Рішення № 110788145, 09.05.2023, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/135/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Підгаєцької М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Сніцаренко А., адвокат, довір. 04-11/22 дійсна до 31.12.2023 (в режимі відео)

від відповідача: Вітів В.А., адвокат, ордер серії ВО №1050013 від 20.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС"

до Фермерського господарства "Агродім+"

про стягнення 299033,97грн

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 26.01.23р. справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" до відповідача Фермерського господарства "Агродім+" про стягнення 299033,97грн за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначено на 02.03.23р. о 11:00.

Ухвалою суду від 24.02.23р. задоволено заяву представника ТОВ "ГРОУ СІДС" про участь у судовому засіданні, яке відбудеться 02.03.23р. о 11:00.

Ухвалою суду від 02.03.23р. відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 23.03.23р. о 14:30 год.

Відповідно до ухвали суду від 02.03.23р. ухвалено провести судове засідання у справі №906/135/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача ТОВ "ГРОУ СІДС" адвоката Сніцаренка Анатолія, призначене на 23.03.23р. о 14:30 год.

Ухвалою суду від 20.03.23р. ухвалено провести судове засідання у справі №906/135/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача ФГ "Агродім+" адвоката Вітіва В.А., призначене на 23.03.23р. о 14:30 год..

21.03.23р. до суду повернулася ухвала суду від 02.03.23р., надіслана на адресу засновника відповідача з відміткою органу зв`язку про причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ухвали суду від 04.04.23р. задоволено клопотання представника позивача про його участь у судовому засіданні, яке відбудеться 17.04.23р. о 12:00год.

Ухвалою суду від 06.04.23р. задоволено заяву представника відповідача адвоката Вітіва В.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до ухвали суду від 17.04.23р. оголошено перерву в судовому засіданні до 09.05.23р. о 14:30 год.

Ухвалою суду від 08.05.23р. задоволено клопотання представника позивача Анатолія Сніцаренка про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначене на 09.05.23р. о 14:30.

В судовому засіданні 09.05.23р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" звернулося з позовом до суду до відповідача Фермерського господарства "Агродім+" про стягнення 299 033, 97 грн, з яких: 159 804, 03 грн основного боргу, з урахуванням індексу інфляції на курсову різницю, 43 121, 53 грн пені, 68 760, 98 грн штрафу, 27 347, 43 грн 30% річних (надалі за текстом - Товариство, Господарство).

В обґрунтування підстав поданого позову Товариство посилається на те, що за умовами укладеного Договору поставки №22/02-4 від 22.02.22р. Товариство взяло на себе зобов`язання передати Господарству товар, погоджений сторонами у Специфікації №1 до Договору, а саме: Фульвогумін у кількості 400л загальною вартістю 112003, 20 грн з ПДВ та Grupa Azoty - SALETROSAN 26 Plas (500 кг) у кількості 8 шт загальною вартістю 117200,06 грн з ПДВ, загалом на суму 229 203, 26грн з ПДВ, що станом на момент укладення Договору становило еквівалент 6 903, 71 євро. У Специфікації №1 до Договору сторони визначили та погодили порядок та строк оплати товару: - 20 000, 00грн оплачується покупцем в строк до 22.02.22р.; - 50 000, 00грн оплачується покупцем в строк до 29.04.22р.; - 159 203, 26грн оплачується покупцем в строк до 19.08.22р.

За умовами п. 5.6. Договору сторони погодили, що у зв`язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а Покупець зобов`язався сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором.

Товариство доводить, що виконало свої зобов`язання та поставило Господарству товар, про що оформлена видаткова накладна №73 від 09.03.22р. на суму 229 203, 26 грн.

Товариство зазначає, що курс Євро встановлений АТ "УКРСИББАНК" для операцій з продажу Євро на день підписання договору/специфікації становив 33,20 грн за 1 Євро, що відображено в Специфікації.

Товариство вказує, що Господарство свої зобов`язання по сплаті коштів за товар виконало не належним чином, сплатив кошти частково без урахування індексації на курсову різницю згідно розділу 5 Договору та з порушенням передбачених Договором строків, тому нараховані Господарству до стягнення основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю - 159 804, 03грн (3 707, 75 євро).

За умовами п. 7.4. Договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми договору, визначеної в порядку п. 3.2 Договору. Згідно п. 7.8. Договору визначили, що у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.

Товариство нарахувало Господарству до стягнення пеню в розмірі 43121,53грн, штраф в розмірі 68 760, 98грн та 30% річних в розмірі 27 347, 43 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог. По суті договірних відносин Товариство зазначає, що під час обговорення умов договору менеджер запевняв, що всі штрафні умови передбачені виключно на випадок, якщо Господарство зовсім не буде розраховуватися. Пунктом 5.2. Договору передбачено, що оплата за договором не буде виконуватися в день підписання специфікації та цього договору, тобто не 22.02.2022, хоча специфікація від 22.02.2022 вказує, що саме до 22.02.2022 покупець повинен здійснити оплату. На думку Господарства, зазначене підтверджує суперечливість умов договору, з яких неможливо було встановити загальний строк оплати. Зазначає, що сторонами не було досягнуто згоди щодо 100% передоплати за товар. У відповідності до Специфікації №1 в п. 2 зазначено, що вказані строки щодо оплати 1 товару. За відсутності однозначного формулювання строків оплати усього товару у формі 100% передоплати в Господарства не може наступати прострочення оплати. Доводить, що з 24.02.22р. розпочалося широкомасштабне вторгнення рф проти України, ТТП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.22р до офіційного закінчення, є надзвичайними невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказує, що частина техніки була вилучена за мобілізаційними розпорядженнями місцевими ТЦК і СП, а частина працівників мобілізовані до Збройних Сил України, окрім цього Господарство мало в пріоритеті виплату заробітної плати працівникам і оплату за кредитними коштами, зважаючи на це, Господарство було вимушене відтермінувати оплату. Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій доводить, що затримка сплати виникла внаслідок відсутності на момент оплати коштів на банківських рахунках, критична потреба в грошових коштах для виплати заробітної плати, підтримання технологічного процесу господарства, відношення Господарства до підприємств, що забезпечують продовольчу безпеку регіону, залучення його до виконання завдань з оборони України під час вторгнення та допомога потерпілим внаслідок збройної агресії, вжиття заходів для недопущення прострочення шляхом укладення договорів поруки, існування заборгованості контрагентів Господарства, але станом на 04.07.22р. заборгованість була погашені на 93, 3%. Господарство заявляє клопотання про зменшення нарахованої до стягнення пені та штрафу на 74,19%. Щодо вимоги про стягнення 30% річних Господарство заявило клопотання про зменшення розміру процентів на 93%.

09.05.23р. Товариство подало на електронну пошту суду, з дотриманням вимог про КЕП, заяву (вх. г/с №01-44/1584/23 від 09.05.23р.) в якій просило суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 100000,00грн у зв`язку з відсутністю предмету спору, одночасно просив повернути сплачений судовий збір за цією позовною вимогою. Просить стягнути позовні вимоги на суму 199 033, 97 грн у складі: 59 804, 03 грн індексації на курсову різницю, 43121,53грн пені, 68 760, 98 грн штрафу, 27 347, 43 грн 30% річних.

09.05.23р. Господарство подало на електронну пошту суду, з дотриманням вимог про КЕП, клопотання про долучення доказів оплати (вх. г/с №7633/23 від 09.05.23р.) на суму основного боргу 100 000, 00 грн згідно платіжної інструкції №60 від 09.05.23р.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22.02.22р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (як постачальник) та Фермерським господарством "Агродім+" (як покупець) було укладено Договір поставки №22/02-4 (надалі за текстом - Договір №24/02-4), відповідно до якого у строки, передбачені цим Договором, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива, та/або інший товар, погоджений сторонами у специфікаціях до даного Договору), визначений сторонами у Специфікаціях до даного Договору (надалі - Товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором (Специфікаціями до нього) (п. 1.1. Договору №22/02-4).

Предметом поставки є визначений товар, з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у Специфікаціях, підписаних постачальником та покупцем, які є невід`ємними частинами цього Договору. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату їх складення (п. 1.2. Договору №22/02-4).

Загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається загальною кількістю товару, визначеною у всіх Специфікаціях, підписаних в рамках цього Договору (п. 2.1. Договору №22/02-4).

Ціна товару, що є предметом даного Договору, вказується у Специфікаціях до даного Договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у іноземній валюті (доларах США або Євро) (п. 3.1. Договору №22/02-4).

Загальна сума Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору (п. 3.2. Договору №22/02-4).

Постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у строки, що визначені у Специфікаціях, при умові належного виконання покупцем своїх зобов`язань щодо порядку та строків оплати товару, передбачених даним Договором та Специфікаціями до нього. Товар може поставлятися покупцю достроково, а також партіями в кількості, визначеній постачальником на свій розсуд. Конкретна дата поставки товару в межах строків поставки, передбачених цим Договором або Специфікаціями до нього, повідомляється постачальником покупцю після виконання останнім своїх зобов`язань в частині оплати вартості товару за номером телефону, вказаним у реквізитах до цього Договору (п. 4.3. Договору №22/02-4).

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні, з визначенням її еквіваленту у доларах США або Євро за курсом, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США (п. 5.1. Договору №22/02-4).

Розрахунки за товар за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому Договорі. Відсутність виписаного постачальником рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати товару та не являється простроченням кредитора. У такому випадку покупець зобов`язується здійснити оплату на підставі даного Договору (п. 5.2. Договору №22/02-4).

Товар вважається оплаченим у момент надходження грошових коштів на рахунок постачальника. Всі витрати на перерахування грошових коштів несе покупець (п. 5.4. Договору №22/02-4).

Порядок та строки оплати товару визначаються у відповідних Специфікаціях щодо умов поставки такого товару (п. 5.5. Договору №22/02-4).

У зв`язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором (п. 5.6. Договору №22/02-4).

У випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США, на день проведення розрахунків є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США на дату підписання Договору, Специфікації та/або відвантаження товару, покупець для оплати зобов`язується використовувати курс долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США на дату підписання даного Договору та Специфікацій (п. 5.7. Договору №22/02-4).

У випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення Договору, сторони для визначення належної до сплати суми вартості товару використовуються наступну формулу: S=(F2/F1)*B, де: S- ціна на момент оплати, B- ціна на момент підписання, А1 - курс долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США на день підписання Договору/Специфікації, А2- курс долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін.

У випадку прострочення покупцем сплати платежу за Договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник А2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за Договором.

Якщо на якусь дату АТ "Укрсиббанк" курс долара США до гривні для операцій з продажу долара США не встановлений, то сторони беруть курс долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США в найближчий до такої дати попередній банківський день.

Якщо показники А1 та/або А2 неможливо визначити по причині не встановлення АТ "Укрсиббанк" курсу долара США до гривні для операцій з продажу долара США на відповідну дату або найближчий до такої дати попередній банківський день. Сторони для визначення показників А1 та/або А2 використовують офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на відповідну дату (п. 5.8. Договору №22/02-4).

Проіндексовані суми платежів є грошовим зобов`язанням покупця перед постачальником з оплати товару, які покупець повинен виконати. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв`язку з виконанням цього пункту, що перевищують вартість Договору, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару. Сума індексації ціни товару (різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів) є доплатою частиною ціни товару, що разом із цінами за Специфікацією становлять повну ціну товару. При цьому, сторони погодили, що така зміна ціни товару не є зміною ціни товару в односторонньому порядку з ініціативи постачальника, а також не потребує внесення змін до цього Договору, додатків та Специфікацій до нього. Порядок індексації платежів за товар не є відповідальністю покупця або іншим правовим наслідком порушення ним свого зобов`язання (п. 5.9. Договору №22/02-4).

На дату здійснення платежу за Договором покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за Договором покупець перерахував постачальнику гроші в оплату товару, то на дату здійснення платежу за Договором покупець зобов`язується сплатити постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу (п. 5.10. Договору №22/02-4).

При зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим Договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за Договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог (п. 5.11. Договору №22/02-4).

У разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору (п. 7.4. Договору №22/02-4).

У разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості (п. 7.8. Договору №22/02-4).

Строк дії Договору №22/02-4, згідно п. 9.1. якого, набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2022 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання за ним, які виникли під час його дії (а.с. 8-13).

22.02.22р. сторони уклали Специфікацію №1 до Договору поставки №22/02-4 від 22 лютого 2022 року, згідно якого сторони погодили найменування товару, а саме:

1) фульвогумін, одиниця виміру - л; кількість 400 л; ціна за одиницю виміру, грн без ПДВ- 233,34; ціна за одиницю виміру, євро без ПДВ - 7,03; загальна вартість товару з ПДВ, грн - 112 003, 20; загальна вартість товару з ПДВ, євро - 3 373, 59; термін поставки - термін поставки за узгодженням;

2) Grupa Azoty SALETROSAN 26 Plus (500 кг); одиниця виміру шт; кількість 8; ціна за одиницю виміру, грн. без ПДВ - 12 208, 34; ціна за одиницю виміру, євро без ПДВ - 367, 72; загальна вартість товару з ПДВ, грн - 117 200, 06; загальна вартість товару з ПДВ, євро - 3 530, 12; термін поставки - терміни поставки за узгодженням.

Курс євро до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу євро на день підписання Специфікації - 33,20.

У п. 2 Специфікації №1 сторони погодили такі строки сплати товару:

- 20 000, 00 грн оплачується покупцем в строк до 22 лютого 2022 року;

- 50 000, 00 грн оплачується покупцем в строк до 29 квітня 2022 року;

- 159 203, 26 грн оплачується покупцем в строк до 19 серпня 2022 року (а.с. 14).

Товариство виставило Господарству рахунок на оплату №63 від 22.02.22р. на суму 229 203, 26 грн (а.с. 15).

09.03.22р. за видатковою накладною №73 Товариство поставило в повному обсязі Господарству товар на суму 229 203, 26 грн (а.с. 16).

Господарство свої зобов`язання по сплаті коштів за відпущений товар виконало неналежним чином, частково сплативши кошти, а саме: 24.03.22р. на суму 10 000, 00 грн; 20.10.22р. на суму 10 000, 00 грн; 25.11.22р. на суму 109 203, 26 грн.

У зв`язку з несплатою заборгованості в досудовому порядку Товариство звернулося з позовом до суду про примусове стягнення заборгованості на суму 159 804, 03 грн основного боргу з індексацією на курсову різницю.

Додатково, Товариство заявило до стягнення пеню в розмірі 43 121, 53 грн, 68 760, 98 грн штрафу та 27 347, 43 грн 30% річних.

В ході судового розгляду справи по суті Господарство погасило основний боргу на суму 100 000, 00 грн, про що свідчить платіжна інструкція №60 від 09.05.23р.

В судовому засіданні Товариство підтвердило погашення основного боргу Господарством на суму 100 000, 00 грн, просить закрити провадження в частині стягнення основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору та наполягає на стягненні з Господарства 59 804, 03 грн індексації на курсову різницю, 43 121, 53 грн пені, 68 760, 98 грн штрафу, 27 347, 43 грн 30% річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 2 ст. 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовий аналіз укладеного між сторонами Договору №22/02-4 свідчить, що за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється параграфом 3 підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 ГК України).

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору постачальник приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від постачальника її передачі.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовують загальні норми ст.ст. 692 та 693 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

1.1. Матеріалами справи встановлено, що станом на дату звернення з позовом до суду у Господарства існувала заборгованість за товар на суму 100 000, 00 грн.

В ході судового розгляду спору Господарством погашено основний борг на суму 100 000, 00 грн.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Судом встановлено, що на момент відкриття провадження у даній справі предмет спору - основний борг в сумі 100 000, 00 грн існував та припинив своє існування після відкриття провадження у справі, тому суд ухвалює закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 100 000, 00 грн згідно із п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

1.2. Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Частинами 1, 2 ст. 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Таким чином, із наведених положень вбачається, що хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті.

Судом встановлено, що умовами п.5.6. Договору №22/02-4 сторони погодили умови про те, що якщо товар буде оплачуватися не в момент укладення Договору та підписанння Специфікації, тому всі платежі підлягають індексації.

Товариство нарахувало до стягнення 59 804, 03 грн індексації на курсову різницю на суму заборгованості, яка існувала станом на дату звернення з позовом до суду - 100 000, 00 грн таким чином: загальна сума поставки за Договором №22/02-4 становила 229 203, 26 грн, що еквівалентно 6 903, 71 євро (курс євро, погоджений стронами на момент укладання Специфікації №1 - 33,20 грн за 1 євро), сума фактично сплачених коштів становила 129 203, 26 грн, що еквівалентно 3 195, 96 євро (курс євро, встановлений на дати оплати 24.03.22р. - 32,47 грн, 20.10.22р. - 39,40 грн та 25.11.22р. - 41,35 грн за 1 євро), таким чином 6 903, 71 євро - 3 195, 96 євро = 3 707, 75 євро.

Судом встановлено, що за умовами п. 5.11 Договору №22/02-4 сторони погодили, що при зверненні з постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви.

Товариство для визначення індексації суми несплачених платежів взяло суму в євро станом на 10.01.23р. - 43,10 грн за 1 євро, таким чином 3 707, 75 євро х 43,10 = 159 804, 03 грн.

Оскільки станом на дату прийняття рішення у справі сума основного боргу в розмірі 100 000, 00грн Господарством погашено в повному обсязі, тому суд визнає обґрунтованою до стягнення 59 804, 03 грн індексації на курсову різницю.

2. Щодо позовної вимоги про стягнення пені на суму 43 121, 53 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.2020 №910/17753/18, від 20.08.2020р. у справі №902/959/19; від 10.09.2020 у справі №916/1777/19).

У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20 серпня 2020 року у справі №902/959/19, від 09 березня 2021 року у справі №924/441/20).

Судом встановлено, що сторони у п. 7.4. Договору №22/02-4 не відступили від загального правила ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судом перевірено розрахунок пені на суму 43121, 53 грн та встановлено його обґрунтованість (постанова ОП КГСУ у складі ВС від 18.09.20р. у справі № 916/4693/15).

3. Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 30% від загальної суми Договору №22/02-4 на суму 68 760, 98 грн.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (правова позиція ВПВС, викладена у постанові від 01.06.21р. у справі №910/12876/19).

У п. 7.4. Договору №22/02-4 сторони погодили , що у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору.

Судом перевірено розрахунок штрафу в розмірі 68760,98грн та встановлено обґрунтованість його розміру (постанова ОП КГСУ у складі ВС від 18.09.20р. у справі № 916/4693/15).

Аргументи відповідача про те, що позивач не вказує дату нарахування штрафу в розмірі 68760,98грн , з чого неможливо встановити момент порушення і чи воно існувало в цей час взагалі спростовуються досягнутою сторонами домовленістю у п.2 Специфікації № 1 до Договору №22/02-4 щодо строків оплати Товару. Право позивача на стягнення штрафу виникає у разі прострочення понад 10 календарних днів сплати будь-якого із трьох платежів. Факт відповідного прострочення встановлено.

4. Щодо позовної вимоги про стягнення 30% річних на суму 27 347, 43 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови ВПВС від 07.04.20р. у справі №910/4590/19).

Судом встановлено, що сторони у п. 7.8. Договорі №22/02-4 встановили інший розмір відсотків річних, а саме 30 (тридцять) замість 3%.

Господарський суд з`ясував обставини, пов`язані з правильністю здійсненого позивачем розрахунку 30% річних в сумі 27347,43грн (постанова ОП ВС у складі КГС від 18.09.20р. у справі №916/4693/15).

5. Щодо зменшення обґрунтованої до стягнення пені на суму 43121,53грн, штрафу на суму 68 760, 98грн та 27 347, 43 грн 30% річних.

Зменшення належних кредитору до сплати з боржника штрафних санкції суд вправі за змістом ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, враховуючи такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність, розумність ( ст. 3 ЦК України) , забезпечуючи баланс інтересів сторін, та дотримуючись вимог ст. 86 ГПК України в частині встановлення ступеня вини боржника, ступеня виконання зобов`язання, майнового стану сторін зобов`язання тощо.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 23.03.2021 р. у справі №921/580/19 Верховний Суд дотримується позиції про те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.02.22р. у справі №927/436/21, від 01.02.23р. у справі №914/3203/21 та інші).

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18).

Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Так, згідно із статтею 233 ГК України здійснюючи право на зменшення розміру санкцій суд приймає до уваги:

- ступінь виконання зобов`язання боржником,

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні,

- інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Разом з тим, при зменшенні розміру відсотків річних, судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно з якими суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

При вирішенні цього спору суд приймає до уваги саме такий критерій для зменшення розміру пені, штрафу, 30% річних як ступінь виконання грошового зобов`язання відповідачем та враховує той факт, що Господарство після відкриття провадження у справі погасив основний борг за поставлений товар на суму 100 000, 00 грн.

Крім того, Господарство є аграрним підприємством та забезпечує продовольчу безпеку регіону.

Так, Бердичівська РДА у довідці від 20.03.23р. за №01-10/451 підтвердила, що техніка та працівники Господарства з 24.02.22р. постійно залучалися до виконання завдань із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією РФ проти України, а саме: придбання швидкої медичної допомоги FIAT та передача автомобільній санітарній роті; облаштування фортифікаційних споруд власною технікою та обладнанням; надання паливно-мастильних матеріалів, акумуляторів та запасних частин для військової автомобільної техніки; надання та доставка продовольства; доставка та вивезення інших вантажів в райони ведення бойових дій та на території, що були звільнені від окупації (м. Київ, м. Ірпінь, м. Буча, м. Миколаїв, м. Херсон); надання господарських приміщень для потреб військових частин; надання житла внутрішньо переміщеним особам (а.с. 103).

Суд приймає до уваги те, що вимоги Товариства додатково захищені нарахуванням відсотків річних у більшому розмірі, ніж визначено нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме 30% замість 3%.

В свою чергу, загальний розмір пені, штрафу та 30% річних на суму 139 229, 94 грн складає 74,19% від заборгованості у розмірі 159804,03грн.

В ході судового розгляду справи Товариством не доведено розмір понесених ним збитків у зв`язку з порушенням Господарством зобов`язання з оплати поставленого товару.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З урахуванням наведеного, суд з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшити розміру пені, штрафу та 30% річних на 70% з обґрунтованої до стягнення суми 43121,53грн пені, 68 760,98 штрафу та 27347,43грн 30% річних до суми - 12 936, 46грн пені, 20 628,29грн штрафу, 8204,23грн 30% річних.

Щодо розподілу судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України.

При зверненні з цим позовом до суду позивачем сплачено 4 485, 52 грн судового збору згідно платіжної інструкції №4396 від 10.01.23р. (а.с. 7).

Судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 985, 52 грн. Застосований судом механізм зменшення розміру пені, штрафу, 30% річних на 70% жодним чином не впливає на встановлений ст. 129 ГПК України порядок розподілу судового збору.

Крім того, суд ухвалює повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 500, 00 грн за вимогою про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 100 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору, ухвалою суду.

Керуючись статтями 123, 129, п. 2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 100 000,00грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору.

3. Зменшити розмір пені, штрафу та 30% річних на 70% з обґрунтованої до стягнення суми 43121,53грн пені, 68 760,98 штрафу та 27347,43грн 30% річних до суми - 12 936, 46грн пені, 20 628,29грн штрафу, 8204,23грн 30% річних.

4. Стягнути Фермерського господарства "Агродім+" (вул. Польова, буд. 10, с. Хажин, Бердичівського р-ну, Житомирської області, код ЄДРПОУ 42418997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс" (вул. Івана Богуна, 2, офіс 304, м. Вінниця, 21010, код ЄДРПОУ 40884934):

- 59 804,03грн індексації на курсову різницю;

- 12 936,46грн пені;

- 20 628,29грн штрафу;

- 8 204, 23грн 30% річних;

- 2 985,52грн судового збору. Видати наказ.

5. У стягненні пені 30185,07грн, 48132,69грн штрафу та 30% річних 19143,20грн відмовити.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" з Державного бюджету України 1500,00грн судового збору ухвалою суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.05.23

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу , 2-3 - сторонам рек. з повід.