Рішення № 110789153, 08.05.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023 Справа № 922/2534/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпріс-профіль" (адреса: 61106, Україна, м. Харків, вул. Плиткова, буд. 12; код ЄДРПОУ 32438582) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Профіль" (адреса: 308000, російська федерація, м. білгород, вул. Сумська, буд. 8-Б; ІПН 3123386504, КПП 312301001) про про стягнення 13454963,50 рос. руб., що еквівалентно 7815584,65 грн. за участю представників сторін:

позивача Гімонова К. В. (ордер серії ВВ № 1030031 від 21.03.2023);

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іпріс-профіль" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Профіль" (далі - відповідач) 13454963,50 рос. руб., що еквівалентно 7815584,65 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами контракту № 56/17 від 07.08.2017 щодо своєчасного та повного проведення відповідачем розрахунків за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2022 відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.03.2023. Крім того, з огляду на те, що місцем реєстрації відповідача є м. білгород, російська федерація, зобов`язано позивача у строк до 16.01.2023 подати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову (в трьох примірниках): ухвали Господарського суду Харківської області від 22.12.2022 про відкриття провадження у справі № 922/2534/22, та позовної заяви (до якої також окремо додати належним чином засвідчені копії всі доданих до неї документів згідно з переліком); постановлено, що після отримання від позивача документів, вирішити питання про звернення до компетентного органу російської федерації через міжрегіональне управління Міністерство юстиції України з приводу вручення судових та позасудових документів відповідачу; постановлено здійснити повідомлення відповідача про розгляд даної справи шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Господарського суду Харківської області в мережі інтернет.

Після надходження від позивача документів, вказаних в ухвалі, суд звернувся до Міністерства юстиції України з листом від 20.01.2023 з приводу вирішення питання про звернення до компетентного органу Російської Федерації з приводу вручення судових та позасудових документів відповідачу, що пов`язані з розглядом справи № 922/2534/22.

Однак, листом від 19.02.2023 Міністерство юстиції України повідомило суд про неможливість вирішення вказаного вище питання з огляду на розрив Україною дипломатичних зв`язків з російською федерацією. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність її установ на території України зупинено; комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2023 підготовче засідання відкладено на 20.04.2023.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08.05.2023.

На судове засідання 08.05.2023 прибув представник позивача, який підтримує вимоги, викладені у позовній заяві, та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 08.05.2023 свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив.

Як вже зазначалося, підприємство відповідача зареєстроване за законодавством російської федерації та має юридичну адресу: 308000, російська федерація, м. Білгород, вул. Сумська, буд. 8-Б; ІПН 3123386504, КПП 312301001.

Вручення судових та позасудових документів відповідачу виявилося неможливим через вищевказані в даному рішенні мотиви.

За інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», припинено доставку поштових відправлень до/з рф з перших днів повномасштабного вторгнення.

Разом з тим, у матеріалах справи № 922/2534/22 міститься лист відповідача б/н від 19.04.2023 (т. с. 2, а. с. 167), який направлено останнім на електронну адресу позивача та у якому міститься підтвердження відповідача стосовно його обізнаності щодо відкриття провадження у справі стосовно стягнення заборгованості відповідно до контракту № 56/17 від 07.08.2017.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ст. 367, 120 ГПК України, п. 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 № 28.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 07.08.2017 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено контракт № 56/17 (далі за текстом контракт; т. с. 1, а. с. 12-15), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, асортимент, умови поставки та ціна якого вказується в специфікаціях на кожну партію товару, яка поставляється, що є додатком та невід`ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту).

На підставі п. п. 3.2-3.3 контракту усі заходи та витрати щодо митного оформлення, сертифікації, а також сплати податків та зборів кожна сторона здійснює у своїй країні.

Валютою за цим контрактом та валютою платежу є рублі РФ.

Згідно з п. 3.4 контракту в редакції додаткової угоди б/н від 23.07.2018 загальна сума цього контракту складає 200000000,00 (двісті мільйонів рублів 00 коп.), складається з загальної вартості товару, поставленого на підставі специфікацій, які є невід`ємною частиною цього контракту, дозволяється збільшення контрактної вартості, за умови складання додаткових специфікацій до цього контракту.

Відповідно до п. п. 10.2-10.3 контракту в редакції додаткової угоди б/н від 07.12.2021 (т. с. 1, а. с. 21) у випадку неможливості досягнення сторонами згоди шляхом перемовин, всі спори, розбіжності та вимоги, які виникли за цим контрактом або у зв`язку з ним, повинні розглядатись Господарським судом Харківської області, м. Харків, Україна, та відповідно до процесуального законодавства України.

Право, яке застосовується під час вирішення спорів, є право України.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов контракту поставив відповідачу обумовлений сторонами товар, що підтверджується:

1)специфікацією № 175 від 28.10.2021 на загальну суму 459220,00 руб., рахунком-фактурою № 217, відвантажувальною специфікацією № 217 від 28.10.2021, CMR № 081754 від 28.10.2021 (т. с. 1, а. с. 22-29);

2)специфікацією № 176 від 13.12.2021 на загальну суму 4600000,00 руб., рахунком-фактурою № 218 від 13.12.2021, відвантажувальною специфікацією № 218 від 14.12.2021, CMR № 995459 від 14.12.2021 (т. с. 1, а. с. 30-35);

3)специфікацією № 177 від 15.12.2021 на загальну суму 3041650,00 руб., рахунком-фактурою № 219 від 16.12.2021, відвантажувальною специфікацією № 219 від 16.12.2021, CMR № 090205 від 16.12.2021 (т. с. 1, а. с. 36-42);

4)специфікацією № 178 від 16.12.2021 на загальну суму 5354093,52 руб., рахунком-фактурою № 220 від 16.12.2021, відвантажувальною специфікацією № 220 від 16.12.2021, CMR № 082980 від 16.12.2021 (т. с. 1, а. с. 43-49).

За змістом наведених специфікацій умови оплати 100% вартості товару протягом 360 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Однак, всупереч умовам контракту, за отриманий товар відповідач з позивачем в повному обсязі не розрахувався, та станом на дату подання позову в межах даної справи сплатив за поставлений товар лише частково, та, відповідно, має перед ним борг в сумі 13454963,50 рос. руб., що еквівалентно 7815584,65 грн.

Обставини щодо стягнення вказаного боргу за поставлений товар стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Оскільки відповідно до п. 10.2 контракту спори по контракту або у зв`язку з ним підлягають передачі для розгляду у Господарському суді Харківської області, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення зазначеної заборгованості з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність, а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України Про міжнародне приватне право.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно з ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: в тому числі якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 Закону України Про міжнародне приватне право.

Україна є стороною окремих міжнародних конвенцій та угод, які передбачають можливість укладення сторонами угоди про договірну підсудність. Зокрема, до останніх відноситься Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, що укладена 20.03.1992.

Таким чином, якщо сторони контракту в обхід загальних положень про підсудність передали розгляд спору конкретному господарському суду України, такий суд буде мати компетенцію для розгляду справи за умови, якщо сторони такого контракту являються членами вище зазначених міжнародних угод.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, даний спір підсудний Господарському суду Харківської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку факт поставки позивачем на користь відповідача товару підтверджується долученими до матеріалів справи CMR № 081754 від 28.10.2021, CMR № 995459 від 14.12.2021, CMR № 090205 від 16.12.2021 та CMR № 082980 від 16.12.2021.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем суду не доведено.

З урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати, його борг перед позивачем за отриманий товар становить 13454963,50 рос. руб., що еквівалентно 7815584,65 грн. Строк оплати зазначеного боргу, визначений умовами укладеного між сторонами контракту, та є таким, що настав. Відповідач не надав суду доказів сплати зазначеного боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у в сумі 13454963,50 рос. руб., що еквівалентно 7815584,65 грн.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, зобов`язання яке має відповідач перед позивачем, визначено в іноземній валюті, а саме: російських рублях.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня, як грошова одиниця України (національна валюта), є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов`язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

В пункті 8.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, що положення ч. 2 ст. 533 ЦК України та ч. 2 ст. 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов`язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов`язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов`язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов`язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

В постанові Верховного суду України від 08.02.2017 № 6-1905цс16, суд зробив висновок, що якщо в зобов`язання визначено грошових еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо іншій порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Як свідчить позовна заява, позивач при зверненні до суду здійснив перерахунок грошового зобов`язання, яке має відповідач по контракту № 56/17 від 07.08.2017 в гривневий еквівалент станом на момент звернення до суду, тобто на 13.12.2022.

Зазначене не суперечить вищевказаним положенням закону, а існуюча заборгованість за контрактом підлягає визначенню в даному судовому рішенні також в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ (https://bank.gov.ua) станом на 13.12.2022 (5,8087 рос. руб за 10 грн), як про це просить суд позивач у позовній заяві.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 117233,78 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Профіль" (адреса: 308000, Російська федерація, м. Білгород, вул. Сумська, буд. 8-Б; ІПН 3123386504, КПП 312301001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпріс-профіль" (адреса: 61106, Україна, м. Харків, вул. Плиткова, буд. 12; код ЄДРПОУ 32438582):

13454963,50 рос. руб. (що еквівалентно 7815584,65 грн.) заборгованості за отриманий товар;

117233,78 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "11" травня 2023 р.

СуддяО.І. Байбак