Рішення № 11076996, 02.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.09.10 р.                     Справа № 13/129                               

Суддя господарського суду Донецької області І.Х. Темкіжев          

при секретарі судового засідання Косьміна Х.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка

до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк

про стягнення 3477 грн.38коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Плуталова Н.В. за довірен. № 11/18/06 від 20.01.10р.- юрискон.

від відповідача: Манерова Ю.В., довіреність №Н-01/1726 від 19.05.2008р. – юрискон.

Відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка звернувся до суду з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк про стягнення суми втраченої продукції у розмірі 3477грн.38коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми позову, комерційний акт № AQ 660286/50 від 01.04.10р., накладну № 52303212, специфікацію № 4 від 22.03.2010р., сертифікат № 006086.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст.. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає, що відповідальність за нестачу вантажу слід віднести на залізницю, так як вона не забезпечила схоронність ввіреного їй вантажу.

Відповідач підтримав свої заперечення на позовні вимоги, які викладені у відзиві. Посилаючись на відомості внесені до акту про технічний стан вагону (контейнера) від 31.03.10р. № 6, ст.31 Статуту залізниць України, ст. 917 Цивільного кодексу України, вважає, що відповідальність слід покласти на відправника, так як він не виконав вимоги п.п.5, 6 Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу щодо перевірки придатності спірного вагону для перевезення вантажу, чим не забезпечив збереження вантажу під час перевезення. До відзиву додана засвідчені копії актів: про технічний стан вагону (контейнера) від 31.03.10р. № 6, загальної форми № 1 від 31.03.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи у виконання контракту № 29/10 від 13.01.2010р., укладеному між ВАТ „Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка (Продавець) та компанією „Kelvington Trade LLP”, London (Покупець), по залізничній накладній № 52303212 ВАТ „Авдіївський коксохімічний завод” на адресу одержувача вантажу ТОВ “Скиф Шиппинг” зі станції Авдіївка Донецької залізниці відвантажило дріб’язок коксовий 0-10 (вологий). За даними залізничної накладної № 52303212 на станції Авдіївка Донецької області вагон 66175563 був прийнятий з вагою нетто 49300кг.

На станції призначення –Маріуполь-Порт Донецької залізниці, було виявлено витікання вантажу через 2 люк, внаслідок чого складено акт загальної форми № 1 від 31.03.2010р. та акт про технічний стан вагону № 6 від 31.03.2010р.

У відповідності до ст.24 Статуту залізниць України, на підставі зазначених актів, на станції призначення здійснена контрольна перевага маси вантажу у вагоні, за результатами перевірки виявилася недостача вантажу проти даних, зазначених у залізничній накладній, у кількості 7900кг. Зазначене засвідчено комерційним актом № AQ 660286/50 від 01.04.10р., який у відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправників.

Згідно п. 9 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2003р. № 334), у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Відповідно до акту № AQ 660286/50 від 01.04.10р. вагон у технічному відношенні справний, навантаження у вагоні шапкоподібне на рівні бортів, над 2 люком воронка конусоподібної форми розміром 3000х2000мм до дна вагону, у наявності конструктивні зазори, теча вантажу. Вантаж маркірований вапном, маркування порушене у районі воронки. Теча вантажу усунена.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083.

Пунктом 4.1. контракту № 29/10 від 13.01.2010р. передбачено, що ціна на продукцію встановлюється на помісячній основі за взаємним узгодженням сторін та вказується у Специфікаціях, які є невід’ємною частиною контракту. Так, за специфікацією № 4 від 22.03.2010р. ціна продукції складає 63,50 доларів США за 1 тону. У відповідності до курсу НБУ на момент відвантаження 30.03.2010р. ціна дріб’язку коксового складає 503грн. 24коп. за 1 тону.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, сума недостачі з урахуванням положень п. 27 Правил видачі вантажу (з урахуванням норми недостачі 2%) складає 3477грн. 38коп., яка і заявлена до стягнення. Зауваження щодо порядку розрахунку заявленої до стягнення суми від відповідача не надходили.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням суд вважає, що позов ВАТ „Авдіївський коксохімічний завод” м. Авдіївка до державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк підлягає задоволенню повністю за наступними підставами.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України по договору перевезення вантажу перевізник повинен доставити довірений йому вантаж у пункт призначення і видати його одержувачу вантажу.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 110 Статуту та ст. 25 Закону України „Про залізничний транспорт” перевізник несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Із накладної № 52303212 вбачається, що спірний вантаж 30.03.2010р. був прийнятий до перевезення на станції Авдіївка. Слід зазначити, що у графі 3 зворотної сторінки залізничної накладної вантажовідправником зроблена відмітка про те, що вантаж розміщено та закріплено згідно Збірника № 17, роз. 4, п. 4.1.4., 4.4 розд. 7.п.7.1, 7.3 розділ 8 п.8.1, 8.2., 8.3 Технічних умов правильно. Ніяких фактів зауважень або приміток з боку залізниці під час прийняття вагону до перевезення у накладній не відображено.

Тобто, станцією відправлення вагон з вантажем прийнятий без порушень, застережень, тощо. На станцію призначення Маріуполь-Порт Донецької залізниці вагон прибув 31.03.2010р.

Статтею 129 Статуту залізниць України закріплено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як встановлено з матеріалів справи, спірний вантаж проїхав шлях 150 кілометрів, що зайняло добу - з 30.03.2010р. по 31.03.2010р., але факт течі вантажу був встановлений тільки актом загальної форми № 1 від 31.03.2010р. на станції призначення. З цього суд може зробити висновок, що в процесі перевезення спірного вантажу службами залізниці не було виявлено обставин течі вантажу, що може бути підставою для матеріальної відповідальності.

Крім того, з зазначеного акту загальної форми вбачається, що під час постановки вагону на під’їзний шлях порта виявлений справа по ходу поїзду відкритий другий люк, у наявності теча вантажу, воронка конусоподібної форми від першого до середини третього люка, теча вантажу усунена.

Також 31.03.2010р. складено акт про технічних стан вагону (контейнеру) № 6, в якому виявлено несправність “над 2 люком справа по ходу поїзду у наявності конструктивні зазори, перед навантаженням не були усунуті” та визначено причину несправності – не застосування вантажовідправником засобів до усунення зазору.

Факт недостачі вантажу по даному перевезенню був підтверджений комерційним актом № AQ 660286/50 від 01.04.2010р.

Разом з цим, враховуючи ті обставини, що спірний вантаж 30.03.2010р. був прийнятий до перевезення на станції Авдіївка без зауважень, засвідчений актом загальної форми № 1 від 31.03.2010р. факт наявності другого люка у відкритому стані, у суду є підстави припускати доступ до спірного вантажу та відповідно втрату вантажу під час його перевезення.

Частиною 2 ст. 23 Закону України „Про залізничний транспорт” передбачена відповідальність залізниць за незбереження (втрату, недостачу, псування, пошкодження) прийнятого ними до перевезення вантажу у розмірі фактично завданої шкоди, якщо останні не доведуть, що втрата, недостача, псування, пошкодження відбулось не з вини залізниці. Аналогічний припис міститься у ст. 113 Статуту та ст. 924 Цивільного кодексу України.

Дослідивши дані складені залізницею документи, суд дійшов висновку, що залізницею не доведено відсутність її вини в незбереженні вантажу при здійсненні перевезення.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 25, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка до державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення вартості втраченої продукції в розмірі 3477 грн.38коп.. задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, ЄДРПОУ 00191075) суму втраченої продукції в розмірі 3477 грн.38коп., у відшкодування витрати по сплаті держмита у сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.00коп.

В судовому засіданні 02.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 07.09.2010р.

Суддя