Ухвала суду № 110796599, 05.05.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення частини позовних вимог без розгляду

05 травня 2023 року Справа № 280/7218/22 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., за участю секретаря судового засідання Поштаренко В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про залишення частини позовних вимог без розгляду у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.90),

7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (79010, м.Львів, вул.Личаківська, буд.74),

Дніпровського районного відділу у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69041, м.Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд.12-А)

про визнання протиправним та скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі відповідач 1), 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд:

1) поновити строк на оскарження дій відповідача 1 щодо відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання та Рішення начальника Дніпровського відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області № 4 від 16.04.2022 про примусове повернення позивача;

2) визнати бездіяльність відповідача 1 щодо відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання позивачу протиправною;

3) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 3 №4 від 16.04.2022 про примусове повернення позивача;

4) визнати протиправною і скасувати постанову начальника відповідача 2 від 10.11.2022 про заборону в`їзду в Україну позивачу;

5) зобов`язати відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на тимчасове проживання на території України, з урахуванням правової оцінки та висновків, наданих судом;

6) вирішити питання щодо розподілу судових витрат згідно положень статті 143 КАС України.

Ухвалою від 16.01.2023 суд відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін. Крім того, суд у вказаній ухвалі постановлено, що питання щодо строку звернення до суду буде оцінено судом після отримання відзиву відповідачів та їх письмової позиції щодо цього питання.

У відзиві Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (вх.№6351 від 10.02.2023) представником заявлено клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Ухвалою від 13.02.2023 суд залучив до участі у справі в якості співвідповідача Дніпровський районний відділ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (відповідач 3); розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою від 04.04.2023 суд призначив судове засідання на 14.04.2023. У судовому засіданні суд зобов`язав представників надати пояснення щодо строку звернення позивача до суду. Протокольною ухвалою від 14.04.2023 суд оголосив перерву до 04.05.2023.

У судовому засіданні представник відповідачів 1, 3 підтримала заявлене раніше у відзиві клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду, обґрунтовуючи його таким.

Щодо строку на оскарження рішення про примусове повернення представник зазначила, що таке рішення прийнято 16.04.2022, відтак останній день строку звернення до суду сплив 16.10.2022. Представник відхиляє посилання представника позивача щодо запровадження в Україні воєнного стану, зауважуючи, що це не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.

Стосовно строків на оскарження відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання представник міграційної служби вказує, що враховуючи те, що термін дії посвідки до 01.07.2021, тому з 02.07.2021 (коли позивач вперше звернувся з метою її обміну) слід обраховувати строк на оскарження такої відмови. Водночас звертає увагу, що на період дії карантину УДМС України в Запорізькій області не припиняло свою діяльність, а позивачем не надано жодних доказів щодо причинно-наслідкового характеру його дій з установленням карантину.

Відтак, представник відповідачів 1, 3 просить залишити позовні вимоги щодо оскарження рішення про примусове повернення та оскарження відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання без розгляду.

Представник позивача, посилаючись на підпункт 3 пункту 2 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)», який передбачає зупинення перебігу строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг, визначених законом, зазначила, що позивач на той час керувався думкою, що посвідка дійсна з огляду на дію карантину. При первинному зверненні з метою обміну посвідки, зі слів позивача, йому порадили виїхати з України, проте через карантинні обмеження, які діяли в країні його підданства, не зміг повернутись туди. При другому зверненні, а саме 16.04.2022, позивачу винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.203 КУпАП. Представник акцентує увагу, що позивач не володіє українською мовою, що позбавило його можливості в повній мірі усвідомити зміст даного рішення, оцінити його наслідки та вчасно звернутись до суду з позовом. Крім того, у судовому засіданні, призначеному на 04.05.2023, представник позивача вказала на поважні причини пропуску звернення до суду, пов`язані з карантинними обмеженнями, а також звернула увагу на факт запровадження в Україні воєнного стану, який також мав вплив на можливість позивача оскаржити дії міграційної служби.

Тому, на думку представника позивача, пропущений строк звернення з вимогою про оскарження дій щодо відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання позивачу та оскарження рішення про примусове повернення від 16.04.2022 підлягає поновленню.

Щодо оскарження дій щодо відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання представник позивача посилається на положення підпункту 3 пункту 2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.03.2020 №530-ІХ, відповідно до яких, з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Протокольною ухвалою від 04.05.2023 суд оголосив перерву до 05.05.2023 о 15:00.

05.05.2023 від представника позивача через «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення (вх.№18499), в яких конкретизовано зміст карантинних обмежень, що стали причиною пропущення строку звернення до суду.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу 05.05.2023 не здійснювалося.

Розглянувши клопотання Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про залишення частини позовних вимог в частині оскарження рішення про примусове повернення та оскарження відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання без розгляду суд вказує на таке.

Відповідно до частини другої 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою, четвертою вказаного Кодексу.

Отже, за загальним правилом позов може бути подано до суду в межах шестимісячного строку та пропуск позивачем такого строку без поважних причин є підставою для залишення позову без розгляду. Водночас причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими доказами.

Так, позивачем оскаржуються бездіяльність щодо обміну посвідки на тимчасове проживання позивачу, що відбулась у липні 2021 року, та рішення про примусове повернення позивача від 16.04.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» № 211 від 11.03.2020, на території України було введено карантинні заходи. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.

Отже, кінцевий строк дії (01.07.2021) посвідки на тимчасове проживання позивача припадав на період дії на території України карантину.

Відповідно до положень підпункту 3 пункту 2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.03.2020 №530-ІХ, відповідно до яких, з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Разом з тим, сторонами не заперечується той факт, що при отриманні відмови в обміні посвідки позивачу в усній формі працівниками органу міграційної служби було роз`яснено, що ним пропущено строк звернення за обміном посвідки на тимчасове проживання та запропоновано виїхати за межі України та повторно в`їхати.

Представником позивача під час розгляду справи вказано, що: «відповідно до інформації, оприлюдненої на офіційному сайті Національного офісу аеропортів Марокко (https://www.onda.ma/Je-suis-Passager/Guide-du-voyageur/News-a%C3%A9roportuaires-COVID19), у рамках заходів із запобігання поширенню коронавірусу влада ОСОБА_2 вирішила призупинити з 04.02.2021 до 21.03.2021 всі рейси до та з Австрії, Португалії, Швеції, України та Чехії. Пасажири з цих країн, які подорожують через іншу країну, також підпадали під дію цих заходів. 24.03.2021 ОСОБА_3 влада призупинила рейси з і до ряду країн, включаючи Україну, до 10.04.2021, включаючи пасажирів, які прямують із цих країн через іншу країну. Зазначені обмежувальні заходи продовжувались урядом ОСОБА_2 до 07.02.2022. Водночас з 15.06.2021 в рамках виняткових дозволів (нерегулярні) польоти було відновлено (за умови вакцинації). Враховуючи це, позивач пройшов вакцинацію двома дозами препарату Moderna (прийнятим в Марокко) 24.11.2021 та 22.12.2021 (при цьому, протиепідемічні заходи в країні походження вимагали щоб минув двотижневий строк з моменту останньої вакцинації)».

Судом також досліджено й інформацію, оприлюднену 06.10.2021 на офіційному сайті Посольства України в Королівстві Марокко (https://morocco.mfa.gov.ua/pres-centr/vyizd-do-marokko), відповідно до якої «між Україною та ОСОБА_4 зберігається візовий режим взаємних поїздок громадян (за винятком пред`явників дипломатичних та службових паспортів). Посвідка, віза або інший офіційний документ, що надає право на перебування в країнах ЄС, не є підставою для безвізового в`їзду до ОСОБА_2 . Між Україною рішенням уряду ОСОБА_2 з метою запобігання поширенню нового потенційно небезпечного варіанту вірусу Covid-19 призупинено регулярне авіасполучення з усіма країнами світу, починаючи з 23-29 листопада до 23-31 грудня 2021 р. Більш детальна інформація французькою мовою міститься на сайті Національного офісу аеропортів Марокко - https://www.onda.ma/Je-suis-Passager/Guide-du-voyageur/News-a%C3%A9roportuaires-COVID19 ».

Отже, позивач вживав заходи щодо виїзду з території України з метою дотримання вимог міграційного законодавства, водночас з об`єктивно незалежних від нього причин не зміг цього зробити.

В подальшому Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022 від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022. Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, тобто, останній діє й на момент розгляду цієї справи.

Однак, 16.04.2022 Дніпровським відділом у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни у відношенні громадянина Королiвства ОСОБА_5 , за яким зобов`язано позивача покинути територію України у термін до 15.05.2022 (тобто через місяць, в умовах воєнного стану).

Загальновідомо, що внаслідок повномасштабної військової агресії з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану в України на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 були запроваджені обмеження, зокрема, щодо пересування громадян та відповідної зупинки польотів авіакомпаній.

Щодо транспортного сполучення суд враховує твердження представника позивача щодо неможливості ОСОБА_6 покинути територію України у зв`язку з візовим режимом для позивача, як громадянина Королівства ОСОБА_2 . Суд наголошує, що громадяни ОСОБА_2 не мають права безвізового в`їзду до країн, які межують з Україною (інформація з загальнодоступного електронного ресурсу https://visaindex.com).

Водночас, намагаючись виїхати з України, відносно позивача начальником НОМЕР_1 прикордонного загону була прийнята Постанова від 10.11.2022 про заборону в`їзду в Україну, що і зумовило його звернення до суду.

В контексті викладеного, суд бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 990/102/22 від 08.12.2022, відповідно до якої поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

Водночас в постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, неможливість залишення території України ОСОБА_6 була зумовлена виключно об`єктивними непереборними обставинами - введенням карантинних обмежень (внаслідок якого було припинене сполучення між Україною та іншими країнами з метою дістатися до Королівства Марокко), а згодом й введенням воєнного стану на території України.

З огляду на вищенаведене суд не вбачає підстав для обмеження права позивача на звернення до суду з вимогами щодо оскарження рішення про примусове повернення та оскарження відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання шістьма місяцями, що передували зверненню до суду з даним позовом, а тому вважає, що підстави пропущення строку звернення до суду є поважними, а у задоволенні клопотання Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області слід відмовити.

Керуючись статтями 122, 240, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про залишення позовних вимог в частині оскарження рішення про примусове повернення та оскарження відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання без розгляду відмовити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із цим позовом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 09.05.2023

Суддя К.В.Мінаєва