Рішення № 110808880, 12.05.2023, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2629/23

2/212/1319/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого суддіПустовіт О.Г., за участі секретаря судового засіданняГолуб О.В., розглянувши за відсутності сторін без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отриманих професійних захворювань,-

встановив:

У квітні 2023 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що позивач з 04.09.2003 року по 26.12.2010 року працював у шкідливих та небезпечних умовах праці за професією «слюсар черговий та з ремонту устаткування» та з 27.12.2010 року по 23.08.2022 року «дробильник» технологічної служби дробильної фабрики Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». 23.08.2022р. був звільнений за станом здоров`я.

10.11.2022 року рішенням лікувальної-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини позивачу було встановлено професійне захворювання за діагнозом: Дрібновузловий сидеросилікоз третьої стадії (А, p/s, 2/2, em, pi, pqp), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень другої стадії, група В. ЛН другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромами.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення захворювання від 26.01.2023 року, підставою виникнення професійного захворювання стало те, що позивач, працюючи дробильником технологічної служби дробильної фабрики ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з 27.12.2010р. по 23.08.2022р. виконував роботи з керування, обслуговування дробарок та іншого гірничозбагачувального устаткування при збагаченні та транспортуванні гірничої маси, брав участь в роботах з ремонту, монтажу, демонтажу гірничозбагачувального устаткування.

При цьому внаслідок недосконалості технології збагачення руди, під час обслуговування технологічного обладнання змушений був на протязі зміни нахилятися, а через порушення в роботі систем пилоподавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.

За висновком МСЕК від 21.03.2023 року позивачу первинно встановлено 50 % втрати працездатності (35% - сидеросилікоз, 15% - радикулопатія) та ІІІ групу інвалідності. Позивач вважає, що підприємство відповідача не створило для нього належних, безпечних, нешкідливих умов праці, порушило норми охорони праці і тому він отримав професійне захворювання, внаслідок якого його постійно турбує задишка при незначному фізичному навантаженні, епізоди утрудненого дихання до 1-2 р/добу, які провокуються частіше незначними фізичними навантаженнями, рідше виникають спонтанно вранці або в нічний час, частіше сильний приступоподібний кашель з виділенням невеликої кількості слизового, в`язкого харкотиння, рідше сухий кашель, біль у грудях та між лопатковій ділянці, загальна слабкість, підвищена втома, запаморочення, головний біль, постійні стійкі болі та обмеження рухів в п/крижовому та шийному відділах хребта. Через погане самопочуття, позивач змушений щороку проходити обов`язкове стаціонарне лікування, медичні огляди та обстеження, а також проводити відновлювальні процедури та лікування. Крім того, у зв`язку із отриманими професійними захворюваннями порушено нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, вести активний спосіб життя, а також через втрату роботи відчуває себе тягарем для родини, що також пригнічує позивача та створює почуття дискомфорту та розпачу. У зв`язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 335 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.

17 квітня 2023 року ухвалою суду прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду на 12 травня 2023 року без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач скористався правом надання суду відзиву на позовну заяву та 12 травня 2023 року надав його до суду. Згідно поданого відзиву, відповідач не погоджується в повній мірі з пред`явленими позовними вимогами вважаючи, що ОСОБА_1 був обізнаний про умови праці на підприємстві, наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, права та пільги позивача, компенсації за роботу в таких умовах, та про неможливість роботодавця в повній мірі забезпечити безпечні умови праці з огляду на специфіку виробництва, позивач свідомо приймав наявні умови праці і усвідомлював можливість нанесення шкоди його здоров`ю. Також зазначив, що відповідач надавав позивачу встановлені чинним законодавством і колективними договорами пільги і компенсації, зокрема оплату праці у підвищеному розмірі, додаткові відпустки, профілактичне харчування. Вказав, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував.

Позивачем не доведений факт спричинення моральної шкоди професійними захворюваннями діями відповідача, ймовірною причиною вважає незастосування позивачем у процесі виконання трудових обов`язків засобів захисту. Надана позивачем довідка МСЕК не містить відомостей стосовно спричинення моральної шкоди умовами виробництва. Окрім цього, на думку відповідача, заявлений розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Суд, відповідно до ч. 5ст.279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач працював на підприємстві відповідача на різних посадах, з 04 вересня 2003 року по 23 серпня 2022 року. Звільнений 23 серпня 2022 року за станом здоров`я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 10 листопада 2022 року за № 1656, позивачу були встановлені професійні захворювання: Дрібновузловий сидеросилікоз третьої стадії (А, p/s, 2/2, em, pi, pqp), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень другої стадії, група В. ЛН другого ступеня. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромами.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 26 січня 2023 року, проведеного на ПрАТ«ЦГЗК», встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання позивача: працюючи в дробильником технологічної служби дробильної фабрики ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з 27.12.2010р. по 23.08.2022р. виконував роботи з керування, обслуговування дробарок та іншого гірничозбагачувального устаткування при збагаченні та транспортуванні гірничої маси, брав участь в роботах з ремонту, монтажу, демонтажу гірничозбагачувального устаткування.

При цьому внаслідок недосконалості технології збагачення руди, під час обслуговування технологічного обладнання змушений був на протязі зміни нахилятися, а через порушення в роботі систем пилоподавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.

Пунктом 18 Акту визначено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є:

Концентрація пилу з вмістом вільного кристалічного кремнію діоксиду (SiO2) від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 2,9 рази (5,89 мг/м3при ГДК 2,0 мг/м3) згідно до «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 №1596.

Згідно довідки МСЕК серія 12ААА від 21.03.2023 року позивачу первинно встановлено 50 % втрати працездатності за захворюванням: сидеросилікоз 35 %, радикулопатія 15 %, з 13.03.2023 року до 10.03.2024 та ІІІ групу інвалідності.

У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивач неодноразово звертався до закладу медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст.153,237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Згідностатті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно достатті 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.Статтею 173КЗпП Українизакріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці», відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У зв`язку з тим, що відповідно до положеньст. 237-1 КЗпП України, відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

У відповідності зі статями23,1167 ЦК України, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійні захворювання виникли у позивача під час його роботи на підприємстві відповідача, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26.01.2023 року.

За таких обставин суд вбачає, що Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» повинно нести відповідальність за заподіяну ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену професійними захворюваннями.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 50 % (35% - сидеросилікоз, 15% -радикулопатія) та встановлення третьої групи інвалідності, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також період праці на підприємстві відповідача протягом 18 років 11 місяців, тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 160000,00 гривень без врахування податку з доходу фізичних осіб.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28.03.2007, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи нормист. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1600,00 гривень.

Керуючись ст. ст.153,173,237-1 КЗпП України, ст. ст.23,1167 ЦК України,Законом України «Про охорону праці», ст. ст.4,5,13,19,76-81,89,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отриманих професійних захворювань - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь держави судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 00190977, місцезнаходження юридичної особи: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Покровський район.

Повний текст рішення складено та підписано 12.05.2023 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт