Рішення № 110832076, 21.04.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/1905/20

2/760/5686/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича, акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс», Державного підприємства «СЕТАМ», третя особа: ТОВ «Українська факторингова компанія», про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, -

встановив:

У січні 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом до приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича, акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс», третя особа: Державне підприємство «СЕТАМ» про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, у якому з урахування позовної заяви у новій редакції від 21.09.2021 року просив:

-визнати недійсними електронні (прилюдні) торги з реалізації арештованого майна - а саме двокімнатна квартира загальною площею 56, 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реалізованого в процедурі примусового виконання виконавчого листа №2-513/11, виданого 28.10.2011 року Подільським районним судом м. Києва по виконавчому провадженню НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.09.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договори про надання споживчого кредиту №11394937000 та №11394948000.

За Договором іпотеки №93756 від 18.09.2008 року Іпотекодавець передав Іпотекодержателю нерухоме майно - квартиру загальною площею 56, 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02 серпня 2011 року у справі №2-513/11 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість в сумі 1287206, 35 грн.

22.07.2019 року приватним виконавцем Крийчинським С.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3.

10.01.2020 року позивачка дізналася з офіційного сайту ДП «СЕТАМ» про реалізацію на електронних торгах належного їй майна - квартири загальною площею 56, 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10 січня 2020 року приватний нотаріус Чорнєй В.В. зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444) на підставі свідоцтва серія номер 5, виданого 10.01.2020 року приватним нотаріусом Чорнєй В.В.

Зазначає, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Позивачка жодних постанов від приватного виконавця не отримувала та приватний виконавець не повідомляв її про проведені в межах виконавчого провадження дії, зокрема: винесення постанов про арешт нерухомого майна, проведення оцінки нерухомого майна та передачу його на реалізацію, що є порушенням ЗУ «Про виконавче провадження». У зв`язку з неотриманням означених виконавчих документів, позивач була позбавлена можливості подати свої заперечення щодо результатів оцінки та/ або оскаржити прийняті приватним виконавцем рішення, вчинені дії/ бездіяльність.

Вважає, що приватний виконавець порушив процедуру звернення стягнення на нерухоме майно оскільки в першу чергу звертається стягнення на грошові кошти та на майно, що виступає в якості забезпечення в рахунок заборгованості.

Крім того, реалізоване майно не виступало в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором. Забезпеченням в даному випадку виступала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56, 3 кв.м., житловою площею - 32, 5 кв.м. за Договором іпотеки №93756 від 18.09.2008 року. Однак, приватний виконавець не звернув стягнення ані на предмет забезпечення ані на грошові кошти. Внаслідок таких протиправних дій, грубо порушено права боржника і вона була незаконно позбавлена права власності на належне їй нерухоме майно.

Оскільки ОСОБА_1 не отримувала протокол електронних торгів, не була повідомлена про торги, за результатами яких звернуто стягнення на нерухоме майно, яке за основним зобов`язанням не виступало предметом застави, таке звернення стягнення не могло відбуватися інакше як за рішенням суду про звернення стягнення на нерухоме майно, а відбулося в загальному порядку, передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження», з огляду на що електронні торги з продажу нерухомого майна - двокімнатна квартира загальною площею 56, 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.01.2020 цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д.Л. про забезпечення позову.

25.03.2020 року представник відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С. - адвокат Павлюк М.В. подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказав, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває зведене ВП НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва, виданого 28.10.2011 року у справі №2-513/11 та виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва, виданого 19.12.2012 року у справі №2-509/11.

22.07.2019 року приватним виконавцем відкрито ВП № 59610815 з примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва, виданого 28.10.2011 року у справі №2-513/11.

27.09.2019 року приватним виконавцем відкрито ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва, виданого 19.12.2012 року у справі №2-509/11. Постанову про відкриття виконавчого провадження того ж дня направлено боржнику за адресою, вказаною у виконавчому документі. Поштова кореспонденція повернулася 30.10.2019 року з відміткою про закінчення строку зберігання.

Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Одночасно приватним виконавцем прийнято постанову про об`єднання виконавчих проваджень НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження НОМЕР_4.

З метою перевірки наявності у боржника коштів, приватним виконавцем, у відповідності до вимог ст. ст. 26, 56 ЗУ «Про виконавче провадження», 22.07.2019 року до банківських установ направлено постанову про арешт коштів боржника. Однак, за повідомленням банківських установ, кошти на рахунках боржника відсутні.

Встановлено, що за боржником зареєстровано транспортний засіб RENAULT CLIO SYMBOL, 1390, (2006), червоний, днз НОМЕР_1 , який постановою приватного виконавця від 05.08.2019 року оголошено у розшук та не розшукано станом на день подання відзиву.

Крім того, позивачка з 12.12.2007 року є власницею квартири АДРЕСА_3 , що складається з 1 жилої кімнати, загальною площею 43, 00 кв.м., жила площа 17, 90 кв.м.; з 18.09.2008 року є власницею квартири АДРЕСА_2 .

Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Іншого рухомого та нерухомого майна за результатами здійснених приватним виконавцем запитів не виявлено. Як наслідок, вважає, що приватним виконавцем вжито вичерпний комплекс заходів для виявлення майна боржника, на яке має бути накладено звернення стягнення в першу чергу.

28.08.2019 року приватним виконавцем проведено огляд, опис та накладено арешт на майно боржника за адресою АДРЕСА_4 шляхом винесення постанови. Встановлено, що у квартирі проживає ОСОБА_4 , яка з неповнолітньою донькою орендує дане помешкання боржника.

29.08.2019 року копії постанов про опис та арешт майна боржника та виклик боржника до виконавця направлені на адреси: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 , однак були повернуті за закінченням строку їх зберігання.

09.09.2019 року приватним виконавцем у відповідності до вимог ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» призначено суб`єкта оціночної діяльності ПП «Консалтингова Група «АРГО-ЕКСПЕРТ» для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного майна боржника.

03.10.2019 приватний виконавець за результатами отриманих звітів ПП «Консалтингова Група «АРГО-ЕКСПЕРТ» направив їх боржнику.

Вказав, що протокол проведення електронних торгів №454899 від 20.12.2019 року (реєстраційний номер лоту 390297) не входить до переліку документів, які направляються сторонам виконавчого провадження. Натомість вказаний протокол не пізніше наступного робочого дня автоматично формується на веб-сайті та міститься у матеріалах виконавчого провадження і завжди доступний для ознайомлення сторонами.

Зазначає, що боржник/ позивач за вказаною у виконавчому документі адресою та місцем реєстрації не проживає, пошту не отримує, про нову адресу проживання ні суд, який видав виконавчий документ ні виконавця не повідомив. Оскільки рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 набуло законної сили у 2012 році, неодноразово подавалося до органів ДВС, позивач не могла не знати про наявність заборгованості.

Також вважає, що приватний виконавець не наділений повноваженнями проводити електронні (прилюдні) торги з реалізації арештованого майна і не може впливати на їх результати, відтак є неналежним відповідачем у справі.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що при проведенні електронних торгів відбулось порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 та доказів того, що ці порушення вплинули на результат торгів і законні інтереси позивача. Доводо в позовній заяві про порушення, допущені приватним виконавцем при проведенні виконавих дій, не можуть бути предметом розгляду в цтому провадженні, оскільки не стосуються правил проведення прилюдних торгів.

12.05.2020 року представник відповідача ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС» подав відзив на позовну заяву. Вказав, що доводи позивача щодо непогодження із процесуальними діями приватного виконавця Крайчинського С.С. під час здійснення ним виконавчого провадження НОМЕР_3, в тому числі щодо питань відкриття виконавчого провадження, направлення процесуальних документів виконавчого провадження позивачу, опису та арешту майна, проведення оцінки майна не стосуються порядку проведення електронних торгів та мають самостійний спосіб оскарження. Доказів звернення з відповідними скаргами на дії приватного виконавця та результати їх розгляду позивачем не надані.

Крім того, позивач не доводить які її права порушено внаслідок проведених електронних торгів, в чому відбулося порушення порядку їх проведення, та яким чином це вплинуло на їх результати, а також на права позивача, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

25.05.2020 року представник відповідача ДП «СЕТАМ» подав письмові пояснення на позовну заяву, у яких заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказав, що ДП «СЕТАМ» було проведено електронні торги з реалізації арештованого майна - предмету іпотеки - двокімнатна квартира АДРЕСА_5 за номером лоту №390293 (уцінений лот №378872) відповідно до Порядку реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5.

Позивач хоч і послалася на допущені приватним виконавцем порушення надсилання інформації про виконавче провадження, проведення оцінки майна, однак дій щодо їх оскарження не вчинила.

Вважає, що позивачем не доведено факту порушення Правил проведення електронних торгів, впливу такого порушення на результат торгів та порушення прав позивача внаслідок їх проведення.

23.02.2021 року представник АТ «Укрсиббанк» подав письмові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позову. Вважає, що матеріали виконавчого провадження (зведене ВП НОМЕР_4) містять всі документи, які підтверджують належне виконання приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. своїх обов`язків, спрямованих на примусове виконання рішення суду шляхом надіслання всіх документів на адресу боржника. Допущені виконавцем порушення при здійсненні виконавчого провадження оскаржуються відповідною скаргою на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця і не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними. Також вважає, що АТ «Укрсиббанк» є неналежним відповідачем у справі.

Ухвалою суду, постановленою на місці у судовому засіданні 23.02.2021 року залучено до участі у справі співвідповідача - ДП «СЕТАМ» та третю особу - ТОВ «Українська факторингова компанія».

Ухвалою суду, постановленою на місці у судовому засіданні 21.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимог підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві в новій редакції. Повідомив, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна не оскаржував. Позивачка зареєстрована і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві. Підтвердив, що позивачка не оскаржувала його дії у інших судових провадженнях. Постанову про відкриття виконавчого провадження направив за адресою її проживання, зазначеною у виконавчому документі. За відсутності грошових коштів на рахунках боржника та іншого майна належного їй на праві власності, дії щодо звернення стягнення на спірну квартири шляхом реалізації на прилюдних торгах вважав правомірними.

Представник відповідача АТ «Укрсиббанк» Решетнік Ю.І. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Представник відповідача ТОВ «Юрфактор сервіс» Прокопчук О.П. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Представник ДП «СЕТАМ» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не попередив, будь-яких заяв, клопотань про відкладення розгляду справи або неможливість розгляду справи без його участі не подав.

Представник третьої особи -ТОВ «Українська факторингова компанія» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не попередив, будь-яких заяв, клопотань про відкладення розгляду справи або неможливість розгляду справи без його участі не подав.

З`ясувавши думку учасників, що прибули у судове засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача ДП «СЕТАМ» та третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Судом встановлено, що договором іпотеки №93756, укладеним 18 вересня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 та посвідченим приватним нотаріусом Київського МНО Скляр О.С., забезпечено належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що виникають з Договорів про надання споживчого кредиту №11394937000 та №11394948000 від 18 вересня 2008 року укладених між ОСОБА_1 та Іпотекодержателем.

Згідно п. 1.1 Договору іпотеки Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 56, 30 кв.м., жила площа 32, 50 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02.08.2011 року у справі №2-513/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1287206 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29.11.2011 року у справі №2-509/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором та процентами в розмірі 207160, 46 дол. США; 65882, 96 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами; державне мито в розмірі 700 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн.

Судами встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11394937000 від 18 вересня 2008 року.

Вказані обставини в порядку ч. ч. 4 ст. 82 ЦПК України суд визнає такими, що не підлягають доказуванню, оскільки вони встановлені рішенням суду у цивільній справі, у якій брали участь ті самі особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

22.07.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №2-513/11, виданого 28.10.2011 року Подільським районним судом м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості.

27.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-509/11, виданого 19.12.2012 року Подільським районним судом м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

27.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. об`єднано виконавчі провадження НОМЕР_3, НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження НОМЕР_4.

27.09.2019 року боржнику (за адресою: АДРЕСА_6 ) направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення основної винагороди, про об`єднання виконавчих проваджень. Поштова кореспонденція повернулася неврученою за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до вимог частини першої статті 28 Закону 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року в справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20) виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечать положенню частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами якої копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта індексний номер 174636340 від 22.07.2019 року, ОСОБА_1 є власницею квартир:

АДРЕСА_3 з 12 грудня 2007 року;

№12 за адресою: АДРЕСА_7 з 18 вересня 2008 року;

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва №41519985 від 25.07.2019 року позивач з 15.10.2013 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Приватним виконавцем Крайчинським С.С., у відповідності до вимог ст. ст. 26, 56 ЗУ «Про виконавче провадження», 22.07.2019 року до банківських установ направлено постанову про арешт коштів боржника. Однак, за повідомленням банківських установ, кошти на рахунках боржника відсутні.

Актом приватного виконавця від 12.08.2019 року за участю понятих встановлено виходом за адресою: АДРЕСА_1 , двері зачинені, на дзвінки ніхто не відповідає. Боржник про дату та час проведення виконавчих дій належним чином повідомлений.

16.08.2019 боржнику (за адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_1 ) направлено вимогу приватного виконавця про необхідність 28.08.2019 року о 19:00 год. надати доступ до квартири АДРЕСА_2 для проведення виконавчих дій щодо огляду та опису майна боржника.

28.08.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. в межах ВП НОМЕР_3 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника за участі представника стягувача АТ «УкрСиббанк» та понятих. Описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що складається з 2 жилих кімнат. Загальна площа 56, 3 кв.м., жила площа 32, 5 кв.м. Відповідальним зберігачем майна призначено представника стягувача.

Актом приватного виконавця від 28.08.2019 року за участю понятих та у присутності представника стягувача АТ «УкрСиббанк» встановлено виходом за адресою: АДРЕСА_1 , що боржник за даною адресою не проживає. Квартира здається в найм. Копію постанови про опис та арешт майна направлено боржнику за адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_1 .

09.09.2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. направив боржнику за адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_1 постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні НОМЕР_3.

Відповідно до звіту ПП "Консалтингова група "АРГО-ЕКСПЕРТ" ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_1 станом на 17.09.2019 року становить 986800 грн.

03.10.2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. направив боржнику за адресою: АДРЕСА_4 копію висновку з незалежної оцінки майна боржника. Поштова кореспонденція повернулася неврученою за закінченням строків зберігання.

З метою звернення стягнення на описане та арештоване майно у ЗВП НОМЕР_4 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. 03.10.2019 року за вих. №4997 направив до ДП «СЕТАМ» Заявку на реалізацію арештованого майна квартира АДРЕСА_5 . Вартість майна визначено 986800, 00 грн.

Згідно протоколу проведення електронних торгів №454899, 20.12.2019 року відбулися електронні торги з реалізації предмета іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_5 . Ціна продажу 884500, 00 грн. Переможець торгів - ТОВ «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444). Реалізація предмета іпотеки відбулася з дотриманням ЗУ «Про виконавче провадження».

03 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. складено Акт НОМЕР_4 про реалізацію предмета іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_5 .

08.01.2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. направив боржнику за адресою: АДРЕСА_4 копію Акту НОМЕР_4 про реалізацію предмета іпотеки від 08.01.2020 року. Поштова кореспонденція повернулася неврученою за закінченням строків зберігання.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта індексний номер 196918451 від 20.01.2020 року, приватним нотаріусом Київського МНО Чорнєй В.В. 10.01.2020 року на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 5 від 10.01.2020 року зареєстровано за ТОВ «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444) право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №465/650/16-ц (провадження №14-356цс18), та від 23 січня 2019 року у справі №522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі №3-242гс16 вказано, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку проведення торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Відтак, до предмета доказування в цій справі належить дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів (розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7).

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

З досліджених у судовому засіданні копій зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4 встановлено, що 22.07.2019 року приватним виконавцем направлено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «ПУМБ», АБ «УКРГАЗБАНК», АТ «ОТП Банк», ПАТ «МІБ», АТ «Ощадбанк», АТ «ПРОКРЕДИТ Банк», АТ «УКРСИББАНК», АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень», АТ «БТА Банк», АТ «Перший Інвестиційний Банк», АТ «ПромінвестБанк», АТ «УкрСоцбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Альфа Банк», АТ «Айбокс Банк», АТ «Банк Форвард», АТ «Приват Банк», АТ «Юнекс Банк».

З листів означених установ встановлено відсутність коштів та інших цінностей боржника достатніх для задоволення вимог стягувача. Також, встановлено відсутність зареєстрованої за боржником сільськогосподарської, дорожно-будівельної та меліоративної техніки, суден.

У зв`язку з виявленням зареєстрованого за боржником автомобіля RENAULT CLIO SYMBOL, 1390, (2006), червоний, днз НОМЕР_1 , постановою приватного виконавця від 05.08.2019 року зазначене майно оголошено в розшук.

Встановлені обставини спростовують доводи сторони позивача щодо порушення приватним виконавцем порядку звернення стягнення на майно боржника.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29.11.2011 року у справі №2-509/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2012 року у справі №22-2690/12, які мають преюдиційне значення у справі що розглядається встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11394937000 від 18 вересня 2008 року, який забезпечений іпотекою спірної квартири.

Відтак, безпідставними є твердження представника позивача щодо не звернення стягнення на предмет забезпечення за Договором іпотеки №93756 від 18.09.2008 року.

Згідно з частиною сьомою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням Закону України «Про іпотеку».

Державний виконавець може передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішення суду про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості тільки перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Отже, норми Закону допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя, що підтверджено висновками Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 року у справі №911/494/17, від 11.04.2019 року у справі №607/6096/17.

Згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

Згідно з абзацом першим частини першої, частинами другою та третьою, абзацом першим частини п`ятої статті 61 України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин 20.12.2019 року) реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Позивач у заявах по суті справи та судових засіданнях підтвердила обізнаність, що квартира АДРЕСА_2 є предметом іпотеки. На зазначене майно накладено арешт та здійснено експертну оцінку цього майна. Позивач не надала жодних доказів щодо погашення заборгованості за судовим рішенням, про наявність якої була обізнана.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 та від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16, головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні торгів, повинно бути встановлене порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Позивач не зазначає, які саме порушення були допущені організатором торгів, що вплинуло на результати таких торгів.

Аргументи позивача про відсутність доказів ознайомлення з результатами визначення ринкової вартості нерухомого майна, суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 661/107/19 (провадження № 61-18549св20) зазначено, що «відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Згідно зі статтею 3 цього Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що за змістом статей 12, 33 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16, (провадження № 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17 зазначено, що: «як вбачається з матеріалів справи, позивач, як на підставу для визнання електронних торгів недійсними та скасування оскаржуваних рішень, якими відмовлено у задоволенні таких вимог, посилається на порушення порядку визначення вартості майна боржника, що було передано на реалізацію. […] Таким чином, у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення про такі результати. З огляду на зазначені законодавчі положення, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів позивача про порушення державним виконавцем порядку визначення вартості майна з підстав заниження її вартості, оскільки, як встановлено судами, позивач був належним чином повідомлений про результати визначення вартості спірного майна, однак не скористався своїм правом на їх оскарження в судовому порядку у визначений законом спосіб та строк. […] Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб».

Допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21)).

З матеріалів справи випливає, що висновок про вартість майна було направлено позивачу 03.10.2019. Проте позивач, будучу достовірно обізнаним про наявність виконавчого провадження та арешт його майна, під час розгляду справи не надав доказів оскарження звіту про оцінку майна у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Посилання позивача на відсутність доказів отримання висновку про вартість майна не є порушенням, яке могло вплинути на результати спірних торгів, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не встановлено обов`язку надсилати такі повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Саме по собі направлення виконавцем такого висновку стороні виконавчого провадження вважається ознайомленням з визначеною експертом вартістю майна у розумінні частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, матеріалами виконавчого провадження, долученими приватним виконавцем підтверджено, що протягом здійснення виконавчих дій по виконавчому провадженню та підготовки електронних торгів щодо спірної квартири позивач не вчиняла жодних дій, які б свідчили про її незгоду з діями/ рішеннями або бездіяльністю приватного виконавця.

Також до спірних правовідносин не застосовуються вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до підпункту 1 пункту 1 якого (у редакції, чинній на момент проведення електронних торгів) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» застосовується при одночасній наявності всіх перерахованих умов.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачав втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Крім того, згідно з пунктом 4 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон діяв до 23 вересня 2021 року і не дозволяв органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

У постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №761/24810/14 та від 08 квітня 2020 року у справі №334/3320/15-ц зазначено, що тимчасовий мораторій на примусове звернення стягнення на нерухоме майно не застосовується у випадках, якщо таке нерухоме житлове майно не використовується як місце постійного проживання позивача.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Житлова нерухомість, в якому зареєстровано місце проживання особи, не завжди є місцем її фактичного проживання.

Доказів на підтвердження того, що позивач використовує спірну квартиру як місце свого постійного проживання матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Об`єктом захисту виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, справа №922/3537/17, провадження №12-127гс19).

Встановивши, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення порядку реалізації майна на електронних торгах на момент їх проведення і порушення у зв`язку з цим її прав та законних інтересів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, понесені у справі судові витрати суд залишає за позивачем.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 11, 16, 203, 204, 215,

216, 656 ЦК України , ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 223, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича, Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс», Державного підприємства «СЕТАМ», третя особа: ТОВ «Українська факторингова компанія», про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір