Рішення № 11077630, 06.09.2010, Господарський суд Луганської області

Дата ухвалення
06.09.2010
Номер справи
4/164
Номер документу
11077630
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.10                                                                                 Справа № 4/164

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальності «Великоцкое», с. Великоцьк Міловського району Луганської області

до Великоцької сільської ради, с. Великоцьк Міловського району Луганської області

про визнання права власності на земельні ділянки

Суддя          : Батюк Г.М.

при секретарі судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача –Самопадний Ю.С, довіреність від 26.04.2010 №б/н;

від відповідача –не прибув.

Суть справи: позивачем заявлені вимоги до відповідача про:

1. Визнання права приватної власності ТОВ «Великоцкое на земельні ділянки загальною площею 2,6122 га, а саме:

- земельну ділянку площею 0,6569 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0053), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20а;

- земельну ділянку площею 0,1052 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0054), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка № 20в;

- земельну ділянку площею 0,0557 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0055), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20д;

- земельну ділянку площею 0,1458 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0056), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка № 20ж, вул. Короленка, 20г;

- земельну ділянку площею 0,1711 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0057), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20з;

- земельну ділянку площею 0,0191 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0058), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 к;

- земельну ділянку площею 0,0191 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0059), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 л;

- земельну ділянку площею 0,0093 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0060), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 и;

- земельну ділянку площею 0,1786 га (кадастровий № 4422881100:02 : 006 : 0064), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17а;

- земельну ділянку площею 0,1783 га (кадастровий № 4422881100:02 : 006 : 0065), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17б;

- земельну ділянку площею 0,0391 га (кадастровий № 4422881100:02 : 006 : 0066), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17;

- земельну ділянку площею 0,9309 га (кадастровий № 4422881100:02 : 005 : 0023), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Міловська, 10, вул. Міловська, 10а, вул. Міловська, 10б, вул. Міловська, 10д;

- земельну ділянку площею 0,1031 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0052), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, провул. Північний, 10а..

2. Зобов’язати Великоцьку сільську раду розглянути питання про оформлення у приватну власність ТОВ «Великоцкое» земельних ділянок загальною площею 2,6122 га, а саме:

- земельної ділянки площею 0,6569 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0053), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20а;

- земельної ділянки площею 0,1052 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0054), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка № 20в;

- земельної ділянки площею 0,0557 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0055), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20д;

- земельної ділянки площею 0,1458 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0056), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка № 20ж, вул. Короленка, 20г;

- земельної ділянки площею 0,1711 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0057), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20з;

- земельної ділянки площею 0,0191 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0058), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 к;

- земельної ділянки площею 0,0191 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0059), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 л;

- земельної ділянки площею 0,0093 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0060), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 и;

- земельної ділянки площею 0,1786 га (кадастровий № 4422881100:02 : 006 : 0064), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17а;

- земельної ділянки площею 0,1783 га (кадастровий № 4422881100:02 : 006 : 0065), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17б;

- земельної ділянки площею 0,0391 га (кадастровий № 4422881100:02 : 006 : 0066), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17;

- земельної ділянки площею 0,9309 га (кадастровий № 4422881100:02 : 005 : 0023), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Міловська, 10, вул. Міловська, 10а, вул. Міловська, 10б, вул. Міловська, 10д;

- земельної ділянки площею 0,1031 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0052), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, провул. Північний, 10а.

з видачею на них державного акту про право приватної власності на землю.

          Заява позивача подана у засіданні суду 09.08.2010 судом розглянута та відхиляється.

Представник позивача заявою, зданою до суду 06.09.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, відмовився від позовних вимог в частині зобов’язання Великоцької сільської ради розглянути питання про оформлення у приватну власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Великоцкое»земельних ділянок загальною площею 2,6122 га, а саме:

- земельної ділянки площею 0,6569 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0053), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20а;

- земельної ділянки площею 0,1052 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0054), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка № 20в;

- земельної ділянки площею 0,0557 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0055), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20д;

- земельної ділянки площею 0,1458 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0056), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка № 20ж, вул. Короленка, 20г;

- земельної ділянки площею 0,1711 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0057), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20з;

- земельної ділянки площею 0,0191 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0058), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 к;

- земельної ділянки площею 0,0191 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0059), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 л;

- земельної ділянки площею 0,0093 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0060), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 и;

- земельної ділянки площею 0,1786 га (кадастровий № 4422881100:02 : 006 : 0064), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17а;

- земельної ділянки площею 0,1783 га (кадастровий № 4422881100:02 : 006 : 0065), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17б;

- земельної ділянки площею 0,0391 га (кадастровий № 4422881100:02 : 006 : 0066), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17;

- земельної ділянки площею 0,9309 га (кадастровий № 4422881100:02 : 005 : 0023), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Міловська, 10, вул. Міловська, 10а, вул. Міловська, 10б, вул. Міловська, 10д;

- земельної ділянки площею 0,1031 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0052), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, провул. Північний, 10а.

з видачею на них державного акту про право приватної власності на землю та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений. Вказаною заявою просить суд задовольнити позовні вимоги в частині визнання права приватної власності ТОВ «Великоцкое на земельні ділянки загальною площею 2,6122 га.

Представник позивача вимоги викладені в заяві про відмову від позовних вимог в вищезазначеної частині, здану до суду 06.09.2010, у судовому засіданні підтримав.

Представник відповідача у запереченні від 07.07.2010 № 311 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що СТОВ «Батьківщина», яка була зареєстрована в Міловському районі 10.03.2000, з моменту реєстрації до моменту закриття юридичної особи, як банкрута, та 28.12.2007 не мала правовстановлюючих документів на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на території Великоцької сільської ради, тому перехід права власності на землі несільськогосподарського призначення відсутній, та з інших підстав, викладених у запереченні.

Представником позивача надане клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, зданого до суду 19.08.2010, яким просить суд у разі задоволення позовних вимог судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право»від 11.09.2006 у справі № 74/06 та Свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 14.09.2006, виданих Міловською районною державною адміністрацією, Товариство з обмеженою відповідальністю

«Великоцкое»набуло у приватну власність наступне нерухоме майно: адміністративну будівлю, що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Міловська № 10, будівлю гаражу для автомобілів, що розташований за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Міловська № 10 а, майстерню для тракторів, що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Міловська № 10 б, приміщення АЗС, що розташоване за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Міловська № 10 д, столярну майстерню, що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, провул. Північний № 10 а, будівлю кладової, що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 к, будівлю зерносховища, що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 в, будівлю зерносховища, що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 з, будівлю зерносховища, що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 ж, критий тік, що розташований за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20, будівлю вагової, розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 л, склад ядохімікатів, що розташований за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 и, приміщення агрегата вітамінної муки, що розташоване за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 д, будівлю комбікормового заводу, що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 г, будівлю СТФ № 1, що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17 а, будівлю СТФ № 2, що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17 б. Підставою для прийняття рішення третейським судом та подальшої видачі позивачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно стал факт           укладення позивачем з СТОВ «Батьківщина»(Луганська обл., Міловський район., с. Великоцьк) договору про переведення боргу від 04.09.2006 року № 01 та факт дійсного отримання цього майна у власність по акту приймання-передачі майна від 04.09.2006 року

          Між позивачем та відповідачем укладений договір оренди землі від 20.12.2007, зареєстрований Міловським відділом держреєстрації Луганської регіональної філії ЦДЗК 16.01.2008 № 2288110408414000001, згідно якого отримав в користування на 49 років земельні ділянки площею 2,6122 га, на яких розташовані вищевказані нерухомі об’єкти, що є власністю позивача.

          Позивач у позові зазначив, що на момент укладення у грудні 2007 року договору оренди землі від 20.12.2007 з відповідачем, позивач вважав, що відповідні земельні ділянки під будівлями належать до комунальної власності територіальної громади с. Великоцьк Міловського району Луганської області, та відповідно до закону легітимно розпоряджається Великоцька сільська рада. Пізніше позивачем було встановлено, що земельні ділянки, які надані йому в оренду, згідно вищезазначеного договору не можуть вважатися комунальною власністю і на думку позивача неправомірно знаходяться у віданні відповідача. Цим висновкам позивача передував детальний правовий аналіз отриманої від відповідача у березні 2010 року копії рішення дев’ятої сесії двадцять четвертого скликання Великоцької сільської ради № 9/8-25 “Про передачу земель колективної власності загального користування у відання Великоцької сільської ради»від 17.07.2003 у системному зв’язку з відповідними нормами законодавства України.

          Позивач вказує на те, що позовні вимоги заявлені до відповідача обумовлені певними обставинами, які складаються із таких юридичних подій.

17.07.2003 дев’ята сесія двадцять четвертого скликання Великоцької сільської ради рішенням № 9/8-25 “Про передачу земель колективної власності загального користування у відання Великоцької сільської ради»передала у відання сільської ради землі загального користування (під господарськими будівлями та дворами) загальною площею 222 га, у тому числі 47 га по Спілці селян «Батьківщина»у с. Великоцьк. Рішення сільської ради було прийнято у зв’язку з реформуванням кооперативу «Шахтар»та Спілки селян «Батьківщина», у відповідності до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки»від 03.12.1999 № 1529/99, враховуючи вимоги ст. ст.92, 93 Земельного кодексу України.

Приймаючи вищевказане рішення відносно земель колективної власності, як вважає позивач, відповідач не прийняв заходи щодо встановлення належного власника земельних ділянок та проігнорував норми законодавства України, що регулюють право власності та право користування несільськогосподарськими угіддями, що перебували у колективній власності колективних сільськогосподарських підприємств. Зокрема, відповідачем, на думку позивача, не було враховане наступне.

          Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ЛГ № 3080000009 від 28.12.1995 Спілці селян «Батьківщина»було передано у колективну власність 8687, 4 га землі в межах згідно з планом, у тому числі під будівлями та дворами 86,9 га.

Позивач зазначив, що 29.01.2000 загальні збори Спілки селян „Батьківщина” прийняли рішення про реорганізацію цього колективного сільськогосподарського підприємства, вкзана реорганізація була здійснена шляхом поділу колективного сільськогосподарського підприємства (надалі- КСП) на низку нових підприємств. Зокрема, таким новим підприємством стало сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»- юридичний правонаступник Спілки селян „Батьківщина” в частині розподільчого балансу, що підтверджується доповненнями до статуту СТОВ «Батьківщина», зареєстрованими Міловською РДА 28.04.2000 (реєстр. № 050).

В 2000 році відповідно до розподільчого балансу Спілки селян „Батьківщина” СТОВ «Батьківщина»отримало у власність відповідне рухоме та нерухоме майно, яке входить до переліку –додатку № 1 до розподільчого балансу Спілки селян „Батьківщина” станом на 01.06.2000 та яке згодом стало власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина».

Відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.92 № 2114-XII (зі змінами та доповненнями) ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів. Таке рішення Спілки селян “Батьківщина” було прийнято 29 січня 2000 року.

Згідно п. 5 ст. 31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992 № 2114-XII (надалі –Закон від 14.02.1992 № 2114-XII ) зі змінами та доповненнями, у разі поділу підприємства до нових підприємств, що виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов’язки реорганізованого підприємства.

Таким чином, з 01.06.2000 ТОВ «Батьківщина»набуло право власності на все майно, яке було передано йому згідно розподільчого балансу Спілки селян «Батьківщина» станом на 01.06.2000 , у тому числі на відповідні будівлі та споруди, під яким знаходилися землі колективної власності. Також при переході права власності на ці будівлі та споруди до СТОВ «Батьківщина»перейшло у відповідних частинах право власності на земельні ділянки під ними, що підтверджується як нормами ст. 31 Закону від 14.02.1992 № 2114-XII, так і нормами ст. 30 Земельного кодексу України (чинного до 01.01.2002 року).

          Згідно Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»від 14.09.1992 № 2114-XII колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об’єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів, а його діяльність регулюється цим законом, Земельним кодексом України та іншими актами законодавства України.

          Статтею 7 Закону від 14.02.1992 № 2114-XII зазначено, що об’єктами права колективної власності є земля, інші основні оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно підприємства належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени –в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

          Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України (який діяв у 1990 році), що діяв під час реформування Спілки селян «Батьківщина», землі колективної власності поділяються на ті, що знаходяться у власності підприємства, і в колективній власності його членів. Суб’єктом права колективної власності на землю на момент видачі державного акту на право колективної власності законодавство України визначило юридичну особу і його членів (ч. 2 ст. 5 Земельного кодексу України 1990 року, п. 2 ст. 7 Закону від 14.02.1992 № 2114-XII).

Землі КСП, які є сільськогосподарськими угіддями, були поділені на паї. Але, згідно з Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність»№ 720/95 від 08.08.1995, паюванню підлягали тільки сільськогосподарські угіддя.

Таким чином, несільськогосподарські угіддя не підлягали паюванню і залишилися у іншого суб’єкта права колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства - у Спілки селян «Батьківщина».

          Після отримання членами КСП своїх паїв й одночасного виходу із КСП (ст. 9 від 14.02.1992 № 2114-XII) все інше майно залишається у власності підприємства, у тому числі земельні ділянки, що залишилися після розпаювання. При цьому, відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року) землі загального користування, у тому числі несільськогосподарські угіддя, передавалися місцевим радам тільки у разі ліквідації КСП або його банкрутства, але не в разі його реорганізації (поділу тощо).

          Згідно ст. 8 Закону від 14.02.1992 № 2114-XII КСП самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об’єктами власності; право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передані окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

          В 2000 році органи управління Спілки селян «Батьківщина»не приймали будь-якого іншого рішення щодо майна КСП, окрім того, що права та обов’язки цього КСП перейшли до правонаступників у відповідних частинах.

          Позивач у позові зазначив, що фактично, з 01.06.2000 частина майна Спілки селян «Батьківщина», у тому числі земельні ділянки під будівлями, що перейшли за розподільчим балансом, стали власністю СТОВ «Батьківщина»як правонаступника Спілки селян «Батьківщина». Право власності СТОВ «Батьківщина»на відповідне рухоме та нерухоме майно також було підтверджено рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право»від 13.12.2005 у справі № 19/05 та Свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, виданими Міловською районною державною адміністрацією . При цьому, ні Спілка селян «Батьківщина», ні СТОВ «Батьківщина»не відмовлялися від своїх прав на землі, що первісно знаходилися в колективній власності, у тому числі на земельні ділянки площею 2,6122 га.

Також, позивач зазначив, що СТОВ «Батьківщина передало у власність йому нерухоме майно, та у вересні 2006 року, відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, йому перейшло право власності на земельні ділянки СТОВ «Батьківщина», що раніше знаходилися в колективній власності Спілки селян «Батьківщина».

          Це право, як вказує позивач, відповідач не визнає, тому позивач звернувся за захистом своїх прав до господарського суду.

          Відповідач проти позовних вимог заперечення з наступних підстав:

- власником земель колективної власності є громадяни-члени колективного сільськогосподарського підприємства, а не підприємство як юридична особа;

- відносини щодо колективної власності регулюються не Земельним кодексом України в редакції 2001 року, а земельним законодавством, яке діяло до 2002 року;

- землі колективної власності на цей час є землями комунальної власності, тому вони можуть бути передані позивачу відповідачем у власність тільки за плату;

- перехід права власності на землю потребує окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і набувачем, відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України;

- у СТОВ «Батьківщина», яка передала нерухоме майно та земельні ділянки позивачу на момент передачі були відсутні правовстановлюючи документи на спірні земельні ділянки та на господарські будівлі (споруди), що розташовані на них;

- рішення Великоцької сільської ради від 17 липня 2003 року № 9/8-25 “Про передачу земель колективної власності загального користування у відання Великоцької сільської ради»є таким, що прийняте відповідно до законодавства України, та з інших підстав, викладених у запереченні.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суддя вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Керуючись ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

Статтями 13, 14, 41 Конституції України встановлені наступні базові положення законодавства щодо режиму власності та земельного законодавства:

- Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом;

- право власності на землю гарантується та це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону;

- кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

- право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) до 01.01.2002 року власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну.

          Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) суб’єктами права власності на землю визнавалися, зокрема, колективні сільськогосподарські підприємства.

Згідно ст. 7 Закону України „Про колективні сільськогосподарські підприємства” від 14.02.1992 № 2114-XII земля визнається об’єктом права власності КСП, при цьому також суб’єктом права власності у підприємстві визнається підприємство як юридична особа, а його члени –в частині майна, яку вони одержують при виході із підприємства.

          Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) КСП мали можливість одержувати земельні ділянки в колективну власність. При цьому, вони поділялися на землі загального несільськогосподарського використання (несільськогосподарські угіддя) і землі сільськогосподарського використання (сільськогосподарські угіддя).

          Згідно п. 1 Указу Президента України „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 08.08.1995 № 720/95 (надалі- Указ Президента України від 08.08.1995 № 720/95) паюванню підлягали тільки сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність КСП. Таким чином, в будь-яких КСП паювання було здійснено відносно земель, що призначені для організації, зокрема, товарного виробництва сільськогосподарської продукції. Саме ці землі, у випадку виходу громадян із членів КСП, відповідно до п. 6 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 та норм Земельного кодексу України мали бути виділені в натурі з видачею відповідним фізичним особам державних актів на право приватної власності на земельну ділянку.

Разом з тим, відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України (в редакції1990 року) до 01.01.2002 року у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів повинні були передаватися землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо, у тому числі земельні ділянки під господарськими будівлями та спорудами) тільки колективних

сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутили. Ця норма земельного законодавства України не розповсюджувалася на випадки реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства з переходом прав та обов’язків сільськогосподарського підприємства к правонаступнику.

Після прийняття у 2001 році нового Земельного кодексу України (набрав чинності з 01.01.2002 року), який встановив тільки такі форми власності на землю як приватна, державна та комунальна, не визначеною залишалися доля земель колективної власності. Проте, ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) передбачено що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за

згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку. Тобто, з 01.01.2002 року земельне законодавство України взагалі не містить будь-яких норм щодо можливості передачі несільськогосподарських угідь сільськогосподарським підприємств органам місцевого самоврядування за місцем розташування таких земельних ділянок.

Відповідно до ст. 23 Земельного Кодексу України (в редакції 1990 року), що діяв під час реформування колективного сільськогосподарського підприємства Спілка селян «Батьківщина», землі колективної власності поділялися на ті, що знаходяться у власності підприємства, і в колективній власності його членів. Суб’єктом права колективної власності на землю на момент видачі державного акту на право колективної власності законодавство України визначало юридичну особу і його членів (ч. 2 ст. 5 Земельного кодексу України в редакції 1992 року, п. 2 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).

Значну частину суб’єктів права колективної власності складають колективні сільськогосподарські підприємства, землі яких у своїй більшості були поділені на паї. Але, при цьому згідно з Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність»№ 720/95 від 08.08.1995 року, паюванню підлягали тільки сільськогосподарські угіддя. При цьому, згідно з ч.4 ст.7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забрудненні сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

Таким чином, вказані землі із сільськогосподарських угідь та несільськогосподарські угіддя не підлягали паюванню і залишилися у іншого суб’єкта права колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства – юридичної особи.

Землі, разом з іншим майном, є об’єктом права власності, згідно з п.1 ст. 7 Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Після отримання членами КСП своїх паїв й одночасного виходу із КСП (ст.9 від 14.02.1992 № 2114-XII), все інше майно залишається у власності підприємства, у тому числі земельні ділянки, що залишилися після розпаювання і передачі розпайованих земель членам КСП.

Відповідно до ст.ст. 107-109 Цивільного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст. 59 Господарського кодексу України, при реорганізації до новоствореного підприємства переходять майнові права і обов'язки колишнього підприємства в обсязі, що відповідає виду реорганізації.

Земельний кодекс України ( в редакції 2001 року) визначив в п. 7 Перехідних положень наступне: юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки, у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Вказана норма не визначає порядок, умови переходу та переоформлення права колективної власності у приватну.

Разом з тим, Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки»від 03.12.1999 був прийнятий з метою реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю.

Таким чином, у разі реорганізації суб’єкта права колективної власності, після отримання його членами своїх паїв, землі, що були надані цим суб‘єктам на праві колективної власності, за виключенням розпайованих земель, переходять правонаступнику в приватну власність.

Як свідчать матеріали справи, з 01.06.2000 частина майна Спілки селян «Батьківщина», у тому числі земельні ділянки під будівлями, що перейшли за розподільчим балансом, стали власністю СТОВ «Батьківщина»як правонаступника Спілки селян «Батьківщина». Право власності СТОВ «Батьківщина»на відповідне рухоме та нерухоме майно було підтверджено спочатку рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право»від 13.12.2005 у справі № 19/05, а потім відповідними Розпорядженнями Міловської районної державної адміністрації Луганської області про оформлення правових документів на нерухоме майно (а.с. 87,89,91,93,95,97,99,101,103,105,108,110,112,114,116,118,том 1).

Судом також встановлено, що ні Спілка селян «Батьківщина», ні СТОВ «Батьківщина»не відмовлялися від своїх прав на землі, що первісно знаходилися в колективній власності, а згодом перейшли у приватну власність господарського товариства.

Судом встановлені факти передачі нерухомого майна, під яким знаходяться спірні земельні ділянки, від СТОВ «Батьківщина»до ТОВ «Великоцкое» відповідно до договору про переведення боргу від 04.09.2006 № 01 по акту приймання-передачі майна від 04.09.2006, визнання права власності на нього рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право»від 11.09.2006 у справі № 74/06 та видачі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 14.09.2006 Міловською районною державною адміністрацією та реєстрації права власності на відповідне нерухоме майно у Міловському бюро технічної інвентаризації (а.с. 119-150, том 1).

При цьому, перехід права власності до позивача на спірні земельні ділянки площею 2,6122 га передбачений ст. 377 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла на момент передачі по договору нерухомого майна від СТОВ «Батьківщина»до позивача і підтвердження права власності на нерухоме майно третейським судом та Міловською районною державною адміністрацією (норми ст.377 ЦК України встановлюють, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором, та якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування).

Таким чином, з вересня 2006 року у ТОВ «Великоцкое»виникло право на оформлення у приватну власність земельних ділянок площею 2,6122 га, на яких розташовані належні йому на праві власності вищевказані нерухомі об’єкти.

Суд вважає, що заперечення відповідача проти позовних вимог є необґрунтованими з наступних підстав:

Відповідно до п «г»ч. 1 ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі, зокрема, виникнення інших підстав, передбачених законом, окрім придбання їх за договором купівлі-продажу, дарування, міни та іншими цивільно-правовими угодами, внесення земельних ділянок засновниками юридичних осіб до статутного фонду тощо. Саме до таких підстав, відноситься встановлена законодавством можливість (ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України) переходу права власності на земельні ділянки в момент переходу права власності на нерухоме майно, що на них розташоване.

          До квітня 2007 року ст. 120 Земельного кодексу України ( редакції 2001 року) містила неузгоджені з нормами ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) положення щодо порядку переходу права власності на землю у випадках переходу права на об’єкти нерухомості, розташовані на цій землі.

Однак, у цьому випадку слід враховувати те, що норми ст. 377 Цивільного кодексу України, по-перше, набули чинності пізніше чим норми ст. 120 Земельного кодексу України в редакції до 27.04.2007 року (Цивільний кодекс було введено в дію на території України з 01.01.2004 року), по-друге, вони обумовлювали не просто перехід права власності на земельні ділянки як самостійний об’єкт нерухомості, а перехід права на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування будинку, будівлі, споруду, тобто об’єктів цивільних прав, що є в цьому разі головними речами стосовно земельної ділянки під ними (ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України в редакції на момент отримання у 2006 році позивачем у власність нерухомого майна у виді будівель і споруд кореспондує із ч. 2 ст. 186 Цивільного кодексу України), по-третє, ст.120 Земельного кодексу України була змінена на підставі Закону України N 997-V від 27 квітня 2007 року і згідно з положенням преамбули цього

закону, вона була приведена у відповідність з нормами Цивільного кодексу України, тобто ст. 120 Земельного кодексу України у відповідність зі ст. 377 ЦК України (вказаний закон був прийнятий у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України).

При цьому, при застосуванні цих норм слід керуватися, роз'ясненнями Конституційного Суду України, викладеними в пункті 3 мотивувальної частини рішення від

3 жовтня 1997 року N 4-зп про набуття чинності Конституції України. У рішенні Конституційного Суду України зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Державний акт на право колективної власності на землю серії ЛГ № 3080000009 від 28.12.1995 Спілки селян «Батьківщина»ніхто не скасовував і це право у відповідній частині набуло СТОВ «Батьківщина»як правонаступник Спілки селян «Батьківщина»в межах розподільчого балансу.

Як зазначено, згідно п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України ( в редакції 2001 року), юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки, у розмірах, які були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Тому, належність спірних земельних ділянок СТОВ «Батьківщина»як правонаступника Спілки селян «Батьківщина»станом на вересень 2006 року підтверджується існуванням дійсного державного акта на право колективної власності на землю серії ЛГ № 3080000009 від 28.12.1995 року (а.с. 33-38,том1).

Право власності СТОВ «Батьківщина»на момент передачі господарських будівель та споруд позивачу підтверджується рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право»від 13.12.2005 у справі № 19/05 та Розпорядженнями Міловської районної державної адміністрації Луганської області про оформлення правових документів на нерухоме майно (а.с. 87,89,91,93,95,97,99,101,103,105,108,110,112,114,116,118,том 1).

Крім того, стосовно рішення дев’ятої сесії двадцять четвертого скликання Великоцької сільської ради № 9/8-25 від 17.07.2003 “Про передачу земель колективної власності загального користування у відання Великоцької сільської ради»(надалі- Рішення від 17.07.2003 № 9/8-25) суд вважає необхідним зазначити наступне(а.с.67,том1).

Відповідно до ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельні ділянки, крім випадків передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Стаття 3 Цивільного кодексу України, також встановлює неприпустимість позбавлення права власності на майно крім випадків, встановлених Конституцією України та законами України.

          Згідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності або їх конфіскація також допускається в певних передбачених законом випадком або за рішенням суду.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»від 14.02.1992 № 2114-XII із змінами та доповненнями право колективного сільськогосподарського підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено у порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Згідно ст. 140 Земельного кодексу України в редакції 2001 року (вказаний кодекс діяв в період прийняття вищевказаного рішення відповідачем) підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

          Як вбачається, підстави припинення прав на земельні ділянки є вичерпними (ст. 140 Земельного кодексу України), але вони не були застосовані при вирішення питання про передачу земель загального користування Спілки селян «Батьківщина»до відання Великоцької сільської ради.

          

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Тому, рішення Великоцької сільської ради від 17.07.2003 № 9/8-25 суперечить як Конституції України, так і Земельному кодексу України, що діє з 01.01.2002 року.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Способами захисту прав на земельні ділянки, зокрема, є визнання прав.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав. Також відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України права та законні інтереси особи, зокрема, захищаються шляхом визнання прав.

          Кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх права та законних інтересів (ст. 21 Господарського кодексу України).

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо визнання права приватної власності ТОВ «Великоцкое на земельні ділянки загальною площею 2,6122 га, такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи.

Також, такої правової позиції дотримуються Вищий господарський суд України і апеляційні та місцеві господарські суди України у постановах та рішеннях, а саме:

- Постанова Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09.

- Постанова Вищого господарського суду України від 30.06.2009 у справі № 2-25/10448-2008 .

- Рішення господарського суду Луганської області від 21.09.2009 у справі №7/88пд .

- Рішення Запорізького апеляційного господарського суду від 06.11.2009 у справі № 14/122-пн-09.

- Рішення господарського суду Херсонської області від 01.10.2009 у справі № 3/1ЗЗ-ПН-09.

- Рішення господарського суду Херсонської області від 01.10.2009 у справі № 3/1 ЗЗ-ПН-09.

- Рішення господарського суду Чернігівської області від 26.03.2010 у справі № 11/48 .

Представником позивача заявою, зданою до суду 06.09.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, відмовився від позовних вимог в частині зобов’язання Великоцької сільської ради розглянути питання про оформлення у приватну власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Великоцкое»земельних ділянок загальною площею 2,6122 га, з видачею на них державного акту про право приватної власності на землю та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позовних вимог в цій частині ознайомлений.

Таким чином, відповідно до ст. 78 ГПК України, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від даного позову в зазначеній частині, оскільки це право позивача, передбачено ст. 22 ГПК України, ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує ні чиї права та охоронювані законом інтереси.

За таких підстав, провадження по справі в зазначеній частині, підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, позов слід задовольнити частково.

У судовому засіданні 06.09.2010 за згодою представника позивача була оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Представником позивача надане клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, зданого до суду 19.08.2010, яким просить суд у разі задоволення позовних вимог судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача. Дане клопотання судом задоволено.          

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,44,49,п.4 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю

«Великоцкое», Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Міловська, 6, код ЄДРПОУ 30876136 на земельні ділянки загальною площею 2,6122 га, а саме:

- земельну ділянку площею 0,6569 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0053), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20а;

- земельну ділянку площею 0,1052 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0054), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка № 20в;

- земельну ділянку площею 0,0557 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0055), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20д;

- земельну ділянку площею 0,1458 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0056), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка № 20ж, вул. Короленка, 20г;

- земельну ділянку площею 0,1711 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0057), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20з;

- земельну ділянку площею 0,0191 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0058), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 к;

- земельну ділянку площею 0,0191 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0059), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 л;

- земельну ділянку площею 0,0093 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0060), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Короленка, 20 и;

- земельну ділянку площею 0,1786 га (кадастровий № 4422881100:02 : 006 : 0064), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17а;

- земельну ділянку площею 0,1783 га (кадастровий № 4422881100:02 : 006 : 0065), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17б;

- земельну ділянку площею 0,0391 га (кадастровий № 4422881100:02 : 006 : 0066), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Яснопромінська, 17;

- земельну ділянку площею 0,9309 га (кадастровий № 4422881100:02 : 005 : 0023), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, вул. Міловська, 10, вул. Міловська, 10а, вул. Міловська, 10б, вул. Міловська, 10д;

- земельну ділянку площею 0,1031 га (кадастровий № 4422881100:02 : 003 : 0052), що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, с. Великоцьк, провул. Північний, 10а.

3. У решті позовних вимог провадження по справі припинити.

4.          Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення – 09.09.2010.

Суддя                                                                                           Г.М.Батюк

Часті запитання

Який тип судового документу № 11077630 ?

Документ № 11077630 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 11077630 ?

Дата ухвалення - 06.09.2010

Яка форма судочинства по судовому документу № 11077630 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 11077630 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 11077630, Господарський суд Луганської області

Судове рішення № 11077630, Господарський суд Луганської області було прийнято 06.09.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 11077630 відноситься до справи № 4/164

Це рішення відноситься до справи № 4/164. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 11077628
Наступний документ : 11077631