Рішення № 110796951, 10.05.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2023 року справа №640/8813/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 17.12.2019р. №КВ1857/1432/НД/СПГД/ФС-698 про накладення на позивача штрафу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020р. відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження.

Законом України від 27.04.2020р. №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

12.04.2023р. на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 02.02.2023р. №03-19/9053/23 "Про скерування за належністю справи" надійшла адміністративна справа №640/8813/20.

24.04.2023р. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.

Ухвалою суду від 25.04.2023р. справу прийнято до провадження судді КОАС Марича Є.В.

Зі змісту позовної заяви ФОП ОСОБА_1 слідує, що вимоги останнього обґрунтовані безпідставністю накладання на позивача штрафу згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України), оскільки посадовими особами відповідача в ході проведення перевірки було порушено порядок її проведення, установлений ПКМУ від 21.08.2019р. №823, при цьому позивачем не створювались перешкоди інспекторові праці і не вчинялись дії по його недопущенню до перевірки. Водночас, позивач стверджує, що постанова про накладання штрафу складена з порушеннями чинного законодавства.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача щодо задоволення позову заперечив. В обґрунтування своєї правової позиції представник зазначив, що позивач допустив порушення вимог трудового законодавства, зокрема, ним не надано жодних документів для забезпечення можливості проведення інспекційного відвідування, та які у відповідності до вимоги від 06.11.2019р. витребовувались у нього. Як наслідок інспекторами праці складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ 1857/1432/НД від 19.11.2019р., у якому зафіксовано порушення статті 259 КЗпП України, що проявилось у створенні перешкод при проведенні позапланового заходу контролю у формі інспекційного відвідування. Представник відповідача зазначив, що ГУ Держпраці у Київській області під час прийняття оскаржуваної постанови діяло в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства. У задоволені позову просив відмовити.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відзиву, так як відповідними доводами не спростовуються висновки, викладені у позовній заяві.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Згідно наказу ГУ Держпраці у Київській області за №5523 від 04.11.2019р. та направлення №1857 від 04.11.2019р., інспектор праці Сідий Є.А. (службове посвідчення №1432) був направлений для проведення позапланового заходу контролю у формі інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), за юридичною адресою: АДРЕСА_1 , фактичною адресою: АДРЕСА_2 ), щодо дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. Термін дії направлення на перевірку - з 06.11.2019р. по 19.11.2019р.

Підставою для проведення перевірки у наказі вказано рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятого за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких необмежений законодавством.

06.11.2019р. інспектор праці прибув за адресою м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 42В (Вет. клініка «Зоолюкс») та надав для ознайомлення позивачу направлення на проведення перевірки, що підтверджується власноручним підписом позивача.

Того ж дня інспектором праці Сідим Є.А. складена вимога про надання/поновлення документів №1857, якою зобов`язано позивача у строк до 10 год. 00 хв. 08.11.2019р. надати документи, необхідні для інспекційного відвідування.

Вимогу отримано позивачем особисто 06.11.2019р., що підтверджується його власноручним підписом, проставленим на бланку вимоги.

19.11.2019р. інспектором складено Акт про неможливість інспекційного відвідування №КВ 1857/1432/НД, в якому вказано про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку із створенням перешкод у діяльності інспектора праці, шляхом: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів (не надано жодного документа згідно вимоги від 06.11.2019р. №1857); відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (не надано жодного документа згідно вимоги від 06.11.2019р. №1857).

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується те, що Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування складений у відсутності позивача чи уповноваженої ним особи.

Направлення позивачу Акту не підтверджується доказами, наявними у справі, позаяк до копій листів, на які посилається у відзиві відповідач, не містять опису вкладення.

Отже, суд зазначає, що доказів вручення вказаного документа позивачу до винесення спірної постанови відповідачем суду не надано.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується те, що 11.12.2019р. позивачу направлено лист №43/3/19/ НОМЕР_2 за змістом якого відповідач повідомляє позивача про те, що буде проводитись розгляд справи про накладення штрафу на позивача, передбачений абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Вказаний лист згідно інформації АТ «Укрпошта» не вручений адресату та був повернутий відправнику.

17.12.2019р. відповідачем прийнято постанову №КВ1857/1432/НД/СПГД/ФС-698, якою на підставі акта інспекційного відвідування від 19.11.2019р. №КВ 1857/1432/НД встановлено порушення вимог статті 259 КЗпП України та п. 6 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого ПКМУ від 11.02.2015р. №96, а саме зазначено: «документів необхідних для перевірки надано не було, до проведення інспекційного відвідування допущені не були», відповідальність за які передбачена абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, та накладено на позивача штраф у розмірі 417 300,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходить із наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V (далі ЗУ №877-V), для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (ч. 1 ст. 1 ЗУ № 877-V).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом (серед інших) неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами.

Частина 1 статті 6 ЗУ № 877-V містить перелік підстав для проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до п.п.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого ПКМУ від 21.08.2019р. №823 (далі - Порядок №823) однією з підстав для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що аналізованими нормами Закону № 877-V, Порядку № 823, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема інспекційних відвідувань. Лише їх дотримання може бути належною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки.

Наведені положення законодавства свідчать на користь висновку про те, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає обов`язкову наявність підстави, з якою закон пов`язує можливість її проведення.

У цій справі зазначаючи підставу для проведення заходів контролю (наказ про проведення інспекційного відвідування від 04.11.2019р. №5523) відповідач посилається саме на вищезазначений пункт 5 Порядку №823 та зазначає у відзиві про наявність такої інформації.

На вимогу суду, викладену в ухвалі суду про відкриття провадження, а саме надати всі наявні докази на спростування позовних вимог, ГУ Держпраці не надало жодних доказів надходження до них такої інформації щодо позивача від джерел зазначених в п. 5 Порядку №823, чи посилання на аналізи інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту які стали підставою для призначення та проведення перевірки.

Суд, застосувавши критерії запиту у найпоширенішій пошуковій системі «Google» за ключовими словами: "ФОП ОСОБА_1 ", "РНОКПП НОМЕР_1 ", встановив відсутність у електронних засобах масової інформації, інтернет-виданнях та інших джерелах, доступних у мережі Інтернет, будь-якої інформації в тому числі і такої, яка б свідчила про наявність підстав для здійснення інспекційних відвідувань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для призначення та проведення перевірки у ГУ Держпраці були відсутні. Посилання відповідача лише на нормативний акт без викладення, опису наявної інформації та джерел її отримання суперечить загальним принципам контролю, а тому дії суб`єкта владних повноважень є свавільними, оскільки вчиненні з грубим порушенням Закону № 877, Порядку № 823 та ст. 19 Конституції України.

Суд зазначає, що у відповідача була відсутня будь-яка інформація щодо позивача, яка отримана у спосіб передбачений Законом України №877-V, Порядком №823 та яка була достатньою для призначення інспекційного відвідування.

На думку суду, позивач хибно тлумачить п. 5 та п. 33 Порядку №823, що стало причиною безпідставного призначення та проведення інспекційного відвідування.

Проведення перевірки як контрольного заходу передбачає обов`язкову наявність підстави, з якою закон пов`язує можливість її проведення. Відсутність підстав для проведення перевірки дає право суду зробити висновки про відсутність яких-небудь правових наслідків такої перевірки та тягне за собою скасування рішень, що прийняті за її результатами.

Щодо обґрунтованості висновків Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування та правомірності винесення спірної постанови.

Як встановлено судом, підставою для притягнення позивача до відповідальності послугувало ненадання документів на вимогу відповідача.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України врегульований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013р. (далі - Порядок №509).

Згідно вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються посадовими особами Держпраці на підставі акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю.

Отже, підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за статтею 265 КЗпП України є акт посадової особи органу Держпраці, складений за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, в якому викладені порушення трудового законодавства, передбачені частиною другою статті 265 КЗпП України.

Пунктом 16 Порядку №823 передбачено, що разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, визначених пунктом 10 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Абзацом 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, з урахуванням положень абзаців 2 та 6 даної статті визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Отже, відповідно до наведених норм, однією з умов для настання відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, передбаченої абзацом 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, є створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування.

При цьому створення перешкод передбачає активну поведінку посадової особи об`єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору під час здійснення інспекційного відвідування у його проведенні, отриманні необхідної інформацію, тобто у реалізації своїх повноважень, що є підставою для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

До інших підстав для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування законодавець відносить відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, а також відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, тобто такий акт складається у випадку неможливості проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, не пов`язаного із створенням перешкод.

Як встановлено судом з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до відповідальності оскаржуваною постановою стало ненадання позивачем документів на виконання обов`язкової вимоги інспектора праці.

Водночас, саме по собі складання посадовими особами Держпраці акту про неможливість проведення інспекційного відвідування через ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, без виявлення ознак перешкоджання об`єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування, не може вважатись достатньою самостійною підставою для притягнення до відповідальності за абзацом 7 частини 2 статті 265 КЗпП України (за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні).

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів аудіо-, фото-, відеофіксації, які б підтверджували перешкоджання посадовим особам відповідача у здійсненні інспекційного відвідування позивачем.

Водночас, суд критично ставиться до того, що зазначена у спірній постанові одна з підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, така як недопущення інспектора праці до проведення інспекційного відвідування, жодним чином не відображена в Акті про неможливість проведення відвідування, в якому лише зафіксовано ненадання своєчасно інформації та документів на письмову вимогу інспектора.

Наведене вказує на невідповідність спірної постанови висновкам Акту, на підставі якого вона винесена.

Отже, вказані вище обставини в сукупності вказують на те, що відповідачем при здійсненні інспекційного відвідування порушено порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та не доведено під час розгляду справи факту недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, що в свою чергу свідчить про протиправність постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами 17.12.2019р. №КВ1857/1432/НД/СПГД/ФС-698, у зв`язку з чим дана постанова підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4170,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Київській області (місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10; код ЄДРПОУ 03193459) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області (місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10; код ЄДРПОУ 03193459) про накладення штрафу від 17.12.2019р. №КВ1857/1432/НД/СПГД/ФС-698.

3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 4170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Держпраці у Київській області (місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10; код ЄДРПОУ 03193459).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.