Рішення № 110771358, 27.04.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2585/22

За клопотанням Державної установи «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості» б/н від 06.03.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2585/22

за позовом Державної установи «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості»

до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

прo стягнення 525 646,18 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

заявника (позивача): Саліхов О.О.

відповідача: не з`явився

третьої особи: не з`явився

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2023 року у справі № 911/2585/22 позовні вимоги Державної установи «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості» до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях прo стягнення 525 646,18 грн. задоволено повністю.

До Господарського суду Київської області 07.03.2023 року від Державної установи «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості» надійшло клопотання б/н від 06.03.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2585/22.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як визначено ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2023 року розгляд клопотання Державної установи «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості» б/н від 06.03.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2585/22 призначено в судовому засіданні на 27.04.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 16.03.2023 року від Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області надійшли заперечення проти ухвалення додаткового рішення № 3/02-815 від 13.03.2023 року.

У судовому засіданні 27.04.2023 року представник заявника (позивача) підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2585/22.

Відповідач у судове засідання 27.04.2023 року не з`явився, що не перешкоджає розгляду заяви.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представник Державної установи «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості» у заяві просив суд стягнути з Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області витрати на правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн., згідно договору про надання правової допомоги № 29/03-2021 від 29.03.2021 року.

Рішення суду у справі № 911/2585/22 було ухвалено 02.03.2023 року, а отже п`ятиденний строк для подання до суду доказів, що підтверджують розмір та здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, сплинув 07.03.2023 року.

Суд установив, що заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу надійшла до канцелярії суду 07.03.2023 року, що підтверджується штампом Господарського суду Київської області про отримання вхідної кореспонденції.

З огляду на викладене, Державна установа «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості» вчасно та правомірно звернулася до господарського суду в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з заявою про відшкодування витрат на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державною установою «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості» та Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС ЮСТУМ» укладено договір про надання правової допомоги № 29/03-2021 від 29.03.2021 року.

Згідно з п. 1.1. розділу 1 вказаного договору Виконавець приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити її вартість на умовах та в строки, що передбачені умовами цього Договору.

1.2. Правова допомога, що надається пов`язана з правовідносинами, що виникли (та/або можуть виникнути) між Замовником та третіми особами (юридичними чи фізичними, правоохоронними органами, органами прокуратури та іншими особами) щодо господарської діяльності Замовника та включає в себе:

1.2.1. Консультації, як усні так і письмові, висновки, довідки з правових питань щодо захисту прав та інтересів Замовника, що виникають в процесі ведення господарської діяльності Замовника;

1.2.2. Надання правової допомоги як представник (захисник) позивача, відповідача, третьої особи, заявника, скаржника, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, а також в інших випадках передбачених Законами, зі всіма правами та повноваженнями, без обмежень, що надаються Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про виконавче провадження та іншими нормативно-правовими актами України;

1.2.3. Складання, підписання, засвідчення, подання та отримання будь-яких документів та їх копій, що пов`язані з предметом цього Договору. В тому числі та не виключно: позовних заяв, листів, звернень, відповідей на звернення, повідомлень, заяв, адвокатських запитів, позовів, апеляційних та касаційних скарг, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, пояснень, клопотань та інше.

Відповідно до розділу 2 договору надання правової допомоги Замовнику здійснюється відповідно до п. 1.1, п. 1.2 Договору та надається безпосередньо Замовнику.

Здача-приймання правової допомоги за цим Договором оформлюється Актом здачі-приймання правової допомоги, який складається Виконавцем та надається наручно представнику замовника та/або надсилається на адресу Замовника (пункт 3.1. розділу 3 Договору).

Відповідно до ч. ч. 1 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру» встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, понесені стороною у справі витрати на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для їх відшкодування судом в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З огляду на наведені в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України критерії, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони (в даному випадку відповідача), відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Положеннями господарського процесуального законодавства з урахуванням висновків наведених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, передбачено право на відшкодування витрат на правову допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, чим спростовуються доводи відповідача про протилежне.

У постанові від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/16322/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Так, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи має бути зменшений.

Згідно з актом здачі-приймання правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 29/03-2021 від 29.03.2021 року Виконавець надав правову допомогу Замовнику в період з 01 вересня 2022 року по 06 березня 2023 року в обсязі передбаченому Договором № 29/03-2021 від 29.03.2021 року та цим Актом, а Замовник прийняв правову допомогу в повному обсязі.

Так, правова допомога в період з 01 вересня 2022 року по 06 березня 2023 року, складалась з:

2.1. Надання усних та письмових консультацій Замовника, щодо наявної перед Замовником заборгованості Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області стосовно заборгованості по оренді приміщення за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29.

2.2. Вивчення та аналіз документів та складання претензії до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області стосовно врегулювання спору, щодо погашення заборгованості по орендній платі в досудовому порядку.

2.3. Зібрання, аналіз та складання позовної заяви до Господарського суду Київської області про стягнення заборгованості по орендній платі.

2.4. Складання усіх необхідних процесуальних документів, які були необхідні при розгляді справи № 911/2585/22 Господарським судом Київської області.

2.5. Представництво інтересів Замовника в Господарському суді Київської області по справі № 911/2585/22.

Загальна вартість правової допомоги, що надана на умовах Договору № 29/03-2021 від 29.03.2021 року складається з гонорару у розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) грн. 00 коп. без ПДВ.

Так, наданий адвокатом детальний опис правових послуг містить опис наданих послуг з правової допомоги. Однак відомості щодо кількості витраченого адвокатом часу для надання вказаних послуг та їх вартість у акті здачі-приймання правової допомоги відсутні.

Разом з цим, щодо наведених в розрахунку витрат на зібрання, аналіз та складання позовної заяви, суд вважає заявлену до відшкодування вартість послуг адвоката неспівмірною та такою, що не відповідає обсягу необхідних та наданих адвокатських послуг з огляду на складність справи та обсягу правової допомоги, який дійсно був необхідним у даному спорі.

Крім того, суд враховує, що у даній справі проводилось лише одне судове засідання за участі представника Державної установи «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості», тривалість якого складає 4 хвилини.

Також, під час вирішення питання про розподіл витрат на послуги адвоката суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, до якого наявна стала практика Верховного Суду у подібних правовідносинах. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Як вбачається з матеріалів справи, остання за своєю суттю не відноситься до категорії складних та не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним.

Суд дійшов висновку, що витрати порівняно зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є не співрозмірними та достатньо завищеними.

Таким чином, з огляду на складність справи, необхідний обсяг адвокатських послуг та витрат часу адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн., стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, з огляду на що суд дійшов висновку про покладення на відповідача відшкодування позивачу 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, заява Державної установи «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості» б/н від 06.03.2023 року стягнення з Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/2585/22 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині відшкодування за рахунок Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вимоги щодо відшкодування решти заявлених Державною установою «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості» 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Заяву Державної установи «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості» б/н від 06.03.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2585/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Святошинська, 29, код ЄДРПОУ 34091724) на користь Державної установи «Український дім фарфорово-фаянсової промисловості» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Святошинська, 29, код ЄДРПОУ 05468498) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ.

4. Відмовити в задоволенні решти заяви щодо стягнення з Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту додаткового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст додаткового рішення складено 10.05.2023 року