Рішення № 11077258, 07.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/34407.09.10 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна"

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 12630,75 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача не з'явився, був Хомутов Г.В. дов. № 32-18 від 05.01.2010 р.

від відповідача Лінкевич О.В. дов. № 08-03-14/385-09 від 22.09.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Україна" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"(надалі відповідач) про стягнення 12630,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача який відповідно до закону повинен її відшкодувати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2010 року порушено провадження у справі за № 13/344, призначено розгляд справи на 03.08.2010 року, сторони зобовязано вчинити дії, надати документи.

В судове засідання, призначене на 03.08.2010 року, зявився позивач та надав додаткові документи витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі.

Відповідач в судове засідання не зявився, повноважного представника не направив, поважних причини неявки господарському суду не повідомив, вимог вказаної ухвали не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2010 року розгляд справи відкладено на 07.09.2010 року.

В судовому засіданні 07.09.2010 представник позивача не зявився проте подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні заперечив про ти позову в частині стягнення трьох відсотків річних у сумі 104,78 грн. та 220,21 грн. інфляційних втрат, визнавши позов і іншій частині.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2008 року між ОСОБА_3 (надалі страхувальник) та позивачем було укладено договір страхування наземного транспорту № 7090-а/08зп від 26.12.2008 року (далі - Договір) відповідно до умов якого позивач зобовязувався відшкодувати збитки, що могли настати у звязку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля Nissan Note, державний номерний знак НОМЕР_1 (надалі автомобіль Nissan).

22.10.2009 року на вулиці Мелітопольське шосе в м. Бердянську Запорізької області відбулось зіткнення автомобіля Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням громадянина ОСОБА_4, із автомобілем Nissan, під керуванням громадянина ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Nissan був пошкоджений.

Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.11.2009 року, справа № 3-6467/09.

Згідно рахунку-фактури № АВ-0000268 від 02.11.2009 року вартість відновлювального ремонту оцінена в сумі 13080,00 грн. Фактична вартість заподіяної шкоди завданої власнику автомобіля Nissan склала

За умовами договору страхування страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 12099,74 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжними дорученнями № 801-802 від 27.11.2008 року.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Daewoo, державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОЦПВВНТЗ № ВС/6063290 від 23.09.2009 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на положення п. 12.1 ст. 12 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № ВС/6063290 від 23.09.2009 року передбачена франшиза у розмірі 510,00 грн.

Таким чином, зобов'язання відповідача з виплати страхового відшкодування позивачу складає 11589,74 грн.

Позивачем направлена на адресу відповідача Заява про виплату страхового відшкодування № 5776-09 від 16.12.2009 року на суму 11589,74 грн. у відповідності до норм ст. 35 Закону, проте зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

В порушення ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідач не відреагував на Заяву про виплату страхового відшкодування № 5776-09 від 16.12.2009 року, безпідставно та немотивовано виплату не здійснив.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи викладене, у відповідності до вищевказаних норм Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке ОСОБА_3 мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки із-за взаємодії з яким завдано механічні пошкодження транспортному засобу належному страхувальнику позивача.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування на суму 11 589,74 грн.

Відповідачем, відповідно до ст.ст. 32-34 не надано суду належних доказів на спростування обставин викладених у позовній заяві.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 716,02 грн., 3 % річних в сумі 104,78 грн. та інфляційні втрати в сумі 220,21 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що відповідач прострочив страхове відшкодування шкоди завданої страхувальнику позивача, а тому з нього підлягає стягненню пеня у сумі 716,02 грн. за обґрунтованим розрахунком позивача.

Вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних у сумі 104,78 грн. та 220,21 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Однак, не всі суспільні відносини, які підпадають під поняття страхування у власному розумінні цього слова, мають форму цивільних правовідносин та підпадають під дію Цивільного кодексу України.

Відносини по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, які по своїй суті є організаційно-правовою формою гарантованого державою забезпечення права потерпілих осіб внаслідок дії (взаємодії) джерел підвищеної небезпеки на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пригоди.

Дані правовідносини, як зазначалось, врегульовані положеннями Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до положень ст.22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст.29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Норма ст.1192 ЦК України встановлює два основні способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: - відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Даний спосіб може бути застосований, якщо відшкодування шкоди в натурі взагалі є можливим; - відшкодування завданих збитків в повному обсязі.

Визначення збитків надається статтею 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).

Право вибору способу відшкодування шкоди належить потерпілому. Саме за його заявою суд виносить рішення про покладення на відповідальну особу обовязку відшкодувати шкоду в натурі або відшкодувати завдані збитки в грошовій формі.

Основний обов'язок відповідача - відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу пошкодженим внаслідок взаємодії ТЗ.

Як встановлено, до позивача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, перейшло право вимоги, яке ОСОБА_3 мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.

За таких обставин, господарський суд, дійшов висновку про відсутність грошового зобов'язання відповідача перед страхувальником позивача, а отже і позивачем, що виключає покладення відповідальності за його порушення.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська 75, код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57 В, код ЄДРПОУ 26183400) 11589 (одинадцять тисяч пятсот вісімдесят девять),74 грн. страхового відшкодування, 716 (сімсот шістнадцять),02 грн. пені, 123 (сто двадцять три),06 грн. витрат по сплаті державного мита та 229 (двісті двадцять девять),93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським.

Суддя І.Д. Курдельчук