Ухвала суду № 11082663, 08.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Малашкевич С.А.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2010 року справа №7/282а/5006

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Колеснік Г.А

Суддів: Ястребової Л.В

Ляшенко Д.В

при секретарі Дровниковій К.В.

за участю:представника позивача Кузьменко Є.В.

представника відповідача не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного підприємства «ГЕВІС» м. на постанову Господарського суду Донецької області від 05.12.2006 року по справі №7/282а за позовом Спільного підприємства «ГЕВІС» м. Краматорськ Донецької області до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про скасування податкового повідомлення рішення № 0001062343/0 від 06.05.2006 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство ГЕВІС» м. Краматорськ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2006 р. № 0001062343/0, прийнятого ДПІ у м. Краматорську про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 88 921 грн. 60 коп.

Постановою Господарського суду Донецької області від 05 грудня 2006 року в задоволенні позовних Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство ГЕВІС» м. Краматорськ до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062343/0 від 06.05.2006 р. відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про день слухання справи було повідомлено належним чином..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 р. по 31.12.2005 р. відповідачем був складений акт № 496/23-6-14324054 від 25.04.2006 р.

Перевіркою було встановлено і в акті відображено, у тому числі, порушення позивачем п.п. 2.3 п. 2 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2005 р. із змінами та доповненнями (далі "Положення про ведення касових операцій") та п. 1 Постанови Правління НБУ № 32 від 09.02.2005 р. "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" (далі Постанова НБУ № 32), а саме виявлений факт перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня у розмірі 44 460, 80 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем було прийняте рішення № 0001062343/0 від 06.05.2006 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 88 921, 60 грн., згідно ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки " № 436/95 (далі Указ Президента України №436/95).

В ході перевірки відповідачем був виявлений факт перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня у розмірі 44 460, 80 грн., отриманий розрахунковим шляхом при перевірці авансових звітів підзвітних осіб. А саме, Краматорською філією АКБ "Укрсоцбанк" встановлений ліміт залишку готівкових коштів у касі позивача у розмірі 17, 00 грн. Підзвітною особою Сидоренко І.Є. 29.04.2005 р. в бухгалтерію позивача був наданий авансовий звіт № АО-0000004 про використання готівки виданої на відрядження або під звіт. Відповідно до зазначеного документа, підзвітною особою було витрачено 54 477, 80 грн. Зазначені кошти, згідно доданих до звіту документів, зокрема, квитанції до прибуткового касового ордеру № 36 від 29.04.2005 р., були витрачені для сплати позивачемТОВ «Спільне підприємство ГЕВІС» робіт ПП ОСОБА_5 за договором № 3009 від 30.09.2004 р. Зазначена операція відображалась в бухгалтерському обліку позивача по дебіту рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" та кредиту рахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами" на суму 54 477, 80 грн.

Підпунктом 2.3 п. 2 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", в редакції чинній на час здійснення розрахунків, встановлено, що гранична сума готівкового розрахунку підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється, відповідною Постановою правління НБУ. Пунктом 1 Постанови Правління НБУ № 32 від 09.02.2005 р. встановлено граничну суму готівкового розрахунку між підприємствами (підприємцями) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, відповідно до п.п. 2.3 п.2 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" у розмірі 10 000, 00 грн.

Позивачем, в порушення зазначених норм, розрахунок за готівку з ПП ОСОБА_6 за прибутковим касовим ордером № 36 від 29.04.2005 р. був здійснений на суму 54 477, 80 грн., тобто на 44 477 грн. більше дозволеного. Отже, відповідач з посиланням на первинні документи позивача, обґрунтовано вказує в акті перевірки на наявність факту перевищення граничної суми готівкового розрахунку одного підприємства з підприємцем, що є порушенням п.п. 2.3 п. 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні " та п. 1 Постанови Правління НБУ № 32 від 09.02.2005 р.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача в частині того, що розрахунки проводилися не підприємством, а фізичною особою з використанням власних коштів. Зазначене твердження спростовується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 36 від 29.04.2005 р., за яким кошти прийняті від ТОВ «Спільне підприємство ГЕВІС» через ОСОБА_7 Тобто платником, а отже й учасником розрахункової операції був саме позивач, а не фізична особа ОСОБА_7 Остання була представником позивача, на що він сам вказує, виконувала доручення по сплаті, від імені СП "ГЕВІС", виконаних підприємцем робіт за господарським договором № 3009 від 30.09.2004 р., зобов'язаним за яким було СП "ГЕВІС".

Доданий до апеляційної скарги копія договору від 04.10.2004 року б/н, укладеного між Сидоренко І.Є. (Поручитель) та підприємцем ОСОБА_6 (Кредитор), згідно якого Сидоренко І.Є. (Поручитель) зобовязується відповідати перед приватним підприємцем ОСОБА_6 (Кредитор) за виконання всіх зобовязань Спільного підприємства «Гевіс», що виникли за договором від 30.09.2004 року № 3009, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_6 та Спільним підприємством «Гевіс», колегія суддів не приймає як доказ по справі, оскільки в суді першої інстанції даний договір не надався та не був досліджений судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 187 КАС України якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.

Відповідно до частини 2 статті 2195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції.

Позивач не навів ніяких причин ненадання договору від 04.10.2004 року під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Крім того, слід зазначити, що позивач, належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, проте не скористався своїм правом бути присутнім під час апеляційного розгляду, оригінал договору для огляду суду не надав.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що посилання позивача на норми цивільного законодавства, зокрема, ст. 1158, ст. 1160 Цивільного кодексу України в межах, яких, як вказує позивач, діяв гр. ОСОБА_7, також підтверджують, що зазначена особа діяла в інтересах СП "ГЕВІС". У зв'язку з чим, готівкові розрахунки проводились саме між цим підприємством та приватним підприємцем.

Згідно п.п 2.3 п. 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", у разі здійснення підприємством готівкових операцій з іншим підприємством (підприємцем) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Встановлений позивачу ліміт каси становив 17, 00 грн. Тобто перевищення ліміту в день проведення розрахунків з ПП ОСОБА_6 склало 44 460,80 грн.

У випадку перевищення, за таких умов, ліміту каси до порушників застосовується штрафна санкція у двократному розмірі виявленої понадлімітної суми, відповідно до Указ Президента України № 436/95 (із змінами та доповненнями).

Вказані санкції поширюються і на випадки, коли для підприємства працівником придбаваються товари (роботи, послуги) з використанням власних готівкових коштів, оскільки виключень зазначений Указ для відповідних випадків не робить.

За таких умов, відповідачем правомірно були застосовані оспорюваним рішенням фінансові санкції в сумі 88 921, 60 грн.

В заяві про зміну підстав апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову не врахував, що готівкові розрахунки між ТОВ «СП ГЕВІС» та ОСОБА_8 у сумі 54477,80 грн. проводились в період, коли не було нормативно встановлено грачину суму готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством протягом одного дня, оскільки попередній нормативний акт (Постанова № 72), яким було встановлено таку суму, втратив чинність 15.02.2005 року, постанова НБУ № 32 набрала чинності 06.05.2005 року, що є поликовим, оскільки відповідно до п. 4 постанови Правління Національного банку України № 32 від 09.02.2005 року постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2005 року за № 410/10690. Тобто суд першої інстанції правомірно застосував п. 1 постанови Правління НБУ № 32 від 09.02.2005 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, ст.ст.200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство ГЕВІС» залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 05.12.2006 року по справі №7/282а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «ГЕВІС» м. Краматорськ Донецької області до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про скасування податкового повідомлення рішення № 0001062343/0 від 06.05.2006 р залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 13 липня 2010 року.

Колегія суддів