Рішення № 110814388, 12.05.2023, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2023 р. Справа146/345/23

Провадження2-а/153/5/23-а

Ямпільський районний суд Вінницької області,

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної служби Міністерства внутрішніх справ, УПП у Чернівецькій області, інспектора першого батальйону другої роти ст.лт. Дашко Яни Олегівни, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. Вказав, що 05 березня 2023 року відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС№6634051 року.В даній постанові вказано, що 05 березня 2023 року він керував транспортним засобом NISSAN LEAF НОМЕР_1 на автодорозі Новий Киселів (траса М19,485 км) і рухаючись в населеному пункті зі швидкістю 85 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 35 км/год.Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 TC000743, чим порушив п.12.4. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Відомості, викладені в даній постанові не підтверджується жодним належними та допустимими доказами у справі, оскільки він не вчиняв інкримінованого адміністративного правопорушення, а тому вказана постанова є незаконною і підлягає скасуванню. Крім того зауважує, що в постанові вказано марку автомобіля, яким він керував, на час вчинення адміністративного правопорушення, NISSAN LEAF НОМЕР_2 , хоча у його володінні немає такого транспортного засобу і він ним ніколи не керував, а на даний час він володіє транспортним засобом HYUNDAI SANTA державний номерний знак НОМЕР_3 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 . Тому не зрозуміло яким чином стосується його вчинене адміністративне правопорушення зазначене в постанові серії ЕАС Ne663405 від 05.03.2023 року, щодо зупинки поліцейським іншого транспортного засобу.

Поряд з цим, зазначає, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів й протиправної дії чи бездіяльності не відповідають принципу верховенства права i містить ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що він в населеному пункті, в зоні дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п.12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач посилається лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини перевищення швидкості руху транспортним засобом під його керуванням, в зоні дорожнього знаку «населений пункт» це здійснення вимірювання швидкості приладом TruCam LTI 20/20, відеофіксація без наведення якими технічними засобами вона здійснена.

В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини вчинення правопорушення.

Таким чином, посилання відповідачем в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год.

За відсутності посилання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги немає підстав стверджувати, що взагалі була подія адміністративне правопорушення, а тому вважаю, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під його керуванням саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 20 км.

Відтак, відповідач в особі працівника патрульної поліції який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Також зауважує, що в момент фіксації факту перевищення швидкості з руки, можливе дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля недостовірним. Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля, яким він керував.

При цьому наголошую, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а листи Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 No1 1299/41/2/02-2018, No 04/03/03-3878 від 04.10.2018 , Наказ "No 1135 від 12.06.2020 року про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Крім цього зазначає, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак « 5.70»), позаяк вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону N0580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.

Вказані ним обставини, свідчать про грубе порушення його прав, оскільки була порушена процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, що в свою чергу стало підставою для винесення оскаржуваної постанови за неповним з?ясуванням всіх обставин справи та перевірки їх належними і допустимими доказами.

За наведених обставин, вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст.77 КАС Ухраїни та п.3 ч.2 ст.2 КАС України та є необгрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Просить суд, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі АЕС №6634051 винесену 05 березня 2023 року інспектором УПП в Чернівецькій області, ст.лт.поліції Дашко Яною Олегівною, за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн. Стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати в сумі 536 грн. 80 коп.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву вх..№2221 від 10.04.2023 року про розгляд справи без його участі, позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідачаДепартаменту патрульноїслужби Міністерствавнутрішніх справ, у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлений у встановленому порядку.

Відповідач УППу Чернівецькійобласті,інспектора першогобатальйону другоїроти ст.лт.Дашко Я.О. у судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час судового засідання повідомлена у встановленому порядку.

Відповідно до ч.2ст.268 КАС Україниучасник справи вважаться повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи визначеної ст.286КАС Україниз моменту направлення такого повідомлення працівником суду.

Із дослідженої судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6634051 від 05 березня 2023 року встановлено, що відповідачем було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку із тим, що 05 березня 2023 року він керував транспортним засобом NISSAN LEAF д.н.з. НОМЕР_1 с.Новий Киселів (траса М19,485 км) і рухаючись в населеному пункті зі швидкістю 85 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 35 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 TC000743, чим порушив п.12.4. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Транспортний засіб NISSAN LEAF НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 (а.с.10).

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу HYUNDAI SANTA державний номерний знак НОМЕР_3 (а.с.9).

Зазначена вище постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

На спростування оскаржуваної постанови позивачем ОСОБА_1 у позові зазначено, що він є власником транспортного засобу HYUNDAI SANTA державний номерний знак НОМЕР_3 , а не NISSAN LEAF АТ1600CT. Окрім цього, швидкість руху, з якою він рухався, не відповідає швидкості, яка була зафіксована приладом TruCam, так як даний прилад використовувався інспектором з порушенням (вимірювання швидкості даним приладом здійснювалося інспектором з рук, що унеможливлює точне фіксування швидкості руху транспортного засобу).

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України,права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію`встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України, відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух», регулюються Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Згідно зі ст.31 Закону України «Про дорожній рух», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію»,поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності ззаконом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 175 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не надав суду відзив та жодних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП .

Водночас,позивач заперечуєнавіть самфакт керуванняним транспортнимзасобомNISSAN LEAF АТ1600CT, що за відсутності доказів іншого, виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

За визначенням п. 1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Натомість пішохід - це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне.

В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини вчинення правопорушення. За відсутності посилання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги немає підстав стверджувати, що взагалі була подія адміністративне правопорушення, а тому вважаю, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 20 км/год.

Відтак, відповідачем не було доведено належними, достатніми та допустимими доказами, що позивач порушив вимогиПДРУкраїни.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі№ 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Тобто дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Таким чином, з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, суду не надано.

Частиною першою статті 122 КУпАП визначена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п.12.4. ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Статтею 40 Закону України «Про дорожній рух» встановлено,що Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото-і відеотехніку,у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото-і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини,поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Судом установлено, що вимірювання швидкості приладом TruCam здійснювалося інспектором з рук.

Варто зазначити, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку статті 40 Закону «Про дорожній рух», а вищевказаний лист-роз`яснення про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень Правил дорожнього руху.

Отже, у даному випадку фіксація перевищення швидкості була здійснена приладом TruCam, який інспектор тримав в руках, що може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким нібито керував ОСОБА_1 . Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

У справі «Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain» (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа «Daktaras v. Lithuania», скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова серії ЕАС №6634051 від 05 березня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., прийнята не у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючисьст.ст. 31, 40 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 22, 55, 59, 62 Конституції України, ст.ст. 9, 23, 38, 122 ч.1, 251 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 139, 194, 205, 229, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної служби Міністерства внутрішніх справ, УПП у Чернівецькій області, інспектора першого батальйону другої роти ст.лт.Дашко Яни Олегівни, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі АЕС №6634051 винесену 05 березня 2023 року інспектором УПП в Чернівецькій області, ст.лт.поліції Дашко Яною Олегівною, за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, закрити.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга нарішеннясуду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий М.М. Дзерин