Рішення № 110835740, 08.05.2023, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1427/23

Провадження № 2/466/1083/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2023 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі : головуючого-судді Донченко Ю.В.

при секретарі Шпира Ю.І., Сирватка Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з нерухомого майна,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_3 ,-

у с т а н о в и в :

09 лютого 2023 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просили зняти арешт з нерухомого майна- квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції, вх.№785, номер та серія 510/Б від 28.12.2000.

Свої вимоги обгрунтовують тим, що вони разом з матір`ю - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , являються співвласниками нерухомого майна, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності.

Однак, при оформленні своїх спадкових прав на майно матері, після її смерті, приватним нотаріусом Сало К.В. позивачам було відмовлено, оскільки на нерухоме майно - квартиру згідно сформованої довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОНМ наявне обтяження нерухомого майна №13104141 та №13104047. Також повідомила і про те, що підставою внесення запису про обтяження вказано постанову ВДВС Шевченківського районного управління юстиції вх.№785 номер та серія 510/Б від 28.12.2000 року.

Згідно відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції року №9644 від 03.02.2023 (додаток - №5), виконавче провадження було передано в архів та згідно Правил ведення діловодства в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 року, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім, виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Відтак, матеріали вищезгаданого виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання. Проте виконавцем не вчинено дій щодо зняття накладеного арешту на майно при закінченні вказаного виконавчого провадження. Додатково зазначивши, що у Відділі відсутні правові підстави для зняття даного обтяження та їх заява не підлягає задоволенню.

Вважають, що арешт та записи №13104141 та №13104047 у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна про обтяження є безпідставними та грубо порушують їх права і інтереси як спадкоємців після смерті матері ОСОБА_4 , перешкоджають здійсненню права на спадкування у встановленому законом порядку та неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, що зумовлює необхідність звернення до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою суду від 13 лютого 2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта документ нерухомого майна від 31.01.2023 № 321476727 співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 1/6 частки кожен є: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.7-8).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.01.2023 № 321476727 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови 510/Б від 28.12.2000 ВДВС Шевченківського районного управління юстиції, вх.785, зареєстровано арешт нерухомого майна 20.12.2006 за № 13104141 реєстратором: Гук Оксаною Богданівною, Львівське міське управління юстиції Львівської області (а.с.9).

Згідно копії свідоцтва по смерть серії НОМЕР_1 від 29.03.2017 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Відповідно до листа Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Льввів) № 9644 від 03.02.2023 року, перевіркою даних, що містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, встановлено відсутність записів щодо наявності виконавчих документів, де боржником виступає ОСОБА_5 (а.с.13-14).

З відповіді Львівського державного нотаріального архіву №719/01-30 від 06.04.2023 року встановлено, що варешт на квартиру був накладений державним виконавцем Лотошинським Р.Б. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого напису №4-2697 від 20.09.99 р. про стягнення з ОСОБА_5 на користь Шевченківського райфінвідділу та ДПІ у Шевченківському районі за несплачену в строк заборгованість в сумі 929,38 грн. та пені- 300,78 грн. (а.с.45-46),

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Вимоги позивачів, що ґрунтуються на їх праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7ЦПК України є обов`язковою для суду.

На сьогодні позивачі позбавлені можливості реалізувати право власності через наявність арешту. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивачів.

Згідно зі ст. 1218, ч. 5 ст.1268 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ч. 1,2,3 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Як встановлено при розгляді справи, відкритих виконавчих проваджень, за якими боржником виступає ОСОБА_5 на виконанні у відділі не перебуває.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арештів (обтяжень) накладених на майно, порушується право власності позивачів, внаслідок чого вони позбавлені змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивачів підлягає судовому захисту у заявлений ними спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивачів підлягають стягненню понесені ними судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 197-200, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 328 ЦК України, Законом України "Про виконавче провадження", -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: кватиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , арешт накладений постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції, вх.№785, номер та серія 510/Б від 28.12.2000 року.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073,60 (одну тисячу сімдесят три гривні) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач 1: ОСОБА_1 , р.н. невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Позивач 2: ОСОБА_2 , р.н. невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Відповідач: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), адреса: м.Львів, вул.Котлярська, 6, код ЄДРПОУ: 35009321.

Текст судового рішення складено та підписано 08.05. 2023 року.

Суддя Ю. В. Донченко