухвала Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2021 залишені в силі, тобто ОСОБА_2 виправдано.

Позовні вимоги представник позивачки обґрунтовував посиланням на ст.ст. 19, 55, 62 Конституції України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.ст. 1172, 1174, 1173, 1176, 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), релевантними рішеннями Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

В обґрунтування завданої шкоди представник позивачки зазначив наступне.

Внаслідок тривалого перебування під слідством, тобто з дати оголошенні підозри ОСОБА_2 , а саме з 05 грудня 2017 року по день ухвалення рішення апеляційним судом, яке вступило в силу 28 жовтня 2021 року, позивач перебувала під слідством 3 роки 10 місяців та 23 дні, а всього 46 місяців та 23 дні. За час перебування підозрюваною, а потім і обвинуваченою, ОСОБА_2 зазнала страждань у вигляді переживань, обмеження спілкування із рідними, друзями, знайомими та її було відсторонено від роботи, що вплинуло на відносини позивачки з колишніми підлеглими та жителями села Цеценівка Шумського району Тернопільської області, які виявили їй довіру та обрали сільським головою.

Органом досудового розслідування було подано до суду клопотання про відсторонення ОСОБА_2 від роботи, погоджене прокурором, на підставі якого судом було відсторонено її від займаної посади Голови Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області. За таких обставин ОСОБА_2 припинила свою трудову діяльність, в результаті чого втратила заробітну плату, що було на той час було єдиним її доходом для утримання себе та хворої матері Дана обставина завдала значної моральної та матеріальної шкоди для подальшого життя сім`ї.

За час відсторонення ОСОБА_2 від роботи, з 13 грудня 2017 року остання втратила заробітну плату, розмір якої підлягає відшкодуванню. У грудні 2017 року ОСОБА_2 було виплачено всього 935,35 грн, однак її заробітна плата на той час становила 4 390,00 грн, а тому різниця недоплаченої заробітної плати за грудень 2017 року становить 3 454,65 гривень.

Оскільки повноваження голови Цеценівської сільської ради Кодьман О. П. закінчувалися у листопаді 2018 року, тому заробітна плата підлягала виплаті ще упродовж одинадцяти місяців 2018 року в загальному розмірі: 11 міс. х 4 390,00 грн = 48 290*00 грн, а всього: 3 454,65 + 48290,00 грн = 51 744,65 грн.

Не маючи прибутків для проживання, ОСОБА_2 вимушена була шукати іншу роботу, але після її затримання та відсторонення від посади, вона не мала можливості знайти гідну роботу для матеріального забезпечення себе та хворої матері ОСОБА_5 . Окрім цього ОСОБА_2 сплачувала комунальні платежі, витрати за електроенергію, газ, купувала продукти харчування, одяг та інше.

За період відсторонення від посади, перебування під слідством, перебуваючи під постійним психологічним тиском, у позивачки, у зв`язку із постійним незаконним переслідуванням значно погіршився етан здоров`я. Вона змушена була звертатись до лікаря невропатолога, кардіолога та вживати ліки.

В результаті таких неправомірних дій відповідачів ОСОБА_2 пережила cтpec, що у подальшому призвело до її захворювання, внаслідок чого з 12 по 17 грудня 2017 року вона перебувала на амбулаторному лікуванні. Вказане захворювання мало наслідки її подальшого хворобливого стану, що стало підставою для постановки позивачки на диспансерний облік з січня 2018 року та потребувало постійного лікування. Оскільки в ОСОБА_2 були відсутні необхідні кошти на здійснення стаціонарного лікування, тому позивачка вимушена була лікуватися амбулаторно, що не могло дати позитивного ефекту, а тому таке захворювання наявне на сьогоднішній день і вона продовжує амбулаторне лікування в разі погіршення стану здоров`я. Однак амбулаторне лікування не може дати ефекту, а пройти стаціонарне лікуванні вона не може, оскільки в ОСОБА_2 відсутні необхідні кошти для покупки ліків для амбулаторного чи стаціонарного лікування.

Внаслідок змін у щоденному житті, зумовлених викликами до слідчого та численними судовими засіданнями, через відсторонення від посади, ОСОБА_2 не могла здійснювати будьякої діяльності для отримання прибутку, утримувати та забезпечувати на відповідному рівні сім`ю. Окрім того, погіршилися стосунки у сім`ї та з оточуючими. Вона втратила авторитет у друзів та знайомих.

Разом з тим на утримані ОСОБА_2 є мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в силу свого віку та стану здоров`я не в змозі самостійно доглядати за собою, харчуватися, виходити за покупками, а тому опікуном для неї визначений ОСОБА_6 , який є сином ОСОБА_2 . Всі вказані особи проживають разом. Оскільки ОСОБА_5 потребує постійного догляду, тому син ОСОБА_6 постійно знаходиться в домі поруч з ОСОБА_5 та не може працевлаштуватися, а тому вони перебувають на повному утриманий позивачки. Саме за заробітну плату ОСОБА_2 ,. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 повністю утримуються -вдягаються, харчуються, сплачують комунальні платежі тощо.

Окремо слід зазначити, що на підставі вищенаведеного, значної моральної шкоди зазнав не лише позивач, а також її сім`я. Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , який був чоловіком ОСОБА_2 . Смерть ОСОБА_7 позивачка пов`язує з незаконним повідомленням їй підозри і врученням обвинувального акту. Саме ці обставини ОСОБА_7 сприйняв такими, що негативно вплинули на авторитет в селі, серед родичів, знайомих і це погіршило його стан здоров`я, оскільки він постійно перебував під психологічним тиском.

Вказані вище обставини впливали на психічний стан позивачки та викликали в неї хворобливість, але зважаючи на ту обставину, що вона була та є єдиним працездатним членом сім`ї, вимушена була знаходити тимчасову, нерідко одноденну або на кілька годин роботу різного роду, що принижувала її гідність. Позивачці доводилося найматися до людей прибирати будинки, прибирати від сміття подвір`я, виконувати городню роботу, виносити різну нечисть та виконувати іншу важку фізичну, а інколи і непосильну роботу. Не поодинокими були випадки, коли позивачка вимушена була працювати у нічний час, що також було для неї важко та незручно, оскільки стан здоров`я не завжди дозволяв це робити, але вона вимушена була виконувати любу роботу, щоб надати можливість матері та їй самій не голодувати і при можливості, придбати лікарські препарати, і в той же час знаходити вільний час щоб приділити їй посильну увагу.

Значна частина зароблених грошей позивачкою витрачалось на ліки хворої та похилого віку матері, без яких існування було б важким, а, можливо, і не сумісним із життям і саме ця обставина не дозволяла придбати ліки для себе.

За таких обставин, позивачка вимушена була часто сама не повноцінно харчуватися, вдягатися. Не було часу влаштовувати своє особисте життя, зустрічатися із знайомими, друзями тощо. Після оголошення підозри ОСОБА_2 , а потім вручення обвинувального акту з передачею до cyду вона помітила, що від неї почали сторонитися друзі, знайомі, колишні підлеглі і, на думку позивачки, вони її остерігалися як від особи, що дійсно вчинила корупційний злочин, який не є прийнятний у суспільстві. Але вважаючи, що на той час не було вироку, який доводив вину ОСОБА_8 , орган досудового розслідування та прокурор поширювали непідтверджену та недостовірну інформацію, що стосується останньої.

Зокрема, прокурором було подано до Цеценівської сільської ради подання про вирішення питання про відповідальність ОСОБА_2 , в якому зазначили різного роду відомості, що свідчили про визнання винуватості останньої, але як зазначено вище, відповідного вироку про винуватість не було.

Незаконні дії органів попереднього слідства, прокуратури завдали моральної втрати ОСОБА_2 , призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно довідок Цеценівської сільської ради за №№ 153 та 154 від 07 лютого 2018 за час перебуванні ОСОБА_2 на посаді Цеценівської сільської ради її рішення чи розпорядження оскарженими не були і протиправними не визнавалися, сама вона до адміністративної відповідальності не притягувалася.

ОСОБА_2 також позитивно характеризується, як жителька села Цеценівка Шумського району, про що свідчить надана Шумською міською радою характеристика від 29 грудня 2022 року за № 345.

ОСОБА_2 також намагалася поновитися на посаді голови Цеценівської сільської ради, зверталася з позовом до Тернопільського окружного адміністративного суду, який рішенням від 17 січня 2019 року № 1940/1732/18 відмовив у задоволені позову лише з підстав, що органом досудового розслідування та прокурором було внесено подання до Цеценівської сільської ради, на підставі якого її було відсторонено від посади, а в подальшому звільнено у зв`язку недовірою. Однак така недовіра була висловлена ОСОБА_2 депутатами сільської ради лише на підставі подання прокуратури Тернопільської області, які в подальшому при розгляді в судах першої та апеляційної інстанції свого підтвердження не знайшли, а тому вона була виправдана. Восьмим апеляційним судом рішення суду першої інстанції залишено в силі.

У зв`язку з вищенаведеним, враховуючи всі обставини, завдано значну моральну шкоду ОСОБА_2 , її чоловіку та сину, яку позивачка оцінює у розмірі 1 000 000 гривень.

Факт заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди органом досудового розслідування стверджується безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним відстороненням від посади. Коли особа продовжувала перебувати в статусі підозрюваного у кримінальному правопорушенні, до неї було застосовано запобіжний захід та фактично відносно ОСОБА_2 діяли обмеження, передбачені запобіжним заходом. Такі тривалі неправомірні дії призвели до погіршення здоров`я позивачки, втрати соціальних зв`язків, а також роботи із достойним заробітком.

Так, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої вона набула на підставі ухвали Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року про залишення вироку Шумського районного суду від 19 квітня 2021 року відносно ОСОБА_2 без змін, яким її визнано невинуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що в її діянні є склад вказаного кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

При цьому в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плата використовується мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення рішення.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» мінімальна заробітна плата з 01 жовтня 2022 встановлена у розмірі 6 700 грн, а погодинна оплата 40,46 гривень.

У відповідності до вимог ст. 50 Кодексу законів про працю України (далі КЗпПУ) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень, тобто 8 год. у день.

Виходячи з вимог названих вище законів, з вини органу досудового розслідування поліції та процесуального керівника прокуратури Кодьман О. П. завдано моральну шкоду:

46 місяців х 6 700 грн = 308 200 гривень;

23 дні 8 (6 листопад + 2 грудень) днів вихідних = 15 днів робочих х 8 годин = 120 год. х 40,46 грн = 4 855,20 гривні, а всього сума завданої шкоди становить 313 055,20 гривень.

З огляду на вказане, позивачка просила суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на її користь моральну шкоду в сумі 313055 гривень, втрачену заробітну плату в сумі 51 744,65 гривень та моральну шкоду в сумі 1000 000 гривень, а всього 1 364 799,65 гривень, що спричинено органами досудового розслідування - ГУНП в Тернопільській області та прокуратурою Тернопільської області (Тернопільська обласна прокуратура).

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 січня 2023 року відкрито провадження у справі № 607/1009/23. Постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

30 січня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ГУНП в Тернопільській області, в якому він просить відмовити в задоволенні позову.

Покликається на те, що слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017210000000290 від 29 листопада 2017 року за фактом одержання неправомірної вигоди за ч. 3 ст. 368 КК України. 01 грудня 2017 року, в рамках розслідування вищевказаного кримінального провадження був здійснений огляд та вручення грошових коштів свідку ОСОБА_3 , який в той же день прибув до позивачки ОСОБА_2 , яка перебувала біля приміщення Цеценівської сільської ради Шумського району, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Отримавши від позивачки рішення сесії Цеценівської сільської ради Шумського району про надання погодження на відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 , а вона прийняла від нього грошові кошти в сумі 1 000 доларів США за прийняття заяви та сприяння у видачі рішення Цеценівської сільської ради №121 від 27 листопада 2017 року про надання погодження на відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду ОСОБА_3 , площею 1,8 га. У зв`язку з одержанням позивачкою грошових коштів, 01 грудня 2017 року о 14 год. 52 хв. було проведене освідування ОСОБА_2 і виявлено у неї грошові кошти в сумі 1 000 доларів США, які їй передав ОСОБА_3

04 грудня 2017 року до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скеровано клопотання про арешт майна, а саме грошових коштів, отриманих позивачкою від ОСОБА_3 , в якості сприяння у відведенні земельної ділянки. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 04 грудня 2017 року накладено арешт на грошові кошти в сумі 1000 доларів США 10 купюр, кожна з яких номіналом по 100 доларів США із зазначенням серій та номерів купюр.

Висновком судовотехнічної експертизи підтверджено, що грошові кошти в сумі 1 000 доларів США, вилучені у ОСОБА_2 виготовлені на підприємстві, що здійснює випуск грошових коштів.

Згідно з висновком судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № 2983/17 залишки спеціальної хімічної речовини, що виявлена на грошових коштах має спільну родову належність з наданим зразком спецпрепарату, який використовувався при поміченні грошових коштів, що зафіксовано в протоколі огляду і вилучення грошових коштів.

В ході здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 05 грудня 2017 року, надано статус підозрюваної ОСОБА_2 , та допитано її про відомі обставини кримінального правопорушення.

07 грудня 2017 року слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Мостецька А. А. задовольнила клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області капітана поліції Н. А. Мицьо, погоджене прокурором Прокуратури Тернопільської області, про обрання запобіжного заходу, а саме домашнього арешту ОСОБА_2

31 січня 2018 року обвинувальний акт відносно злочину, вчиненого за ч. 3 ст. 368 КК України, погоджений прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Тернопільської області Т. С. Зварич, направлено до суду.

З врахуванням всіх вищенаведених заходів, котрі були проведені органом досудового розслідування представник ГУНП в Тернопільській області вважає, що немає підстав стверджувати, що в ході досудового розслідування відбувалася протиправна бездіяльність зі сторони слідчих органів поліції. Крім того, вважає безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності, тези позивачки про сфальсифіковані відносно неї звинувачення, адже саме її дії з отримання грошових коштів від ОСОБА_3 призвели до пред`явлення їй підозри за ч. 3 ст. 368 КК України.

У своїй позовній заяві позивачка посилається на вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2021 року, а також ухвалу Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2021 року. З даного приводу у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року № 643/14453/19 вказано, що «Сам факт закриття кримінального провадження у справі за відсутності в діях осіб складу кримінального правопорушення, подальше його скасування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій відповідача». В даному рішенні також зазначається, що «Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди».

Також представник відповідача просив звернути увагу суду на практику ЄСПЛ у справах «Гарнага проти України», «Перна проти Італії», «Балух проти України», де чітко вказано, що «Суд вважає, що констатація порушення сама по собі становить достатню справедливу сатисфакцію за будьяку моральну шкоду, якої зазнала заявниця». Тому винесення виправдувального вироку на користь ОСОБА_2 становить достатню справедливу сатисфакцію.

Позивачка не надала доказів того, що посадовими особами СУ ГУНП в Тернопільській області вчинено будьякі протиправні дії стосовно неї під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017210000000290.

ОСОБА_2 у тексті позовної заяви здійснено посилання на спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативнорозшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

У правовому висновку Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6501цс17 вказано, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативнорозшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативнорозшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування шкоди, зазначеної в пунктах 1, 2, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган проводив слідчі розшукові дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативнорозшукову діяльність, досудове розслідування прокуратура і суд, про що виносять постанову.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду.

Виходячи із змісту позовної заяви, а також доданих до неї документів, позивачка не зверталася до органу досудового розслідування про відшкодування шкоди, завданої громадянинові, а відразу ж звернулася в суд із відповідними позовними вимогами.

ОСОБА_2 посилаючись на Закон, повинна була дотриматись визначеного ним механізму відшкодування шкоди, відповідно до якого орган досудового розслідування при зверненні громадянина із відповідною заявою в місячний строк повинен винести постанову із зазначенням розміру шкоди, яку у разі незгоди громадянина він може оскаржити в судовому порядку. Отже позивачка звернувся в суд із зазначеним позовом передчасно.

Стосовно розрахунку моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що її аргументація в тексті позовної заяви є абсолютно відсутньою, що унеможливлює задоволення позову.

Позивачкою зовсім не роз`яснено, чим вона керувалася при визначенні суми в 1 000 000 грн для відшкодування моральної шкоди та з чого виходила при обрахунку такої суми, а також чому вона просить суд стягнути на її користь одразу дві різних суми, якими вона обчислює завдану їй моральну шкоду.

Сам факт наявності виправдувального вироку не є доказом заподіяння позивачці моральної шкоди та беззаперечною підставою для її відшкодування. На дані правовідносини жодним чином не розповсюджується презумпція моральної шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та чіткого розрахунку суми відшкодування.

Представник ГУНП в Тернопільській області також звернув увагу на те, що позивачкою неправильно обраховано строк її перебування під слідством та судом. Так, у позові вона зазначає, що даний строк становить 46 місяців і 15 днів. Однак, виходячи з матеріалів справи, обвинувальний акт було винесено 31 січня 2018 року. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 № 9рп/99 зазначено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Строк обраховується з моменту пред`явлення особі обвинувального акту. Такої правової позиції щодо періоду відшкодування моральної шкоди та тлумачення категорії «перебування під слідством і судом» дотримується Верховний Суд, який зазначив, що моральну шкоду необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення. Отже, початком обрахування строку мало б бути 31 січня 2018 року.

Крім того, 19 квітня 2021 року Шумським районним судом винесено вирок, яким позивачку визнано невинуватою. На даний вирок прокуратурою Тернопільської області подано апеляційну скаргу, після розгляду якої ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 вирок Шумського районного суду Тернопільської області залишено без змін. Оскільки вказана ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, відповідно з 28 жовтня 2021 року кримінальне переслідування позивачки закінчилось, а касаційне провадження так і не було відкрите.

Всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивачка не надала переконливих доказів, які б свідчили про причиннонаслідковий зв`язок між діями органу досудового розслідування та завданою їй шкодою. Нею не надано чіткого розрахунку розміру моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн та не аргументовано, чому саме таку суму просить відшкодувати позивачка. У зв`язку із наведеним жодним чином не підлягає до задоволення заявлена позивачкою сума моральної шкоди. Позивачкою не доведено та не додано розрахунку заподіяння їй моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру, не надано будьяких доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 пише, що була змушена звертатися до лікаря невропатолога, кардіолога та вживати ліки. Проте підтверджень таким висловам не надає. Крім того позивачка зазначає, що не могла здійснювати будьякої діяльності для отримання прибутку та утримання та забезпечення сім`ї. І в той же час пише, що вона була та є єдиним працездатним членом сім`ї і що її син та мати перебувають на повному її утриманні, що зовсім не співзвучно з погіршенням стану здоров`я і неможливістю здійснення діяльності з отримання прибутку. Даний висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 04 липня 2018 року під час розгляду справи № 641/2328/17.

Також відповідач ГУНП в Тернопільській області не погоджується з твердженням позивачки в тексті позовної заяви стосовно того, що вона зазнала втрати в заробітній платі через відсторонення її від посади без збереження заробітної плати.

Так, у вільному доступі в системі Єдиного державного реєстру судових рішень (далі ЄДРСР) знаходиться ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2017 року № 607/15709/17, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н. А., погоджене прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Єдинак І. В. про відсторонення від займаної посади підозрюваної ОСОБА_2 строком до 00 год. 00 хв. 05 лютого 2018 року. Дана ухвала підлягала до негайного виконання. На основі цієї ухвали рішенням Цеценівської сільської ради № 134, було відсторонено від виконання посадових обов`язків ОСОБА_2 .

В свою чергу необхідно звернути увагу суду на той факт, що відсторонення позивачки від посади відбулось саме на основі рішенням Цеценівської сільської ради, оскільки в ЄДРСР відсутні будьякі ухвали суду про таке відсторонення, а отже органи досудового розслідування не були ініціаторами такого відсторонення. Тому представник відповідача вважає, що всі спори між роботодавцем позивача, а саме Цеценівською сільською радою та ОСОБА_2 , остання могла вирішувати в судовому порядку самостійно в рамках трудового законодавства і дані факти не потрібно прив`язувати до органів досудового розслідування.

Також, як прослідковується із вище вказаної ухвали суду від 07 грудня 2017 року, задовольняючи клопотання суд відсторонив позивачку від займаної посади без жодних згадок про обмеження її в заробітній платі. Тобто ні в задоволеному клопотанні, ні в ухвалі суду не йшла мова про обмеження ОСОБА_2 в отриманні заробітної плати. Так, в рішенні № 134 «Про відсторонення сільського голови ОСОБА_2 від займаної посади» прийнятому сьомим скликанням сімнадцятої сесії Цеценівської сільської ради вказано, що: «Відсторонити Цеценівського сільського голову ОСОБА_2 від виконання посадових обов`язків на період досудового розслідування, без збереження заробітної плати». Тобто обмеження позивачки в отриманні заробітної плати знаходить своє волевиявлення в рішенні сесії Цеценівської сільської ради, а не в клопотанні слідчого чи ухвалі суду. Внаслідок цього позивачка не погоджуючись із таким рішенням Цеценівської сільської ради не була позбавлена можливості оскаржити його до суду в рамках трудового законодавства.

06 лютого 2023 року через систему «Електронний суд» представником Державної казначейської служби України подано пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, у якому зазначено, що казначейство як окрема юридична особа, суб`єкт владних повноважень, в процесі виконання своїх функціональних обов`язків, завдань, прав та охоронюваних законом інтересів позивача жодним чином не порушувало, жодних незаконних, протиправних дій відносно позивача не вчиняло, зокрема це прослідковується із змісту згаданого позову. Казначейство в межах своїх повноважень не може надати конкретної оцінки, інформації чи інших пояснень, які стосуються спірних правовідносини, що виникли між позивачем і прокуратурою Тернопільської області та повністю покладається на висновки суду при розгляді, вирішенні цього питання.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року за № 1404VШ, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Порядок, яким визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (із змінами та доповненнями). Однак, під час ухвалення рішення суд відповідно до ст. 264 ЦПК України вирішує питання які суто стосуються обставин (фактів), якими обґрунтовуються вимоги, заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а не подальше виконання судових рішень.

13 лютого 2023 року через систему «Електронний суд» судом отримано відповідь на відзив ГУНП в Тернопільській області, подану представником позивача, адвокатом Гупало П. М. Останній вважає, що постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року № 643/14453/19, на яку покликається представник ГУНП в Тернопільській області не є такою, що може застосуватися у даному випадку, оскільки предметом розгляду є справа, у якій органом досудового розслідувалося здійснювалось досудове розслідування, за результатами якого повідомлення про підозру не вручалося, обвинувальний акт не складався, і сама справа не була предметом дослідження в судовому засіданні.

В решті представник позивачки покликається на доводи, що викладені у позовній заяві та враховуючи їх, вважає, що такий відзив не може бути взятим до уваги, оскільки не ґрунтується на вимогах закону та доказах, а тому позовна заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню у повному обсязі.

17 лютого 2023 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий керівником Тернопільської обласної прокуратури, який вказує, що ознайомившись зі змістом позовної заяви, Тернопільська обласна прокуратура не погоджується з наведеними у ній доводами та вважає їх безпідставними і необґрунтованими за наступних обставин. Покликається на ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», ст. 1176 ЦК України, ст.ст 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативнорозшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017210000000290 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України від 05 грудня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Мотивуючи рішення про визнання ОСОБА_2 невинуватою у вчиненні злочину, суди дійшли висновку про недопустимість доказів, зібраних на підтвердження її вини. Судами визнано, що усі процесуальні рішення, прийняті слідчим в межах кримінального провадження, складено неуповноваженою особою, а також визнано недопустимими усі зібрані цим слідчим докази з підстав, визначених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України. Таким чином, внаслідок незаконного кримінального переслідування ОСОБА_2 вважає, що їй заподіяно моральну шкоду та стверджує, що впродовж періоду перебування під слідством і судом, вона зазнала моральних страждань. Як підставу заявлених позовних вимог вказує лише на факт постановлення виправдувального вироку.

Водночас прокурор просить врахувати, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінального провадження належить до повноважень органів досудового розслідування відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Жодних фактів застосування органами досудового розслідування до ОСОБА_2 морального чи фізичного впливу, суттєвого обмеження її прав чи свобод, не наведено.

Здійснення слідчих та процесуальних дій у ході досудового розслідування кримінального провадження, зокрема застосування запобіжних заходів, належить до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства.

Були достатні підстави, передбачені ст. 177 КПК України, застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час, з метою забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов`язків. Згідно положень КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Таким чином, застосований до ОСОБА_2 запобіжний захід є цілком виправданим та необхідним за наведених вище причин, що підтверджено ухвалою суду.

Належних, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували зміст заподіяної моральної шкоди (висновок спеціалістів про те, чи стало перебування ОСОБА_2 під слідством і судом, а також проведення інших процесуальних дій, психотравмуючою ситуацією для неї); характер, обсяг і тривалість моральних страждань, наявність та істотність вимушених змін у її життєвих стосунках; причиннонаслідковий зв`язок між діями та рішеннями органів досудового розслідування, прокуратури та заподіяною моральною шкодою і понесеними психічними стражданнями, позивачкою не долучено.

Твердження ОСОБА_2 про порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення відносин з оточуючими, що спричинили вимушені зміни у повсякденному житті, перебування під постійним психологічним тиском, понесені душевні страждання тощо, всупереч ст. 81 ЦПК України відповідними доказами, які б слугували підставою для відшкодування їй моральної шкоди у підвищеному розмірі, не підтверджені та суду не надані.

Разом з тим, позивачка не ставить питання про виклик у судові засідання свідків, які би підтвердили чи спростували непрості обставини життя та їх вплив на її психологічний стан, про який зазначає у позові.

Водночас, лише зі змісту самої позовної заяви не можливо встановити факт спричинення ОСОБА_2 моральної шкоди саме внаслідок тих дій, які вчинялися відносно неї в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017210000000290 та достатнього переконання суду у необхідності та доцільності відшкодування моральної шкоди саме в підвищеному розмірі.

Прокурор вважає, якщо суд дійде висновку про доведеність позивачем понесених моральних страждань та загальноприйнятої формули моральної шкоди (діяння, вина, наслідки у вигляді душевного болю і страждань та причиннонаслідковий зв`язок між ними), враховуючи період її перебування під слідством та судом з 05 грудня 2017 року (дата повідомлення про підозру) по 28 жовтня 2021 (дата набрання рішення суду законної сили), розмір відшкодування моральної шкоди може становити 308 200 грн (6700 грн х 46 (кількість місяців перебування під слідством та судом) + 5 360 грн (сума моральної шкоди за 24 дні, що розрахована за формулою 6 700 / 30 х 24)), загалом 313 560 гривень.

Враховуючи наведене, безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства та на обставинах справи, є вимога ОСОБА_2 про відшкодування підвищеного розміру моральної шкоди.

Аргументи позивача про стягнення заподіяної їй майнової шкоди, а саме суми недоплаченого втраченого заробітку у розмірі 51 744,65 грн, прокурор спростовує наступним.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 07 грудня 2017 року ОСОБА_2 , як підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відсторонено від посади Цеценівського сільського голови Шумського району. Строк дії ухвали встановлено до 00 год. 00 хв. 05 лютого 2018 року.

Листом від 05 грудня 2017 року № 04/2/4188вих прокуратурою Тернопільською області повідомлено сесію Цеценівської сільської ради про підозру сільському голові ОСОБА_2 .

Крім того, прокурор звернувся з поданням до сесії органу місцевого самоврядування про проведення службового розслідування в порядку ч. 3 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з протоколом 19 сесії 7 скликання Цеценівської сільської ради Шумського району від 09 січня 2018 року затверджено акт службового розслідування за фактом вчинення корупційного правопорушення сільським головою ОСОБА_2 та про захід дисциплінарного впливу щодо сільського голови.

Згідно з п. 1 рішення сесії Цеценівської сільської ради Шумського району від 11 січня 2018 року № 145 «Про висловлення недовіри Цеценівської сільської ради ОСОБА_2 та дострокове припинення її повноважень» вирішено припинити повноваження сільського голови ОСОБА_2 .

Питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі ОСОБА_2 уже були предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так,рішенням Тернопільськогоокружного адміністративногосуду від17січня 2019року №857/2859/19,залишеним беззмін постановоюВосьмого апеляційногоадміністративного судувід 04червня 2019року,у задоволенніпозовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.Суди визналиобґрунтованим прийняттярішення органоммісцевого самоврядуванняпро висловленнянедовіри сільськомуголові тапро достроковеприпинення їїповноважень відповіднодо ст.4Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні»,як таке,що ґрунтуєтьсяна принципівиборності представницькихорганів.

Разом з тим, належних, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували зміст заподіяної моральної шкоди, характер, обсяг і тривалість моральних страждань, причиннонаслідковий зв`язок між такими діями чи бездіяльністю прокуратури, що полягали у спричиненні моральних страждань, позивачкою не наведено.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 належно не обґрунтовано, у чому саме полягає спричинена їй моральна шкода, не доведено неправомірності дій (рішень) прокуратури та причинного зв`язку між такими діями (рішеннями) та майновою шкодою, що настала, достатніх доказів не наведено, керівник Тернопільської обласної прокуратури просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

20 лютого 2023 року через систему «Електронний суд» представником позивачки, адвокатом Гупало П. М. подано відповідь на відзив прокуратури Тернопільській області, в якому зазначено, що враховуючи ту обставину, що судами було виправдано ОСОБА_2 , тобто визнано невинуватою у вчиненні злочину у зв`язку з недопустимістю доказів, що зібрані органом досудового розслідування, а також встановлено вчинення органом досудового розслідування відносно ОСОБА_2 провокації, тому є всі підстави вважати про порушення органом досудового розслідування та прокурором у справі вимог ст. 2 КПК України, і не лише цих вимог, а в загальному інших норм кримінального процесуального законодавства та Конституції України, що тягне за собою завдання ОСОБА_2 матеріальних та моральних збитків.

Проте упродовж досудового розслідування та під час судового розгляду обвинувального акту прокурор вимог, передбачених ст. 36 КПК України, не дотримався. Ним не було виявлено факти провокації злочину, погоджувались незаконні клопотання органу досудового розслідування, якими у подальшому обмежувались та порушувались конституційні права ОСОБА_2 . Прокурор у справі не виявивши доказів, що є недопустимими, не виніс постанови про закриття кримінального провадження, а навпаки, затвердив обвинувальний акт, а в подальшому не відмовився від підтримання державного обвинувачення, а просив міру покарання ОСОБА_2 , пов`язану з позбавленням волі.

За таких обставин, твердження відповідача про законність дій органу досудового розслідування та безпосередньо про законність прокурора у кримінальному провадженні під час здійснення слідчих та процесуальних дій у ході досудового розслідування кримінального провадження, застосування запобіжних заходів, оскільки це належить до повноважень органу досудового розслідування не ґрунтується на вимогах закону, оскільки такі дії мають носити законний та обґрунтований на вимогах закону доказах та доводах.

22 лютого 2023 року суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

24 березня 2023 року представник позивачки, адвокат Гупало П. М. подав суду письмове пояснення, у якому вказав, що орган досудового розслідування під час повідомлення про підозру та складання обвинувального акту чітко не вказав на беззаперечність фактів, викладених у тексті повідомлення про підозру та в самому обвинувальному акті, та не посилався на зібрані, у зв`язку із цим, докази. В результаті цього ОСОБА_2 завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які вона перенесла під час тривалого досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, розчарування в системі органів державної влади держави Україна, які не в змозі захистити її конституційні права, додаткове психологічне напруження, яке виникло у неї внаслідок правової невизначеності, почуття душевного болю. Вчинення відносно ОСОБА_2 провокації кримінального правопорушення з боку органу поліції, незаконне повідомлення підозри, викликало у позивачки почуття тривоги, страху і занепокоєння за своє психологічне здоров`я та часткову втрату стресостійкості. Раптове хвилювання і душевні страждання під час спілкування з посадовими і службовими особами органу досудового розслідування, які з винятковим цинізмом насміхалися над нею шляхом подання в органи державної влади різного роду неправдивої інформації, яка не була підкріплена судовими рішеннями, та за наслідками якої ОСОБА_2 було відсторонено від роботи, викликали високий рівень емоційної напруги, а відчуття образи та приниженої гідності, змусило її витрачати свій дорогоцінний час з її безцінною життя задля поновлення своїх прав. Крім цього, вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а необхідність поновлення своїх прав змусила її вживати додаткових заходів для їх захисту в суді, витрачати свої кошти на папір, електроенергію, проїзд до міста Тернополя з метою знайти адвоката для захисту свої порушених прав, укладення з адвокатом договору про надання правової допомоги. Витрачання на це дорогоцінного часу позивачка сприймає, як зверхнє ставлення до неї як до людини, а підтримання етапу хронічного стресу призвело до її передчасного старіння, захворювання та необхідності постійного лікування.

Внаслідок такої неправомірної поведінки правоохоронних органів порушено наступні права ОСОБА_2 : конституційне право визнання в Україні найвищою соціальною цінністю людини, її життя, здоров`я, честі і гідності, недоторканості і безпеки (ст.ст. 3, 28 Конституції України); право невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32): право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується (ст. 43); право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48); право правомірного очікування на справедливий суд та відшкодування витрат, які були понесені нею на відновлення, порушених прав; право на справедливий суд, право на судовий захист (ст. 55). За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі за винятком: матеріальної шкоди в сумі 313 055 гривень, оскільки поставлено питання про відшкодування моральної шкоди, яка перевищує однин мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

Представник позивачки, адвокат Гупало П. М в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповідях на відзиви на позовні заяви, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів Тернопільської обласної прокуратури та ГУНП в Тернопільській області в судовому засіданні позовних вимог не визнали з підстав, наведених у відзивах на позовну заяву. Просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні щодо вирішення справи покладалася на висновки суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши надані матеріали, встановив наступні обставини.

Рішенням першої сесії сьомого скликання Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області № 1 від 12 листопада 2015 року вирішено: повідомлення голови сільської виборчої комісії про результати виборів і визнання повноважень сільського голови та депутатів сільської ради взяти до відома; вважати з цього моменту офіційно початок повноважень Цеценівського сільського голови Кодьман Оксани Петрівни і депутатів сільської ради, обраних 25 жовтня 2015 року; припинення повноважень сільського голови ОСОБА_9 і депутатів сільської ради сьомого скликання; присвоїти Цеценівському сільському голові Кодьман Оксані Петрівні ранг 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування.

05 грудня 2017 року прокурором прокуратури Тернопільської області Перч В. надіслано сесії Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області лист № 04/2/41188вих, яким повідомлено про складення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3. ст. 368 КК, стосовно ОСОБА_2 .

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/15709/17 від 07грудня 2017року клопотаннястаршого слідчогов ОВССУ ГУНПв Тернопільськійобласті МицьоН.А.,погоджене прокуроромвідділу прокуратуриТернопільської областіЄдинак І.В.,про відстороненнявід займаноїпосади підозрюваної ОСОБА_2 задоволено.Відсторонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,від посадиЦеценівського сільськогоголови Шумськогорайону. Строк дії ухвали встановлено до 00 год. 00 хв. 05 лютого 2018 року.

08 грудня 2017 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н. А. надіслано Цеценівській сільській раді лист № 13680/9/22017, яким повідомлено, що 07 грудня 2017 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбановським Ю. І. винесено ухвалу про відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади Цеценівського сільського голови Шумського району Тернопільської області терміном на 2 місяці. Про вжиті заходи щодо виконання рішення суду, слідчий просила письмово повідомити СУ ГУНП в Тернопільській області в трьохденний термін після отримання ухвали.

11 грудня 2017 року заступником прокурора Тернопільської області Галицьким О. складено подання (в порядку ч. 3 ст. 65 ЗУ «Про запобігання корупції») 32413вих17, яким сесії Цеценівської сільської ради повідомлено, що прокурором Тернопільській області 05 грудня 2017 року повідомлено голові Цеценівського сільської ради ОСОБА_2 про підозру в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будьякої дії з використанням наданої їй влади, тобто в злочині, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 одержала від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 1 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 27 155,8 гривень, за прийняття заяви, сприяння у видачі рішення Цеценівської сільської ради № 121 від 27 листопада 2017 року про надання погодження на відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду ОСОБА_3 , площею 1,8 гектара та його підписанню. З огляду на викладене, керуючись статтями 1, 65 Закону України «Про запобігання корупції», заступник прокурора просив організувати проведення службового розслідування за фактом вчинення корупційного правопорушення головою Цеценівської нільської ради ОСОБА_2 , вирішити питання дисциплінарної відповідальності її та особи, уповноваженої на запобігання та протидію корупції у сільській раді, розробити заходи, спрямовані підвищення ефективності роботи з вказаних питань; висновок службового розслідування та копії наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності винних посадових осіб надіслати прокуратуру Тернопільської області не пізніше 12 січня 2018 року.

Згідно первинного листа непрацездатності серії АГЛ № 705686, виданого КЗ «Шумський районний центр первинної медикосанітарної допомоги», ОСОБА_2 з 12 грудня 2017 року до 16 грудня 2017 року перебувала на амбулаторному лікуванні через загальне захворювання.

Рішенням сімнадцятої сесії сьомого скликання Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області № 134 від 13 грудня 2017 року відсторонено Цеценівського сільського голову ОСОБА_2 від виконання посадових обов`язків на період досудового розслідування без збереження заробітної плати.

Рішенням вісімнадцятої сесії сьомого скликання Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області № 143 від 19 грудня 2017 року вирішено провести службове розслідування за фактом вчинення корупційного правопорушення сільським головою ОСОБА_2 . Для проведення службового розслідування утворити комісію з проведення службового розслідування.

03 січня 2018 року Комісією з проведення службового розслідування, створеною рішенням сесії Цеценівської сільської ради № 143 від 19 грудня 2017 року «Про проведення службового розслідування за фактом вчинення корупційного правопорушення сільським головою ОСОБА_2 » вирішено, керуючись ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 135 та ст. 147 КзПП передати матеріали службового розслідування за фактом вчинення корупційного правопорушення сільським головою ОСОБА_2 на розгляд сесії сільської ради.

Рішенням двадцятої сесії сьомого скликання Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області № 145 від 11 січня 2018 року «Про висловлення недовіри Цеценівському сільському голові ОСОБА_2 та дострокове припинення її повноважень» дострокового припинено повноваження сільського голови сьомого скликання ОСОБА_2

31 січня 2018 року старшим слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н. А. складено, а прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Тернопільської області Зварич Т. С. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017210000000290 від 29 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3. ст. 368 КК України. У обвинувальному акті вказано, що досудовим розслідуванням зібрано достатньо доказів для обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 1261VII від 13 травня 2014 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698VII від 14 жовтня 2014 року; 770VIII від 10 листопада 2015 року; № 889VIII від 10 грудня 2015 року) одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах і тоги хто надає неправомірну вигоду будьякої дії з використанням наданої йому влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Вироком Шумськогорайонного судуТернопільської областіу справі№ 609/129/18від 19квітня 2021року ОСОБА_2 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України, та виправдано у зв`язку із недоведеністю того, що в діянні ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року вказаний вирок залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у справі № 609/129/18 від 21 грудня 2021 року касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року разом з усіма доданими до неї матеріалами повернуто прокурору у зв`язку із відмовою першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури Божка О. від поданої прокурором нижчого рівня касаційної скарги.

Постановою восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 857/2859/19 від 04 червня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі № 1940/1732/18 залишено без змін. Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права; з твердженням суду першої інстанції про те, що депутати місцевої ради представляють волевиявлення відповідної територіальної громади, тобто володіють представницькими функціями, в той час як місцевий голова є посадовою особою, яка обирається та повноваження якого припиняються у передбачений законом спосіб; з твердженням суду першої інстанції про те, що позивачем не заявлено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області № 145 від 11 січня 2018 року, що стало підставою для звільнення позивача як такого, а тому при розгляді спірних правовідносин слід виходити з правомірності процедури звільнення та поновлення позивача на займаній посаді; з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу до задоволення також не підлягає, оскільки у задоволенні позовної вимоги про поновлення позивача на посаді Цеценівського сільського голови Шумського району Тернопільської області відмовлено.

Комунальним закладом Шумської міської ради «Шумський центр первинної медикосанітарної допомоги» Кодьман О. П. видавалися довідки:

13 лютого 2018 року, про те, що ОСОБА_2 хворіє. Діагноз: хронічний обструктивний бронхіт з частими загостреннями ІІ ст. ДН ІІ ст. Ішемічна хвороба серця. Кардіосклероз. Стенокардія напруги І ФК;

19 липня 2018 року про те, що ОСОБА_2 дійсно знаходиться на диспансерному обліку в сімейного лікаря і постійно амбулаторно лікується. Діагноз: ХОЗЛ ІІ ст. Дифузний пневмофіброз. ІХС. Стенокардія напруги. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Астеноневротичний синдром;

17 вересня 2018 року № 124, згідно якої ОСОБА_2 дійсно знаходиться на диспансерному обліку в сімейного лікаря і постійно амбулаторно лікується. Діагноз: ХОЗЛ ІІ ст. Дифузний пневмофіброз. ІХС. Стенокардія напруги. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Астеноневротичний синдром;

29 грудня 2018 року про те, що ОСОБА_2 знаходиться під спостереженням в КНП в сімейного лікаря ОСОБА_10 . Діагноз: ІХС. Кардіосклероз. Стенокардія напруги ІІ ФК. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Помірний кардіоваскулярний ризик. СН ІІ А. Д1 ІІ ст. на ґрунті гіпертонічної хвороби з цефалічними і вестибулярними пароксизамами. ХОЗЛ ІІ ст. група В в стадії нестійкої ремісії. ДН ІІІ ст.

07 грудня 2018 року Цеценівською сільською радою Шумського району Тернопільської області видано довідку № 153 про те, що по даних, якими володіє сільська рада, рішення чи розпорядження, що видавались ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді Цеценівського сільського голови, не були оскаржені, опротестовані і не визнавались як протиправні.

07грудня 2018року Цеценівськоюсільською радоюШумського районуТернопільської областівидано довідку№ 154про те,що поданих,якими володієсільська рада, ОСОБА_2 на часроботи напосаді Цеценівськогосільського головидо адміністративноївідповідальності непритягувалась.На виконанняподання прокурораТернопільської областіО.Галицького назасіданні сесіїсільської ради09січня 2018року розглядалосьпитання притягненнядо дисциплінарноївідповідальності ОСОБА_2 .Обговоривши данепитання,враховуючи нововиявленіфакти порушень ОСОБА_2 ,депутати прийнялирішення висловитинедовіру.Рішенням сесіїсільської ради№ 145від 11січня 2018року було висловлено недовіру.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 22 жовтня 1988 року Цеценівською сільською радою Шумського району, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб.

16 травня 2016 року ОСОБА_7 Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 видано посвідчення НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер у віці 52 роки, що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 12 вересня 2019 року виконавчим комітетом Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області.

04 серпня 2022 року ОСОБА_6 заступником начальника управління начальником Шумського відділу соціального забезпечення № 1 управління соціального захисту населення Кременецької РДА Сергеєвою А. видано довідку про отримання допомоги, згідно якої, ОСОБА_6 , 1989 року народження перебуває на обліку в Шумському відділі соціального забезпечення № 1 управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації та йому на підставі Постанови КМУ № 832 від 26 липня 1996 року з 12 січня 2012 року до 06 грудня 2049 року призначено допомогу по догляду за особою похилого віку, якій виповнилося 80 років за ОСОБА_5 , 1931 року народження.

29 грудня 2022 року директором Шумської районної філії Тернопільського ОЦЗ Ванжула Н. В., видано довідку № 824 про те, що ОСОБА_2 не зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна.

29 грудня 2022 року Шумською міською радою Тернопільської області видано довідку № 344, згідно якої склад сім`ї ОСОБА_2 : син ОСОБА_6 , 1989 року народження, мати ОСОБА_5 , 1931 року народження.

29 грудня 2022 року Шумською міською радою Тернопільської області видано характеристику № 345, згідно якої ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 разом із матір`ю та сином. Вдова. Покійний чоловік ОСОБА_7 був учасником бойових дій. Проживаючи в селі Цеценівка ОСОБА_2 проявила себе трудолюбивою, ввічливою. Бере активну участь в громадському житті села. Обрана депутатом Шумської міської ради.

02 січня 2023 року комунальним некомерційним підприємством Великодедеркальської сільської ради «Великодедеркальська комунальна лікарня» видано довідку № 1 про те, що ОСОБА_5 , 1931 року народження дійсно хворіє: ІХС, кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба 2 ступеня. Гіпертензивне серце. Помірний КВР. СН ІІ А ст. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з цефалічними і вестибулярними пароксизамами на ґрунті церебрального атеросклерозу і гіпертонічної хвороби. Рекомендовано: постійне лікування.

Згідно довідки № 0303/27, виданої Шумською міською радою Тернопільської області 05 січня 2023 року, заробітна плата ОСОБА_2 на посаді Цеценівського сільського голови становила за період листопада грудня 2015 року 4496,82 грн, січня 2016 року грудня 2016 року 39668,05 грн, січня 2017 року грудня 2017 року 50472,92 грн, лютого 2018 року - 6528,15 грн.

Проаналізувавши надані докази, суд доходить до переконання, що до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної)та моральноїшкоди іншійособі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 ЦК України.

Пунктом другимчастини другоїстатті 1167ЦК Українипередбачено,що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон) право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає також у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону, у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону).

Судом встановлено, що 05 грудня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 1261VII від 13 травня 2014 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698VII від 14 жовтня 2014 року; 770VIII від 10 листопада 2015 року; № 889VIII від 10 грудня 2015 року). 07 грудня 2017 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області підозрюваній ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час із забороною залишати житло в період доби з 22 год. до 07 год. (за виключенням часу відвідування закладів охорони здоров`я) та покладено відповідні обов`язки, що слідує зі змісту обвинувального акту. Також ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07грудня 2017року відсторонено ОСОБА_2 від посадиЦеценівського сільськогоголови Шумськогорайону. Строк дії ухвали встановлено до 00 год. 00 хв. 05 лютого 2018 року.

31 січня 2018 року старшим слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н. А. складено, а прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Тернопільської області Зварич Т. С. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017210000000290 від 29 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. У обвинувальному акті вказано, що досудовим розслідуванням зібрано достатньо доказів для обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 1261VII від 13 травня 2014 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698VII від 14 жовтня 2014 року; 770VIII від 10 листопада 2015 року; № 889VIII від 10 грудня 2015 року) одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будьякої дії з використанням наданої йому влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище. Вироком Шумського районного суду Тернопільської області у справі № 609/129/18 від 19 квітня 2021 року ОСОБА_2 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України, та виправдано у зв`язку із недоведеністю того, що в діянні ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року вказаний вирок залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду у справі № 609/129/18 від 21 грудня 2021 року касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року разом з усіма доданими до неї матеріалами повернуто прокурору у зв`язку із відмовою першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури Божка О. від поданої прокурором нижчого рівня касаційної скарги.

Постановлення виправдувального вироку стосовно позивачки і стало причиною її звернення до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення моральної шкоди та матеріальної шкоди у вигляді втраченого заробітку

Згідно частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відтак, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який не суперечить засадам цивільного законодавства. Способами захисту, як уже було зазначено судом, є зокрема відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

За частиною 3 статті 1 Закону, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 6 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказомМіністерства юстиції,Генеральної прокуратурита Міністерствафінансів Українивід 04березня 1996року №6/5/3/41, громадянинові, відповідний орган, зазначений у п.11 цього Положення одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Водночас, відсутність такого роз`яснення (повідомлення) Шумського районного суду Тернопільської області не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом, та не є підставою для відмови у захисті її порушеного права.

Оскільки Закон не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц).

Отож, відповідно до вищезазначених норм Закону, позивачка має право на відшкодування спричиненої їй незаконним притягненням до кримінальної відповідальності моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Моральною шкодою визнаються дії, заподіяння громадянину внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до зниження або зменшення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.У випадку, коли межі відшкодування моральної шкоди вимагаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоплаченим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоплаченого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17).

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» установлена мінімальна заробітна плата у розмірі: з 1 січня - 6 700 грн 00 коп.

Позивачка перебувала під слідством з 05 грудня 2017 року ( ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України) і до 28 жовтня 2021 року (виправдувальний вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2021 року відносно ОСОБА_2 набрав законної сили) тобто 46 місяців та 23 дні.

Отож,мінімальний розмірморальної шкодиза часперебування підслідством чисудом,визначається,виходячи зустановленого законодавствомрозміру заробітноїплати намомент розглядусправи судом,за коженмісяць перебуванняпід слідствомта судом(46місяців х6700,00грн = 308200,00 грн, 6700,00 грн / 31 день жовтня 2021 року * 23 дні = 4971,00 грн.). Тобто розмір - 313171,00 грн. у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка просила стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури 313055,00 грн., а в подальшому, як уточнив адвокат Гупало П.М. 1000000,00 грн.

Водночас, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування (постанова Верховного Суду від 09 лютого 2022 року в справі № 522/6228/19).

Отож, з урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, оскільки обмеження максимального розміру моральної шкоди, який гарантовано Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", не передбачено.

Суд враховує можливість відновлення немайнових втрат ОСОБА_2 , їх тривалість, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, і саму можливість такого відновлення в необхідному чи повному обсязі.

Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16ц зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будьякому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

ОСОБА_2 з 12 листопада 2015 року була призначена Цеценівським сільським головою Шумського району Тернопільської області, виконувала покладені на неї обов`язки належним чином, рішення чирозпорядження,що видавалисьпозивачкою,перебуваючи напосаді Цеценівськогосільського голови,не булиоскаржені,опротестовані іне визнавалисьяк протиправні.Також ОСОБА_2 на часроботи напосаді Цеценівськогосільського головидо адміністративноївідповідальності непритягувалась.За свою роботу позивачка отримувала заробітну плату, мала авторитет та повагу на виборній посаді. Водночас, 05 грудня 2017 року відносно ОСОБА_2 прокурором Тернопільської області складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У зв`язку з чим до позивачки було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження, згідно ухвал слідчих суддів ОСОБА_2 відсторонили від займаної посади та застосували до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час із забороною залишати житло в період доби з 22 год. до 07 год. (за виключенням часу відвідування закладів охорони здоров`я) та покладено відповідні обов`язки. Такі дії органу досудового розслідування стали причиною проведення стосовно позивачки службового розслідування. 03 січня 2018 року комісією з проведення службового розслідування вирішено передати матеріали службового розслідування за фактом вчинення корупційного правопорушення сільським головою ОСОБА_2 на розгляд сесії сільської ради. Рішенням двадцятої сесії сьомого скликання Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області № 145 від 11 січня 2018 року «Про висловлення недовіри Цеценівському сільському голові ОСОБА_2 та дострокове припинення її повноважень» дострокового припинено повноваження сільського голови сьомого скликання ОСОБА_2 . З 05 грудня 2017 року до 28 жовтня 2021 року позивачка перебувала під слідством, в подальшому відвідувала судові засідання, не могла виконувати роботу, яка б відповідала її кваліфікації, та відповідно не отримувала достатнього заробітку, який би забезпечував її мінімальні життєві потреби, її спосіб життя змінився, як і стосунки із колегами по роботі, односельцями, рідними, погіршився стан здоров`я. Ці всі обставини у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 пережила душевні страждання, які мають бути оцінені в матеріальному виразі, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд проаналізував ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивачки як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і факту безпідставного застосування до неї запобіжного заходу та відсторонення від посади, що мало наслідком значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які понесла ОСОБА_2 через неможливість тривалого відновлення своїх прав.

Отож, в загальній сумі відшкодування спричиненої позивачці шкоди, яка підлягає до стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України слід визначити в розмірі 513055,00 грн, що відповідає принципу розумності та справедливості.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення втраченої заробітної плати в сумі 51744, 65 грн., то суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Так, дійсно ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/15709/17 від 07грудня 2017року відсторонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,від посадиЦеценівського сільськогоголови Шумськогорайону. Строк дії ухвали встановлено до 00 год. 00 хв. 05 лютого 2018 року.

Рішенням сімнадцятої сесії сьомого скликання Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області № 134 від 13 грудня 2017 року відсторонено Цеценівського сільського голову ОСОБА_2 від виконання посадових обов`язків на період досудового розслідування без збереження заробітної плати.

Водночас, суд звертає увагу на те, що ухвала слідчого судді мала встановлений строк дії до00 год. 00 хв. 05 лютого 2018 року, а обвинувальний акт щодо позивачки було складено 31 січня 2018 року.

Разом з тим, як було встановлено судом, фактичною підставою відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади було проведення стосовно позивачки службового розслідування за фактом вчинення корупційного правопорушення нею, як сільським головою. Результати проведеного розслідування були передані на розгляд сесії сільської ради. Рішенням двадцятої сесії сьомого скликання Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області № 145 від 11 січня 2018 року «Про висловлення недовіри Цеценівському сільському голові ОСОБА_2 та дострокове припинення її повноважень» дострокового припинено повноваження сільського голови сьомого скликання ОСОБА_2 .

Позивачка не погоджувалась із прийнятим рішенням та оскаржувала його в судовому порядку.

Постановою восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 857/2859/19 від 04 червня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі №1940/1732/18 залишено без змін.

Рішеннями судів встановлено, що Цеценівська сільська рада розглянула питання дострокового припинення повноважень сільського голови ОСОБА_2 з дотриманням норм чинного законодавства. Депутати місцевої ради представляють волевиявлення відповідної територіальної громади, тобто володіють представницькими функціями, в той час як місцевий голова є посадовою особою, яка обирається та повноваження якого припиняються у передбачений законом спосіб; позивачкою не заявлено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області № 145 від 11 січня 2018 року, що стало підставою для звільнення позивачки як такого, а тому при розгляді спірних правовідносин слід виходити з правомірності процедури звільнення; позовна вимога про стягнення з Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу до задоволення також не підлягає, оскільки у задоволенні позовної вимоги про поновлення позивача на посаді Цеценівського сільського голови Шумського району Тернопільської області відмовлено.

Відтак, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Отож,проаналізувавши вищенаведене,суд дійшоввисновку проте,що підставдля стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 втраченої заробітної плати в сумі 51 744,65 грн немає, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

З врахуванням вищенаведеного, суд доходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити частково, стягнувши з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивачки 513055 грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16).

У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16, від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20.

Відтак, суд стягнув кошти з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 244, 263, 268, 273 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 513055 грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_2 ,РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: Тернопільська обласнапрокуратура,кодЄДРПОУ:02910098, адреса місцезнаходження: вул. Листопадова, буд. 4, м. Тернопіль, 46001;

Головне управління Національної поліції в Тернопільській області,код ЄДРПОУ:40108720, адреса місцезнаходження: вул. Валова, буд. 11, м. Тернопіль, 46001.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: держава в особі Державної казначейської служби України, код ЄДРПОУ: 37567646, адреса місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601.

Повний текст рішення суду складено 28 квітня 2023 року.

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.