Рішення № 11077820, 19.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

19.08.10 Справа№ 25/17

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Приватного підприємства “АФГ” (с.Галичани, Городоцький район)

до відповідача:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Стрий)

за участю третьої особи на стороні позивача:Комунального підприємства “Ринок” (м.Стрий)

про :стягнення заборгованості в сумі 11 859,00 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Довбак О.Я представник, довіреність від 10.01.2009 року

від відповідача:Не з”явився

від третьої особи:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “АФГ” (с.Галичани, Городоцький район) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Стрий) за участю третьої особи на стороні позивача Комунального підприємства “Ринок” (м.Стрий) про стягнення заборгованості в сумі 11 859,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.02.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 13.02.2009 року. Ухвалою від 13.02.2009 року справу відкладено до 20.02.2009 року, у звязку з неявкою представника позивача та відповідача. Ухвалою від 20.02.2009 року справу відкладено до 26.02.2009 року, у звязку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 26.02.2009 року справу відкладено до 03.03.2009 року, у звязку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 03.03.2009 року справу відкладено до 26.03.2009 року, у звязку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 26.03.2009 року оголошено перерву в судовому засіданні до 30.03.2009 року, у зв»язку з заявленням відводу судді. Ухвалою в.о. голови Господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. від 30.03.2009 року заяву про відвід судді Пазичева В.М. у справах №25/16 і 25/17 відхилено. Ухвалою від 30.03.2010 року розгляд справи відкладено до 03.04.2010 року, у зв»язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 03.04.2010 року провадження у справі зупинено та призначено судову будівельно-технічну експертизу. Ухвалою від 12.01.2010 року провадження у справі поновлено і призначено до розгляду на 18.01.2010 року. Ухвалою від 18.01.2010 року провадження у справі повторно зупинено та призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою від 04.08.2010 року провадження у справі поновлено і призначено на 11.08.2010 року. Ухвалою від 11.08.2010 року розгляд справи відкладено до 19.08.2010 року, у зв»язку з неявкою представників відповідача та третьої особи.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.02.2009 року, про відкладення розгляду від 13.02.2009 року, від 20.02.2009 року, 26.02.2009 року, 03.03.2009 року, від 30.03.2010 року, від 11.08.2010 року, про зупинення провадження від 03.04.2010 року, від 18.01.2010 року, про поновлення провадження від 12.01.2010 року, від 04.08.2010 року, про оголошення перерви від 26.03.2009 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.02.2009 року за вх.№3124 позивач подав до канцелярії суду заяву про забезпечення позову.

19.02.2009 року за вх.№3184 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

02.03.2009 року за вх.№3838 позивач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

04.03.2009 року за вх.№4124 позивач подав клопотання про зміну поштової адреси.

16.03.2009 року за вх.№4949 позивач подав клопотання про об”єднання в одне провадження розгляд справи №25/16 та №25/17.

03.04.2009 року за вх.№6849 позивач подав клопотання про забезпечення позову.

19.08.2010 року за вх.№15761 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7850,00 грн., а також судові витрати.

В судовому засіданні 19.08.2010 року позивач подав клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового засідання.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.02.2009 року, про відкладення розгляду від 13.02.2009 року, від 20.02.2009 року, 26.02.2009 року, 03.03.2009 року, від 30.03.2010 року, від 11.08.2010 року, про зупинення провадження від 03.04.2010 року, від 18.01.2010 року, про поновлення провадження від 12.01.2010 року, від 04.08.2010 року, про оголошення перерви від 26.03.2009 року не виконав в повному обсязі, відзив на позов представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутими поштовими конвертами з поштовою відміткою “адресат відсутній” (адреса: АДРЕСА_1), а також поштовими повідомленнями про вручення від 04.08.2010 року, від 12.08.2010 року, відправленими на адресу: АДРЕСА_2, а також реєстром вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області від 12.08.2010 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

26.02.2009 року за вх.№3729 відповідач подав заяву про ознайомлення із матеріалами справи.

26.02.2009 року за вх.№3742 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

03.03.2009 року за вх.№4089 відповідач подав відзив на позовну заяву.

03.03.2009 року за вх.№4094 відповідач подав клопотання по суті справи.

17.03.2009 року за вх.№5029 відповідач подав клопотання про залучення третіх осіб до участі у розгляді справи.

17.03.2009 року за вх.№5030 відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі.

26.03.2009 року за вх.№5867 відповідач подав клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи.

26.03.2009 року за вх.№5875 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

26.03.2009 року за вх.№5953 відповідач подав заяву про відвід головуючому судді. Ухвалою в.о. голови Господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. від 30.03.2009 року заяву про відвід судді Пазичева В.М. у справах №25/16 і 25/17 відхилено.

27.03.2009 року за вх.№5991 відповідач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

31.03.2009 року за вх.№6176 відповідач подав клопотання про оплату за проведення експертизи.

Згідно ст.93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Третя особа вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.02.2009 року, про відкладення розгляду від 13.02.2009 року, від 20.02.2009 року, 26.02.2009 року, 03.03.2009 року, про оголошення перерви від 26.03.2009 року не виконала в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечила, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутими поштовими конвертами з поштовою відміткою “адресат відсутній”, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

26.02.2009 року за вх.№3729 третя особа подала заяву про ознайомлення із матеріалами справи.

28.12.2009 року за вх.№5325 на адресу Господарського суду Львівської області із Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №25/17 із клопотанням, в якому зазначено, що, у зв”язку з невиконанням Ухвали Господарського суду Львівської області від 03.04.2009 року в частині оплати експертизи, матеріали справи №25/17 повертаються на адресу суду без виконання ухвали суду.

05.05.2010 року за вх.№1041на адресу Господарського суду Львівської області із Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №25/17 із клопотанням, в якому зазначено, що, у зв”язку з невиконанням Ухвали Господарського суду Львівської області від 18.01.2010 року в частині оплати експертизи, матеріали справи №25/17 повертаються на адресу суду без виконання ухвали суду.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача та третьої особи за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 19.08.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Приватним підприємством “АФГ” (надалі позивач) та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач) та комунальним підприємством “Ринок” укладено договір підряду №77 від 25.05.2007 року, згідно якого виконавець власними силами і засобами зобов”язується спорудити для замовника на території, наданій адміністрацією, секцію №77, що є частиною тимчасової споруди торгівельного павільйону 76-78 за адресою: вул.Кравецька,2/4 у м.Стрий (п.1.1 договору).

Згідно договору, позивач повинен був виконати роботи у встановлений термін, продовження якого можливе лише у випадках, що окремо були передбачені договором, а саме, умовами п.3.3, а саме 31.08.2007 року.

Обов”язки, покладені на позивача щодо спорудження відповідної секції, на думку останнього, були ним виконані повністю та у відведені договором терміни. Будь-яких рекламацій щодо виконання позивачем робіт від замовника не надходило.

Оплата виконаних робіт за договором повинна відбуватися у відповідності з умовами п.9.1 договору, а саме оплата авансу в розмірі 25% від кошторисної вартості секції, яка повинна бути зведена, далі (при завезені матеріалів на відведений майданчик і початку робіт) проплата 50% кошторисної вартості робіт. Наступний етап оплати по завершеню монтажу несучих та огороджуючих конструкцій замовник проплачує 20% кошторисної вартості секції тимчасової споруди. Остаточний розрахунок та оплата 5% вартості замовником проводиться протягом п”яти календарних днів після отримання від виконавця актів виконаних робіт.

Договірна ціна матеріалів і робіт за даним договором становить 12 685,00 грн., що передбачено п.8.1 договору.

Замовником власні договірні зобов”язання щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт не було проведено в повному обсязі.

Позивачем на адресу відповідача 28.08.2008 року направлено претензію за вих.№152, яка залишена останнім без відповідного реагування.

Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості в розмірі 7 850,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, позивачем 19.02.2009 року заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві будь-яким чином користуватися спорудою, а саме секцією №77 тимчасової споруди торгівельного павільйону 76-87 по вул.Кравецька,3/4, м.Стрий Львівська область, в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Інститут забезпечення позову за своєю правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача, за допомогою якого особа, яка має підстави вважати, що її права порушено, і яка, відповідно, подала позов до суду, мала можливість забезпечити виконання рішення суду на свою користь.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Однак, позивач не подав належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також доказів, які б свідчили про те, що виконання можливого рішення суду може бути утруднене або неможливе.

Згідно ч.1 ст.4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт), користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні 18.01.2010 року встановлено, що у суду відсутні докази виконання відповідачем клопотання експерта №3977 від 21.09.2009 року про надання додаткових документів для проведення експертизи, а саме, проектно-кошторисної документації на секцію №77, що знаходиться по вул.Кравецькій,2/4 в м.Стрий, також оплати відповідачем рахунку вартості проведення експертизи, що покладається на відповідача.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 7 850,00 грн.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства “АФГ” (с.Галичани, Городоцький район) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Стрий) за участю третьої особи на стороні позивача Комунального підприємства “Ринок” (м.Стрий) в частині стягнення заборгованості в сумі 7 850,00 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №1266 від 29.01.2009 року на суму 16,59 грн., №1245 від 30.12.2008 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №1249 від 30.12.2008 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; св.д.р. НОМЕР_1 від 02.09.2004 року, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства “АФГ” (Львівська область, Городоцький район, с.Галичани, св.платника ПДВ 18366000, Інд.под.№191702513168, р/р 2600301083766 в першій Львівській філії ВАТ “Кредобанк”, МФО 325365, код ЄДРПОУ 19170259) - борг у сумі 7 850 (сім тисяч вісімсот п”ятдесят) грн. 00 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. - сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя