Ухвала суду № 110834887, 25.03.2023, Мар'їнський районний суд Донецької області

237/1566/23

1-кп/237/849/23

УХВАЛА

Іменем України

23.03.2023 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дубно, Рівненської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, стрільця-зенітника 3 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 4 ст. 404 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду в підготовчому засіданні надійшло клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, та проходячи її на посаді стрільця-зенітника 3 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , 26 грудня 2022 року приблизно 17 год. 50 хв. капітан ОСОБА_6 разом з сержантом ОСОБА_7 та молодшим сержантом ОСОБА_8 , з метою проходження вищевказаними військовослужбовцями медичного освідування на предмет вживання ними алкогольних напоїв, здійснили виїзд з місця тимчасової дислокації підрозділу 3 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 з населеного пункту АДРЕСА_2 до військової комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 до населеного пункту АДРЕСА_2 на транспортному засобі автомобілі марки «FORD Transit/Tourneo», білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 . Далі, близько 18 год. 00 хв. 26 грудня 2022 року, під час руху на транспортному засобі автомобілі марки «FORD Transit/Tourneo», білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , між населеними пунктами Берестки Курахівської міської громади Покровського району Донецької області та Курахове Донецької області, солдат ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, не бажаючи проходити обстеження на стан алкогольного сп`яніння у військовій комендатурі ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наказом свого начальника за службовим становищем та званням - командира 3 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 , в порушення вимог ст. ст. 3, 17, 28, 29, 65, 68 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 28-33, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, застосував опір по відношенню до останнього, який виразився у тому, що солдат ОСОБА_4 дістав правою рукою, з кишені куртки, яка знаходилася на ньому, споряджений корпус ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1 із запалом УЗРГМ-2 та лівою рукою витягнув з неї запобіжну чеку гранати Ф-1, таким чином демонструючи готовність її застосування по відношенню до присутніх, чим змусив зупинити транспортний засіб та вийти усіх присутніх з нього. Далі, солдат ОСОБА_4 вийшовши з транспортного засобу почав погрожувати капітану ОСОБА_6 , демонструючи гранату Ф-1 без запобіжної чеки, при цьому, погроза супроводжувалась вимогою не везти його для проходження обстеження на стан сп`яніння, а повернути назад в підрозділ, що солдат ОСОБА_4 вчиняв на протязі декількох хвилин, до того моменту, доки не надав можливість сержанту ОСОБА_7 вставити запобіжну чеку в запал УЗРГМ-2 та забрати в нього гранату.

Своїми протиправними діями солдат ОСОБА_4 відкрито та зухвало втрутився у службову діяльність командира 3 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 з підтримання військового порядку у ввіреному йому підрозділі, чим вчинив опір начальникові, із застосуванням зброї - осколкової, оборонної гранати Ф-1 із запалом УЗРГМ-2 без запобіжної чеки, в умовах воєнного стану.

В своєму клопотанні прокурор просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , з утриманням на гауптвахті Військової служби правопорядку, строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та мотиви наведені в самому клопотанні. В зв`язку із обставинами справи, просив судове провадження проводити в закритому режимі.

Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання в частині продовження запобіжного заходу, просив суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із постійним перебуванням за місцем мешкання або за місцем несення служби у військовій частині. Зазначив, що ризики на які вказує прокурор у своєму клопотанні відсутні, а вина підзахисного не доведене в законному порядку. Крім того вказав на особливі заслуги його підзахисного перед державою, яка полягає у захисті її суверенітету, недоторканності державного кордону та відсічі воєнної агресії Російської Федерації на території України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, просив суд обрати запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України знаходиться на розгляді у Мар`їнському районному суді Донецької області.

28.12.2022 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто по 23.02.2023, з визначення розміру застави в розмірі 520 000 (п`ятсот двадцять тисяч) грн. 00 коп., який в подальшому продовжено до 27.03.2023 року.

17.03.2023 року стосовно ОСОБА_4 складено та затверджено обвинувальний акт за ст. 404 ч. 4 КК України у м. Павлоград Дніпропетровської області, який скеровано для розгляду по суті до Мар`їнського районного суду Донецької області, в межах територіальної юрисдикції.

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що продовження строку застосування запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно за для запобігання спробам:

- переховуватися від суду, що підтверджується, тим що солдат ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 12 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому відсутність на даний час спроб втечі обвинуваченого не є показовими, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а наявністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не обрання йому запобіжного заходу.

-незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Суд зазначає, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складає суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

-вчиняти інші кримінальні правопорушення, підтверджується тим, що застосування обвинуваченим ОСОБА_4 насильства до начальника, в умовах воєнного стану, може отримати своє продовження у вигляді вчинення злочину, передбаченого ст. 409 КК України «Ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману». Крім цього, враховуючи те, що обвинуваченому, в разі визнання його винним, загрожує покарання від 3 до 12 років позбавлення волі, він з метою ухилення від покарання або від кримінального переслідування, може вчинити злочин, передбачений ст. 408 КК України («Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу»).

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану, обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Крім того, суд при прийнятті рішення керується вимогами ч. 8 ст. 176 КПК України, а саме тим, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Суд бере до уваги, що обвинувачений не має захворювань, що включені до додатку № 13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу судом встановлено, що докази, перелічені в реєстрі матеріалів кримінального провадження, доданому до обвинувального акту, та на які посилається прокурор в клопотанні, доводять наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд також бере до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, який є особою середнього віку, не має інвалідності.

За таких обставин суд, приходить до висновку, що, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів, на думку суду, не усуне встановлених судом ризиків зазначених п.п.1,3,4 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою є наявними, а тому дію запобіжного заходу слід продовжити на шістдесят днів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Таким чином, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, конкретні обставини кримінального провадження, характер та спосіб вчинення обвинуваченим вказаного злочину, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців», затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.09.2013 №ІНФОРМАЦІЯ_5 - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління ІНФОРМАЦІЯ_2 (підрозділу Служби правопорядку) для виконання покарання щодо військовослужбовців (військовозобов`язаних), засуджених до арешту, військовослужбовців (військовозобов`язаних), на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту з триманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців (військовозобов`язаних), або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем, тому місцем його утримання під час арешту необхідно визначити гауптвахту Військової служби правопорядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 , з місцем дислокації АДРЕСА_3, терміном на 60 діб, тобто до 22.05.2023 року включно, без визначення розміру застави.

Кримінальне провадження №62022050010001435 від 26.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Курахове на 11 годину 30 хвилин 24 квітня 2023 року.

Розгляд кримінального провадження проводити одноособово під головуванням судді ОСОБА_1 .

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту її вручення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Копії ухвали після її оголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Повний текст ухвали складений та проголошений 25.03.2023 року.

Суддя ОСОБА_9