Рішення № 11077554, 01.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/49401.09.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Діавест+»

доПублічного акціонерного товариства «Сведбанк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хабібібуд»

провизнання договору поруки недійсним

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Єгорова К.А.; від відповідача –Цигарьов О.О.;

від третьої особи –не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Діавест+»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Сведбанк Інвест»про визнання договору поруки №620/П-5 від 07.04.2008 недійсним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.09.2009 провадження у справі №33/494 припинено на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2009 ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.09.2009 у справі №33/494 скасовано, а матеріали справ передані на розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Відповідно до резолюції заступника Голови Господарського суду м. Києва від 11.01.2010 матеріали справи передані на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 15.01.2010 суддею Сташківим Р.Б. прийнято справу №33/494 до свого провадження та призначено її до розгляду на 10.02.2010.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 07.07.2010 розгляд справи відкладено на 04.08.2010, замінено відповідача у даній справі Закрите акціонерне товариство «Сведбанк Інвест»його правонаступником Публічним акціонерним товариство «Сведбанк»та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Хабібібуд».

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між позивачем та відповідачем 07.04.2008 договір поруки №620/П-5 (далі –Договір поруки) підлягає визнанню недійсним на підставі ст.215 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), оскільки він був підписаний особою не уповноваженою на вчинення даного правочину (як це встановлено ст.207 ЦК України та ст.237 ЦК України, будь-які документи, які б уповноважували особу на вчинення даного правочину відсутні). Також сторонами оспорюваного договору є ТОВ «Діавест+»(Поручитель), однак даний договір не було підписано Поручителем –ТОВ «Діавест+», а було підписано Генеральним директором ЗАТ «Діавест+»та завірено печаткою ЗАТ «Діавест+», тобто з перевищенням повноважень.

07.07.2010 представник позивача, в порядку ст.22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просив суд припинити зобов’язання ЗАТ «Діавест+»на підставі ст. 598 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав:

-          внесення змін до Кредитного договору не повинно було узгоджуватись з позивачем шляхом підписання відповідних додаткових договорів до Договору поруки, оскільки позивач, підписуючи спірний договір, надав згоду на поширення поруки і в тому випадку, якщо умови кредитування будуть змінені в майбутньому (після підписання Договору поруки);

-          чинним законодавством не передбачено узгодження з боржником за основним зобов’язанням умов Договору поруки та не встановлено також, що Договір поруки є трьохстороннім договором та повинен підписуватись, окрім кредитора за основним зобов’язанням та Поручителя, ще й Боржником за основним зобов’язанням;

-          протоколом №06/08 від 03.04.2007, загальні збори акціонерів ЗАТ «Діавест+»прийняли рішення виступити Поручителем за ТОВ «Хабібібуд»перед відповідачем за отриманий кредит в розмірі 9850000 грн. для купівлі земельної ділянки;

-          Договір поруки був укладений саме між Банком та ЗАТ «Діавест+», зазначення іншої організаційно-правової форми підприємства (ТОВ) у Договорі поруки є суто технічною помилкою.

01.09.2010 представник відповідача надав письмові пояснення, у порядку ст.22 ГПК України та пояснив, зокрема, що припинення правовідносин (зобов’язань) здійснюється у спосіб,визначений договором, або законом. Заявлені позивачем вимоги не відповідають визначеним законом способам захисту судом цивільних прав. Припинення поруки за рішенням суду не відповідає визначеним законом способам захисту цивільних прав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

7 квітня 2008 року між відповідачем (Банк) та ТОВ «Хабібібуд»(Позичальник) укладено кредитний договір №620 (далі –Кредитний договір), за умовами якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику кредит у гривнях (далі –валюта кредиту) на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов’язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов’язання, передбачені договором.

Пунктом 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 9850000 грн., що зменшується згідно з додатком №1 до договору.

За домовленістю сторін забезпеченість виконання зобов’язань за договором є обов’язковою умовою договору. Виконання зобов’язань Позичальника за договором забезпечується, зокрема порукою ЗАТ «Діавест+»(код ЄДРПОУ 23585747) (Поручитель) –за договором поруки, що укладається між Банком й Поручителем у простій формі не пізніше 7 квітня 2008 року включно та відповідно до якого Поручитель зобов’язується відповідати за виконання зобов’язань боржником за Кредитним договором у повному обсязі.

07.04.2008 між ЗАТ «Діавест+»та ПАТ «Сведбанк»укладено Договір поруки, за умовами якої Поручитель зобов’язується перед Банком відповідати за виконання наступних зобов’язань, що випливають із Кредитного договору (додаткових договорів, які укладено до договору та/або будуть укладені в подальшому, який укладено між відповідачем та третьою особою, та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у гривнях (валюта кредиту), що надаються кредитодавецм для цілей поповнення обігових коштів, придбання земельних ділянок в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 9850000 грн. під проценти на строк до 06.04.2013 включно:

- зобов’язань позичальника із повернення у відповідних валютах кредиту фактично наданої суми кредиту у межах загального ліміту заборгованості 9850000 грн. у строки, передбачені Графіком встановлення та зменшення за кредитною лінією (додаток №1 до Кредитного договору), з граничним строком повного повернення не пізніше до 06.04.2013, та (або) в інші строки, визначені відповідно до Кредитного договору;

- зобов’язань позичальника зі сплати у валютах кредиту щомісячно суми процентів, що визначається за ставною –у гривні –18% річних за користування кредитом до припинення дії Кредитного договору, у терміни, встановлені Кредитним договором (не пізніше 5 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 5 числа місяця);

- зобов’язань позичальника зі сплати у гривнях інших комісій, що передбачені тарифами, затвердженими кредитодавцем (додаток 2 до Кредитного договору), або визначені кредитодавцем в межах цих тарифів у разі внесення змін до Кредитного договору протягом його дії, на підставі рахунків кредитодавця;

- зобов’язань позичальника зі сплати у гривні пені, розмір якої розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення від суми своєчасно не повернутих коштів кредиту та своєчасно не сплачених процентів, комісій;

- зобов’язань позичальника зі сплати у гривнях штрафних санкцій, передбачених Кредитним договором;

- зобов’язань позичальника із відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язань.

Пунктом 2 Договору поруки встановлено, що Поручитель ознайомлений із усіма умовами Кредитного договору (включаючи додатки до нього) та усвідомлює їх.

07.07.2008 між відповідачем та третьою особою укладено додатковий договір №1 до Кредитного договору, якою сторони погодились викласти п.1.4 Кредитного договору у наступній редакції: процента ставка за користування коштами кредиту у період з 10 липня 2008 року до 10 жовтня 2008 року включно –19% річних, у період з 11.10.2008 до 06.04.2013 включно –18% річних.

14.08.2008 між відповідачем та третьою особо укладено додатковий договір №2 до Кредитного договору.

23.09.2008 між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір №3 до Кредитного договору, якою сторони погодились викласти п.1.4 Кредитного договору у наступній редакції: процента ставка за користування коштами кредиту у період з 01.10.2008 до 28.02.2009 включно – 20% річних, у період з 01.03.2009 до 06.04.2013 включно –18% річних.

18.11.2008 між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір №4 до Кредитного договору.

09.02.2009 між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір №5 до Кредитного договору.

22.04.2009 між Банком та Позичальником було укладено додатковий договір №6 до Кредитного договору, якою сторони погодились викласти п.1.4 Кредитного договору у наступній редакції: процента ставка за користування коштами кредиту з 22.04.2009 –20% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2).

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3).

Що ж стосується посилання позивача на те, що Договір поруки не було змінено у встановленому чинним законодавством порядку та Поручитель не надав згоди на його заміну, що призвело до істотного збільшення зобов’язань Поручителя, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, пунктом 1 Договору поруки встановлено, що Поручитель зобов’язується перед Банком відповідати за виконання зобов’язань, що випливають із Кредитного договору та додаткових договорів, які укладено до договору та/або будуть укладені в подальшому, який укладено між відповідачем та третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству».

Відтак, внесення змін до Кредитного договору не повинно було узгоджуватись з позивачем шляхом підписання відповідних додаткових договорів до Договору поруки, оскільки позивач, підписуючи спірний договір, надав згоду на поширення поруки і втому випадку, якщо умови кредитування будуть змінені в майбутньому (після підписання Договору поруки).

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом ст. 509 цього кодексу зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Договором поруки сторони обумовили, що договір поруки набирає чинності з дня його підписання. Його дія припиняється з дати виконання Позичальником та (або) Поручителем зобов’язань в повному обсязі (в частині, передбаченій пунктом 1 Договору поруки) за Кредитним договором.

Виходячи із приписів вищевказаних норм цивільного законодавства та умов Договору поруки, суд дійшов висновку про те, що передбачені статтею 559 ЦК України підстави припинення поруки застосовуються поза судовим розглядом.

Таким чином, припинення правовідносин (зобов'язань) здійснюється у спосіб, визначений договором чи законом. Заявлені позивачем вимоги не відповідають визначеним законом способам захисту судом цивільних прав.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно зі ст. 16 цього кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії/ яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Припинення правовідношення застосовується, як правило, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків і до них відносяться позови про розірвання цивільно-правових договорів, про визнання угоди такою, що не підлягає виконанню тощо.

Виходячи з приписів вище вказаних статей такий спосіб захисту цивільних прав як припинення зобов’язання не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, встановлених господарським та цивільним законодавством, оскільки така вимога фактично не є спором про наявність чи відсутність цивільного права та не може бути предметом спору.

У пунктах третіх інформаційних листів Вищого господарського суду України від 25.11.2005 №01-8/2229 та від 13.08.2008 № 01-8/482, пункті 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344, а також постановах Верховного Суду України від 13.07.2004 у справі № 10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11, і постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2009 у справі 14/261 зазначено, що дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Що ж стосується посилання позивача у позові на те, що Договір поруки не було узгоджено та підписано боржником (ТОВ «Хабібібуд») за Кредитним договором, що підтверджується відсутністю підпису на оригіналі Договору поруки.

Відносини поруки, як способу забезпечення виконання зобов'язань, регулюється положеннями ЦК України.

Параграф 3 глави 49 ЦК України, не встановлює обов'язку узгодження з боржником за основним зобов'язанням умов договору поруки.

Чинним законодавством не передбачено необхідність погодження або підписання боржником за основним зобов'язанням договору поруки, який укладається кредитором з третьою особою, а відтак, твердження позивача, що Договір поруки мав бути узгоджений боржником (ТОВ «Хабібібуд») є безпідставними.

При цьому, твердження позивача про те, що боржник - ТОВ «Хабібібуд»не узгоджував Договір поруки спростовуються самим Договором поруки, з якого, зокрема вбачається, що він був укладений між Банком та позивачем, підписаний уповноваженими посадовими особами, скріплений відповідними печатками, а також підписаний (узгоджений та скріплений печаткою ТОВ «Хабібібуд»).

Договір поруки підписаний та скріплений печатками підприємств позивача, відповідача та третьої особи був наданий Банком, разом з відзивом на позовну заяву, поданим, в порядку ст. 59 ГПК України.

Що стосується посилання позивача на те, що загальними зборами учасників не приймалось рішення про згоду виступити Поручителем за Кредитним договором та, відповідно, посадова особа позивача не була уповноважена на підписання відповідного договору, суд зазначає наступне.

Як слідує з наданого Банком протоколу № 06/08 від 03.04.2007, загальні збори акціонерів ЗАТ «Діавест+»прийняли рішення виступити поручителем за ТОВ «Хабібібуд»перед відповідачем за отримуваний кредит в розмірі 9 850000 грн., для купівлі земельної ділянки.

Крім того, рішенням по третьому питанню порядку денного, Загальні збори акціонерів позивача, як вищий орган товариства, надали повноваження на підписання Договору поруки з Банком Генеральному директору ЗАТ «Діавест +»Мазуру Вячеславу Володимировичу. На виконання вищевказаного рішення, вказана посадова особа позивача підписала Договір поруки зі сторони ЗАТ «Діавест+».

Згідно частини 2 ст. 207 ЦК України встановлено, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 41 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

Пунктом 10.1.1 Статуту ЗАТ «Діавест+»встановлено, що вищим органом товариства є загальні збори акціонерів.

Пунктом 10.3 Статуту ЗАТ «Діавест+»встановлено, що Дирекція вирішує усі питання поточної діяльності товариства.

До виключної компетенції Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Діавест+»не віднесено питання погодження загальними зборами договорів фінансової поруки.

Відповідно до п. 10.3.2 Статуту ЗАТ «Діавест +», Генеральний директор без довіреності представляє Товариство у інших установах, організаціях та підприємствах та має право на укладення угод (договорів, контрактів).

Відтак, Мазур В.В. мав необхідний обсяг цивільної дієздатності при вчинені правочину від імені Товариства.

Будь-яких інших документів, які підтверджували б обмеження повноважень Генерального директора Товариства на момент укладення оспорюваного договору позивачем суду надано не було.

Що ж стосується того, що Договір поруки підписаний не належною стороною (інша організаційно-правова форма сторони), то суд зазначає наступне.

Договір поруки був укладений між Банком та ЗАТ «Діавест +». В преамбулі договору міститься назва «Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавест +». Проте, зазначення іншої організаційно-правової форми підприємства є технічною помилкою, що підтверджується тим, що преамбула Договору поруки та розділ договору «Адреси та інші реквізити сторін»містять правильну інформацію про Закрите акціонерне товариство, його код ЄДРПОУ, дані свідоцтва про державну реєстрацію тощо.

Відтак, Договір поруки зі сторони поручителя скріплений печаткою ЗАТ «Діавест+»та підписаний повноважною особою.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.

Повне рішення підписано 08.09.2010