Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 591/3295/22
Провадження № 1-кп/591/465/22
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2023 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження щодо обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Суми, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,
ВСТАНОВИВ:
15.05.2022, близько 22-30 год., ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та ОСОБА_7 , який зайшов до них у гості та розпивав разом з ОСОБА_8 спиртні напої, під час словесної сварки з ним, діючи з прямим умислом спрямованим на заподіяння смерті ОСОБА_7 , взяв в одній з кімнат свого помешкання гладкоствольну рушницю МЦ НОМЕР_1 , 20 калібру та здійснив один постріл з неї у ділянку спини в область лівої сторони попереку ОСОБА_7 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритого вогнепального скалкового перелому лівої клубової кістки зі зміщенням уламків, відкритого вогнепального перелому поперечних виростків L4-L5, та перелому верхнього суглобового відростку Д5 ,без зміщення, які кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після вказаних дій ОСОБА_7 впав на підлогу, а ОСОБА_6 , вважаючи, що він виконав усі дії для доведення злочину до кінця, залишив кімнату, де відбувся конфлікт, та разом із рушницею повернувся до своєї спальні, де ліг відпочивати.
В судовому засіданні ОСОБА_6 , хоча і зазначав, що вину визнає частково та щиро кається, проте, з наданих ним в судовому засіданні показів можна зробити висновок, що свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав. Так, розповідаючи про події, які стались 15.05.2022 року, ОСОБА_6 зазначив, що весь день порався на городі, а ввечері, близько 18-30 чи 19-00 год. він повернувся у будинок та відпочивав, дивився телевізор. Близько 21-00 год. він почув крики, нецензурну лайку, які лунали з іншої кімнати будинку. Він зайшов та побачив, що у кімнаті ОСОБА_8 та товариш сина - ОСОБА_7 , якого він знає з дитинства, вживають спиртні напої. При цьому, ОСОБА_7 дуже голосно себе поводить. Він зробив зауваження, повідомив, що вже відпочиває, та попросив ОСОБА_7 , щоб той вже йшов додому. Але у відповідь почув нецензурну лайку на свою адресу. Він пішов у свою кімнату, але крики та лайка продовжувались. Він ще виходив та робив зауваження, але у відповідь чув тільки нецензурну лайку у свій бік. Це його дратувало, бо він хотів відпочивати. Тоді він зайшов у свою кімнату, взяв рушницю, яка стояла зарядженою, та з рушницею ще раз зайшов до кімнати, де був ОСОБА_7 . Він хотів налякати ОСОБА_7 , щоб той нарешті пішов додому. Але, коли ОСОБА_7 побачив рушницю, то знову став висловлюватись на його адресу нецензурно. В цей момент він оступився і рушниця вистрелила. Тобто, сталась випадковість, а в ОСОБА_7 він не цілився і не бажав його вбивати. ОСОБА_7 після пострілу не кричав і взагалі ніяких звуків не вигукував, а просто мовчки стояв. Він ще раз попросив ОСОБА_7 йти додому і пішов до себе у кімнату, ліг спати та прокинувся, коли приїхала поліція. Якби знав, що поранив ОСОБА_7 , то надав би йому допомогу та викликав би швидку. Запевняв, що конфлікту між ним та потерпілим не було. Він просто хотів, щоб ОСОБА_7 пішов додому. Рушниця стояла заряджена від початку війни. Він є мисливцем і вміє поводитись зі зброєю, добре стріляє. В той день так себе повів, бо до цього дві ночі не спав через хворобу, був дуже втомленим. Крім того, війна та тяжка хвороба вплинули на його нервовий стан.
Слід зазначити про те, що обвинувачений під час досудового розслідування надавав інші покази, які перевірялись та уточнювались під час проведення за його участю слідчого експерименту, а в подальшому стали предметом дослідження експертів. Суду пояснив різність своїх показів тим, що під час досудового розслідування він погано спав і все, що наговорив, він вигадав. Натомість, у суді він говорить правду.
Так, ОСОБА_6 під час слідчого експерименту в присутності захисника демонстрував як він здійснив постріл. Зокрема, зазначав, що взяв рушницю, прийшов до кімнати, де відпочивала компанія, та направив рушницю в бік ОСОБА_7 , в сервант, що знаходився поряд з Онищуком, вистрелив, але вважав, що влучив мимо (а.с. 199-206 - т.1).
Тобто, під час слідчого експерименту ОСОБА_6 визнавав, що здійснив постріл навмисно та цілеспрямовано. При цьому, цю версію він розповідав у присутності того ж захисника, який здійснював його захист і на стадії судового розгляду. Водночас, версія про те, що постріл відбувся випадково, бо він оступився, з`явилась вже під час судового розгляду. Щодо інших обставин, то ОСОБА_6 повідомляв під час слідчого експерименту відомості, аналогічні тим, про які зазначав в суді. Клопотань суду в порядку ст.333 КПК України з метою підтвердження висунутої в судовому засіданні версії події сторона захисту не заявляла.
Враховуючи такі обставини, суд розцінює таку позицію обвинуваченого та висунуту стороною захисту версію подій як спосіб ухилення від відповідальності, оскільки така версія не підтверджується сукупністю досліджених в суді доказів.
Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_7 розповів, що 15.05.2022 року, його запросили в гості ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Він купив горілки та прийшов до них. Вони сиділи, випивали. Обвинувачений то приходив до них, то знову уходив до своєї кімнати. А потім, коли він вже збирався йти додому і вдягнув куртку, то в цей момент почув постріл, повернувся та побачив ОСОБА_6 з рушницею, після чого втратив свідомість. А коли прокинувся, то йому ніхто не надавав допомоги. Тому він зміг доповзти до дивану, взяв телефон та зателефонував на «102». Коли приїхала поліція, то він знову втратив свідомість. Потім приїхала швидка та його відвезли у лікарню, де вилучили частину дробу, а частина так і залишається в його тілі. Чому обвинувачений вистрелив - він не знає. Конфліктів між ними не було і вони не сварились.
Зазначені потерпілим обставини підтверджуються відомостями, які містяться в протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення (а.с. 116-117 - т.1), а також - в повідомленнях, які надійшли на лінію «102» про те, що саме ОСОБА_12 зателефонував до поліції та повідомив про отримане вогнепальне поранення, при цьому, втрачав свідомість. Працівники швидкої та лікарні, які також повідомляли на лінію «102» інформацію про подію, зазначили у таких повідомленнях, що забрали на швидкій та госпіталізували ОСОБА_7 з вогнепальним пораненням, яке останній отримав, коли батько його знайомого 15.05.2022 року близько 22-30 год. вистрелив йому у спину з рушниці (а.с. 92-94 - т.1) . Аналогічна інформація міститься і в картах виклику та виїзду швидкої допомоги (а.с. 152-153 - т.1).
Допитана в судовому засіданні як свідок мати потерпілого - ОСОБА_13 підтвердила те, що її син ОСОБА_7 15.05.2022 року пішов у гості до Петрових. А ввечері з його номеру телефону їй зателефонувала медсестра та сказала їй, що сина поранили та що його оперують.
Свідок ОСОБА_11 очевидцем події злочину не був, так як пішов спати в іншу кімнату до події злочину та прокинувся вже коли приїхала поліція. Пострілу не чув, бо був в стані сильного алкогольного сп`яніння. Не заперечував, що ОСОБА_7 15.05.2022 року був у них в гостях та вони разом випивали, а батько - ОСОБА_6 робив їм зауваження та просив ОСОБА_7 щоб той пішов додому, так як останній, коли перебуває в стані алкогольного сп`яніння, то погано себе поводить.
Допитана як свідок ОСОБА_8 повідомила, що 15.05.2022 року вона близько 11-00 год зателефонувала потерпілому та попросила купити горілки та зайти до них у гості. Коли потерпілий прийшов, то вона, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 стали разом розпивати спиртні напої. Потім її син - ОСОБА_11 пішов спати в іншу кімнату. Вона теж заснула, бо була в стані сильного алкогольного сп`яніння. Прокинулась вона від шуму, бо потерпілий дуже лаявся нецензурно, а ОСОБА_6 казав, щоб ОСОБА_7 уходив додому. ОСОБА_7 у відповідь лаявся на ОСОБА_6 нецензурно. Потім в кімнату зайшов ОСОБА_6 з рушницею, перечепився та вистрелив, відразу після чого пішов до себе у кімнату. Потерпілий від пострілу не кричав, не просив допомоги, а просто сів біля дивану. Вона сама сказала, що потрібно викликати швидку, після чого потерпілий зателефонував і приїхала поліція та швидка. В подальшому під час допиту, свідок, відповідаючи на запитання прокурора, які стосувались достовірності її показів, повідомила, що вона дуже погано пам`ятає події того вечора, оскільки їй було дуже погано через стан сп`яніння.
За таких обставин, суд до показів свідка ОСОБА_8 ставиться критично, вважаючи даного свідка зацікавленою особою. Крім того, як зазначалось вище, версія про те, що ОСОБА_6 перечепився через поріг та випадково вистрелив, вже з`явилась під час судового розгляду. На стадії досудового розслідування про такі обставини жоден з учасників процесу не повідомляв.
Під час проведення огляду місця події від 16.05.2022 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було знайдено гільзу 20 калібру, біля дивану - речовину бурого кольору та рушницю гладкоствольну МЦ 2001 (а.с.96-115 - т.1).
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19\119-22\4895-БЛ вказана гільза 20 калібру, є частиною боєприпасу вогнепальної стрілецької зброї та призначена для спорядження патрону до гладкоствольної мисливської зброї 20 калібру (а.с. 221-223 - т.1).
Крім того, як зазначено у висновку №СЕ-19\119-22\5694-БЛ від 15.07.2022, рушниця, яка вилучена в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1, є вогнепальною зброєю виготовленою промисловим способом - одноствольною гладкоствольною мисливською рушницею моделі « МЦ 20-01» 20 калібру № НОМЕР_2 , знаходиться в справному стані та придатна для стрільби, і гільза, надана на дослідження стріляна саме з вказаної рушниці (а.с. 229-231 - т.1).
Згідно інформації ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 є власником зброї - рушниці гладкоствольної МЦ 2001 № НОМЕР_3 (а.с. 167 - т.1). Йому надано дозвіл на зберігання та носіння вказаної рушниці (а.с. 185 - т.1), він має мисливсько-рибальський квиток (а.с. 186 - т.1).
Також, під час досудового розслідування відбирались зразки крові ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в подальшому досліджувались та з`ясовано, що сліди крові біля дивану у кімнаті можуть походити від ОСОБА_7 , що підтверджено висновками експертів №№691,692, 693, 694,695 (а.с.238-246 - т.1, а.с.2-18 - т.2).
Видані матір`ю потерпілого речі (куртка та светр), в яких ОСОБА_7 був під час пострілу, містять сліди злочину: нашарування речовини бурого кольору та наскрізні пошкодження, що зафіксовано у протоколі огляду (а.с. 120-128 - т.1).
Згідно висновку експерта №212 від 01.07.2022 наскрізне пошкодження на спинці куртки, що належить ОСОБА_7 утворилось від травматичної (пробивної) дії компактного елемента в результаті пострілу з вогнепальної (гладкоствольної) зброї. В області пошкодження виявлені сліди свинцю. Постріл було здійснено з близької дистанції - 0,5-1 м (а.с. 22-25 - т.2).
Під час проведення слідчих експериментів потерпілий ОСОБА_7 вказував на обставини, про які зазначав і в суді під час допиту, а також - продемонстрував як та з якої відстані ОСОБА_6 здійснив постріл (а.с. 191-198 - т.1).
Згідно висновку експерта №329 від 27.06.2022, ОСОБА_7 знаходився на лікуванні в ортопедичному відділенні КНП «ЦМКЛ» СМР з 15.06.2022 по 02.06.2022 з діагнозом: відкритий вогнепальний скалковий перелом лівої клубової кістки зі зміщенням уламків, відкритий вогнепальний перелом поперечних виростків L4-L5, та перелом верхнього суглобового відростку Д5 ,без зміщення. Такі ушкодження кваліфіковано як середньої тяжкості тілесні ушкодження (а.с. 212-213 - т.1).
Крім того, згідно висновків експертів №330 та №331 від 27.06.2022, характер та локалізація тілесних ушкоджень ОСОБА_7 можуть відповідати механізму їх виникнення, продемонстрованому в ході проведення слідчого експерименту як з самим потерпілим, так і з ОСОБА_6 (а.с. 209, 216 - т.1).
Таким чином, суд вважає, що обставини події, як вони зазначені в обвинувальному акті, підтверджені сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів, вина обвинуваченого ОСОБА_6 доведена стороною обвинувачення в повному обсязі та його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15-ч.1 ст.115 КК України, оскільки він здійснив закінчений замах на вбивство ОСОБА_7 .
Позиція ж сторони захисту про те, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ст. 128 КК України, не заслуговує на увагу, з огляду на такі обставини.
Відповідно до ч.1 ст.15 КК та положень пп.4, 22 постанови Пленуму ВС від 7.02.2003№ 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
При цьому якщо винна особа відмовилась від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч.2 ст.15 КК як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом.
Судова палата у кримінальних справах ВС з приводу порушеного питання у своїх рішеннях (як приклад, №5-32кс12 від 31.01.2012, №5 - 26кс13 від 4.07.2013, №5-46кс13 від 14.11.2013, №5-10кс14 від 26.06.2014, №5-32кс14 від 11.12.2014) неодноразово висловлювала правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
Питання про наявність умислу вирішується з огляду і на спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь. Приведення зброї у бойову готовність обґрунтовано свідчить про цілеспрямованість та усвідомленість вчинених засудженим дій, необхідних для здійснення пострілу з рушниці.
В даному випадку, із фактичних обставин справи, які підтверджуються сукупністю наданих суду доказів, вбачається, що ОСОБА_6 робив зауваження потерпілому ОСОБА_7 , який знаходився у нього в будинку та разом з його колишньою дружиною- ОСОБА_8 розпивав спиртні напої і голосно поводив себе, а ОСОБА_7 у відповідь висловлювався в бік ОСОБА_6 нецензурно та продовжував гучно себе поводити і зловживати алкогольними напоями. Ця ситуація спричинила між ними конфлікт і стала поштовхом до насильства.
Для вчинення злочину ОСОБА_6 було використано вогнепальну гладкоствольну рушницю, 20 калібру, тобто знаряддя, що об`єктивно може спричинити смерть. При цьому, ОСОБА_6 , який, доречи є мисливцем і добре володіє зброєю, зайшов до кімнати, де знаходився потерпілий із зарядженою рушницею, тримаючи палець на курку, тобто очевидно не для того, щоб налякати ОСОБА_7 .
При цьому, направлення зброї у сторону потерпілого у приміщенні з обмеженим простором з попереднім приведенням її в бойову готовність та натискання на спусковий гачок дозволяють зробити висновок про наявність умислу на заподіяння смерті останньому, спонукальною причиною якого послугували раптово виниклі неприязні відносини.
Крім того, постріл здійснено ОСОБА_6 цілеспрямовано у тіло потерпілого ОСОБА_7 з невеликої відстані - 0,5-1 м. Тобто, знаючись на властивостях використаної ним зброї ОСОБА_6 не міг не розуміти, що такими діями він спричинив тілесні ушкодження потерпілому. Крім цього, з огляду на висновки судово-медичних експертів, характер пострілу та локалізація тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_7 вказують на прицільність, а не випадковість пострілу.
Але, після здійснення такого пострілу в людину з незначної відстані, ОСОБА_6 розвернувся і пішов до своєї кімнати спати.
Отже, характер і послідовність дій ОСОБА_6 , його поведінка до, під час і після вчинення злочину, локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого та механізм їх спричинення, спосіб вчинення злочину та знаряддя злочину, збігаються з ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК і свідчать про те, що ОСОБА_6 у даному випадку діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілого та вчинив для цього усі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть його смерть, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що обвинувачений вчинив закінчений замах на особливо тяжкий злочин, дані про особу обвинуваченого, який є несудимим, на обліку в нарко- та псих- диспансерах не перебуває. За місцем проживання ОСОБА_6 дільничним інспектором охарактеризований посередньо. Проте, допитані як свідки сусіди ОСОБА_14 та ОСОБА_15 очевидцями події не були, але охарактеризували ОСОБА_6 виключно з позитивної сторони, як спокійного, не конфліктного, привітного сусіда.
Сторона захисту наполягала на наявності пом`якшуючої обставини, а саме щирому каятті ОСОБА_6 .
Проте, з такою позицією захисника погодитись не можливо. Так, як неодноразово зазначав Верховний суд у правових позиціях, щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
В даному випадку, ОСОБА_6 вину в повному обсязі не визнав, в судовому засіданні надав показання у вигідному для себе напрямку, намагався спростувати та вигадати обставини події, зменшуючи ступінь своєї вини, та демонстрував неготовність нести покарання, звинувачуючи у тому, що сталось потерпілого, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.
Таким чином, суд вважає, що під час судового розгляду не було встановлено такої пом`якшуючої обставини, як щире каяття.
Водночас,у ч. 1 ст. 66 КК України наведено перелік обставин, що пом`якшують покарання, однак ч.2 цієї статті передбачає, що суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Враховуючи дану норму, суд вважає за можливе визнати в даному випадку пом`якшуючими покарання ОСОБА_6 обставинами - часткове відшкодування завданої шкоди (згідно наданих розписок обвинувачений добровільно надавав кошти матері потерпілого на лікування ОСОБА_7 та оформлення інвалідності), а також - похилий вік обвинуваченого та наявність у нього онкологічного захворювання.
Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Враховуючи сукупність зазначених обставин, а саме: наявність обставин, які пом`якшують покарання - похилий він, наявність онкологічного захворювання та часткове відшкодування завданих збитків, відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого про те, що він є несудимою особою, на обліках в диспансерах не перебуває, має позитивні характеристики, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 можливо призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою його визнано винуватим, - у виді позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з дня його затримання для відбування покарання у виді позбавлення волі, а також - відповідно до ч.5 ст.72 КПК України у строк відбуття покарання зарахувати йому строк тримання під вартою, а саме: з 16.05.2022 по 17.05.2022 року, з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Потерпілим було заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення 200 000 грн моральної шкоди, який мотивовано тим, що після нічим не виправданого насилля з боку ОСОБА_6 і завдання ним травм у потерпілого змінився звичайний життєвий уклад. Тривалий час він пересувався на милицях та соромився цього. Після злочинних дій і отриманої травми потерпілий знаходиться в депресивному і пригніченому стані. Він постійно лікується та прикладає додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги заявленого позову підтримали в повному обсязі.
ОСОБА_6 позов визнав частково. Не заперечував того, що спричинив моральну шкоду потерпілому, але зазначав, що заявлена в позові сума є занадто великою. Вважає, що 50 000 грн. є достатнім розміром, який він готовий сплатити. При цьому зазначав, що після лікування подарував потерпілому ноутбук. Крім того, ним було сплачено частину коштів на лікування потерпілого, про що надано розписки.
Суд, вислухавши учасників процесу, дійшов таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Дослідивши матеріали справи та враховуючи обставини події, яка сталася з провини обвинуваченого, його участь у вчиненому, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_7 завдано моральних страждань у зв`язку з подіями, що сталися.
З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнав потерпілий, характеру правопорушення, вчиненого обвинуваченим, його ступеня вини, та з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати потерпілому становить 100 000 гривень, що підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 .
Згідно із ст.ст.118, 124 КПК України з ОСОБА_6 на користь держави необхідно стягнути судові витрати, пов`язані із залученням експерта у справі (а.с. 220,224,228,240 - т.1).
Відповідно до ст.ст.100,174 КПК України слід скасувати накладений на речові докази арешт та вирішити їх долю (а.с. 118,129-148,180 - т.1).
Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України і призначити йому покарання за цим законом із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з дня його затримання для відбування покарання у виді позбавлення волі, а також - відповідно до ч.5 ст.72 КПК України у строк відбуття покарання зарахувати йому строк тримання під вартою, а саме: з 16.05.2022 по 17.05.2022 року, з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_7 - задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати в сумі 8237,70 грн.
Скасувати накладений на речові докази арешт, а їх долю вирішити таким чином:
- речі потерпілого, які зберігаються в камері схову речових доказів Сумського РУП ГУНП в Сумській області згідно квитанцій №03155, 03061 - після набрання вироком законної сили повернути законному володільцю - ОСОБА_7 ;
- гільзу, змиви та предмет схожий на ніж, зразки крові та слини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що передані на зберігання до камери схову речових доказів Сумського РУП ГУНП в Сумській області згідно квитанцій №216, 212, 03120- після набрання вироком законної сили знищити;
- медичну карту заведену на ім`я ОСОБА_7 , яка зберігається в матеріалах кримінального провадження №12022200480000739, - після набрання вироком законної сили повернути до КНП ЦМКЛ СОР;
- мобільний телефон Xiaomi Redmi Note, паспорт на ім`я ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 48,10 грн, які були передані під зберігальну розписку ОСОБА_6 після набрання вироком законної сили вважати повернутими їх законному володільцю - ОСОБА_6 ;
- светр та штани, що належать ОСОБА_6 та які зберігаються в камері схову речових доказів Сумського РУП ГУНП в Сумській області згідно квитанції №216,- після набрання вироком законної сили повернути законному володільцю - ОСОБА_6 ;
- рушницю, що належать ОСОБА_6 та які зберігаються в камері схову речових доказів Сумського РУП ГУНП в Сумській області згідно квитанції №216,- конфіскувати.
Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м.Суми, а для засудженого - з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 110832280, Зарічний районний суд м. Суми було прийнято 15.05.2023. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 591/3295/22. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: