Ухвала суду № 110835319, 10.05.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/2762/23 2/335/1437/2023

про закриття провадження у справі

10 травня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Гутник Є.С., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Гришка І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожиту теплову енергію, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.11.2021 між Концерном «МТМ», в собі Філі Концерну «МТМ» та відповідачем укладено типовий договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 72224071 після того як останній був розміщений 02.10.2021 на офіційному сайті позивача. Згідно укладеного договору об`єктом теплопостачання є нежитлове приміщення №103 площею 217,1 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить відповідачу на праві власності.

За період з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2022 року позивач відпустив відповідачу у нежитлове приміщення теплову енергію на загальну суму 93323,84 грн., що підтверджується відповідними розрахунками. За вказаний період відповідачем не було здійснено погашення заборгованості.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 93323,84 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою судді від 05.04.2023 позовну заяву Концерну «МТМ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи, призначено розгляд справи у судовому засіданні.

09.05.2023 до суду з боку представника позивача адвоката Гришка І.І. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір необхідно вирішувати в порядку господарського судочинства. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що дійсно відповідачу ОСОБА_2 належить нежитлове приміщення № 103, літ. А-4-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 в установленому порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець та зазначене приміщення використовує для здійснення своєї підприємницької діяльності, що підтверджується інформаційною довідкою з ЄДРПОУ та договором оренди приміщення.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення клопотання представника відповідача, оскільки Концерном були проведені інвентаризаційні заходи, за результатами яких встановлено, що власником нежитлового приміщення є саме фізична особа ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав. Відповідачем не надано договору купівлі-продажу нерухомого майна фізичною особою-підприємцем. Нарахування здійснюються на приміщення, а не фізичну особу чи ФОП. Якщо б з документів вбачалося, що право власності на майно зареєстроване за ФОП, то і договір про надання послуг вважався укладеним з фізичною особою-підприємцем. Типовий договір для всіх категорій однаковий, але позивач при зверненні до суду керувався саме зареєстрованим правом власності за фізичною особою.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заяв про відкладення розгляду справи не надав. Про дату, час та місце судового засідання останній повідомлялась в установленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток на адресу його місця реєстрації.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, за тих обставин, які в ньому викладені. Додатково зазначив, що ФОП ОСОБА_2 має право на здійснення такого виду підприємницької діяльності як надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Майно дійсно належить фізичній особі, але використовується для підприємницької діяльності. Останній знаходиться на спрощеній системі оподаткування та не є платником ПДВ. Відповідач неодноразово звертався до позивача з запитами щодо нарахування заборгованості за послуги та порядку розподілу її між власниками нежитлових приміщень, але відповіді так і не отримав.

Згідно ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 23 ЦПК Україниусі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Статтею 187 ЦПК Українипередбачено, що суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленомуЦПК.

За матеріалами даної справи згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець; одним з видів діяльності якої є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Матеріалами справи встановлено, що договір № 72224071 від 01.11.2021 про надання послуг з постачання теплової енергії є договором приєднання. Нежитлове приміщення № 103, літ. А-4-5, площею 217,1 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та щодо утримання якого позивачем надаються житлово-комунальні послуги, використовується відповідачем з метою здійснення господарської діяльності - підприємництва.

На підтвердження цього відповідачем було надано копію договору оренди нежитлового приміщення № 01/11-21 від 01.11.2021 укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендарем). Предметом даного договору визначено те, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення № 103, літ. А-4-5, загальною площею 217,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Приміщення, що орендується, надається орендарю для здійснення підприємницької діяльності. Факт передачі приміщення на виконання умов цього договору підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2021.

Відповідно достатті 1 Закону України від 09листопада 2017року №2189-VIII«Про житлово-комунальніпослуги» житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Отже, надання комунальних послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, натомість споживач комунальних послуг не здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів і не залежать від правового статусу споживача. Тобто такі договори не є господарськими у розумінніГК України.

Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження № 14-114цс18) та від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

За зазначеними висновками критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом статті 1ГПК України до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1ГПК України у вказаній вище редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 12 цього кодексу господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Таким чином, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За частиною першою статті 173ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За визначеннями, наведеними у «житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Спір, що виникає з приводу майна, що належить фізичній особі на праві приватної власності, але використовується нею в підприємницькій діяльності,є господарським(ВП/ВС у справі № 916/1261/18 від 03 липня 2019 року; ВП/ВС у справі № 916/385/19 від 25 лютого 2020 року).

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки -підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.

Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як зазначено в постанові КГСВС від14травня 2020року усправі №910/1746/19 якщо спірне нежитлове приміщення, яке належить ФОП, розташоване в житловому багатоквартирному будинку, який приєднаний до системи централізованого опалення, та опалюється за рахунок приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем, а ФОП не використовує отриману від постачальника теплову енергію для виробничих потреб, а є кінцевим споживачем наданої йому послуги з опалення, такий ФОП є споживачем у сфері ЖКП.

Отже, суд враховує, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством, а відповідно до ч. 2 ст.4 ГПК Україниюридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 1 та п. 15 ч. 1 ст.20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справиу спорах,що виникаютьпри укладанні,зміні,розірванні івиконанні правочиніву господарськійдіяльності,крім правочинів,стороною якихє фізичнаособа,яка неє підприємцем,а такожу спорахщодо правочинів,укладених длязабезпечення виконаннязобов`язання,сторонами якогоє юридичніособи та(або)фізичні особи підприємціта інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Із урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі є господарсько-правовими, а відтак вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 255-256, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів, з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 15.05.2023.

Суддя:О.О. Романько