Вирок № 110801089, 11.05.2023, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/798/23

Провадження №1-кп/375/83/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року смт. Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Рокитне обвинувальний акт зугодою провизнання винуватостіу кримінальномупровадженні № 12023111030000754,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 12лютого 2023 року, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Телешівка, Рокитнянського району, Київської області, громадянина України, з середньою освітою, вдівця, маючого на утриманні двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого в TOB «АМО-К» на посаді водія-тракториста, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 11.02.2023 близько 21 год. 08 хв. він керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись по вул. Шевченка зі сторони центру с. Запруддя в напрямку с. Телешівка, що на території Білоцерківського району Київської області, де навпроти будинку № 123 вул. Шевченка, с. Запруддя Білоцерківського району Київської області, порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР), а саме: п.1.5 ПДР, в якому зазначено: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду та руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п.2.3 (б) ПДР: «Для забезпечення дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі», п. 12.1 ПДР, де вказано, «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п. 12.2 ПДР, де вказано, «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», п. 21.11 (б) ПДР, в якому зазначено, що «забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см. у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременем безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу», тобто, водій ОСОБА_4 проявив неуважність та безпечність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, в темну пору доби не вибрав безпечної швидкості у межах видимості дороги, перевозив дитину зріст якої є менше 145 см. на передньому пасажирському сидінні без утримуючих систем в результаті чого допустив занос керованого ним транспортного засобу з подальшим виїздом на праве узбіччя, по напрямку свого руху та наїздом на перешкоду у вигляді стовбура дерева.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітній пасажир автомобіля марки «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є рідним сином водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з яким вони разом проживають за адресою: АДРЕСА_2 , який сидів на передньому пасажирському місці, отримав наступні тілесні ушкодження: закрита травма черевної порожнини з ушкодженням селезінки, внутрішньочеревна кровотеча. За ступенем тяжкості вище описане тілесне ушкодження, заподіяне малолітньому ОСОБА_6 відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя у момент заподіяння.

Сукупність допущених водієм ОСОБА_10 порушень вимог п.п.1.5, 2.3 (б), 12.1, 12.2, 21.11 (б) Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням вказаної дорожньо-транспортної пригодою та її наслідками.

Дії ОСОБА_4 кваліфікуються як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 оголосив подану до суду укладену між ним - прокурором у кримінальному провадженні - начальником Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області та на той час підозрюваним ОСОБА_4 , за участі захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , угоду про визнання винуватості від 05 травня 2023 року, просив її затвердити та винести вирок відповідно до укладеної угоди, а саме призначити ОСОБА_4 узгоджене покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами із звільненням від його відбування з випробуванням із встановленням іспитового строку на підставі статті 75 КК України.

Одночасно сторони розуміють, що відповідно до частини 4 статті 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років.

Також сторони усвідомлюють, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд покладе на засудженого обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.

Згідно із вказаною угодою про визнання винуватості, сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин кримінального правопорушення та їх правовою кваліфікацією за частиною 2 статті 286 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_4 , у присутності свого захисника ОСОБА_5 , діючи добровільно, погодив укладення даної угоди та підписав її, щиро каючись, беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до обставин і правової кваліфікації, які викладені в даній угоді та у врученому обвинувальному акті.

При укладенні угоди сторони прийняли до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування шкоди, а також те, що обставин, які обтяжують його покарання, не встановлено.

Позиції учасників судового провадження щодо угоди.

Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 укладену угоду про визнання винуватості підтримав, вказавши про її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, належність даного кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яка підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. При визначенні іспитового строку поклався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, просив суд затвердити угоду. При цьому ОСОБА_4 зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, і що він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, проте все одно просив затвердити укладену угоду. Він також вказав, що повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження та повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості її сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що ним здійснено лікування потерпілого за власні кошти.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив затвердити укладену угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним та призначити ОСОБА_4 узгоджене угодою покарання, звільнивши від його відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку в 1 рік на підставі статті 75 КК України.

Законниий представник потерпілого ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердила згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокуром та підозрюваним ОСОБА_4 , зазначивши, що надана згода на її укладення є добровільною. Просила затвердити укладену угоду та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із встановленням мінімального іспитового строку на підставі статті 75 КК України. Зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого вона не має. Обвинувачений самостійно займався лікуванням свого сина, потерпілого у справі ОСОБА_6 .

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Відповідно до статті 468КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з частиною 2 статті 469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого.

Частиною п`ятою статті 469КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно з частиною 4 статті 469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до статті 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 КК України є тяжким злочином.

Як вбачається з обвинувального акту та угоди про визнання винуватості ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений частиною 2 статті 286 КК України, беззастережно визнав себе винним у вчиненні вказаного злочину, щиро розкаявся у вчиненому, його діями заподіяно тяжке тілесне ушкодження, який визнаний потерпілим у кримінальному провадженні та його представник надав письмову згоду прокурору на укладення угоди, він погодився із прокурором на призначення йому покарання за частиною 2 статті 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, та сторонами угоди погоджено його звільнення від відбування покаранння із випробуванням та встановленням іспитового строку відповідно до вимог статті 75 КК України.

Отже, у кримінальному провадженні 12023111030000754,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 12лютого 2023 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, може бути укладена угода про визнання винуватості.

Суд вважає, що угода про визнання винуватості містить усі необхідні відомості, які передбачені статтею 472 КПК України.

Суд переконався, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, наслідком обіцянок тощо та обвинуваченому роз`яснені наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 КПК України.

ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, а також засвідчив, що він цілком розуміє що має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; характер обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд зазначає, що угода про визнання винуватості, відповідає вимогам КПК України та закону, адже дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, погоджене у ній покарання відповідає вимогам Загальної та Особливої частин КК України, з огляду на ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, враховані обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування шкоди, а також те, що обставин, які обтяжують його покарання, не встановлено, беззастережне визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а також відповідає особі винного, який має постійне місце проживання, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, характеризується позитивно за місцем роботи, працюючого в TOB «АМО-К» на посаді водія-тракториста, маючого на утриманні двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом встановлено, що угода про визнання винуватості, відповідає інтересам суспільства, які полягають в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Отже, суд вважає, що наявні умови для її затвердження.

Відповідно до частини 2 статті 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, оскільки сторони угоди про визнання винуватості, узгодили обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді трьох років позбавлення волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 положення частини 2 статті 75 КК України та покласти на нього обов`язки, визначені частиною 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання згідно із статтею 67 КК України, судом не встановлено.

Реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи обставини справи, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не був судимий, наявність обставин, які пом`якшують його відповідальність та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, ставлення останнього до вчиненого, зокрема його щире розкаяння, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без його ізоляції від суспільства із призначенням йому покарання у виді позбавлення волі у нижній межі санкції частини 2 статті 286 КК України.

Санкцією частини 2 статті 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, судом зазанчає, що обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , котрих виховує та утримує самостійно, працює в TOB «АМО-К» на посаді водія-тракториста. Враховуючи особу обвинуваченого та його сімейні обставини, суд приходить до висновку, що застосовування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом може призвести до втрати єдиного джерала доходу для утримання сім`ї, тому вважає за можливе зазначене додаткове покарання до обвинуваченого не застосовувати.

Підстав для застосування до обвинуваченого положень статті 69 КК України суд не вбачає.

Суд також вважає, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, дані про його особу, характер кримінального правопорушення та інші обставини цілком враховані угодою про визнання винуватості і знайшли своє відображення в узгодженому остаточному покаранні.

Суд зазначає, що відповідно до частин 2, 3 статті 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Вирішуючи питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням суд враховує, що обвинуваченому угодою визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, кримінальне правопорушення за яким притягується обвинувачений до відповідальності класифікується як тяжкий злочин, обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому та відшкодував завдану його діями шкоду, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно достатті 76КК України на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням суд покладає обов`язки.

На переконання суду на ОСОБА_4 необхідно покласти наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації .

Призначення саме такого покарання, на погляд суду, є необхідним і буде достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів та дасть можливість останньому переосмислити власну поведінку та зробити належні висновки.

Згідно з приписами пункту 1 частини 3 статті 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати - під час досудового розслідування проведено судову експертизу СЕ-19/111-23/7661-IT від 06.04.2023 загальною вартістю 1510 гривень 24 копійок, які необхідно стягнути з обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлено.

При вирішенні питання щодо речових доказів слід застосувати вимогами статті 100 КПК України. Крім того, судом врахована позиція прокурора щодо повернення транспорного засобу марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення автомобіль перебував у його користуванні.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, ст. ст. 314, 373-374, 377, 468- 470, 472-475 КПК України, ст. 12, ч. 2 ст. 286 КК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 24 лютого 2023 року укладену між прокурором у кримінальному провадженні - начальником Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та на той час підозрюваним ОСОБА_4 , за участі захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12023111030000754,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 12лютого 2023 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 ,у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

Визнати ОСОБА_4 , винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати за проведення судової експертизи в сумі 1510 (одна тисяча п`ятсот десять) гривень 24 копійки стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави, які сплатити на рахунок:

Отримувач коштів: ГУК у Київській області/ Рокитнянська селищна рада / 24060300

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм.подат.)

Рахунок отримувача: UA128999980313090115000010842

Код класифікації доходів бюджету: 24060300

Призначення платежу: експертиза СЕ-19/111-23/7661-IT від 06.04.2023 у кримінальному провадженні № 12023111030000754 від 12лютого 2023 року.

Повернути ОСОБА_4 автомобіль марки «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває на зберіганні на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів у ФОП " ОСОБА_12 " за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3220489500:01:029:0160.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з підстав, передбачених частиною 4 статті 394 КПК України:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 статті 474 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вирокунегайно післяйого проголошеннявручити обвинуваченому,захиснику,представнику потерпілогота прокурору.

Вирок проголошено 11 травня 2023 року негайно після виходу суду із нарадчої кімнати.

Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА