Рішення № 110788199, 25.04.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/150/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2023 справа № 908/2178/22

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом державного підприємства Донецький експертно-технічний центр Держпраці (вул. Коржова, 16, м. Мирноград, Донецька область, 85323)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ (вул. Північне шосе, буд. 74, каб. 23, м. Запоріжжя, 69008)

про стягнення 1906323,65 грн.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Попов С.Г., ордер серії АН № 1118433 від 14.02.2023 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Бузіковська Н.М., ордер серії АН № 1153765 від 24.04.2023 (в режимі відеоконференції)

Державне підприємство Донецький експертно-технічний центр Держпраці звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ 1906323,65 грн., які складаються з: 1477786,20 грн. основного боргу за договором підряду № 3105/21/1257 від 02.06.2021, 25,78 грн. відсотків річних та 428511,76 грн. інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2022 справу № 908/2178/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 07.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/2178/22, присвоєно справі номер провадження 18/150/22, підготовче засідання призначено на 30.11.2022. Ухвалою від 30.11.2022 підготовче засідання відкладено на 15.02.2023. Ухвалою від 15.02.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 22.03.2023, ухвалено провести судове засідання 22.03.2023 о 10 год. 50 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon за участю представника державного підприємства Донецький експертно-технічний центр Держпраці.

У зв`язку з перебуванням судді Левкут В.В. з 13.03.2023 по 27.03.2023 на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.03.2023 о 10 год. 50 хв. не відбулося. Сторони телефонограмами повідомлені про неможливість проведення судового засідання 22.03.2023; про дату наступного судового засідання буде повідомлено додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою від 28.03.2023 судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 25.04.2023.

Ухвалою від 24.04.2023 задоволено клопотання відповідача; ухвалено провести судове засідання 25.04.2023 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon за участю представника відповідача Бузівської Наталі Миколаївни (за наявністю документа на підтвердження повноважень для представництва інтересів відповідача - ордера, який відповідає вимогам ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність, або довіреності).

В судовому засіданні 25.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 3105/21/1257 від 02.06.2021 щодо оплати вартості виконаних робіт з неруйнівного контролю якості зварних з`єднань ОТО 1ПК і холодного блоку 2ПК ВРУ25 в рамках реалізації проекту «Будівництво комплексу повітророзподільчої установки ПРУ-25 і станції газифікації кисню на ПРАТ «ММК ім. Ілліча», що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням передбачених законом компенсаційних санкцій. За доводами позивача, загальна вартість робіт, виконаних за договором підряду становить 2684653,20 грн., відповідачем здійснено оплату за виконані роботи в загальній сумі 1206837,00 грн., заборгованість відповідача за актами здачі-приймання виконаних робіт №№2500, 2501, 2502, 2503, 2504, 2505, 2506, 2507,2508, 2509, 57, 58, 239, 240 становить 1477786,20 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 15, 16, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Від відповідача 24.04.2023 до суду шляхом застосування підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив визнати поважними причини ненадання відзиву у встановлений судом строк.

За змістом частин 1 та 4 статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (відповідний висновок викладено у пункті 29 постанови Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16, прийнятої складом Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду ВС).

В обґрунтування поважності причини попуску процесуального строку на надання відзиву відповідач вказав на те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням Указом Президента України від 24.02.2022 воєнного стану, строк дії якого триває й на теперішній час, місто Маріуполь перебуває в тимчасовій окупації. За поясненнями відповідача, документи, які могли б бути використані в якості доказів по справі, знаходяться за місцезнаходженням підприємства відповідача (місто, де відповідач здійснював господарську діяльність), доступ до якого на даний час неможливий, оскільки місто Маріуполь перебуває в тимчасовій окупації, також станом на теперішній час втрачений доступ до інформації, яка зберігалась в електронному вигляді. Суттєва кількість працівників підприємства не мали та досі на мають доступу до офісних приміщень та будь-яких засобів комунікації, зв`язок з ними втрачений.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача заперечив.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позов, не вбачає підстав для визнання поважними причин такого пропуску. Відповідачем не наведене, які саме дії на отримання доказів ним здійснювались і які докази ним отримані. До відзиву на позов відповідачем жодних документів по суті справи не долучено. Тому посилання відповідача на знаходження документів за місцезнаходженням підприємства відповідача у тимчасово окупованому місті Маріуполь не пояснюють, яким чином вказане перешкоджало представнику відповідача надати відзив у визначений судом строк. Суд відзначає, що з часу відкриття провадження у справі 07.11.2022 та подання суду представником відповідача Бузівською Н.М. 30.11.2022 клопотання з повідомленням про вступ до участі у справі № 908/2178/22 було достатньо часу для надання суду відзиву/заперечень до моменту закриття підготовчого засідання ухвалою суду від 28.03.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, після закриття підготовчого провадження суд додаткові докази не приймає, якщо не визнає поважність причин їх неподання.

Оскільки відповідачем не обґрунтовано поважності причин неподання відзиву протягом підготовчого засідання, суд заяву відповідача щодо поновлення строку на надання відзиву відхиляє. Відзив залучається до матеріалів справи, але до розгляду не приймається.

Також представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових пояснень з викладенням позиції.

Судом клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхилено як необґрунтоване,

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

За визначенням ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Жодних з вищенаведених причин для відкладення розгляду справи суд відповідачем не зазначено, так само не зазначено і про те, в чому саме полягає неможливість вирішення спору в даному засіданні.

Зі змісту ж вказаної вище норми слідує, що відкладення розгляду справи - це право суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Суд відзначає, що відповідач мав достатньо часу для реалізації свого права на подання відзиву та додаткових пояснень і жодним чином не обґрунтував причини їх неподання. Крім того, матеріали справи містять всі необхідні докази, які суд визнав достатніми для розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про можливість розглянути спір за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ (Замовник, відповідач у справі) та державним підприємством Донецький експертно-технічний центр Держпраці (Підрядник, позивач у справі) 02.06.2021 укладений договір підряду №3105/21/1257 (далі Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що у відповідності з умовам цього договору Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується власними силами виконати роботу з неруйнівного контролю якості зварних з`єднань ОТО 1ПК і холодного блоку 2ПК ВРУ25 в рамках реалізації проекту «Будівництво комплексу повітророзподільчої установки ПРУ-25 і станції газифікації кисню на ПРАТ «ММК ім. Ілліча» (далі роботи), а Замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна робіт за цим договором становить 6900000,00 грн. без урахування ПДВ. Крім того Замовник оплачує Підряднику ПДВ за ставкою 20%, як діє на момент укладення договору, у розмірі 1380000,00 грн. Загальна ціна робіт за договором з урахуванням ПДВ становить 8280000,00 грн.

Згідно із п. 2.2 Договору Замовник здійснює оплату за цим договором шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Підрядника з відстрочкою 75 календарних днів від дати підписання сторонами відповідного Акту здачі приймання виконаних робіт (Додаток № 4) і отримання Замовником рахунку від Підрядника.

У відповідності до п. 5.1 Договору здача-приймання робіт здійснюється за результатами виконання щомісяця (один раз на місяць в термін до двадцятого числа звітного місяця). Здача-приймання виконаних робіт оформлюється підписанням сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт на підставі підсумкових документів (звіту, протоколу випробування) згідно з умовами цього договору. Датою виконання робіт є дата підписання Замовником Акта здачі-приймання виконаних робіт.

За визначенням п. 5.2 Договору, зобов`язання за складання Актів здачі-приймання виконаних робіт покладається на Підрядника.

Відповідно до п.п. 13.6, 13.7 Договору договір набуває чинності з моменту підписання його сторонам, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на його укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог). Договір діє до 31 грудня 2022 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прострочених на дату закінчення дії договору зобов`язань, у тому числі гарантійних, а також не зупиняє нарахування штрафних санкцій до моменту фактичного виконання.

Кошторисами (Додатками № 3 до Договору) сторони узгодили перелік та вартість робіт:

-№ В3-1.Р18.F4.01.02.01.ТХ4 на суму 297433,80 грн. з ПДВ,

-№ В3-1.Р18.F4.02.02.01.ОТО.С.02.ТХ2 на суму 1815948,00 грн. з ПДВ,

-№ В3-1.Р18.F4.01.02.01.ОТО.ТХ2 на суму 1230048,00 грн. з ПДВ,

-№ В3-1.Р18.F4.01.02.01.ОТО.С.02.ТХ3 на суму 82440,00 грн. з ПДВ,

-№ В3-1.Р18.F4.01.02.01.ЭНГ.С.02.ТК1 на суму 20160,00 грн. з ПДВ,

-№ В3-1.Р18.F4.01.04.02.02.ЭНГ.С.02.ТК2 на суму 49032,00 грн. з ПДВ,

-№ В3-1.Р18.F4.02.02.01.ОТО.С.06.ТХ1 на суму 604179,00 грн. з ПДВ,

-№ В3-1.Р18.F4.02.02.01.ОТО.С.04.ТХ1на суму 4116310,20 грн. з ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання умов Договору виконано робити на загальну суму 2684653,20 грн., що підтверджується відповідними Актами проміжної здачі-приймання виконаних робіт. Відповідачем вартість виконаних робіт оплачено частково на суму 1206837,00 грн.

Не сплаченими залишились роботи на суму 1477816,20 грн. за Актами проміжної здачі-приймання виконаних робіт:

-№ 2500 від 17.12.2021 на суму 2440,00 грн. з ПДВ,

-№ 2501 від 17.12.2021 на суму 43083,00 грн. з ПДВ,

-№ 2502 від 17.12.2021 на суму 2988,00 грн. з ПДВ,

-№ 2503 від 17.12.2021 на суму 196218,00 грн. з ПДВ,

-№ 2504 від 17.12.2021 на суму 10080,00 грн. з ПДВ,

-№ 2505 від 17.12.2021 на суму 129996,00 грн. з ПДВ,

-№ 2506 від 17.12.2021 на суму 170433,00 грн. з ПДВ,

-№ 2507 від 17.12.2021 на суму 44280,00 грн. з ПДВ,

-№ 2508 від 17.12.2021 на суму 12960,00 грн. з ПДВ,

-2509 від 17.12.2021 на суму 206595,00 грн. з ПДВ,

-№ 57 від 17.01.2022 на суму 158670,00 грн. з ПДВ,

-№ 58 від 17.01.2022 на суму 99918,00 грн. з ПДВ,

-№ 239 від 16.02.2022 на суму 60048,00 грн. з ПДВ,

-№ 240 від 16.02.2022 на суму 313214,40 грн. з ПДВ.

Акти проміжної здачі-приймання виконаних робіт, за винятком актів №№ 239 та 240 від 16.02.2022, підписані сторонам без зауважень.

Відсутність підписаних відповідачем актів №№ 239, 240 позивач пояснив тим, що зазначені акти погоджені з посадовими особами відповідача та передані для підпису 16.02.2022, однак внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України позивачу не повернуті. На підтвердження прийняття виконаних робіт за актами № 239 та № 240 від 16.02.2022 позивач вказав на прийняття відповідачем як контрагентом податкових накладних № 120 та № 121 від 16.02.2022, складених позивачем за першою подією виконанням робіт та зареєстрованих в ЄРПН.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати виконаних робіт у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Обставини справи свідчать, що відповідачем виконані, а позивачем прийняті без зауважень передбачені Договором роботи, що підтверджується двостороннє підписаними Актами проміжної здачі-приймання виконаних робіт від 17.12.2021 та від 16.02.2022 на загальну суму 1477816,20 грн.

Жодних зауважень щодо якості виконаних робіт від відповідача на момент підписання/отримання цих документів не надходило.

Відносно відсутності підписів відповідача на Актах проміжної здачі-приймання виконаних робіт № 239 та № 240 від 16.02.2022, приймаючи до уваги відсутність заперечень про недоліки в роботах та відступи від Договору, а також прийняття відповідачем, як контрагентом, податкових накладних № 120 та № 121 від 16.02.2022, складених позивачем за фактом виконання робіт за цими актами, суд визнав доведеним факт виконання позивачем робіт за цими актами.

Відповідно до п. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Отже, складення і реєстрація позивачем податкових накладних за актами № 239 та №240 від 16.02.2022 та відповідне прийняття відповідачем цих податкових накладних свідчить про виконання позивачем робіт, оформлених цими актами.

Суд звертає увагу, що акти, за якими приймались роботи за Договором, мають назву «Акти проміжної здачі-приймання виконаних робіт», однак оформлення актів саме у такій формі не спростовує висновків суду щодо доведеності виконання позивачем робіт за Договором, оскільки акти, за якими виникла заборгованість відповідача, підписані сторонами без зауважень (окрім двох актів) і вартість робіт у попередньому періоді відповідачем оплачено.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строк оплати виконаних робіт визначено п. 2.2 Договору з відстрочкою 75 календарних днів від дати підписання сторонами відповідного Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідач оплату виконаних робіт не здійснив.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості виконаних робіт у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1477786,20 грн. основного боргу за виконані за Договором роботи заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім зазначеної вимоги про стягнення суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 25,78 грн. 3% річних та 428511,76 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 Договору сторони, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, погодили розмір річних 0,003%.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 0,003% річних за загальний період з 02.03.2022 по 02.10.2022, виходячи із простроченої суми заборгованості та періодів прострочення за кожним актом окремо, суд визнав його правильним, тому вимога про стягнення з відповідача відсотків річних задовольняється судом в заявленій сумі 25,78 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період: березень 2022 року вересень 2022 року, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 226224,55 грн. Вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в сумі 226224,55 грн. В частині стягнення з відповідача 202287,12 грн. інфляційних втрат суд відмовляє через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про своєчасне виконання ним зобов`язання по оплаті вартості виконаних позивачем робіт, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 1477786,65 грн. основного боргу, 25,78 відсотків річних та 226224,55 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову (202287,12 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє через необґрунтованість.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно визнаним судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 25560,55 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ (вул. Північне шосе, буд. 74, каб. 23, м. Запоріжжя, 69008; ідентифікаційний код 37732376) на користь державного підприємства Донецький експертно-технічний центр Держпраці (вул. Коржова, 16, м. Мирноград, Донецька область, 85323; ідентифікаційний код 23182908) 1477786,20 грн. (один мільйон чотириста сімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят шість грн. 20 коп.) основного боргу, 25,78 грн. (двадцять п`ять грн. 78 коп.) відсотків річних, 226224,55 грн. (двісті двадцять шість тисяч двісті двадцять чотири грн. 55 коп.) інфляційних втрат та 25560,55 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят грн. 55 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 11.05.2023.

Суддя В.В. Левкут