Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №760/4575/20
Провадження №2/760/4819/23
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року м. Київ
Солом`янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. за №13029 від 15 травня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що оспорюваний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусів, адже кредитний договір укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, заборгованість за ним не є безспірною, з дня виникнення права вимоги пройшло значно більше, ніж три роки, а строк кредитування за кредитним договором закінчився, про відступлення права вимоги від банку на користь відповідача повідомлення на адресу позивача не надходили.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2021 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.
11 травня 2021 року матеріали вищезазначеної справа надійшли за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2021 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
25 травня 2021 року від представника відповідача ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» - Злобіної В.І. надійшов відзив, у якому вона заперечує проти позову в повному обсязі, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають виконанню. Вказує, що позивач як позичальник свої зобов`язання перед кредитором за кредитним договором №014/1025/82/0010393 від 06 грудня 2010 року не виконав, кредитні кошти не повернув. Зазначає, що сума та розрахунок заборгованості були передані відповідачу від первинного кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно з договором купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) №15/04/2016-01 від 15 квітня 2016 року, та після отримання права вимоги до позивача, відповідачем жодних нових сум не нараховувалось. Наголошує, що при подачі заяви на вчинення виконавчого напису від 14 травня 2020 року було надано виписку з особового рахунку за кредитним договором виключно щодо грошових сум простроченої заборгованості та заборгованості за процентами, оскільки ці платежі є обов`язковими та мають безспірний характер. Також представник відповідача зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена та не відповідає складності справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, пояснень щодо позову в порядку, передбаченому ст.181 ЦПК України, не подавала.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що 15 травня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. було вчинено виконавчий напис з реєстровим №13029 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №014/1025/82/0010393 від 06 грудня 2010 року, укладеним з АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №114/16 від 09 березня 2016 року є ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №АКП-09032016 від 09 березня 2016 року є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №15/04/2-16-01 від 15 квітня 2016 року є ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал». Стягнення заборгованості проводиться за період з 10 березня 2016 року по 11 березня 2020 року. Сума заборгованості складає 15509,93 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 11570,29 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 3939,64 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату із стягувача у розмірі 800 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача Дата набрання виконавчим написом законної сили 15 травня 2020 року. Строк пред`явлення виконавчого напису до виконання - 3 року.
Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.
За загальним правилом ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595).
Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Пунктом 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними, а саме: визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 рішення суду залишено без змін.
Суд враховує в якості рекомендаційного/консультаційного роз`яснення, викладене у п.10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», за змістом якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 від 29 червня 1999 року (в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року).
Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Суд враховує, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 15 травня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
Слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір, на підставі якого було вчинено оскаржуваний виконавчий напис, нотаріально не посвідчувався. Доказів та обґрунтувань протилежного учасниками судового провадження не надано та не наведено.
Отже, оскільки, судом не встановлено, що укладений з позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, то наявні підстави для визнання відповідного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з зазначеним.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №172/1652/18 (провадження №61-16749св19), де, зокрема, зазначено наступне: «укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Пізніше таку правову позицію підтвердила і Велика Палата Верховного Суду, яка в п.п.93-95 постанови від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження №12-5гс21) вказала, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, судом береться до уваги, що у постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У постанові від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження №14-278гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла аналогічного висновку, викладеного у вищевказаній постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19).
При цьому, у справі, яка переглядається, відповідачем не доведено, що сума заборгованості взагалі існувала, а якщо так, то була саме такою, як зазначено у оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса.
Разом з цим, з матеріалів справи не вбачається, що при винесенні оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус вчинив дії щодо перевірки безспірності заборгованості.
Також суд враховує, що у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі №554/6777/17-ц (провадження №61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
З урахуванням викладеного у сукупності, позовні вимоги про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи задоволення позовних вимог, з ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1261,20 грн судового збору (840,80 грн за подання позовної заяви та 420,40 грн за подання заяви про забезпечення позову).
У позовній заяві позивач просив вирішити питання про розподіл витрат на правову допомогу.
На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено: копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги №1052134 від 28 серпня 2020 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8201/10 від 16 серпня 2019 року, попередні (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в якому визначено суму гонорару адвоката в розмірі 7783,65 грн.
У попередньому розрахунку судових витрат вказано, що детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та фактичний розмір судових витрат, які очікує понести позивач у зв`язку з розглядом даної справи буде надано суду в порядку та строки, визначені ч.8 ст.141 ЦПК України.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладене, суд вважає передчасним вирішення питання щодо відшкодування позивачу судових витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 15 травня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за номером №13029, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» 16309,93 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» на користь ОСОБА_1 1261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) гривню 20 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», код ЄДРПОУ 36676934, місцезнаходження за адресою: 02000, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3-А;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, місцезнаходження за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 15, оф. 6, вул. Велика Бердичівська, буд. 35.
Суддя Солом`янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова
Судове рішення № 110829066, Солом'янський районний суд міста Києва було прийнято 11.05.2023. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 362/4575/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: