Ухвала суду № 110782453, 05.08.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10348/13-ц

Провадження № 6/752/226/22

У Х В А Л А

05.08.2022 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Ракоїд Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорд Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання,

в с т а н о в и в:

представник ТОВ «Дакорд Фінанс» звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена заява обґрунтовується тим, що Голосіївським районним судом м.Києва 27 травня 2014 року в даній справі було ухвалено заочне рішення, відповідно до якого позовні вимоги Банку задоволено в повному обсязі, присуджено до солідарного стягнення з відповідачів на користь ПАТ «Платинум Банк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 39 285, 45 гривень та судові витрати у справі.

03 серпня 2018 р. між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було укладено Договір про відступлення права вимоги №285К, відповідно до умов якого первісний Кредитор передав (відступив), а новий прийняв (набув) право вимоги первісного кредитора за Договором про іпотечний кредит №3.070800000258 від 25.05.2007 р., укладеним між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2

02.04.2021 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ТОВ «Фінансова компанія «Л.ЕН.ГРУП» було укладено Договір про відступлення права вимоги «29\04\2021, відповідно до умов якого право вимоги за Договором про іпотечний кредит 3.070800000258 від 25.05.2007 р., укладеним між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП».

29 квітня 2021 р. між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Дакорд Фінанс» було укладено Договір про відступлення права вимоги №29\04\2021, відповідно до умов якого право вимоги за Договором про іпотечний кредит 3.070800000258 від 25.05.2007 р., укладеним між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «Дакорд Фінанс». Відповідно до укладеного Договору факторингу, ТОВ «Дакорд Фінанс» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Оскільки відбулась заміна кредитора, заявник просить суд замінити сторону у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Крім того, представник заявника зазначає, що в ході проведення виконавчих дій виконавчий лист про стягнення суми боргу з відповідача ОСОБА_1 втрачено, на даний час документ на виконанні не перебуває, в матеріалах кредитної справи відсутній, що дає підстави вважати його оригінал втраченим.

У зв`язку з тривалою відсутністю інформації щодо місцезнаходження виконавчого листа про стягнення суми коштів з відповідача ОСОБА_1 заявником було пропущено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Представники заявника та первісного стягувача, відповідачі в судове засідання не з`явилися, про місце і час розгляду заяви повідомлялись у спосіб, передбачений ст.130 ЦПК України.

Враховуючи викладене, на підставі ч.3 ст.442 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2014 р. Голосіївським районним судом м. Києва у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було ухвалено заочне рішення, відповідно до якого позовні вимоги Банку задоволено частково, присуджено до солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором в 39285,45 гривень та судові витрати у справі.

На підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 05 листопада 2014 р. апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволено частково, зменшено розмір пені, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів - з 30 531,65 гривень до 8 364,65 гривень.

Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 р. касаційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилено, заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 27.05.2014 р. в незмінній після апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду м.Києва від 05.11.2014 р. залишено без змін.

З наданих суду матеріалів вбачається, що 03 серпня 2018 р. між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було укладено Договір про відступлення права вимоги №285К, відповідно до умов якого первісний Кредитор передав (відступив), а новий прийняв (набув) право вимоги первісного кредитора за Договором про іпотечний кредит №3.070800000258 від 25.05.2007 р., укладеним між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2

02.04.2021 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ТОВ «Фінансова компанія «Л.ЕН.ГРУП» було укладено Договір про відступлення права вимоги «29\04\2021, відповідно до умов якого право вимоги за Договором про іпотечний кредит 3.070800000258 від 25.05.2007 р., укладеним між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП».

29 квітня 2021 р. між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Дакорд Фінанс» було укладено Договір про відступлення права вимоги №29\04\2021, відповідно до умов якого право вимоги за Договором про іпотечний кредит 3.070800000258 від 25.05.2007 р., укладеним між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «Дакорд Фінанс».

Як зазначає заявник, відповідно до укладеного Договору факторингу, ТОВ «Дакорд Фінанс» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В автоматизованій системі виконавчих проваджень інформація щодо примусового виконання рішення суду відсутня.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції і який має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частини перша, третя статті 431 ЦПК).

Відповідно до ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.52 ЦК України підставою заміни кредитора є передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Виходячи із цих норм, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року по справі №6-1355\10, провадження №61-12076св18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін».

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.

У постанові від 03 листопада 2020 у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України (пункти 74 та 75 постанови).

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу. Саме після відкриття однієї зі стадій господарського процесу і можуть бути досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах. Якщо після відкриття провадження за скаргою/заявою на судове рішення, поданою особою, яка вважає себе правонаступником позивача у спірних правовідносинах, буде встановлено, що така особа не набула прав та обов`язків правопопередника, суд своєю ухвалою закриває відповідне провадження на підставі визначеної процесуальним законодавством норми. У випадку коли ставиться питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні та скасування постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження, встановлення судом обставин відсутності переходу прав від правопопередника до правонаступника буде мати процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідної заяви. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису. Здійснення заміни учасника справи та сторони виконавчого провадження за межами відкритої стадії господарського процесу не є можливою (пункти 6.19-6.22, 6.28).

Отже, у разі відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою, крім випадків заміни боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (пункти 74 та 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20); здійснення заміни сторони у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження можливо лише, якщо строк пред`явлення наказу до виконання не сплив, крім випадків одночасного звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17; від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13; від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14; від 24.05.2021 у справі № 911/4460/21; від 30.07.2019 у справі № 5/128);у разі закінчення виконавчого провадження особа може заявити про заміну стягувача у справі, лише ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу (скасування постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження), в межах якої будуть досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах (пункти 6.19, 6.28 постанови від 16.02.2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20)).

У постановах від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17; від 25.06.2019 у справі №910/10031/13; від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14; від 24.05.2021 у справі № 911/4460/21; від 30.07.2019 у справі № 5/128 Верховний Суд дійшов висновку, що заміна сторони виконавчого провадження (стягувача) неможлива, якщо заява про правонаступництво подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 07.12.2017р., яка діяла на момент видачі виконавчого документа 10.01.2018р., виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа, суд зазначає, що підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

З матеріалів справи вбачається, що строк пред`явлення виконавчого листа про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 закінчився. Питання щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання в даній справі не вирішувалось попередніми кредиторами. Будь-яких доказів пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання суду надано не було

Крім того, заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14.

Отже, подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно пункту 17.4. розділу VIII Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, відповідно до ч. 1 ст. 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону

№ 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України).

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Заявником в порушення вимог ст..81 ЦПК України не надано належних доказів втрати виконавчих листів.

В матеріалах справи відсутні підтвердження, що виконавчі листи видавалися первісному кредитору; а також підтвердження того, що первісний стягувач звертався із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, оскільки такий строк закінчився ще до укладення договору про відступлення права вимоги із заявником.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява представника ТОВ «Дакорд Фінанс» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.442 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорд Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: